У нас зараз два вищих суди, або навіщо депутати граються з конституцією?
25.04.2018
Як відомо, зараз в Україні триває судова реформа, яка зачіпає як структуру судової системи, так і місце різних органів судової влади в цій системі, їх повноваження і порядок формування.
Структура системи органів державної влади, повноваження вищих органів кожної з її гілок (законодавчої, судової та виконавчої) визначаються Конституцією країни. Конституція, яка виражає волю всього українського народу, є Основним законом, має найвищу юридичну силу. Будь-який закон, виданий парламентом (Верховною Радою), повинен відповідати Конституції і не може ані змінювати її норми, ані будь-яким чином обмежувати їх дію. При цьому йдеться навіть, здавалося б, на перший погляд, про дрібниці – наприклад, найменування того чи іншого органу. А зараз складається саме така ситуація, коли звичайним парламентським законом, без внесення змін до Конституції, прийнятих за окремою ускладненою процедурою та набрання ними законної сили, намагаються змінити нашу Конституцію.
У чому ж справа? Вносячи зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховна Рада з ініціативи Адміністрації Президента допустила перейменування вищого органу судової влади України, – Верховного Суду України на «Верховний Суд». Однак, найменування «Верховний Суд України» міститься в тексті Конституції, а «Верховний Суд» – відсутнє. Начебто, мається на увазі щось малозначне, – всього лише найменування органу. Однак, все набагато серйозніше.
По-перше, мова йде про фактичну зміну Конституції в обхід встановленої процедури внесення і прийняття зміни і доповнення до Конституції. Виходить, що Конституцію у нас можна змінити звичайним парламентським законом. А це повністю суперечить не тільки загальновизнаним міжнародним стандартам конституціоналізму, а й самої Конституції нашої країни. До того ж, цей факт свідчить про вкрай низьку правову культуру як нашої виконавчої влади, так і депутатського корпусу, що робить їх майже «нерукопожатними» в сім’ї цивілізованих правових держав.
По-друге, виходить, що в країні діє два вищих судових органи. За всієї абсурдності ситуації, з юридичної точки зору виходить саме так. А це загрожує не просто конфліктами, а вельми серйозними наслідками, які, якщо вони виникнуть, буде важко компенсувати.
По-третє, а що за таких умов заважатиме створенню ще одного «Верховного Суду» і формуванню його складу фактично на основі якогось компромісу між законодавчою і виконавчою владою, в обхід встановленого Конституцією порядку створення і формування «Верховного Суду України», що передбачає участь в цьому процесі «Громадської ради доброчесності». А це призведе до того, що у вищому органі судової влади знову з’являться свої «маріонеткові», кишенькові судді.
Якщо ж врахувати ці моменти разом, то ситуація вже не буде здаватися такою незначною.
На щастя, в Україні створено і діє орган, який реально може змінити цей стан справ, стати на захист Конституції. Йдеться про Конституційний Суд України, який і створено для того, щоб забезпечити вищу юридичну силу Конституції, її незаперечний авторитет і для суспільства, і для влади. Це історичний момент, коли відбувається перевірка дієздатності Конституційного Суду України, його реальної здатності зберегти нашу державність і довести народу, що Конституційний Суд України не є кишеньковим і маріонетковим, а являє собою ефективно діючий інститут захисту Конституції і суспільства.
Катерина Одарченко
