Тяжкий старт українського ФБР
16.06.2018
Новий правоохоронний орган під назвою Державне бюро розслідувань мав запрацювати в Україні торік восени. Попри певний прогрес ДБР ризикує не запуститися й цього року.
Історія зі стартом чи не найважливішого правоохоронного органу, який задумувався як аналог американського ФБР — Держбюро розслідувань — досі не завершена. Через проблеми із законодавством, труднощами в роботі конкурсної комісії й окремими кандидатами обрання керівництва структури розтяглося в часі на півтора року. Врешті, у листопаді 2017-го під акомпанемент політичного скандалу ДБР отримало голову й двох заступників. Ними стали відповідно Роман Труба, Ольга Варченко та Олександр Буряк. Щоправда, прізвища двох переможців журналісти дізналися за кілька днів до фінального голосування, оскільки за посади точилися політичні торги. У результаті фаворит перегонів і представник Адміністрації президента Олексій Горащенков, який мав очолити ДБР, перетворився на аутсайдера. А високе крісло дістав маловідомий широкому загалу пан Труба (див. Тиждень.ua, «Голосування за голову ДБР. Майже по нотах»).
Новостворюваний правоохоронний орган за умови незалежності від політикуму може стати доволі дієвим. Відповідно до законодавства, до його повноважень належать розслідування службових, корупційних (крім підслідних НАБУ) та воєнних злочинів. Також Держбюро має розслідувати злочини, які могли вчинити президент, повноваження якого припинені, прем’єр-міністр та міністри, члени ЦВК, генпрокурор і його заступники, судді та працівники правоохоронних органів тощо. Запуск ДБР спочатку планували на першу половину 2017 року, потім на кінець 2017‑го. Однак до червня 2018 року в структурі працювало трохи більше ніж 10 людей, включаючи Трубу, Варченко й Буряка. Тож тепер, за оптимістичними прогнозами, ідеться про вересень 2018-го. На цьому, зокрема, свого часу наголошував директор ДБР Роман Труба.
«Це наймасштабніший конкурсний набір, який коли-небудь відбувався в Україні. Його проведення є технічно складним: організувати конкурсні процедури для тисяч кандидатів із мінімальними ресурсами, які є в Бюро. Але для того, щоб орган оголосив про початок роботи, має працювати не менше як 30% працівників — це вимога законодавства. Саме тому ми проводимо такий об’ємний конкурс, оскільки у вересні маємо розпочати роботу», — заявив наприкінці травня Труба.
Власне, наприкінці травня цього року стартував відбір на посади до центрального апарату ДБР. Уже 7 червня Держбюро прозвітувало про його результати. Наприклад, перший етап відбору пройшли 76% (691 із 1107 допущених) кандидатів у слідчі відділи та 92% (471 із 647 допущених) кандидати на інші посади державної служби в центральному апараті ДБР. 13 червня мало стартувати наступне коло відбору — тест на вирішення практичних завдань. Далі на майбутніх працівників ДБР очікує перевірка на поліграфі та співбесіди. Відбором займається Перша конкурсна комісія, створена самим Держбюро. Друга ж мала розпочати відбір кандидатів на 455 вакансій на початку літа. Експерти, які відстежують роботу комісій, зазначають: поки що не мають особливих зауважень.
«Внутрішні комісії працюють без проблем. Так, є нюанси з операційними речами, наприклад, не в усіх є досвід такої роботи, не завжди встигають із документами. Але в них гарна динаміка. Як ДБР, так і Національна академія прокуратури, у якій працюють комісії, намагається допомагати й сприяти роботі», — заявив у коментарі Тижню Володимир Петраковський, провідний радник StateWatch, менеджер групи «Реформа органів правопорядку» Реанімаційного пакета реформ.
Він запевняє, що на відміну від зовнішньої конкурсної комісії, яка обирала керівництво Держбюро, на внутрішні комісії не можуть впливати ні політики, ні саме ДБР.
«Важливо: зовнішня комісія залежна від двох політичних сил — Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту» (саме ці дві політсили делегували найбільше кандидатів до зовнішньої комісії. — Ред.). Якщо казати про внутрішні комісії, то навіть директор Труба їх не контролює. Хоча він сам їх створив, сам призначив людей. Але розподілення останніх відбулося таким чином, що він не може давати вказівки. Комісії автономні. Плюс у них є незалежний контролер — Консультаційна місія ЄС. Вона їх консультує, надсилає своїх спостерігачів. І в їхній роботі все відкрито й зрозуміло», — додає Петраковський.
А щодо роботи зовнішньої комісії, то нині вона проводить конкурс на 27 посад. Ідеться про керівників різних підрозділів центрального апарату. Загалом на ці вакансії подалися понад 700 кандидатів. Трохи більше ніж 200 до конкурсу не допустили. Комісія вже затвердила списки конкурсантів. Також відома дата першого тесту — 16 червня. І на відміну від попереднього конкурсу, на якому обирали керівництво ДБР, комісія підвищила прохідний бал із 65 до 75. Окрім того, 21 червня відбудеться тест на вирішення практичних завдань. Далі — перевірка на поліграфі, із якою обіцяло допомогти Держбюро розслідувань, і співбесіди. За результатами останніх оберуть 27 кандидатів, які очолять підрозділи центрального апарату ДБР.
«Старт співбесід ми визначили орієнтовно з 2 липня. Для їх завершення потрібно буде приблизно два тижні. Ми робимо все, щоб працювати оперативно, але водночас намагаємося дотримуватися якості відбору. Сподіваємося, що ДБР таки зможе запрацювати у вересні. Але не загадуватимемо», — розповів 11 червня журналістам голова зовнішньої конкурсної комісії Роман Майданик.
Правда, досі залишається невизначеною доля ще понад 130 вакансій. А це керівництво підрозділів внутрішнього контролю та їхні рядові працівники в семи територіальних управліннях по всій Україні. За чинним законодавством, їх відбором має займатися та сама зовнішня конкурсна комісія. Але тут виникає низка питань. Перше — комісія перевантажена. Друге — вона досі не має кваліфікаційних вимог для цих вакансій. Третє — чи здатна вона оперативно та якісно провести відбір до вересня цього року. Адже питання кворуму для неї досі актуальне. Для розв’язання такої проблеми Верховній Раді пропонували ухвалити законопроект, який, зокрема, мав передати згадані понад 130 вакансій до внутрішніх комісій ДБР. Нині він ухвалений у першому читанні.
«Це було б доцільно, зважаючи на те, що комісія й так перевантажена. Плюс організаційно буде важко провести конкурс на ті посади. Але це наша відповідальність і нам уже треба його планувати: які строки, коли його проводити. Тому ми запрошували на засідання своєї комісії представника ДБР Ольгу Варченко. Вона сказала, що в Держбюро чекають ще два тижні. Якщо Рада не проголосує закон, то нам передадуть кваліфікаційні вимоги. Хоча ДБР казало про це ще місяць тому. Думаю, питання має вирішитися в найближчі два тижні», — пояснює член зовнішньої конкурсної комісії Денис Монастирський.
«Комісія оголосила конкурс на 27 посад, бо вона не може опрацювати більше кандидатур. Хоча 130 вакансій закріплені саме за нею. Плюс експерти, люди всередині комісії кажуть про те, що її треба усувати від відбору. Вона працює два роки, люди втомлені. Є питання до їхньої роботи. Плюс кілька членів цієї комісії можуть обійняти посади в Центрвиборчкомі. І є сумніви, що вони матимуть час займатися відбором кандидатур у ДБР. До всього є проблема з кворумом. Законопроект 5395-д, проголосований у першому читанні, певною мірою звужує повноваження зовнішньої комісії та розв’язує частину проблем», — розповідає Петраковський.
Водночас є ще один нюанс, із яким потрібно розібратися. У законодавстві про ДБР передбачено створення оперативних підрозділів, але про їхніх працівників згадати забули. Тобто оперативники відсутні в переліку посад, для яких законом визначена зарплата. Тож конкурси на ці місця досі не призначені. Тут має допомогти вже згаданий законопроект 5395-д, який пройшов у парламенті перше читання.
«Якщо зарплата оперативника не гарантована законом, вона буде середньою для таких підрозділів у інших службах. І значно відрізнятиметься від інших зарплат у ДБР. Щоб зацікавити оперативників із досвідом іти на ці посади в Держбюро, потрібно включити їх до переліку зарплат, передбачених законом. Плюс, за нинішнім законодавством, оперативною роботою можуть займатися лише підрозділи внутрішнього контролю. А ще мають бути підрозділи оперативного документування, оперативно-технічні тощо. Здавалося б, законодавець пропустив два прості моменти, але через них досі не оголошено конкурс», — пояснює Петраковський.
Окрім усього, на вакантні місця подаються одіозні кандидати, які є фігурантами журналістських розслідувань, мають непрозорі статки, уникли люстрації тощо. Додає проблем і головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Свого часу він примудрився загальмувати активну фазу конкурсу на посаду голови ДБР (див. Тиждень.ua, «Як гальмується створення ДБР»). Нині ж він хоче створити власне Держбюро, яке займатиметься розслідуваннями воєнних злочинів (після запуску Держбюро розслідувань військова прокуратура втратить функції слідства). Він навіть устиг з окремими нардепами взятися за проект закону про Державне бюро військової юстиції. Проте, зважаючи на те що Верховна Рада скоро піде на канікули, навряд чи його встигнуть проголосувати.
Зараз можна казати про два сценарії: оптимістичний та песимістичний. За першого варіанта парламент встигає до канікул ухвалити зміни до законодавства й згадані 130+ вакансій переходять до сфери конкурсних комісій ДБР. І багатостраждальне українське ФБР таки запускається до старту передвиборчої кампанії. За другого — Рада не встигає або провалює голосування. До лав Держбюро набрані слідчі, але в них немає керівників, які можуть організувати їхню роботу. Точний час, який потрібен зовнішній комісії для організації конкурсу, не відомий. Запуск ДБР укотре відкладається, уже на 2019-й — рік виборів. За таких умов спроможність депутатів проголосувати за згаданий вище законопроект 5395-д, який дав би змогу пришвидшити й без того складний процес запуску Державного бюро розслідувань, викликає скепсис.
Так само скептично сприймаються й заяви про запуск Держбюро у вересні цього року. Реалістичнішим є прогноз зробити це наприкінці 2018-го. Однак для того потрібні політична воля та спроможність Верховної Ради працювати.
