Свій серед чужих: з прокурорів у адвокати
11.06.2020
Чи може прокурор стати адвокатом? Стане він своїм серед чужих чи назавжди так і залишиться вовком в овечій шкурі? На сьогодні норми закону дозволяють перейти в протилежний табір, але які вони — адвокати, котрі звикли обстоювати в суді геть інші інтереси?
Із чистого листа
Одна з найбільш резонансних подій в юридичній сфері карантинного періоду — здобуття права на провадження адвокатської діяльності колишнім головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом та його 15 колегами, серед яких: Кирило Позняк, Дмитро Борзих, Ольга Миргородська, Денис Мікулін, Андрій Філюк та Віталій Опанасенко та інші. Узагалі це безпрецедентний випадок для української адвокатури, коли відразу так багато прокурорів одночасно отримали адвокатські свідоцтва.
У цьому детективі загадковим виявився цілий ряд обставин. По-перше, щаслива подія в житті соратників відбулася за участю Ради адвокатів Волинської області, хоча всі новоспечені адвокати зареєстровані в Києві. По-друге, друзі отримали свої «корочки» одночасно. І навіть карантин не завадив здобути омріяне свідоцтво.
Крім того, колишні прокурори, а нині вже адвокати неодноразово були учасниками скандалів, пов’язаних із журналістами й правниками. Наприклад, у 2017 році на адресу юристів, котрі представляли захист підозрюваних у так званій справі податківців, неодноразово лунали погрози від прокурорів. Тепер другі стали колегами перших.
Новостворене групою колишніх прокурорів адвокатське об’єднання вже має свій сайт і телеграм-канал з однойменними назвами «Гарантія ваших прав». Але абревіатура «ГВП», що використовується на сайті, може бути й іншою розшифровкою — Головна військова прокуратура.
Попри те що на сайті є цілий перелік послуг і навіть картинки, підібрані до розділів, ніде не зазначено, хто ж саме захищатиме інтереси клієнтів. Інтригу збережено, а от досвідом усе ж вирішили похвалитися: «Наш загальний стаж роботи слідчими, прокурорами та адвокатами складає 173 роки».
«Усі підуть на 4 літери»
В офіційному листі від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області зазначено, що А.Матіос дійсно складав іспит і проходив стажування на Волині. Як зазначив голова КДКА, комісія перевіряє тільки рівень підготовленості особи, яка хоче стати адвокатом. А доброчесність і особисті якості майбутнього правника — не її компетенція.
Оперативність у видачі відразу такої кількості адвокатських свідоцтв пояснили тим, що на Волині немає проблем із чергами на іспит. Можливо, тим самим запросили інших юристів до такого собі туристичного потоку по професію, аби стати «кузнею кадрів» для всієї адвокатури.
Сьогодні з точки зору законодавства ніщо не забороняє прокурорів «перепрошити» до версії адвокатів. Але чи дозволяє адвокатська етика приймати у свій колектив тих, хто ще вчора до останнього опонував стороні захисту? Виходить, достатньо скласти іспит, а потім пройти стажування в одного з досвідчених адвокатів, аби «опанувати» новий для себе вид діяльності.
У ЗМІ та в соціальних мережах уже склався досить однозначний вердикт щодо цієї ситуації. Тут найкращим інструментом для опису реакції на появу когорти прокурорів-адвокатів обрали сатиру. А партнер АО «Саєнко Харенко», адвокат Євгеній Солодко на своїй сторінці у «Фейсбуку» прокоментував новину таким чином: «Вважаю те, що сталося, не просто прикрою помилкою, а ганьбою, обурливою дискредитацією професії, яка для багатьох з нас стала способом життя. Подібним персоналіям я руки не подам і «колегою» ніколи вважати не буду…
Дуже добре пам’ятаю ролик із трупом убитого адвоката Грабовського, обшуки адвокатських офісів, презирливе ставлення до прав людини та інші їхні «подвиги». Зроблю все, щоб цю ганьбу змити з професії, поза якою себе не мислю. А волинським колегам з атестаційної палати скажу так: ви не їм свідоцтва видали, ви нас продали. Я сказав».
На численні обурення у «Фейсбуку» А.Матіос відреагував японською притчею, після якої додав і свій коментар: «Брутальних багато… але всі підуть на чотири літери… бадьоро і побиті так підуть… геть!» Принаймні вже ввічливіше, ніж його відомий вираз: «Я би йому вмазав дуже добре в пику, щоб він умився юшкою».
Авторитет — на кону
Відреагували на сюрприз і в Національній асоціації адвокатів України. Там створили робочу групу з перевірки процедури отримання права на заняття адвокатською діяльністю А.Матіосом та його підлеглими. Разом з тим дискусія щодо перекваліфікації з прокурорів у адвокати триває і в Раді адвокатів України не перший рік.
Утім, можливо, з формального погляду процедура отримання свідоцтв і була дотримана. Проте негативна реакція на подію адвокатів з великим стажем говорить про те, що незалежно від «прокурорського» минулого А.Матіоса та його команду не хочуть визнавати «своїми». І не тому, що недавно він був прокурором, а через відверто зневажливе ставлення до адвокатів, що прослідковується в його інтерв’ю та коментарях. Тобто на кону — збереження авторитету адвокатури як єдиної самоврядної організації.
Не меншою проблемою може стати й те, яким чином колишні прокурори розставляють пріоритети щодо власних цінностей і підходів до тактики та стратегії захисту клієнтів. Адже не просто буде втриматися від спокуси навідатися до колишніх колег на чай вже в новому статусі, аби «порєшать» питання.
Проте оцінка минулих висловлювань екс-прокурора — питання дискусійне. Та, вочевидь, нове свідоцтво змусить новоспеченого захисника триматися в рамках Правил адвокатської етики. Інакше доволі скоро може статися рецидив, що неминуче перейде в дисциплінарну площину з відповідними наслідками. І тоді навряд чи нові колеги будуть до нього поблажливі.
КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»
Чи можна прокурорів приймати до лав адвокатури?
Василь ФАРИННИК,
д.ю.н., старший партнер АО «Креденс», адвокат, заслужений юрист України:
— Чинне законодавство не передбачає заборони для набуття права на заняття адвокатською діяльністю особами, які до цього займали посади прокурорів чи слідчих. Єдиний виняток, передбачений законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», — якщо прокурор, слідчий звільнений з посади за порушення присяги або вчинення корупційного правопорушення. Тоді він не може бути адвокатом протягом трьох років з дня такого звільнення.
На мою думку, нерідко трапляється, що адвокати, які потрапили в професію після набуття певного досвіду в правоохоронних органах, більш якісно надають правову допомогу (перш за все в кримінальних провадженнях), ніж їхні колеги, котрі відповідного досвіду не мають. Бо цим людям довелося на своєму професійному шляху бути, як кажуть, «по обидва боки барикад» — як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Про себе особисто можу сказати, що коли я в 1989 році став на шлях адвокатської діяльності, то досвід, набутий за 9 років роботи в правоохоронних органах (спочатку слідчим, а потім начальником слідчого відділу та заступником начальника кримінального розшуку) для мене як молодого адвоката був безцінним і корисним.
Крім того, уважаю, що обмеження доступу до професії адвоката особам, які займали посади прокурорів чи слідчих, суперечитиме ст.24 Конституції, яка забороняє дискримінацію за будь-якими ознаками, та ст.43 Конституції, яка гарантує громадянам рівні можливості у виборі професії.
Інна ТЕЦЬКА,
адвокат АО Barristers:
— Наразі чинне законодавство не обмежує в праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю колишніх прокурорів. Більше того, відсутні законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтва діючими працівниками органів поліції та прокуратури, оскільки таку діяльність можна зупинити після одержання відповідного свідоцтва. На мій погляд, це є недопустимим з точки зору здорового глузду та в деяких випадках підриває авторитет інституту адвокатури в цілому. Адже в останні кілька років почастішали випадки вчинення перешкод провадженню правомірної діяльності захисника та порушення прав адвокатів з боку слідчих, прокурорів.
Особа, яка не раз дозволяла собі висловлювання щодо необхідності застосування фізичного насильства до захисників, яка порушувала принцип презумпції невинуватості й ототожнювала адвокатів із клієнтами, тепер іде в адвокатуру. Якщо вдатися до тих самих маніпуляцій, цю людину також можна ототожнювати зі всією системою —інститутом прокуратури. Тоді виникає запитання: чи має вона взагалі будь-яке моральне право займатися адвокатською діяльністю після подібних дій?
Очевидно, що час бере своє і кадрові зміни змушують шукати нові шляхи реалізації власних «інтересів» колишніми посадовцями. Питання професійної компетентності в даному випадку навіть не стоїть, оскільки саме через призму подібних вчинків і проявляється весь професіоналізм. Якщо, займаючи посаду, особа нехтувала правилами й не вважала за потрібне керуватися вимогами закону, то яка може йти мова про діяльність щодо захисту прав людини?
Бачимо, як колишні працівники системи, керуючись власними інтересами, намагаються знайти нове місце, де ще не встигли дискредитувати як самих себе, так і професійну спільноту загалом. Подібна тенденція лише відображає відсутність будь-яких етичних і моральних регуляторів.
Ігор Новиков
