Суди під час війни
09.03.2022
Початок війни хай і не паралізував правосуддя повністю, але зробив неможливим нормальний розгляд судових справ.
На територіях, де у воєнний час неможливо здійснювати правосуддя, прокурори мають право самостійно застосувати запобіжний захід на 30 днів і виконувати ще низку фунцій слідчого судді: давати дозволи на обшуки, доступ до речей і документів, НСРД.
Щодо низки судів Київської, Донецької, Луганської і Херсонської областей вже є рішення Верховного суду про зміну підсудності їх справ за найбільш територіально наближеними судами.
Судді, які продовжують працювати відзначають, що цивільних справ тепер фактично не поступає, про адміністративні правопорушення також. Кримінальних проваджень дуже мало. Судді вирішують тільки невідкладні клопотання у нових кримінальних справах або продовжують строки тримання під вартою і т.п.
Суддя Личаківського райсуду Львова Сергій Гирич підтверджує, що зараз роботу суду складно назвати повноцінною, бо війна вносить зміни в життя людей. Кримінальні справи, позови і скарги продовжують надходити. Однак призначати їх до розгляду не поспішають.
— Дуже рідко хто з’являється для розгляду цивільних справ, які були призначені раніше. Частина може бути і на фронті, задіяна в інших заходах. Люди і повісток не отримують, і взагалі живуть зовсім іншим життям, — розповідає суддя. — У кримінальних справах розглядаємо продовження строків слідства, продовження строків тримання під вартою. І нова категорія справ, що викликані саме воєнним станом. Вже було два кримінальних провадження про мародерство і в нас обирали запобіжні заходи.
Чимало судів не мають бомбосховищ, оскільки працюють у переобладнаних приміщеннях колишніх дитсадків. Коли лунає повітряна тривога, працівники суду виходять туди, де немає вікон, наприклад, у коридор.
Хоча, наприклад, у Вінницькому апеляційному суді укриття є і воно навіть офіційно зареєстроване у міській раді.
Личаківський райсуд Львова
Працівники Личаківського райсуду Львова також перевірили свій сховок.
— Приміщення суду в чотириповерховому будинку, ще австрійському, і внизу великі хороші підвали, зі зводами такими. Коли почались ці події, ми з судовою охороною пішли туди, подивилися, передзвонили в управління комунальної власності, бо частина приміщення у комунальній власності. Нам дали добро і сказали повідомити місцевих мешканців, ОСББ. І мешканці заходять, і ми, якщо на роботі стається тривога, — повідомив суддя Гирич.
— У приміщенні Вищого антикорупційного суду на проспекті Перемоги є сховище, і в перший день війни ми вже його випробували, — пояснює Олеся Чемерис, керівник відділу комунікацій ВАКС. — Частина суддів залишається у Києві, дехто — вивозить родини у більш безпечне місце. Але за необхідності всі судді, де б вони не перебували, виходять в судове засідання. Це можливо, зокрема, з інших судів у режимі відеоконференції, та здійснюють правосуддя. Ви бачите за нашими новинами та трансляціями, що суд таки працює. Також і судді, і частина апарату записалися в підрозділи територіальної оборони — як у столиці, так і поза її межами.
Прессекретарка Вінницького апеляційного суду Надія Чорна каже, що робота триває у штатному режимі і суд розглядає всі категорії справ. Ніхто із суддів з України не виїхав, а один працівник апарату суду долучився до Тероборони.
Суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник називає ситуацію в місті наразі безпечною. Хоча у перші дні війни вона отримала попередження від представника Тероборони, що ситуацією можуть скористатися її давні “друзі” для зведення рахунків, тому їй рекомендовано виїхати з Полтави. Суддя відмовилася і стверджує, що натомість вжила додаткових заходів безпеки.
Минулого тижня Гольник обирала запобіжний захід чоловікові, який втрапив у вуличну бійку, показавшись на вулиці з російським прапорцем на одягу. Так він нібито хотів висловитись проти фашизму в Україні. Перехожі обурилися цією поведінкою і намагалися “активіста” затримати. Тоді він став відбиватися і заподіяв двом людям ножові поранення. Про зв’язок цього чоловіка з диверсійними групами нічого не відомо, принаймні, у фабулі кримінального провадження про це не йшлося.
На умовах анонімності джерела повідомляють, що суддя Октябрського суду Полтави Едуард Сініцин нібито був помічений зі слідами побиття незадовго після початку війни з Росією. Сініцина влітку минулого року відрядили до Полтави із Сєвєродонецького райсуду Луганської області.
«У п’ятницю 27 лютого ми побачили, що він був дуже побитий, шкутильгав. Я знаю, що він спілкується російською, має дивний спосіб мислення. Всі запитували, чи він наводчик, чи що там… Голова суду розказав, що з ним СБУ провела якусь профілактичну бесіду. А що зробив цей суддя, мені невідомо. Його особисто запитали, що відбулося, бо видно, що він сильно побитий, але він нічого не відповів. Думаю, якби він робив те, що вся Україна, то не був би побитий. Якщо в Полтаві говорив щось проти України, то і громадяни могли побити, а потім СБУ проводила профілактичну бесіду, як належним чином поводитися», — повідомив наш співрозмовник.
У Харкові, де йдуть обстріли і навіть зруйнували будівлю Харківського апеляційного суду, централізованої евакуації суддів не було і більшість залишаються у місті. У кримінальних справах намагаються розглядати невідкладні клопотання без доставки підозрюваних.
Пошкоджена будівля Харківського апеляційного суду
«На територіях, де є окупаційні війська, коли починається мародерство — це ознака того, що відсутній правопорядок. Якщо нема правопорядку і відчуття безпеки в населення, то населення починає шукати владу і того, хто може встановити владу. Важливо донести, що є правопорядок, що влада діє. Я виїжджав у 2014 році з Донецька і знаю, як ці події відбуваються», — каже Костянтин Харакоз, суддя Господарського суду Донецької області, який після окупації працює в Харкові.
