Як працівників окупаційної поліції Херсона судили за колабораціонізм

03.04.2023

Докази проти херсонських поліцейських-колаборантів почали збирати ще у травні минулого року. У матеріалах справи фігурувало більше 20 імовірних перебіжчиків. Інформацію отримували з різних джерел  публікацій в інтернеті, в тому числі, з телеграм-каналу «главного управления мвд херсонской области», показань очевидців.

Поки територія була окупована розслідування велося заочно. 11 листопада 2022-го українські сили звільнили Херсон і місцевих почали перевіряти. Чимало колаборантів втекли із росіянами, одні із страху перед майбутньою відповідальністю, а інші, ймовірно, за ідею. Однак знайшлися і ті, хто не виїхав.

58-річний Віктор Кирилов у січні цього року прибув до Миколаєва на виклик до слідчого. Його перевірили по базам і зʼясували, що чоловік працював поліцейським-водієм в окупаційній поліції Херсона.

За пару тижнів слідчі вийшли також на Віктора Козодоя. Той при зустрічі із правоохоронцями написав явку з повинною.

Якби не нова стаття Кримінального кодексу, таких, як Кирилов і Козодой, могли б судити за державну зраду, що в умовах воєнного стану одразу 15 років позбавлення волі або довічно. Але в березні 2022-го, у перші дні повномасштабного вторгнення РФ, український парламент проголосував за нову статтю Кримінального кодексу про колабораціонізм, передбачивши різні форми співпраці з ворогом і, відповідно, у деяких випадках менш суворі покарання, навіть не повʼязані із позбавленням волі.

Але роботи в незаконному правоохоронному органі на окупованій території помʼякшення суттєво не зачіпає. Такі дії караються увʼязненням на 12-15 років.

«Я ж не воював проти України»

29-30 березня справи Кирилова і Козодоя слухалися у Шевченківському райсуді Києва.

Опинившись на лаві підсудних, чоловіки визнавали, що працювали під час окупації, погоджувалися, що винні у чомусь, але були приголомшені серйозністю покарання. Кажуть, що в «поліції» були тільки водіями.

Ці незконно створені правоохоронні органи, як наголошує прокурор, допомагали окупаційній владі. Були повністю підконтрольні Російській Федерації і сприяли Збройним силам РФ у  злочинах і війні проти України.

 Могли перевозити затриманих, закатованих, убитих. Ми цього не знаємо, не звинувачуємо. Але це був один механізм… Водій  також гвинтик цього механізму. Їздили ви на виклики зі слідчо-оперативною групою не просто як водій. Ви ж самі знаєте, бо працювали [в поліції]…  звертається прокурор до Кирилова.

 Я по возросту не проходил аттестацию там… Я не аттестованный. Я не могу быть полицейским,  намагається заперечувати обвинувачений,

 Яка атестація?! Це незаконний фейковий орган!  відповідає прокурор.

Віктор Кирилов з 1995-го по 2010-й працював в українській міліції   інспектором патрульної служби, а потім вийшов на пенсію.

16 червня 2022 року в захопленому росіянами Херсоні він обійняв посаду поліцейського-водія «дежурной части Корабельного городского отдела полиции»  незаконного правоохоронного органу, створеного окупантами.

— Работал водителем, возил следственно-оперативную группу, ремонтировал машины. Положение было тяжелое. Оккупанты были 9 месяцев. Работы не было. Присутствовал бандитизм, мародерство. Думал, шо помогаю людям города Херсона по охране общественного порядка. 

Кирилов розповів, що в кадрах окупаційної поліції працював його знайомий і запропонував йому посаду водія.

 Мы выполняем охрану общественного порядка, мы к России не относимся. Выезжали на семейные скандалы, грабежи, мародерства. Партизан мы не ловили. Военная комендатура этим занималась и ФСБ, мы к этому отношения не имели. Я же не воевал против Украины. Простым водителем… Я не следователь, я не оперативник,  пояснює Кирилов.

На запитання прокурора він відповідає, що зброю йому начебто видали тільки наприкінці своєї служби  «заставили взять пистолет».

Щомісяця чоловікові виплачували 40 тисяч російських рублів. Свою українську пенсію він не отримував, бо не працювали банкомати.

Після звільнення міста Кирилов залишився, на окуповані територію чи в Росію не тікав, не поїхав на «ту сторону», бо не вважав себе колаборантом. Вперше його допитали ще в листопаді 2022-го і відпустили. Підозру повідомили тільки через два місяці.

Кирилов допомагав слідству: упізнав ще трьох таких, як він, хто влаштувався на роботу до окупантів. Але запевняє, що під час окупації Херсона не розумів, що порушує закон. Його службова автівка ще мала українські номери. Російського паспорта він не отримував. Поряд із ним працювали місцеві, українці. «Была контора. Хочешь работать  работай». Однак, сподіваючись на помʼяшення покарання, чоловік все ж мусить погодитися, що його «відділ» підпорядковувався російській поліції.

Кирилов не заперечував щодо спрощеного розгляду справи, без дослідження усіх доказів. Йому пояснили, що у майбутньому він не зможе оскаржити вирок щодо фактичних обставин, які не досліджувались у судовому засіданні.

Визнавши вину, Кирилов однаково намагався якось виправдати себе, тому іноді протирічив сам собі. З одного боку, говорив, що начебто не знав, що був не просто водієм, а співробітником правоохоронного органу. І водночас, підкреслював, що в окупованому місті займався охороною громадського порядку.

 Я выполнял функции по охране общественного порядка города Херсон от этих бандитов…

 Від яких бандитів?  уточнив суддя.

 Они ж все повылазили… Там же ж не было никакой власти. Оккупантам не до этого было. Они занимались своими делами.

 Багато затримували?

 Присекали, да. Но суды не работали, конечно. Грабежей  да… (нерозбірливо)

 Незаконне поводження зі зброєю  хоч одного затримали?

 Это ж не мы…

 Яка ефективність вашого органу?

 Поступает звонок в дежурную часть: «Бабушка умерла». Нужно поехать зафиксировать. Кто-то подрался  приехали зафиксировали…

Врешті-решт Кирилов каже, що визнає вину і просить призначити йому коротший тюремний строк, аніж передбачено законом.

— Учитывая мой возраст, я уже не выйду с этой тюрьмы. Мне уже будет за 70. Но я очень раскаиваюсь.

«Безвихідна ситуація»

Віктор Козодой до вторгнення РФ працював на шиномонтажі. Але він також колишній поліцейський патрульної служби в Херсоні. У грудні 2008-го за перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу був засуджений до 3 років позбавлення волі. Він вийшов умовно-достроково, не відбувши за ґратами трохи більше 10 місяців.

В умовах окупації з 2 серпня 2022 року Козодой обійняв посаду поліцейського-водія «дежурной части Корабельного городского отдела полиции» і, вважається, продовжував працювати до 11 листопада  офіційного звільнення Херсона.

 Во время оккупации пошел работать. Безвыходная ситуация,  так він описує те, що сталося.

 Ви визнаєте, що ви були поліцейським?  запитав суддя.

 У меня документов не было, ничего не было на полицейского…  пояснював Козодой.

 Тобто не визнаєте вину, що ви займали посаду поліцейського?

 Вина в том, что я пошел работать.

 На яку посаду?

 Водитель-полицейский,  видає підсудний.

Козодой розповідає, що під час окупації евакуюватися не зміг, вивезти хвору маму також. Росіяни розстрілювали машини і їхати було небезпечно. Він та дружина залишились без роботи, мати не отримувала пенсію, бо не працювала пошта. На роботу в окупаційну поліцію його покликав Кирилов. Він працював позмінно  доба через дві, возив слідчого на виклики. Каже, що часто виїжджали туди, де люди померли своєю смертю і вже пару місяців лежали у квартирах. Працівники поліції описували інцидент і викликали трупововозку.

Чоловік каже, що перший раз йому заплатили 37 тисяч рублів, потім ще 50 тисяч за два місяці, а далі почалася «евакуація» окупаційної адміністрації із Херсона.

 Ви розуміли, що пішли працювати до органу ворожої країни?  запитав суддя.

 Безвыходная ситуация,  повторив обвинувачений.

 А скільки працювало в цьому органі людей?

 Человек 20…

 А в Херсоні на час окупації скільки залишилось приблизно людей?

 Во время оккупации? Последнее, что я знаю,  60 тысяч.

 І у 20-ти була найбільш безвихідна ситуація?

 Тогда уже все работали… Многие пошли работать… И охранником, и на железную дорогу… и в полицию.

Козодой каже, що як тільки місто звільнили від окупантів, він одразу підійшов до людей у військовій формі і спитав, що йому робити. 29 січня 2023-го під час чергової перевірки по місту до нього додому завітали працівники СБУ. Під час цієї зустрічі чоловік написав явку з повинною на шести аркушах. Він, як і Кирилов, вказав слідчим на кількох місцевих жителів, які під час окупації також співпрацювали з окупантами.

У Херсоні Козодой проживав у неофіційному шлюбі з жінкою і двома її дітьми, а ще доглядав свою неходячу матір. Позитивну характеристику Козодою передали члени ОСББ.

У суді виступила спімешканка обвинуваченого і розповіла, що він є турботливим батьком і сином.

 Он предлагал выехать. Но у меня собака, кошка. Мама его не ходит, маму мы бы никак не забрали. А когда уже хотели и действительно собрались, то уже было очень опасно. Против Украины он никого не ориентировал. Мы ждали, когда нас освободят,  розповіла жінка.

У дебатах, почувши, що прокурор вимагає для нього 12 років і шість місяців увʼязнення, Козодой не знайшовся, що сказати. Адвокат, посилаючись на тяжкі життєві обставини і співпрацю зі слідством, наважився просити про 5 років позбавлення волі умовно.

Після виходу судді до нарадчої кімнати захисник не приховував розчарування: Козодой мав переконливіше виступити в засіданні, висловити жаль з приводу скоєного, а не відмовчуватися. Адвокат запитав, чи писати апеляцію на вирок. Козодой, зітхає, що це марно і натомість хай його відправляють сидіти в 90-ту колонію у Херсон, де тривають бойові дії. Однак прокурор каже, що ця колонія наразі не працює.

* * *

Кирилова засудили до 12 років і шести місяців позбавлення волі, а Козодоя  до 12-ти. Вони мають право оскаржувати суворість такого покарання.

Ірина Салій

Джерело

Остання Публіцистика

Принципи Мендеса

Як прокуратура імплементує міжнародні стандарти у сфері прав і свобод людини

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"