Як прокурори регіональних прокуратур проходили співбесіди
06.08.2020
Атестація прокурорів регіональних прокуратур практично завершена. Для переважної більшості прокурорів фінальний етап атестації – виконання практичного завдання та співбесіда з членами кадрових комісій, завершився вдало. Невдалими співбесіди виявилися лише для 132 прокурорів. Близько 2,5 тис прокурорів регіональних прокуратур тепер поступово будуть переведені в новоутворені обласні прокуратури. Втім, як і під час атестації прокурорів Генеральної прокуратури у 2019 році, залишилось багато питань щодо того, як проходили співбесіди, як і чому прокурів визнавали недостойними займаних посад, як складалися відносини між членами самих кадрових комісій. Представник Тринадцятої кадрової комісії, адвокат Юлія Азаріна розповіла «Судово-юридичній газеті» невідомі подробиці співбесід з прокурорами регіональних прокуратур та поділилася думками, чи врятує тотальна атестація українську прокуратуру від занепаду.
Як потрапити в кадрову комісію
Чому Ви вирішили взяти участь у проведенні співбесід в рамках атестації прокурорів регіональних прокуратур?
Наприкінці лютого 2020 року з мережі Internet я дізналась про те, що незабаром має відбудеться добір членів кадрових комісій для проведення співбесід з прокурорами регіональних прокуратур. На мою думку, все ж набагато краще докласти власних зусиль для підвищення довіри до прокуратури, ніж лише критикувати дії прокурорів та інших правоохоронців у соціальних мережах.
Оскільки в своїй роботі я вже неодноразово стикалася з не найкращими сторонами діяльності органів прокуратури, то в мене виникло бажання особисто взяти участь в атестації прокурорів, перевірити рівень їх професійних знань та доброчесність.
2 червня 2020 року на сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано наказ за підписом Генерального прокурора Ірини Венедіктової про створення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, до складу якої було включено й мене, як члена комісії, делегованого міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями.
Слід зазначити, що всі Комісії складались з шести членів, три з яких – представники Офісу Генерального прокурора та три – представники від громадськості, делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями.
Наскільки мені відомо, бажаючих попрацювати в кадрових комісіях було досить багато, однак обрали з числа представників громадськості та суспільства небагатьох.
Що саме особисто Вас не влаштовувало в діяльності органів прокуратури?
Під час судових засідань та слідчих дій я неодноразово помічала дещо, на мій погляд, дивну поведінку прокурорів, які свідчили про те, що прокурори або недостатньо знали норми Кримінального процесуального кодексу України, або свідомо намагалися їх порушити. Це стосувалось, наприклад, безпідставних арештів майна, зволікання з поверненням майна після обшуків, неефективними слідчими діями, недотриманням строків тощо. У підсумку така поведінка з боку прокурорів призводила до втрати майна, великих збитків та порушення прав та інтересів бізнесу. Тобто у підприємств або окремих осіб, які стикалися з такими діями прокурорів, виникали досить серйозні проблеми.
Як готувалися до співбесід з прокурорами
Як відомо, члени кадрових комісій були призначені наказами Генерального прокурора лише на початку червня. Графіки проведення співбесід з’явилися ще пізніше. Починаючи з 1 липня і протягом трьох тижнів співбесіди з прокурорами відбувалися без перерв. Кожна кадрова комісія в день проводила співбесіди не менше ніж з 14-15 прокурорами. До того ж кожен прокурор ще виконував практичні завдання. Чи реально взагалі було за таких умов якісно підготуватися до співбесід? Знайти та обробити всю необхідну інформацію щодо того чи іншого прокурора?
Тут слід зазначити декілька речей. По-перше, при виконанні прокурорами практичних завдань були присутні не всі члени тієї чи іншої кадрової комісії. Формувався графік чергування, який визначав, хто саме зі складу кадрових комісій в той чи інший день має прийти на 8:00 і бути присутнім при виконанні прокурорами практичного завдання. Таким чином, під час практичного завдання, гарантовано був присутній хоча б один представник тієї чи іншої кадрової комісії. Більшість членів кадрових комісій з’являлись в Тренінговому центрі прокурорів, де проходили співбесіди, о 10:00, тобто безпосередньо перед початком співбесід.
По-друге, в Тринадцятій кадрової комісії, в якій працювала я, в ході роботи склався ще й внутрішній розподіл обов’язків. Я, наприклад, аналізувала дані відкритих реєстрів щодо кожного прокурора, який проходив співбесіду в комісії. Винайдену інформацію за кожним напрямком (майно, родинні зв’язки, професійна діяльність прокурорів тощо) ми завантажували для зручності на Google-диск, доступ до якого мали лише члени нашої комісії. Так робили, звісно, не всі члени Комісії, однак частина все ж намагалася завчасно шукати та обробляти інформацію.
Втім, мушу погодитись, що для якісної підготовки до співбесіди з 15 прокурорами в день все ж часу було замало.
Не завжди вдавалося ознайомитися з усіма необхідними матеріалами?
За планом передбачалося, що матеріали для співбесід з прокурорами, перш за все, мають готувати робочі групи, які були створені для забезпечення діяльності кадрових комісій. В результаті, матеріали, опрацьовані такими робочими групами, виявилися дуже різної якості. Були окремі добре підготовлені досьє прокурорів, але здебільшого в матеріалах були лише загальні біографічні дані прокурора та його декларації, які містяться у відкритому доступі. Часто щодо прокурорів не було навіть інформації, чи поступали щодо його діяльності скарги, чи притягувався він до дисциплінарної відповідальності тощо. Великою проблемою є і те, що загалом немає якихось зведених досьє прокурорів у традиційному розумінні цього слова.
Тобто тієї інформації, що надавала робоча група, нашій кадрової комісії часто було недостатньо. Тому доводилось самостійно опрацьовувати великі масиви інформації, власноруч перевіряти доступні реєстри, перевіряти публікації в мережі Internet, опрацьовувати звернення громадян – добре, що вони надходили.
Після того, як завершувалась робота по збору даних, робоча група направляла прокурорам спеціальні анкети з питаннями, які виникли під час перевірки, наприклад щодо джерел походження майна самих прокурорів або їх родичів. Дуже допомагали нам матеріали НАБУ відносно майна прокурорів, їх закордонних поїздок та іншого. Однак довідки НАБУ були не по всіх прокурорах – на жаль.
Тобто можна зробити висновок, що для якісної підготовки до співбесід 15 прокурорів в день – це занадто?
Так, за умов, що треба опрацювати багато матеріалу та визначити питання, що потребують додаткової уваги – «слабкі місця» прокурорів, це забагато. До того ж після отримання від прокурорів відповідей на питання анкет цю інформацію також слід було опрацювати та зіставити з наявними даними.
Особисто я, наскільки була можливість, перевіряла доступні реєстри по всіх прокурорах, хто був на розгляді в Тринадцятої кадрової комісії. Зокрема йдеться про реєстр судових рішень, реєстр боржників, реєстр виконавчих проваджень, декларації, реєстр юридичних осіб тощо. Також я вивчала звернення громадян стосовно тих чи інших прокурорів, що направлялись у кадрову комісію.
Оптимально, на мій погляд, було б проводити не більше 10 співбесід на день.
Чи постраждала від такого напруженого графіку якість самих співбесід?
Певною мірою, так. У нас просто не було фізичної можливості максимально якісно опрацьовувати стільки матеріалу, враховуючи, що співбесіди були кожен робочий день протягом трьох тижнів з ранку до вечора. Для якісної підготовки співбесід кадровим комісіям, на мій погляд, потрібно більше часу.
Всі члени Тринадцятої кадрової комісії так ретельно готувалися до співбесід, як Ви?
Принаймні, особисто я робила все, що було в моїх силах.
Скільки часу тривали співбесіди з прокурорами?
Для себе ми визначили, що співбесіда повинна бути не більше 45 хвилин. Втім, співбесіди проходили по-різному. Якщо до прокурора фактично не було питань або він надавав вичерпні відповіді, то співбесіда могла проходити протягом 15-20 хвилин. Однак бували непоодинокі випадки, коли для з’ясування всіх питань не вистачало навіть години. Неодноразово співбесіди з прокурорами доводилось продовжувати в інші дні.
Чи здійснювалася відеофіксація співбесід?
Так, під час співбесід постійно відбувалася відеофіксація. Однак трансляція співбесід в Internet не передбачена Положенням про порядок проведення атестації.
Як приймалися рішення щодо визнання того чи іншого прокурора здатним або не здатним працювати в органах прокуратури?
Для того, щоб прокурору підтвердити здатність працювати в органах прокуратури, необхідно було, щоб за таке рішення проголосували не менше чотирьох членів кадрової комісії. В тих випадках, коли щодо прокурора приймалось рішення про неуспішне проходження атестації, голоси здебільшого розподілялися три на три. Зазвичай було так – три представника Офісу Генерального прокурора були за те, щоб визнати прокурора гідним працювати в прокуратурі, тоді як три представника, делеговані міжнародними неурядовими організаціями, були проти того, щоб визнати прокурора гідним займаної посади.
Тобто представники Офісу Генпрокурора підтримували зазвичай прокурорів, тоді як представники громадського сектору нерідко були проти?
У переважній більшості, так. Вважаю, що такий настрій представників Офісу Генпрокурора був обумовлений тим, що вони самі у грудні минулого року проходили співбесіди та перебували тоді у стресовому стані, і тому, певним чином, співчували своїм колегам з регіонів. Втім, все ж треба визнати, що були випадки, коли навіть представники Офісу Генпрокурора підтримували членів кадрової комісії – представників громадського сектору – та голосували за визнання того чи іншого прокурора невідповідним займаній посаді.
Про конфлікти під час співбесід
Відомо, що в Тринадцятій кадровій комісії на початку липня був серйозний конфлікт між головою кадрової комісії та представниками громадського сектору. В чому полягала суть конфлікту?
З самого початку співбесід у членів кадрової комісії з числа громадськості «не склалися відносини» з головою комісії, який зараз є керівником одного з відділів Офісу Генерального прокурора. Він зайняв дивну для нас позицію, фактично намагаючись захищати всіх прокурорів регіональних прокуратур від звільнення. В разі, якщо кадрова комісія все ж таки приймала більшістю голосів рішення про неуспішну атестацію прокурора, у відповідних протоколах він робив примітку (особисту думку), що не згоден з таким рішенням комісії. Доходило до того, що під час співбесід він фактично перешкоджав члену комісії Костянтину Автухову ставити прокурорам питання.
У відповідь на такі дії члени кадрової комісії – троє представників суспільства – звернулися до Генерального прокурора Ірини Венедиктової з проханням змінити голову кадрової комісії через його поведінку.
У підсумку, 10 липня наказом Генпрокурора Д. Рубан був виключений зі складу кадрової комісії, а новим головою комісії був призначений Олександр Кальник, також прокурор Офісу Генпрокурора. Заміна керівника комісії значно покращила відносини в кадровій комісії.
Чому прокурори провалювались на співбесідах
Які основні причини визнання прокурорів такими, що не відповідають займаним посадам?
Предметом атестації була оцінка: професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.
Основною підставою для неуспішної атестації, частіше за все, було незрозуміле походження джерел на придбання майна самими прокурорами або їх родичами, та витрати, які не відповідають офіційним доходам прокурорів та членів їх сімей.
Неодноразово також траплялася ситуація, коли ринкова вартість автомобіля, яким володіє прокурор, складає, наприклад, $10 тис., тоді як офіційно автомобіль був придбаний прокурором всього за 50 тис. грн. Зазвичай прокурори казали, що придбали авто в неробочому стані або з якимось дефектами. Таке пояснення, на мій погляд, є не надто переконливим.
Також не всі прокурори змогли правильно виконати практичні завдання – тобто вирішити завдання, з якими прокурори стикаються кожен день у своїй професійній діяльності, та відповісти на професійні питання.
Хочу зауважити, що принаймні в Тринадцятій кадровій комісії під час співбесід ми все ж намагались ставити питання саме у площині поточної діяльності прокурора. Тобто, якщо він був процесуальним керівником, то задавали питання з процесуального керівництва. Якщо прокурор представляв інтереси держави в суді – то з питань представництва тощо. Такого, щоб прокурор мусив відповідати на питання з різних галузей права – у нас не було. Втім, деякі прокурори продемонстрували, що взагалі не володіють необхідним матеріалом, навіть в межах посадових обов’язків.
На початку липня, як відомо, відбувся скандал, пов’язаний з тим, що у мережі Internet було знайдено посилання на правильні відповіді на практичні завдання, які не викладалися у відкритий доступ. За наказом І. Венедиктової завдання були одразу змінені. Чи була якась різниця у відповідях прокурорів, що складали практичні завдання до цього інциденту та після?
Майже ніякої різниці не було. Переважна більшість прокурорів що до цього інциденту, що після нього виконували практичні завдання правильно. Те, що прокурор насправді не досить добре або взагалі не володіє матеріалом, виявлялося лише під час співбесід, коли починалися уточнюючі питання по завданню.
Чи були встановлені факти прямого списування прокурором практичних завдань?
За руку, як кажуть, під час практичних завдань нікого не впіймали. Однак неодноразово, вже після закінчення співбесід, в коридорах Тренінгового центру знаходили роздруківки з правильними відповідями на практичні завдання.
Тобто, на мою особисту думку, можна допустити, що навіть відповіді на нові завдання також досить швидко стали відомі певній кількості прокурорів.
Якщо подивитись на підсумки співбесід з прокурорами то, порівняно із грудневими співбесідами в Генеральній прокуратурі, не так вже й багато прокурорів регіональних прокуратур не змогли подолати фінальний етап атестації – всього близько 5% з числа допущених до співбесід. В ГПУ фінальний бар’єр не подолали більше 20% прокурорів. До речі, Тринадцята кадрова комісія, в якій Ви працювали, взагалі стала однієї з найліберальніших за підсумками співбесід. Чим можна пояснити таку різницю під час співбесід з прокурорами ГПУ та регіональних прокуратур? Невже регіональні прокурори більш доброчесні, ніж прокурори ГПУ?
Я не надто добре обізнана з тим, як проходили співбесіди в ГПУ, однак хочу зазначити, що ніяких планів по звільненню прокурорів у нас не існувало. Не було такого, що б нам було потрібно звільнити якогось прокурора, а іншого пропустити. До того ж ми намагалися надавати прокурорам час для надання додаткових пояснень та документів, якщо виникала якась не до кінця зрозуміла ситуація.
А чим можна пояснити те, що під час співбесід з прокурорами регіональних прокуратур кожна кадрова комісія визнавала такими, що не відповідають займаним посадам, суттєво різну кількість осіб? Наприклад, Сьома кадрова комісія за три тижні співбесід визнала нездатними працювати у прокуратурі 21 особу, а Тринадцята кадрова комісія – всього 5.
Різницю у кількості прокурорів, що не змогли успішно пройти співбесіду, я можу пояснити тим, що член кожної кадрової комісії самостійно визначався, чи гідний той чи інший прокурор у подальшому залишатись в прокуратурі чи ні. Тобто члени кожної кадрової комісії, спираючись на конкретні матеріали та наявність власних обґрунтованих сумнівів, визначали, чи відповідає критеріям оцінювання кожний конкретний прокурор та голосували відповідним чином.
Підсумки атестації прокурорів
Відомо, що співбесіди не вдалося провести з усіма прокурорами, допущеними до них. Були непоодинокі випадки, коли прокурори просто не з’явилися на засідання кадрових комісій. Що з такими прокурорами буде далі?
У переважній більшості таких випадків ззовні все виглядає так, що рішення про перенесення співбесід з прокурорами були достатньо вмотивовані. Проте, на мою думку, у деяких випадках комісія ставилася до таких прокурорів занадто поблажливо. Наприклад, був випадок, коли прокурор фактично напередодні співбесіди пішов у декретну відпустку, тому що його дружині потрібно було виходити на роботу. На мій погляд, це дещо дивна ситуація. Втім, наскільки мені відомо, у подальшому кадрові комісії все ж проведуть співбесіди з прокурорами, які з поважних причин на з’явилися на них згідно з графіком.
Чи вже підготовлені висновки про невідповідність прокурорів займаним посадам?
Так, всі такі висновки підготовлені та скеровані в Офіс Генпрокурора. Далі прокурори, яким не пощастило на співбесідах, будуть звільнені. До речі, наша кадрова комісія намагалась якомога детальніше виписати такі висновки, щоб уникнути звинувачень, що висновки комісії не вмотивовані.
Яке взагалі у Вас враження від українських прокурорів?
Мушу визнати, що загальне враження від рівня наших прокурорі покращилося. Все ж таки в прокуратурі є фахівці, які здатні професійно виконувати свої обов’язки, і таких багато.
Чи можна вважати, що після завершення атестації прокурорів регіональних прокуратур в обласних прокуратурах будуть працювати лише доброчесні та професійні прокурори?
Це занадто широке розуміння ситуації. Можна сказати лише про те, що в регіональних прокуратурах залишились тільки ті прокурори, які потенційно можуть ефективно працювати та професійно виконувати свої обов’язки.
Але чи буде насправді краще, прозоріше та професійніше працювати прокуратура, питання відкрите, бо це залежить від дуже багатьох чинників. Точно не повинно бути так, що пройшла атестація – той й добре, а далі можна робити все, що завгодно.
На мій погляд, повинна бути запроваджена система підвищення кваліфікації прокурорів з періодичним складанням іспитів та систематична перевірка доброчесності незалежними експертами з залученням громадськості.
Бесіду вів В’ячеслав Хрипун
