«Токсичні» критерії від ВККС для кваліфікаційного оцінювання суддів
11.07.2018
У перших двох наших публікаціях ми писали про допущені порушення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час кваліфікаційного оцінювання: незаконність аналізу судових рішень суддів та порушення міжнародних норм під час зібрання та розголошення інформації про близьких осіб суддів. Третя публікація присвячена аналізу застосованих членами ВККС окремих критеріїв кваліфікаційного оцінювання суддів, та їх відповідність міжнародним стандартам.
Дискусії щодо проведення судової реформи, її сприйняття населенням з кожним днем наростають.
Український політик, професор Києво-Могилянської академії Віктор Мусіяка вказав на не конституційності всієї проведеної судової реформи, так-як основний закон для формування судової системи – Закон України «Про судоустрій і статус суддів» – має ознаки не конституційного лише по факту та процедурі його прийняття. Зверніть увагу, Віктор Мусіяка заступник Голови Конституційної комісії, яка і організовувала всю судову реформу.
Видання «Ділова столиця» називає сім причин провалу судової реформи, серед яких вказує не погодження Венеційською комісією останньої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів.
Натомість, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьяков Сергій, в одному із останніх інтерв’ю наголосив: «Кваліфікаційне оцінювання всіх суддів країни – це безпрецедентна для України практика, не маюча аналогів в інших країнах».
За дослідженнями Центра Розумкова «Четвертий рік Президента Петра Порошенка» від 24 квітня 2018 року населення поставило на 6 сходинку основних невдач Президента України – провал судової реформи. В іншому дослідженні Центра Розумкова «Як в Україні борються з корупцією: думка громадян» від 19-25 квітня 2018 року понад 72 % від всього населення оцінили проведену реформу проваленою, а понад 18 % взагалі не відповіли про проведену реформу.
Допоки точаться дискусії щодо самої судової реформи в Україні, кваліфікаційне оцінювання суддів триває, і відбувається воно на тих правилах та умовах, які самі собі прописали члени Комісії.
В 2017 році керівник програми з прав людини ОБСЄ Каролі Бард, в своєму Висновку щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказав, що повну картину щодо процедури первинного оцінювання та застосування заявлених принципів на практиці варто робити після того, як її пройде значна кількість суддів.
На сьогодні, перша тисяча суддів пройшла кваліфікаційне оцінювання, і вже час збирати каміння та надавати об’єктивну відповідь, наскільки застосовані членами ВККС положення та критерії відповідають демократичним принципам.
«Токсичні» критерії кваліфікаційного оцінювання
Загальновідомим є те, що сам Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає лише загальні критерії, які аналізуються під час проведення кваліфікаційного оцінювання (прим. – компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність), а показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення Комісія визначила в Положенні (прим. – Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, в редакції від 13.02.2018 р.).
Наприклад, для визначення критерію «професійної компетентності» членам Комісії варто з’ясувати такі показники як: рівень знань у сфері права; ефективність здійснення правосуддя тощо. При цьому, показник «ефективності здійснення правосуддя» оцінюється шляхом дослідження таких даних: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; кількість змінених судових рішень тощо.
Структура зрозуміла та випробувана ВККС ще під час проведення оцінювались суддів Верховного Суду.
«У нас є рекомендації ряду європейських інституцій, а також універсальних міжнародних організацій. Поряд із тим хотів би відмітити Раду Європи, в рамках якої працюємо, наприклад Венеційська комісія, надає достатньо багато рекомендацій, слідкувати яким ми намагаємось в своїй роботі» – вказав Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьяков Сергій на запитання щодо якості проведеного кваліфікаційного оцінювання.
Дійсно, міжнародні експерти досить тісно співпрацюють із членами Комісії, проте не все так яскраво, як описує сам Голова Комісії. Наприклад, одним із таких рекомендацій міжнародних організацій, про який Голова Комісії Козьяков Сергій воліє забути і саме тому ви не знайдете його на сайті ВККС – «Висновок щодо порядку кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні», зробленого незалежним експертом ОБСЄ у сфері незалежності судочинства Гар Йейн Нг).
Ознайомившись із Висновком виявите, що застосовані членами Комісії шляхи дослідження відповідності суддів критеріям кваліфікаційного оцінювання абсолютно не відповідають міжнародним стандартам.
«Токсичність» показника «Кількість скасованих рішень»
В затвердженому членами Комісії Положенні вказано, що одним із шляхів визначення «ефективності здійснення правосуддя» є дослідження «кількості скасованих судових рішень та підстави їх скасування».
Під час проведення кваліфікаційного оцінювання абсолютно всі члени Комісії постійно звертають увагу суддів на відсотки скасованих рішень, та вимагають надавати пояснень щодо цього. «6,5 % скасованих рішень. Причини аналізували?…У інших суддів низькі відсотки 1% або 2 %» – допитувались у судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановськьго Романа члени Колегії Прилипко Сергій, Мішин Микола, Козлов Андрій.
Однак, експерт ОБСЄ у сфері незалежності судочинства Гар Йейн Нг, в своєму Висновку вказав «оцінка якості роботи судді на основі відсотка скасування його рішень може також створити неправомірний тиск на суддів».
Варто відмітити, що ОБСЄ неодноразово та системно наголошувало на не можливості застосування такого критерію, як «Кількість скасованих рішень». Так, ще в 2010 році в Київських рекомендаціях щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії ОБСЄ наголосила, що «судді жодним чином не можуть бути оцінені на підставі змісту їхніх рішень чи вироків (чи то безпосередньо, чи через вирахування відсотка скасованих рішень)».
На недопустимості застування такого критерію вказує і Консультативна рада європейських судів в своєму Висновку №6 (2004): «Використання відсотка скасованих рішень як єдиного або навіть неодмінно важливого показника оцінювання якості суддівської діяльності видається КРЄС неналежним….якість результату одиничної справи значно залежить від якості попередніх процесуальних кроків (вжитих поліцією, прокурором, адвокатами або сторонами), що робить оцінювання ефективності роботи суддів неможливим без оцінювання кожного окремого процесуального контексту».
На не допустимості застосування такого критерію вказувала і Венеціанська комісія в своєму Висновку про закони про дисциплінарну відповідальність та оцінку суддів «колишньої Республіки Македонії»: «Венеціанська комісія повторює свої попередні рекомендації, які стосуються дисциплінарної відповідальність суддів та використання «кількісних» критеріїв, які базуються на кількості рішень, відмінених апеляцією. Це небезпечний шлях.»
Саме тому, експерт ОБСЄ Гар Йейн Нг рекомендував ВККС «вилучити критерії щодо відсотків скасування рішень національних судів з Порядку кваліфікаційного оцінювання», що членами Комісії було добросовісно проігноровано.
«Токсичність» показника «Середня тривалість розгляду справ»
Ще одним із шляхів визначення «ефективності здійснення правосуддя» члени Комісії вказують «середню тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення суддею».
«Як із строками розгляду справ? Як зараз строки дотримання?» – допитувались у судді Київського окружного адміністративного суду Басая Олега члени Комісії Шилова Тетяна, Бутенко Володимир, Василенко Андрій.
«218 справ розглянуті із порушенням процесуальних строків. Які причини?» – допитувались у судді Харківського апеляційного господарського суду Мінаєвої Ольги члени Комісії Шилова Тетяна, Бутенко Володимир, Василенко Андрій.
Чим керувались члени Комісії, коли визначали даний критерій не зрозуміло, оскільки Міжнародні стандарти незалежності, ефективності та якості правосуддя від 17.01.2017 р. категорично застерігають від застування в оцінці роботи суддів такого критерію як «середня тривалість розгляду справ»:
«Застосування законодавця розраховувати середня тривалість розгляду справ….є не допустимою…Хто може сперечатись із тим, що суддя, який витрачає більше часу на розгляд справ, працює більш добросовісно, чим суддя який більш шустріший колега? Варто із великою пересторогою підходити до використання даного інструменту адміністрування в процесі оцінки, оскільки це може вплинути на незалежність судді. Якщо суддя буде намагатись вкластись в визначені часові межі, у нього може виникнути бажання обійтись без вчинення тих дій, провадження яких, як правило, є необхідним по закону або виходячи із розуміння закону даним суддею».
Не можливість застосування такого критерію було відображено і в Спільному висновку Венеційської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ по законопроекту про внесення змін та доповнень до Судового кодексу Вірменії (Система атестації суддів), та був про дубльований в багатьох інших міжнародних висновках та рекомендаціях.
Можливо саме тому, експерт ОБСЄ у сфері незалежності судочинства Гар Йейн Нг в своєму Висновку категорично застеріг членів ВККС в застосуванні даного критерію, оскільки «деякі справи більш складні, ніж інші, і можуть вимагати більш глибокого обміркування, і, таким чином, потребувати більше часу».
«Токсичність» показників «Дотримання суддівської етики» та «Відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції»
Через дослідження «дотримання суддею суддівської етики» та «відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції» члени Комісії намагаються встановити відповідність судді критерію «професійної етики».
Однак, Венеціанської комісії й Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права в своєму Спільному висновку щодо Закону Про судоустрій і статус суддів і внесення змін до Закону про Вищу раду юстиції, прийнятий Венеціанською комісією (20–21 березня 2015 року), вказали, що «разом з тим дані щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям мають бути засновані тільки на фактах, які вже були встановлені компетентними органами.»
Тобто, Венеціанська комісія й Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства праванаголосили, що оцінювачі можуть брати до уваги лише остаточне рішення уповноваженого органу, який має право проводити вказані оцінки. Акцентуємо увагу – не самостійно проводити оцінку, а брати вже встановлені результати.
В українському правовому полі, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції має встановити Національне агентство з питань запобігання корупції або Національне антикорупційне бюро України.
Проте, в силу лише зрозумілим членам ВККС причин, вони вирішили порушити міжнародні стандарти, разом із українськими законами, та самостійно проводили вказану оцінку. Доречі, такими діями члени ВККС явно перевищили власні повноваження.
Експерт ОБСЄ Гар Йейн Нг в своєму Висновку застерігав членів ВККС від таких дій, та відзначив, що «під час такої процедури як кваліфікаційне оцінювання недоречно висувати судді конкретні чи загальні звинувачення щодо його відповідності вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, як на етапі співбесіди, так і на будь-якому іншому етапі. Зрештою, під час цієї процедури судді не мають доступу до адвоката.»
Крім того, експерт ОБСЄ Гар Йейн Нг вказує, що «викликає сумніви те, чи дотримання етичних принципів може взагалі використовуватися для оцінювання роботи суддів. Тому, слід розглянути можливість вилучення критерію відповідності етичним стандартам як підстави для оцінювання із Порядку кваліфікаційного оцінювання та процедури дослідження суддівського досьє.».
«Токсичність» показника «Кількість справ, які розглянув суддя»
Ще одним із шляхів визначення «ефективності здійснення правосуддя» члени Комісії вказують дослідження «загальної кількості розглянутих справ». «Розглянули не так багато. 760 справ, 509 матеріалів. Матеріали розглядати простіше. 760 справ не та цифра» – ставили в докір судді Львівського апеляційного господарського суду Марка Романа члени Комісії Заріцька Анастасія, Щотка Станіслав та Тітов Юрій.
Щодо цього критерію Консультативна рада європейських суддів вже висловлювалась, та наголосила «на проблематичності покладання на кількість справ, які розглянув суддя, оскільки це може призвести до хибного заохочення».
Венеційська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ не залишились осторонь, та в Спільному висновку по законопроекту про внесення змін та доповнень до Судового кодексу Вірменії (Система атестації суддів) також звертали увагу на даний критерій: «якість результатів роботи судді не можна вимірювати шляхом підрахунку кількості справ, які він розглядав, не враховуючи їх складності…Просто підрахунок кількості розглянутих справ – це спрощений процес, який може призвести до помилкових висновків.».
«Токсичність» показника «Кількість скарг на дії судді»
І хоча в самому тексті Положення відсутній такий шлях визначення відповідності суддів кваліфікаційним критеріям, однак під час проведення співбесід члени Комісії активно ним користуються і вимагають від суддів пояснень щодо наявних скарг: «До Вищої ради правосуддя надійшло 12 скарг на дії судді!»- допитувались у судді Львівського апеляційного господарського суду Марка Романа члени Комісії Заріцька Анастасія, Щотка Станіслав та Тітов Юрій.
Щодо неможливості застування такого критерію при проведенні оцінки звертали увагу Венеціанської комісії й Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права в Спільному висновку щодо Закону Про судоустрій і статус суддів і внесення змін до Закону про Вищу раду юстиції (Венеція, 20–21 березня 2015 року): «досьє судді, на основі якого буде проводитися його кваліфікаційне оцінювання, повинно містити а) кількість скарг на дії судді. Інформація, яка повинна враховуватися, має скоріше стосуватися скарг, які були перевірені, а не кількості скарг на дії відповідного судді.».
Експерт ОБСЄ Гар Йейн Нг виявився більшим українцем, аніж члени Комісії, оскільки чудово розуміє українські реалії. Саме тому, він досить ґрунтовно вказав в своєму Висновку: «Сама лише кількість скарг як така здається несправедливим показником, оскільки деякі сторони судових процесів можуть подавати будь-яку кількість необґрунтованих скарг або скарг, пов’язаних із самими законами, а не поведінкою відповідного судді; це може призводити до штучного збільшення кількості скарг».
Як бачимо, критика і зауваження міжнародних експертів, утверджені стандарти проведення оцінки суддів для членів Комісії не мають жодного значення. Зауваження міжнародних експертів залишаються на папері, а члени Комісії їх чудово ігнорують.
Натомість, члени Комісії все більше деталізують, які саме критерії вони використовували під час проведення кваліфікаційного оцінювання. Наприклад, заступник Голови Комісії Щотка Станіслав в інтерв’ю вказав «Відповім, що кваліфікаційне оцінювання – це сукупність балів, які отримуються із результатів екзамену, психологічного тестування, оцінювання добропорядності, етичності та т.д., і навіть безпосереднє враження від співбесіди, яке суддя здійснив на Комісії».
Зверніть увагу – Положення взагалі на містить такого критерію, як «безпосереднє враження від співбесіди, яке суддя здійснив на Комісії».
І саме від таких інтерв’ю, у нас є можливість побачити реальну картину оцінювання, в якому бали нараховуються на показниках, що не відповідають міжнародним стандартам із додаванням критеріїв, які не містяться в нормативних документах. Саме від таких інтерв’ю важко спростувати чутки, що оцінювання відбувається за наявності певних погоджених списків суддів.
А тепер відповідь, чому ж застосовані членами Комісії критерії є «токсичними»?
Вікіпедія надає визначення поняттю «Токсичність» – цевластивість деяких елементів, сполук або речовин, згубно впливати на живі організми.
Саме застосування Комісією окремих критеріїв кваліфікаційної оцінки, які не відповідають міжнародним стандартам, і впливає на всю процедуру кваліфікаційного оцінювання. Воно її отруює та створює загальний присмак провалу його проведення.
Саме таку «токсичність» досить гостро відчувають в Європейському суді з прав людини, що вже абсолютно точно надасть змогу всім суддям, які потрапили під пресинг «демократичних критеріїв кваліфікаційного оцінювання», поновитись на посадах із значними компенсаціями від держави.
Але чи відчуває Україна, що їй варто вже мобілізуватись для виплати сотень тисяч євро за амбіції та помилки членів Комісії?
Всеволод Розумовський, для Резонансу
