Судова реформа Зеленського: очищення судів не буде
22.02.2021
Президент Зеленський анонсував чергову судову реформу. 13 лютого пресслужба Офісу президента повідомила, що глава держави подає на розгляд Верховної Ради законопроєкт про перевірку на доброчесність членів Вищої ради правосуддя (ВРП).
Ця реформа стосується зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом. Якраз напередодні місія МВФ завершила свою роботу в Україні, однак з невтішним результатом: для подальшої підтримки потрібен більший прогрес у впровадженні реформ.
Такий результат був очікуваним, зважаючи на те, що більшість умов отримання чергового траншу від МВФ – а йдеться про 1,2 млрд доларів – Україна не виконала. Передовсім це стосується закону про реформу ВРП, який був визначений як структурний маяк та мав бути прийнятий ще до кінця жовтня минулого року.
Нагальність реформи ВРП для України підкреслюють і у ЄС: на цьому наголосив Верховний представник ЄС із зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель під час нещодавного засідання Ради асоціації Україна-ЄС.
Посли “Великої сімки” під час останньої зустрічі із Зеленським також нагадали йому про відсутність прогресу з судовою реформою та висловили стурбованість з приводу останніх законодавчих ініціатив щодо судової влади.
Але Зеленський вчергове намагається обдурити міжнародних партнерів, підсунувши їм фейкове оновлення ВРП. Центр протидії корупції, Фундація DEJURE та Автомайдан пояснюють, чому реформа ВРП є нагальною та як Зеленський намагається продати українцям та міжнародним партнерам фейкове оновлення судової системи.
Що не так з Вищою радою правосуддя
Вища рада правосуддя – це головний орган в системі судової влади країни. У руках членів ВРП зосереджено фактично повний контроль за призначенням і звільненням суддів, їх захистом від неправомірних посягань та притягненням до відповідальності за порушення. А отже, і відповідальність за той жахливий стан, в якому опинилась судова система зараз, несуть також члени ВРП.
Саме завдяки ВРП майже всі судді, що забороняли мирні зібрання і переслідували активістів під час Революції Гідності, зберегли свої посади. ВРП покриває суддів ОАСК та тисне дисциплінарними справами на суддів Вищого антикорупційного суду. Це ВРП відмовляється звільняти суддів, які брешуть в деклараціях, ухвалюють свавільні рішення чи сідають п’яними за кермо.
Так, лише два тижні тому ВРП відмовилась відкрити дисциплінарну справу щодо судді з Чорткова, котрий допоміг відмазати водія, який збив насмерть жінку. Тіло потерпілої розірвало на шматки, згодом експертиза виявила у крові водія 1,74 проміле алкоголю, що перевищує норму майже у 9 разів. Кримінальну справу тихо закрили. Замість цього на водія склали протокол про адмінправопорушення. Його розглядав суддя Чортківського суду Василь Парфенюк. 28 січня він визнав водія винним, але закрив справу за строками. Однак ВРП відмовилась навіть відкрити справу, аби з’ясувати, чи порушив суддя закон.
Члени ВРП також одноголосно заступились за Павла Вовка та ще шістьох суддів ОАСК, яких НАБУ підозрює у створенні злочинної організації та спробах захопити державну владу. ВРП відмовилась відстороняти суддів, натомість звинувативши НАБУ в підриві авторитету правосуддя.
Проблема криється у формуванні цього органу: половину (10) членів ВРП обирають самі судді серед своїх, ще по двоє обираються з’їздом адвокатів, науковців, прокурорів, Верховною Радою і президентом. Голова Верховного Суду входить до ВРП за посадою. Таким чином, більшість у ВРП становлять судді, обрані суддями.
Кандидати на посади членів ВРП не проходять перевірок на доброчесність, а основним критерієм відбору фактично є лояльність тих, кого обирають, до тих, хто обирає.
Розірвати це порочне коло може тільки новий порядок відбору членів ВРП, коли майбутніх членів органу обиратимуть не судді/адвокати/прокурори з сумнівною репутацією, а незалежні експерти з-поза системи. Тож не дивно, що реформа ВРП опинилась в центрі судової реформи – годі сподіватись на чесних суддів від нечесних членів ВРП.
Оновлення ВРП не буде
На перший погляд новий порядок добору членів ВРП нібито є у президентському законопроєкті 5068.
Він пропонує створити Етичну раду у складі трьох суддів чи суддів у відставці, яких делегує Рада суддів, та трьох міжнародних експертів, номінованих міжнародними організаціями, з якими співпрацює Україна. Завдання Етичної ради – оцінити доброчесність кандидатів до ВРП та подати суб’єктам призначення (тобто з’їзду суддів/адвокатів/науковців/прокурорів, президенту і Верховній Раді) список рекомендованих.
Здавалося б, перемога, адже нарешті кандидатів до ВРП будуть оцінювати на доброчесність, а участь міжнародних експертів в процесі гарантує якість перевірки.
Але диявол ховається в деталях, і цією деталлю для Етичної ради є спосіб ухвалення рішень. Президентський законопроєкт визначає, що рішення ухвалюються більшістю голосів від складу Етичної ради (4-ма голосами), за умови, що троє міжнародних експертів його підтримують.
Це означає, що судді в складі Етичної ради зможуть блокувати будь-яке її рішення, а отже, жоден з кандидатів, який не отримав підтримку суддівської корпорації, на посаду у ВРП претендувати не зможе.
Звісно, ця норма зводить до мінімуму шанси на членство у ВРП відвертих негідників штибу Павла Вовка, за яких ніколи не проголосують міжнародні експерти, але створює зелений коридор для “темних конячок”, контрольованих тим же Вовком чи іншими сірими кардиналами судової влади.
За цих умов годі сподіватися, що судді, які мають суспільний авторитет та не бояться відкрито говорити про проблеми судової влади, будуть підтримані Етичною радою. Шансів пройти Етичну раду у фахових експертів від громадськості теж фактично немає.
Отже, замість того, аби гарантувати міжнародним експертам вирішальний голос у процесі попереднього відбору кандидатів до ВРП чи залучити до цього процесу експертів від громадськості, приміром, Громадську раду доброчесності, Зеленський робить ставку на корумпованих і залежних суддів, наступаючи на граблі, залишені для нього ще Порошенком.
Недоторкані члени ВРП
У прикінцевих положеннях законопроєкту є норма, що передбачає можливість звільнення чинних членів Вищої ради правосуддя, які не є доброчесними або порушували етичні правила.
Перевірити членів ВРП на доброчесність має Етична рада впродовж трьох місяців з моменту свого створення. Згодом вона має рекомендувати суб’єктам призначення звільнити недоброчесного члена ВРП. Однак до цього навряд чи дійде, адже будь-яке рішення Етичної ради має підтримати хоча б один суддя у її складі.
Роботи у членів Етичної ради буде багато.
Приміром, їх точно має зацікавити членкиня ВРП Лариса Іванова. Вона є власницею 5 квартир, 4 земельних ділянок і коштовного будинку під Києвом, і коли в неї запитали про походження коштів на придбання будинка, Іванова пояснила, що “збирала полуницю в Німеччині та була кочегаркою”.
Іншій членкині ВРП Світлані Шелест свого часу пощастило отримати в подарунок від матері-пенсіонерки з мінімальними доходами квартиру в центрі Києва за понад мільйон гривень.
Як не згадати члена ВРП Павла Гречківського, який фігурував у гучній справі про хабар у 500 тисяч доларів і якого ексгенпрокурор Юрій Луценко свого часу називав “великою рибою”. Гречківський врешті отримав виправдувальний вирок, справедливість якого під великим сумнівом зважаючи на те, що рішення ухвалювали судді, які фактично зобов’язані Гречківському своєю кар’єрою.
Однак ці троє не будуть звільненні за реформою Зеленського. Остаточне рішення ухвалюватиме не Етична рада, а все ті ж суб’єкти призначення – наприклад, з’їзд суддів або з’їзд адвокатів, в об’єктивність яких повірити складно.
Так, два роки тому з’їзд адвокатів у порушення Конституції повторно призначив Павла Гречківського разом з Олексієм Маловацьким до ВРП. Відповідно, і зараз голосувати за звільнення щонайменше цих членів ВРП з’їзд адвокатів не буде.
Чи, може, судді, які два роки тому слухняно виконали вказівку Банкової та проголосували за всіх чотирьох попередньо погоджених кандидатів до ВРП, зараз раптом передумають?
Інші диявольські деталі
Відповідно до тексту законопроєкту, міжнародних експертів до складу комісії номінуватимуть лише міжнародні організації, з якими Україна співпрацює останні три роки у сфері боротьби з корупцією та/або судової реформи. Така конструкція викидає з процесу, до прикладу, Американську агенцію з міжнародного розвитку USAID, яка багато років співпрацює з Україною у сфері судової реформи.
Це саме USAID рік тому, під час першої спроби Зеленського реформувати суди, номінував експертів до складу комісії, яка мала б звільнити недоброчесних членів ВРП. Але ВРП тоді побоялась створювати цю комісію та заблокувала процес. Тепер же участь американців унеможливлюють законом.
Крім того, законопроєкт ставить створення Етичної ради в залежність від рішення голови Вищої ради правосуддя. Зважаючи на те, як ВРП блокувала створення подібного орану в минулому, є серйозні ризики, що він не буде створено взагалі.
Законопроєкт також зобов’язує Етичну раду готувати письмовий висновок про відповідність критеріям доброчесності щодо кожного кандидата, якого оцінюють. Ця вимога перетворює відбір найкращих кандидатів в пошуки аргументів проти найгірших. Особливо обтяжливим цей обов’язок видається в світлі того, що в Етичної ради буде лише місяць на перевірку десятків кандидатів та підготовку таких рішень.
Ще однією загрозою для рішень Етичної ради може стати Окружний адмінсуд Києва. Цей суд скасував уже десятки рішень Громадської ради доброчесності, яка оцінювала доброчесність кандидатів до Верховного Суду та чинних суддів. Відсутність у законопроєкті норми, яка визначатиме підсудність справ про призначення членів ВРП за Верховим Судом робить Етичну раду легкою мішенню для Павла Вовка.
З’їзд нечесті до фейкової реформи
Президент визначив законопроєкт про реформу ВРП як невідкладний, а це означає, що його мають розглянути вже цієї сесії, ймовірно, за скороченими строками.
Втім, навіть зі скороченими строками законопроєкт не проголосують до 9 березня, коли з’їзд суддів планує обрати одразу чотирьох нових членів ВРП. Тому ці вибори відбудуться за старими правилами – без Етичної ради і будь-яких перевірок на доброчесність, але з політичними впливами і вказівками згори.
Останнього разу, коли з’їзд обирав чотирьох членів ВРП, з кількох десятків кандидатів “таємним голосуванням” вибрали саме тих чотирьох, які були погоджені у високих кабінетах заздалегідь. І за теперішніх умов немає жодних причин, чому цього разу має бути інакше.
Ще чотири посади у ВРП залишаються вакантними – дві за квотою парламенту та по одній у прокурорів та науковців (останніми, наприклад, при виборі члена ВРП за їхньою квотою керував скандально відомий Ілля Кива), і вони теж поспішатимуть заповнити ці вакансії.
Зважаючи на те, що вже за місяць ми можемо отримати аж вісім нових членів ВРП, оновлення цього органу в найближчі чотири роки годі сподіватися за будь-якої редакції закону.
***
Отже, за яскравою обгорткою судової реформи ховається чергова спроба зберегти корупцію і договорняки в судовій владі. Президентський законопроєкт 5068 не пропонує ані очистити Вищу раду правосуддя, ані якісно обрати нових членів.
А це означає, що і решта судової системи залишиться в такому ж стані, в якому вона є зараз, з усіма можливими наслідками у вигляді порушень прав людей, підриву національної безпеки і перешкоди економічному зростанню. Адже саме недовіру до судової системи називають перешкодою №1 прямим інвестиціям іноземні інвестори.
Суспільству вкотре пообіцяли судову реформу, а запропонували її імітацію, яка не тільки не допоможе досягти прогресу, а й відкине ситуацію з судами на декілька років назад.
Галина Чижик, Михайло Жернаков, Катерина Бутко
