«Він мене образив, а я його застрелив»
16.01.2017
У Верховній Раді пропонують змінити визначення необхідної оборони. Зокрема, наприкінці минулого року депутат від «Народного фронту» Ігор Лапін зареєстрував законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу, а цього тижня його колега із «Батьківщини» Ігор Луценко вніс на розгляд парламенту альтернативний. Обидва депутати кажуть, що ці документи готують підґрунтя для легалізації в Україні короткоствольної зброї.
«Прелюдією до подальших рухів з приводу правил застосування зброї» називає свій законопроект депутат Ігор Лапін. Він пропонує внести зміни до статті 36 Кримінального кодексу, які б уточнювали поняття «необхідної оборони». За словами депутата, у нинішній редакції ця стаття дозволяє слідчому визначати на свій розсуд, чи дійсно людина вийшла за межі самооборони.
«Я пропоную, залишаючи базові принципи, що перевищення, все-таки, може бути, чітко встановити, коли слідчий не має права суб’єктивно давати оцінку тим чи іншим подіям, – пояснює Ігор Лапін у коментарі Радіо Свобода. – Ну, якщо, наприклад, людина застрелила нападника, який заліз вночі у квартиру – то я вважаю, тут автоматично ніяких меж ніхто не може перевищити. Якщо ж, припустимо, напали на вулиці – то тут питання таке, є поняття певних меж: тобто як напали – висмикнули пакет з рук: можна вбивати чи не можна? Чи напали – ніж до горла приставили».
На думку ж його колеги Ігоря Луценка, у цій редакції силовики все одно зберігають забагато повноважень. Тому він подав альтернативний законопроект. У документі, розміщеному на сайті Верховної Ради, пропонується, зокрема, не вважати перевищенням самооборони застосування зброї до озброєного нападника або групи осіб, незалежно від тяжкості заподіяної в результаті шкоди, і що, якщо людина відчула сильне душевне хвилювання, бо інша людина її образила, то вона теж не відповідає за наслідки своїх дій.
Сам Луценко, однак, трактує це інакше. Каже, що мається на увазі системність заподіюваної людині шкоди.
«Стандартна ситуація, на жаль, для нашої країни: якщо, наприклад, в сім’ї є регулярне насилля, знущання. І якщо внаслідок такого розподіленого в часі знущання над особою, у даному випадку це, як правило, буває жінка, якщо до неї застосовувалось невелике насилля, але воно застосовувалось регулярно, супроводжувалось приниженнями – і вона перевищила той обсяг оборони, який зараз є, і завдала або тяжких тілесних, або вбила свого нападника, то відповідно, це вже звільнення від кримінальної відповідальності», – пояснює політик.
Окрім того, за словами депутата, розширюється поняття тієї території, де може застосовуватись зброя – до терміну «володіння».
«В даному випадку ми маємо справу з, наприклад, транспортним засобом, наприклад, яхтою, іншого роду майном», – пояснює депутат.
На думку ж Ігоря Лапіна, у документі Луценка йдеться взагалі про скасування поняття меж необхідної оборони.
«Я вважаю, наше суспільство ще не дозріло, що ми всі такі свідомі, що ніхто не перевищить меж самооборони, – каже він. – Ну, наприклад, вбивство при самообороні, то нам що, потрібно і цю статтю прибирати? У нас не буває убивств?».
Межі необхідної оборони мають захищати звичайних людей – правозахисник
Коли ми говоримо про межі необхідної оборони, то йдеться про звичайного громадянина, який захищається, і не будучи якось спеціально тренованим, не завжди може об’єктивно оцінити загрозу, відповідно – може перейти межу, зауважує керівник «Експертного центру з прав людини» Юрій Бєлоусов. За його словами, впроваджуючи поняття «необхідної оборони», законодавець мав на меті захистити звичайних людей.
«А щодо ініціатив цих двох народних депутатів у мене суперечливі відчуття, – каже експерт. – Захист близьких мені осіб як додаткова гарантія (їхньої безпеки – ред.), яку законодавством пропонується передбачити, я, в принципі, підтримую. Разом з тим, є момент, який може створювати певні зловживання – коли людина не несе жодної відповідальності за ті дії, які вона може скоїти, якщо її образили. Ну, це якщо хтось сказав щось погане про мене або про моїх близьких – і я завдав йому тілесних ушкоджень за це, але це не було потрібно для моєї самооборони. Я не зовсім розумію, навіщо пан Луценко пропонує впровадити це як додаткову гарантію».
За його словами, під цю норму, якщо її ухвалять, можна буде підлаштувати будь-що: «він мене образив – а я його застрелив».
Днями «Українська правда» оприлюднила статтю, в якій журналісти зазначили, що знають 400 прізвищ людей, яких нагородив вогнепальною зброєю міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, однак посилаються на його попередні заяви, в яких йдеться про більше тисячі таких нагороджених. Йдеться як про пістолети, так і про кулемети та штурмові гвинтівки.
Серед згаданих у матеріалі людей – і очільниця Набанку Валерія Гонтарєва, і колишній голова Адміністрації президента Борис Ложкін, і сам президент, і екс-прем’єр Арсеній Яценюк, не кажучи вже про низку депутатів.
За словами Ігоря Луценка, повний список людей, яким видали таким чином вогнепальну зброю, наразі невідомий – враховуючи, що повноваження присуджувати такого штибу нагороди перебуває у компетенції не тільки очільника МВС, а й СБУ та Міноборони.
