Уманська виправна колонія (№ 129)
02.06.2017
30 травня 2017 року в рамках реалізації функцій національного превентивного механізму проти катувань працівники Секретаріату Уповноваженого з прав людини спільно із регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого у Черкаській області здійснили моніторинговий візит до Уманської виправної колонії (№ 129), яка призначена для тримання вперше засуджених до позбавлення волі жінок.
Незважаючи на те, що в установі створені належні матеріально-побутові умови для засуджених, а до Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму впродовж 2016-2017 років надійшло лише 2 скарги від утримуваних у цій колонії жінок, в ході візиту виявлено низку порушень національного законодавства та міжнародних стандартів у сфері поводження з в’язнями, а також отримано інформацію про факти, які можна розцінювати як катування.
Учасники візиту з’ясували, що в установі існує практика негласних покарань. Так, жінки, які допускають порушення режиму тримання, та відмовляються від роботи на виробництві установи (при тому, що відповідно до законодавства засуджені мають право не працювати), – користуються Інтернетом, здійснюють покупки у крамниці при установі та телефонні дзвінки в останню чергу. При цьому, якщо телефонна розмова не відбулася, наступного дня «порушниця» знову здійснює дзвінок у останню чергу, і так кожного наступного дня, що інколи викликає обурення жінок із зазначеної категорії та переростає у конфлікт між засудженими та адміністрацією. Зі слів засуджених, телефонні розмови з використанням мобільних телефонів здійснюються ними у режимі гучномовця при відповідальному працівнику колонії. У разі спроби висловити будь-які скарги на дії адміністрації телефонна розмова одразу припиняється.
Також засуджені повідомили моніторинговій групі про неможливість письмово поскаржитися до правоохоронних організацій з питань порушення їхніх прав під час тримання в установі, оскільки всі листи переглядаються працівниками адміністрації з метою виявлення скаржників, які у подальшому піддаються різноманітним покаранням. Одним із найжорстокіших видів таких покарань, за словами опитаних жінок, є побиття одних засуджених іншими із числа так званого «активу», що відбувається за вказівкою адміністрації. Аналогічні заходи «виховного впливу» можуть застосуватися і до осіб, які порушують режим у колонії. На жінок, які відмовляються працювати, чиниться психологічний тиску з боку працівників колонії.
Монітори також виявили наявність в установі й випадків насильства щодо окремих жінок з боку інших засуджених. При цьому, якщо побутові конфлікти виникають раптово, то, зі слів утримуваних, в окремих випадках для вчинення фізичної розправи засуджені отримують згоду в адміністрації установи. Така згода, наприклад, може надаватися для здійснення розправи над засудженою, яка вчинила крадіжку чужих речей.
На території чергової частини установи моніторами виявлено відгороджене решіткою приміщення розміром приблизно 1,5х1,5 м під назвою «приміщення для зберігання інвентарю житлової зони», до якого, за інформацією засуджених, поміщують осіб, які порушують режим.
Моніторам також скаржилися, що товару, який реалізується через крамницю установи, не вистачає для задоволення потреб усіх охочих. Згідно із отриманою інформацією, іноді не вистачає навіть предметів першої потреби та жіночих засобів гігієни. Крім того, засуджені повідомляли про випадки, коли під тиском працівників установи жінки отримують товару менше, ніж відображається у відповідній звітності.
У штатному розкладі установи передбачені лише одна посада фельдшера та одна посада медичної сестри, що не забезпечує цілодобовий нагляд медичного працівника на території установи та дозволяє використовувати ліжко-місце лише у режимі денного стаціонару.
Також в установі були виявлені факти недотримання норми житлової площі, порушення законодавства про працю, права засуджених на приватність, таємниці інформації про стан здоров’я тощо.
За результатами візиту для вжиття відповідних заходів реагування до Міністерства юстиції України буде направлено звіт.
