Як Антикорсуд кидає на себе тінь у справі одіозного ОАСК і не тільки
01.10.2022
За три роки свого існування Вищий антикорупційний суд уже не раз доводив, що судова система може бути іншою: справедливою і без звичного “рішалова”. На відміну від багатьох інших українських судів, де використання дзвінків, зв’язків чи кругової поруки є нормою.
Однак останні тенденції і рішення ВАКС насторожують. Починаючи від безпідставного закриття мільярдних справ та повернення практики передачі на поруки впливовим депутатам підозрюваних у корупції, закінчуючи сумнівними відводами та самовідводами суддів. Про останнє й поговоримо детальніше.
Приклад №1. Розгляд справи “плівок ОАСК”
Уже більше трьох місяців ВАКС не може розпочати розгляд справи “плівок ОАСК” за обвинуваченням Павла Вовка і його посіпак з ОАСК.
Причина проста – кожного (!) засідання від справи відводяться або самовідводяться судді. Внаслідок цього уже змінилося п’ять колегій суддів. Виглядає так, що вони просто бояться розглядати цю справу, яка, між іншим, стосується посягання на захоплення державної влади через встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою правосуддя.
Зокрема, у липні самовідвід собі заявили усі три судді колегії (Федорак, Маслов та Строгий).
У своєму рішенні вони вказали на порушення порядку авторозподілу. Зокрема, їхня колегія була єдиною на авторозподілі, що виключало принцип вірогідності. Більше того, на їхню думку, справа мала розподілятися на іншого суддю – Воронька, але у переддень розподілу справи на його ім’я видали наказ про короткострокову відпустку.
Якщо відкинути зайву “лірику”, то по факту ми маємо одне із двох: або судді, зловживаючи своїм правом на самовідвід, самоусунулися від розгляду справи, або у ВАКС справді порушили порядок авторозподілу. В обох випадках тінь падає на суд.
Приклад №2. Справа судді, пов‘язаної з ексголовою ВАКС
Ще один цікавий випадок стався під час розгляду справи за обвинуваченням у хабарництві голови Харківського окружного адміністративного суду Олени Панченко.
У 2017 році Панченко розглядала справу за позовом Олени Танасевич. Остання, ще будучи на посаді судді Печенізького райсуду Харківської області судилася з Територіальним управління ДСА щодо нарахувавання їй 32 тисяч гривень суддівської винагороди. Панченко позов Танасевич задовольнила. Апеляційний суд згодом це рішення скасував і у позові відмовив.
У вересні 2020 року суддю Панченко ловлять на ймовірній передачі хабаря. Згодом справа за її обвинуваченням потрапляє до ВАКС і однією із суддів колегії стає Олена Танасевич. На практиці врегулювання таких ситуацій вирішується або шляхом самовідводу, або шляхом розкриття інформації самим суддею. Однак Танасевич цього не зробила. Через 1,5 року слухань ця обставина стала відомою прокурору, яка заявила Танасевич відвід. Але судді Сікора, Танасевич та Гавриленко у відводі відмовили.
Цікаво, що цього ж дня від справи “плівок ОАСК” відвели суддю Тетяну Гавриленко – підставою було те, що її чоловік, суддя ВАКС Віталій Крикливий, на досудовому розслідуванні розглядав заяву про відвід іншого слідчого судді. На цей раз колегія суддів вирішила, що цього достатньо для відводу, адже через цей факт у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді Гавриленко.
Приклад №3. Справа брата голови ОАСК
До речі, сам Крикливий теж якось намагався самовідвестися від розгляду справи зі схожими підставами. Так, у травні цього року він розглядав скаргу щодо закриття справи про нібито провокацію підкупу брата голови ОАСК – Юрія Зонтова.
Від розгляду цієї скарги він спробував відвестися: підставою стало те, що суддя Гавриленко як член колегії розглядає справу за обвинуваченням Зонтова у підбурюванні до надання хабаря і недекларуванні. Однак в цьому випадку слідчий суддя Віталій Дубас відмовив Крикливому у самовідводі.
На його думку, факт того, що його дружина розглядає справу Зонтова, не свідчить про упередженість самого Крикливого та наявність у нього конфлікту інтересів.
Тобто в одному випадку схожі обставини стали підставою для відводу, а в іншому – ні. Нагадує подвійні стандарти, чи не так?
Приклад №4. Справа судді із “Газової справи Онищенка”
Також варто згадати про те, як прокурор намагався відвести суддю апеляції Валерію Чорну від розгляду справи за обвинуваченням судді Денисюк. Збитки від її рішення, ухваленого на користь компанії нардепа-втікача Олександра Онищенка, оцінюють у понад 200 тисяч гривень.
Підставами для відводу стали сумніви прокурора в неупередженості судді. Зокрема, більшість суддів апеляції були виключені з авторозподілу через відпустки і прокурор стверджував, що головуючий у першій інстанції суддя Крикливий міг знати графік відпусток суддів і спеціально обрав день ухвалення вироку. В результаті в авторозподілі взяло участь всього 4 суддів, а не 11.
Перша інстанція дійсно майже три місяці тягнула із призначенням останнього засідання, навіть знімала із розгляду вже призначені дати.
Крім того, причиною заявити відвід було те, що помічниця судді Крикливого після вироку перейшла працювати помічницею до судді Чорної, а адвокат обвинуваченої називав цю помічницю “наш талісман”.
Чорна чомусь про факт переходу помічниці учасників справи не проінформувала, що могло вказувати на її бажання це приховати. При цьому варто зауважити, що помічники суддів не проходять жодного конкурсного відбору і судді обирають їх самостійно.
Приклад №5. Справа полтавського судді-хабарника
Ну і наостанок не можемо не згадати про справу за обвинуваченням у хабарництві полтавського судді Сергія Кононенка.
У 2019 році суддя Тетяна Гавриленко самовідвелася від розгляду цієї справи.
У заяві про самовідвід вона зазначила, що з обвинуваченим Кононенком вона перебувала у дружніх стосунках, які полягали у періодичному спілкуванні з ним та його дружиною, спільних відвідинах театру та спільних екскурсійних поїздках.
А от під час судових дебатів з’ясувалося не тільки це. Зокрема, прокурор у своїй промові зауважив ще один цікавий факт. Під час досудового розслідування був зафіксований факт розмови Кононенка і судді Новосанжарського райсуду Полтавської області Тетяни Гавриленко, під час якої вона нібито в завуальованій формі натякнула Кононенку про те, що по ньому працюють правоохоронні органи і треба бути обережним.
Не зважаючи на таке попередження, Кононенко не припинив свої дії і був викритий НАБУ, а влітку його засудили до 7 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Що ж, очевидно, що Вищий антикорупційний суд поки так і не став прикладом того, яким має бути український суд у майбутньому.
Більше того, останні тенденції вказують на те, що він навпаки стає більш схожим до звичних українських судів, де бал править не право, закон і справедливість, а зовсім інші речі. І ці тенденції дуже б хотілося змінити, поки ще не пізно.
Вадим Валько, юрист ГО “Центр протидії корупції”, член ГО “Автомайдан”
