Як Нацполіція запроваджує цензуру в інтернеті
21.08.2019
Найпростіший спосіб для влади стати владою колишньою – розпочати війну з пресою. І не має значення, наскільки гарна влада і погані ЗМІ чи навпаки, і якої перспективи – довго- чи короткострокової це питання. Преса виступає комунікатором між владою та суспільством, стимулює тонус та відповідальність влади, і жодні соціальні мережі або інші високоякісні сурогати прямої дії не в змозі змінити цей порядок речей.
Крах Порошенко почався саме з цькування журналістів. Не допомогли ані ботофреми, ані кишенькові телеканали, ані мільярдні рекламні бюджети. Це дуже яскравий, повчальний, а головне – свіжий – приклад, з якого мали б зробити висновки наступники адміністрації Порошенка. Втім, судячи з нещодавньої заяви голови Офісу президента Андрія Богдана про те, що влада може спілкуватися з народом без допомоги журналістів, до висновків справа не дійшла. І не дивно, що зневажливо-зверхній стиль комунікації Офісу зі ЗМІ передається нижче по владній вертикалі і набуває форми відвертого дикунства – чиновники завжди мавпують верхівку. Сьогодні – про один з таких кейсів.
Національна поліція почала блокування неугодних медійних ресурсів. 23 липня 2019 року відомий суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк на підставі клопотання Нацполіціі виніс рішення, яким зобов’язав українських інтернет-провайдерів і мобільних операторів заблокувати 18 веб-ресурсів, серед яких – низка відомих в Україні сайтів: “Енігма”, “Інформатор”, а також блог-платформа сайту “Корреспондент.net”. Обґрунтовуючи своє рішення, Вовк зазначив, що за допомогою зазначених ресурсів начебто здійснювалося вимагання, тому вони підлягають арешту. Але якщо ми подивимось на матеріали, які стали підставою для такого висновку, то побачимо, що всі вони стосуються сім’ї одного чиновника, який і став ініціатором цієї атаки. Йдеться про заступника начальника Головного слідчого управління Євгена Шевцова та його дружини Олену Дегрик.
Вперше Євген Шевцов потрапив у фокус ЗМІ в минулому році. Поліцейський брав участь в конкурсі на посаду керівника Першого управління організації досудових розслідувань ДБР, але не пройшов відбір. Конкурс висвітлювали майже всі вітчизняні ЗМІ, декілька з яких звернули увагу на дружину Шевцова Олену Дегрик. Журналісти з’ясували, що, як це напрочуд часто трапляється в номенклатурних сім’ях, левову частку доходу приносить дружина. На неї оформлені квартири, заміський будинок та інші активи. Також багато питань викликав бізнес Олени, яка володіє цілою низкою компаній, пов’язаними зі сферою електронної комерції. Структури дружини поліцейського Шевцова під брендом «Леогеймінг» надають послуги з приймання та обробки платежів для кількох онлайн-казино, найвідомішим з яких є букмекерська контора “Парі-Матч».
Раніше афілійовані до Дегрик структури вже фігурували в кримінальних провадженнях про відмивання коштів, а також перерахування грошей на тимчасово окуповані території. Йдеться, наприклад, про транзакції букмекерських контор, робота яких в Україні офіційно заборонена, що не заважає їм збирати ставки, скуповувати валюту і виводити її з країни, у т.ч. в офшори і в Росію. Фактично це є відмиванням отриманих від нелегального бізнесу грошей і ухилення від сплати податків. Дегрик-Шевцова – одна з фігурантів Panama Papers, на її ім’я зареєстровані три офшорних компанії в Індії та на Віргінських островах – High Plains International Ltd, Laurus International Limited, Proventus International Limited. Але всі ці справи жодним чином не вплинули на Олену, адже висока посада і впливовість її чоловіка – непогана парасоля від дрібних і не дуже життєвих негараздів.
Окремий напрямок тіньового бізнесу дружини Шевцова – платежі користувачів комп’ютерних ігор, коли реальні гроші переводяться у віртуальну ігрову валюту, яка використовується як засіб відмивання грошей. Схема виглядає наступним чином: в терміналі самообслуговування або через касу на загальний ігровий рахунок відбувається поповнення ігрового рахунку готівкою. Далі ці гроші потрапляють на загальний транзитний рахунок, звідки переводяться на рахунок будь-якого великого міжнародного банку, що працює з офшорними компаніями. Вже після цього необхідні для відмивання суми конвертують в ігрові гроші, які не регулює жоден фінрегулятор у світі. Ігрові гроші розподіляються, отримують необхідні ознаки, які їм присвоює система, прописана в самій грі (виграш, оплата товарів в грі, внутрішні транзакції) і відбувається зворотна конвертація. Відстежити цей ланцюжок руху коштів майже неможливо.
Хто саме є кримінальним генієм в сім’ї Шевцова-Дегрик, сама Олена не приховує. В інтерв’ю виданню Viva вона похвалилася, що чоловік не просто перебуває в курсі її проблем, а й розробляє варіанти їх вирішення.
«У нього приголомшливе аналітичне мислення. Чоловік здатний не тільки швидко сконцентруватися на проблемі. Він відразу розкладає її по поличках і, з’ясувавши, який результат для мене дійсно важливий, а який можна безболісно проігнорувати, спрощує проблему до мінімуму. Крім того, мене дивує, що чоловік діє, як справжній шаховий маестро. Він може легко і витончено прорахувати всі наслідки кожного можливого «шахового» ходу. По-друге, на відміну від мене, він вибирає дуже точні рішення, які в результаті виявляються максимально правильними», – розповідає Дегрик.
Які ж ходи прораховує Шевцов? Навряд чи в інтерв’ю йдеться про побутові речі, тому можна припустити, що саме він є мозковим центром у бізнес-імперії дружини, який розробляє схеми для «Леогеймінг». До речі, матеріал про інтереси Шевцова в сфері “обналу” зараз готується до публікації, і ви невдовзі про них дізнаєтесь.
Резонанс у ЗМІ, які висловили підозри щодо причетності Шевцова до нелегального бізнесу, відіграв важливу роль в тому, що його кандидатура провалилася на конкурсі до ДБР, хоча була відібрана конкурсною комісією. Ба більше, деякі з кримінальних проваджень щодо сім’ї Шевцових, відкриті раніше, вже у 2019 році були передали до ДБР, куди так прагнув потрапити поліцейський. Про це свідчать судові рішення у провадженнях ДБР.
Провал на конкурсі і перспектива залишитись без посади розлютили Шевцова, і він оголосив війну ЗМІ, які публікували матеріали про бізнес його сім’ї. Публікації даних про статки сім’ї – нерухомість, автомобілі, бизнес – поліцейський Шевцов розцінив як вторгнення в приватне життя, але для боротьби з цим вторгненням вирішив використати не приватні ресурси, а потужності слідчого апарату Нацполіції.
Головним об’єктом помсти з боку Шевцова став Денис Іванов, син президента Академії української преси Валерія Іванова (автор статті не є родичем зазначених персон, збіг прізвищ є випадковим). Почалися обшуки, арешти рахунків. Згодом адвокати Іванова заявили про погрози розправитися з його дружиною і дітьми, після чого його сім’я виїхала за кордон. Але в Україні залишилися батьки, яких слідство на сьогоднішній день фактично взяло в заручники. За фактами тиску на професора Київського інституту журналістики Валерія Іванова на адресу міністра МВС Арсена Авакова і голови Нацполіції Сергію Князева були направлені звернення Комісії з журналістської етики і Національної спілки журналістів. Наразі реакції немає. А тим часом, цькування батька Дениса Іванова триває – публікація фейкових новин, зрив титушками наукових заходів з його участю, адміністративний тиск.
Складається враження, що за протистоянням Шевцова зі ЗМІ з інтересом спостерігають зверху – зможе він «наздогнати» своїх кривдників, використовуючи для цього службове становище чи ні. Від успішності помсти залежить не лише його бізнес, а й місце в поліцейському харчовому ланцюзі, адже лузерів там не люблять.
Перемога Шевцова означатиме, що комплексна технологія розправи з журналістами налагоджена, випробувана і працює. А ще це свідчить, що в органах виростили “великого брата” для ЗМІ під керівництвом Шевцова з практично необмеженими повноваженнями. Тепер під слушним приводом кримінального переслідування міфічних злочинних груп правоохоронці через суди зможуть закривати доступ до будь-яких сайтів, запровадивши цензуру. Також органи почали використовувати найбрудніші інтернет-технології в найкращих традиціях російських пропагандистів – чорний піар, фейки. Нещодавно в мережі з’явився проект, автори не приховують своєї мети – це чорний піар, спрямований на опонентів Шевцова. Ця «інформаційна група» погрожує не тільки Івановим, але і всім ЗМІ, яка наважились публікувати щодо Шевцова. «Якщо головні редактори вищезазначених видань, не хочуть публікувати об’єктивний матеріал по родині Іванових, кримінальних справах, українське суспільство отримає ще одне підтвердження упередженого ставлення зазначених ЗМІ до певних людей. Довіряти і читати Ваші видання сенсу не буде», – зазначено на сторінці групи. Чи не означає це, що поліція насправді планує зливати компромат та чинити інший тиск на редакторів ЗМІ, аби вплинути на їх аудиторію? Найімовірніше, таки означає. Свіжий приклад: 8 серпня слідчий Головного слідчого управління НПУ Платов витребував в Академії української преси документи в рамках кримінального провадження. Буквально через пару годин скани документів з погрозами були оприлюднені в інтернеті. Тобто хтось умисно і дуже оперативно розголосив таємницю слідства, що є злочином. Хто був зацікавлений у цьому витоку – очевидно, але відкривати провадження і перевіряти сім’ю Шевцова на причетність до цього злочину ДБР, куди звернулась Академія, чомусь не поспішає.
***
Сьогодні ми опинилися перед загрозою застосування правоохоронцями технології, яка дозволяє знищити будь-яке медіа. Тепер після публікації розслідування, в якому фігурує чиновник, «потерпілий» може не доводити свою правоту в цивільному суді, а просто подати заяву поліцію, що його нібито компрометують з метою шантажу. Відкривається провадження і ЗМІ арештовують як речовий доказ. Це набагато простіше та швидше. І це дуже небезпечний прецедент, адже свобода слова – чи не єдиний безперечний актив українського суспільства, втративши який ми остаточно стагнуємо.
Серій Іванов
