Вони його просто вбили

08.02.2023

“Віталія вбили свідомо і навмисно, бо для них людина — то є мотлох”, — правозахисник Андрій Діденко розповідає історію довічника, якого мали б звільнити за станом здоров’я, а залишили помирати за ґратами.Хворий на рак кореня язика четвертої стадії довічно засуджений Віталій Матухно пройшов два кола пекла судових розглядів і рішенням Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року приречений на повільну мученицьку смерть. Іменем України. 3 лютого Віталій Матухно помер у тюремній лікарні.

В той час, коли ворог кожного дня вбиває українців на полі бою, знищує міста і руйнує пам’ятки архітектури, вивозить дітей у неволю, саме в цей час усередині країни ворог під назвою корумпована кругова порука систематично, цілеспрямовано і методично, — а головне, безкарно! — вбиває наших громадян.

Історія Віталія Матухна

Вперше ми зустрілися з ним 7 липня 2022 року під час моніторингового візиту до Івано-Франківської установи виконання покарань №12. Адміністрація закладу повідомила, що у довічника є підозра на рак, але вони поки що йому про це не кажуть, адже діагноз ще перевіряється. Потім з’ясувалося, що у Віталія виявили рак третьої стадії. Його перевезли до багатопрофільної лікарні №19 міста Львова при Державній установі виконання покарання (нагадаємо, що це єдиний у країні спеціалізований заклад закритого типу для онкохворих).

Матухно вже двадцять шість років відбуває довічний термін. Його було засуджено до розстрілу за скоєння особливо тяжких злочинів — за вбивство двох людей. Але Матухно стверджував, що засуджений несправедливо: помилився обласний суд першої інстанції. Суд не дослідив докази захисту і не розібрався по суті справи, а Верховний суд фактично затвердив цей вирок без шансу на перегляд і без перспективи звільнення. Потім розстрільний вирок був замінений на довічне позбавлення волі. Ми знаємо багато історій свавільно засуджених довічно.

Віталій Матухно © Андрій Діденко

Зле Матухну стало ще у січні 2022 року. Під час візиту моніторів до багатопрофільної лікарні №19 у вересні 2022 року Віталій скаржився на нестерпний біль, неналежні умови утримання і на те, що йому не надається медична допомога, його не оглядає лікар, не проводяться обстеження. Монітори ХПГ зафіксували, що у сирій камері-палаті протікала стеля, через це і стіни, і стеля були вкриті грибком. У зв’язку з аварійними відключеннями електроенергії температурний режим у камері-палаті не дотримувався. Не було гарячої води. В. Матухно не був забезпечений дієтою, хоч і мав проблеми з харчуванням. Ми про це писали.

Через критичний стан здоров’я і небезпеку для життя хворого адвокати звернулися до Європейського суду з прав людини, який 9 грудня 2022 року застосував Правило 39 Регламенту щодо вжиття Урядом України тимчасових заходів. ЄСПЛ закликав забезпечити належне обстеження, лікування і відповідний догляд за хворим. Але замість того, щоб боротися за життя людини, Матухна було переведено в окрему камеру-палату, в якій він утримувався до самої смерті.

Ця палата хоч і відрізняється від тої смердючої камери з пліснявою і грибком на стінах та антисанітарією, але це переведення було цілком показовим замилюванням очей. Засуджений залишився у камері-палаті один, без догляду. Незважаючи на те, що згідно з висновком МСЕК від 01.11.2022 року йому було встановлено першу Б групу інвалідності та вказано на необхідність постійної сторонньої допомоги, за ним ніхто не здійснював догляду, що є порушенням права на паліативну допомогу. Тривожної кнопки в камері не було передбачено, і в моменти загострення хвороби Матухно наражався на нестерпні муки і страждання. Він не міг говорити, тим більше голосно крикнути, єдине що залишалося — це повзти до решітки і стукати у зачинені двері. Проте для того, щоб відчинити камеру засудженого довічно, потрібно не менше трьох охоронців з персоналу. В більшості випадків відчинялася кватирка і через решітку Матухну вводилася ін’єкція знеболювального. Крім знеболювальних, Віталій не отримував жодних ліків. Притому, якщо добова доза була вичерпана, наркотичні знеболювальні замінялися іншими препаратами, які не допомагали вгамувати біль.

Він провів свої останні дні один у холодній і темній камері-палаті, адже світло зникало кожного дня на тривалий час. Під час вимкнення електрики неможливо було нагріти воду, поїсти, оскільки Матухно міг вживати тільки мелену через блендер їжу.

Ці умови утримання є брутальними порушеннями прав людини, зокрема статті 3 Конвенції з прав людини (катування), про що Європейський суд зазначив в своєму рішенні.

Стан здоров’я Матухна суттєво погіршувався — на шиї з’явилися пухлини, які прорвало, з них витікав гній, з постійною періодичністю горлом ішла кров, іноді дуже сильно. Все це відбувалося без догляду, без порятунку, в зачиненій камері. У вихідні, святкові дні безпорадність була абсолютною. За весь період перебування в лікарні діючий лікар Грицаїшин О.А. оглядав хворого приблизно тричі.

Звільнення від покарання за станом здоров’я

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із тяжкою хворобою є процедурою, яка покликана забезпечити право засудженого на належне лікування та можливість зберегти власне життя. До Переліку захворювань, що є підставою для звільнення від подальшого відбування покарання, затвердженого спільним наказом МОЗ України та Міністерством юстиції України від 15 серпня 2014 року (№ 1348/5/572), внесено найважчі форми захворювань, які вже не піддаються лікуванню. Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 50 КК України покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, ч. 2 ст. 84 КК України дозволяє звільнити від покарання чи його подальшого відбування особу, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. Вирішуючи це питання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Проте суди, прокуратура, а також самі лікарі вважають, що краще буде, якщо пацієнт помре в тюремній лікарні, ніж дати йому шанс на лікування або принаймні можливість померти на волі.

Історія Матухна доволі показова і типова для української правової системи. Зовсім недавно ми розповідали про смерть від ненадання медичної допомоги і невиконання рішень Євросуду Володимира Рубченка, якого було засуджено до чотирьох років умовно.

Протягом 2022 року в закладах ДКВС України померло 432 особи, з них внаслідок захворювань — 362.

Прокуратура

Коли мова йде про звільнення людини за станом здоров’я, прокуратура завжди заперечує. Ми про це писали.

Звідки береться така зухвала і принципово протилюдяна поведінка, ми не знаємо. Зверніть увагу на цю особу (фото), ми пишемо про неї вже вдруге. А якщо станеться чергова смерть у багатопрофільній лікарні, то доведеться писати і втретє, і вчетверте, адже вона виступає від імені Держави в апеляційному суді Львова в усіх справах, де мова йде про звільнення за станом здоров’я.

Прокурор Ірина Гуменна та лікар Олександр Грицаїшин

Запам’ятайте це ім’я: Гуменна Ірина Романівна. Якщо ви почуєте його, то знайте: поруч має бути смерть. Тому що Ірина Романівна принципова в питанні звільнення за станом здоров’я. Вона вважає, що важко хворі в’язні повинні помирати в тюремній лікарні. Вона двічі заперечувала проти звільнення Матухна. Її аргументами була тяжкість злочину, а ще той факт, що Віталій не працював під час відбування покарання. Тяжкість хвороби, стан пацієнта, аргументи захисту і прохання дозволити померти на волі, а також рішення ЄСПЛ Ірину Романівну не переконали.

Суд

Львівський апеляційний суд у складі головуючого судді Галапац І. І., за участі суддів Березюк О.Г і Романюк М. Ф. вислухали всі аргументи захисту, переглянули фотографії Матухна, який на той час перебував уже в критичному стані, погодилися долучити до матеріалів справи моніторинговий звіт ХПГ стосовно візитів в багатопрофільну лікарню №19, пішли в нарадчу кімнату і за десять хвилин вийшли з рішенням: у звільненні через важку хворобу засудженому Матухну відмовити.

Нагадаємо, що ця категорія справ не підлягає оскарженню в касаційному порядку, а тому рішення остаточне і оскарженню не підлягає. Адвокат просила суд врахувати критичний стан здоров’я хворого і дозволити йому померти на волі під доглядом рідних та близьких. Але суд був невблаганний. Ми не знаємо, чому суд ухвалив таке рішення, чому іменем України свідомо і цілеспрямовано позбавив людину життя і права померти в людських умовах без мук і страждань. Так, він засуджений до довічного позбавлення волі. Так, є вирок суду, який виконується. Але ж для суду пріоритетними мають бути поняття гуманності і справедливості! Саме на цих поняттях будується авторитет Держави, авторитет судової влади. Чи гуманно і справедливо своїм рішенням залишити людину помирати в холодній камері на самоті й без догляду? Чи то є правосуддя?! Європейський суд у своєму рішенні від 9 грудня зазначив, що умови утримання Матухна — неналежні, а лікування — недостатнє, але суд чомусь навіть не згадав, що рішення Європейського суду мають пріоритетний характер і обов’язкові до виконання. У своїй захисній промові адвокат посилалася на звіт НПМ (національний превентивний механізм при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини) за результатами моніторингового візиту до Львівської багатопрофільної лікарні N° 19 від 14.09.2021, в якому чітко йдеться про порушення права засуджених на паліативну допомогу в цьому закладі.

Засідання Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року

Лікарі

У цій справі діючий лікар Олександр Грицаїшин поводився гірше за прокурора, яка була категорично проти звільнення. Це відео нашого першого знайомства з Грицаїшиним у вересні 2022, коли він відмовлявся взагалі надавати будь-яку медичну документацію, був доволі агресивно налаштований і навіть обурений тим, що монітори занурилися в його недоторкану сферу діяльності, де він сам визначає, кого лікувати, а про кого можна забути.

Судді розглядали висновки ЛКК (лікарсько-консультативної комісії), підписані чотирма лікарями, в тому числі і ним, Грицаїшиним, про те, що захворювання, від якого страждає Матухно, перешкоджає подальшому відбуванню покарання. Ключова фраза “перешкоджає відбуванню покарання”, але в суді Грицаїшин як навіжений переконував суд, як добре Матухну живеться в тюремній лікарні, як гарно його лікують і сенсу немає його звільняти і переводити, адже він і так помре, то вже хай краще помре в тюрмі. Цікаво, якби мова йшла про родича Грицаїшина, він також радив би йому померти в тюремній лікарні?! Запитання риторичне.

У суді лікар Грицаїшин переконував суд, як добре Матухну живеться в тюремній лікарні, як гарно його лікують і сенсу немає його звільняти і переводити, адже він і так помре, то вже хай краще помре в тюрмі.

Насправді онковідділення в цій сумнозвісній лікарні потрібо закрити, щоб люди не страждали й далі так, як страждали і померли Віталій Матухно, Іван Ястребов і багато інших безпорадних людей, про яких ми не знаємо. Сподіваюсь, цю ідею підтримають і керівництво ЦОЗ ДКВС, і МОЗ. При цьому можна було б у цивільній онкологічній лікарні передбачити відділення закритого типу для тримання в’язнів, де за ними буде і належний догляд, і лікування.

На завершення

“Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” — це є норма Конституції України, норма прямої дії. Але для того, щоб ця норма реально працювала, потрібно дійсно піклуватися про людину. Суд має бути гарантом дотримання прав людини, а не порушником, прокуратура повинна гідно представляти Державу в судових процесах, а лікарі проявляти милосердя до своїх пацієнтів, навіть якщо вони в’язні.

По справі Матухно проти України Європейський суд обов’язково ухвалить остаточне рішення, яким, можна не сумніватися, буде визнано порушення Україною статті 3 Конвенції (катування), а також вірогідно і статті 2 (право на життя). Будемо сподіватися, що відповідальність понесуть конкретні порушники, які мають прізвища: судді, прокурори та лікарі.

Андрій Діденко

Джерело