«Справа рюкзаків»
03.11.2017
Цього тижня Національне антикорупційне бюро заявило про затримання сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Олександра. Однак попри те, що детективи в суді доводили існування ризиків для розслідування, Солом’янський райсуд Києві відпустив чоловіка під особисте зобов’язання.
«Рюкзаки Авакова» за кілька років встигли стати мемом. Суть історії полягала в наступному: Міністерство внутрішніх справ вирішило замовити тактичні рюкзаки із певними характеристиками. У лютому 2015-го відбувся тендер, на якому перемогло ТОВ «Дніпровенд». Вони отримали замовлення на 5 тис рюкзаків вартістю в 14 млн грн. За приблизними підрахунками, кожен рюкзак вартував 2-3 тис грн. В той же час, їх реальна ціна, за оцінками журналістів, складала до 1 тис грн. Через певний час після оформлення закупівлі у мережі з’являється відео, датоване 3 грудня 2014-го, яке нібито записало СБУ. На записі особи, схожі на сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова та екс-заступника голови МВС Сергія Чеботаря домовляються про поставку вищезгаданих рюкзаків за завищеною ціною.
В середині липня 2015-го Генеральна прокуратура, яку на той момент очолював Віктор Шокін, починає розслідування. У квітні 2016-го його передають Національному антикорупційному бюро. Під час досудового слідства встановлено, що рюкзаки продавалися за явно завищеною ціною. До всього, як зазначили у НАБУ, товар не був поставлений вчасно і не відповідав вимогам, які саме Міністерство внутрішніх справ і прописало. Як наслідок – державі завдали збитків на понад 14 млн грн. До оборудки, за попередніми даними, виявилися причетними вищезгадані Олександр Аваков, Чеботар та Володимир Литвин, якого ЗМІ називають другом сина Авакова. 31 жовтня цього року детективи Антикорупційного бюро навідалися до фігурантів справи з обшуками, підозрюваних – затримали й передали до суду. Аби той обрав запобіжний захід.
«Я тут не для того, щоб когось залякувати! Я тут, аби проконтролювати чистоплотність судового процесу! Ця справа політична! Це спроба чинити тиск на міністра-силовика! Адже він теж людина і якщо страждають його близькі, ним можна маніпулювати! Хто ці люди? Громадяни! Вам вони не зобов’язані показувати свої документи! Ви не уповноважені їх перевіряти! Це може зробити лише поліція! Вони воювали! В яких підрозділах? Зі мною вони на сході воювали! Ще є питання? Хто там такий розумний кричить із задніх рядів?! Питань нема?! Добре!», – голосно говорить, майже кричить екс-радник Авакова Ілля Кива.
Він походжає коридорами Солом’янського районного суду на вул. Шутова, роздаючи коментарі чисельним представникам ЗМІ. Спіч майже один і той самий: справа політична, НАБУ не є незалежною структурою, син Авакова не винен. Окрім Ківи в судове приміщення набилися до двох десятків невідомих чоловіків спортивної статури, які представлялися нібито ветеранами АТО. Проте жодних розпізнавальних знаків на них не було. Та й на контакт ці особи йти відмовлялися, а на спроби поговорити, подекуди, реагували стримано-агресивно.
«Понабігало тут вас, ніби наливають безкоштовно», – цідячи крізь зуби кидали вони в бік журналістів.
«Нам треба наші спікери. Тетерук, на жаль, не підіймає слухавку. Я їм буду давати ефір», – вже у телефон продовжував тим часом Кива.
Однак, вже за кількадесят хвилин він зник із суду. Слідом за ним, ховаючи обличчя від телекамер, зникла і група підтримки. Прес-секретар суду Яна Квітченко повідомила, що 31 жовтня суд не отримував подання на обрання запобіжного Олександру Авакову, тож засідання не буде. Коли і де розглядатимуть запобіжні заходи по «справі рюкзаків» вона також не змогла уточнити, оскільки це питання має вирішуватися через автоматизовану систему розподілу. Після подання про обрання запобіжного заходу. Дійство перенеслося на 1 листопада.
На гучне затримання, між тим, активно реагували. Сам міністр написав, що НАБУ і САП «не повинні підпадати під вплив політичних груп і інтересів».
«Вони повинні бути органами юриспруденції – надзвичайно суворі й такі, що дотримуються закону. І вони не мають застосовувати метод припущень, як у випадку з моєю родиною, – на догоду чиїмось інтересам. Ні мій син, ні фірми в яких він засновник, не мають і не мали ні копійки грошей з бюджету України», – написав Арсен Аваков на своїй сторінці у Facebook.
Його радник, Антон Геращенко, у своїх заявах пішов іще далі і заявив, що «НАБУ перетворилося на інструмент зведення політичних рахунків». І дуже прозоро натякнув на проведенні аудиту Антикорупційного бюро.
«НАБУ остаточно перетворилося на інструмент зведення політичних рахунків. Винність або невинність Олександра Авакова встановить суд, якщо для цього будуть факти і докази, а не заяви ПІАР-служби НАБУ… Найближчим часом має бути закінчений процес відбору аудитора НАБУ від Верховної Ради України, заблокований окремими групами впливу всередині Ради і за її стінами. Після чого стартує процес законного аудиту діяльності антикорупційного бюро. Тому окремим посадовим особам доведеться дати відповідь на те, чому в окремих випадках НАБУ займається вибірковим переслідуванням з політичних мотивів, замість реальної боротьби з корупцією», – написав Геращенко.
Не минулося і без участі ЗМІ. Так, на сайті телеканалу Еспресо, 40% якого належить дружині Авакова Інні, вийшла колонка депутата від Народного фронту Миколи Княжицького, в якій він згадує «Віденську змову», в результаті якої, на його думку, Петро Порошенко став президентом. «Згадує», що депутати від нинішнього Нарфронту відігравали чи не найбільш визначальну роль у протестах Революції гідності: тут тобі і тактики (Аваков), і стратеги (Олександр Турчинов), і оборонці (Андрій Парубій), і обличчя (Арсеній Яценюк), і фінансисти (Микола Мартиненко – ще один фігурант розслідувань НАБУ). Затримання сина міністра внутрішніх справ пан Княжицький взагалі вирішив розцінювати як «взяття в заручники». Нібито це відбулося через небажання самого Авакова санкціонувати розгін «майдану» під Радою.
Однак найбільше здивувало Міністерство внутрішніх справ. На своєму офіційному сайті воно випустило цілий прес-реліз, у якому заявило: «Національне антикорупційне бюро України займається політичною, а не юридичною діяльністю, що є недопустимим і потребує негайної корекції».
Наступного дня до Солом’янського райсуду на Вознесенському узвозі висадився цілий десант парламентарів з Народного фронту. Тут і вже згаданий Антон Геращенко, і Андрій Тетерук, і Євген Дейдей, і Денис Дзензерський, й Ірина Єфремова, і Тетяна Чорновол. Подейкували, що десь коридорами походжає Максим Поляков. Не оминув увагою резонансний суд ще один радник Авакова – Зорян Шкіряк. У коридорах збиралися чоловіки в камуфльованій формі.
«Так, сходи вниз. Там треба рюкзаки забрати. Ну да, він же сам їх підняти не зможе!» – пояснював комусь в слухавку чоловік в однострої. Очікувано, жодних розпізнавальних знаків. За 5 хвилин він з’являється у коридорі разом із своїми колегами. В руках – оберемки рюкзаків імені сина Авакова. Невідомі в камуфляжі складають їх на підвіконні й очікують на початок засідання. Як і їхні колеги на інших поверхах, адже у цей самий час мали розглядатися питання щодо запобіжних заходів Чеботарю та Литвину. Загалом, «силова» група підтримки налічувала до двох-трьох десятків осіб на кожному з поверхів. Ще з десяток їх назбиралося під входом до будівлі. Щоправда, чоловіки були не такими агресивними, як у суді на Шутова й подеколи навіть роздавали коментарі журналістам.
«Я сюди прийшов, аби підтримати чесний суд. Так, я знаю Олександра Авакова, він був в АТО. Так, я воював з таким рюкзаком», – розповідав один з таких «вільних слухачів» медійникам.
«Ми сюди прийшли проконтролювати чистоту судового процесу. Подивимося, яке рішення прийме суддя. Думка однозначна – цей процес політичний. А НАБУ перетворилося на інструмент політичної розправи», – розповідав Геращенко неподалік.
Засідання стартувало із затримкою приблизно у півгодини. За зачиненими дверима судової зали чувся сміх і відчутно тягнуло сигаретним димом. Коли ж двері прочинилися, виявилося, що окрім самого підсудного Авакова, його захисників і нардепів, до зали зайшло приблизно з десяток невідомих у камуфляжі (як потім пояснювали прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – це були представники батальйону «Київ-1»). Секретар судді Віталія Українця на запитання: «Хто ці люди» і «Що ці люди роблять у залі судових засідань» не відповідала. Лише переконувала: «До зали зайдуть спочатку учасники процесу, а потім журналісти й вільні слухачі». Яким чином «вільні слухачі» у формі потрапили до приміщення через службовий вхід, вона також не пояснила.
Олександру Авакову сидіти в акваріумі довелося не довго. Щойно почалося засідання, адвокати підсудного попросили посадити його поруч із ними. Мовляв, аби чути було краще. Аноніми у камуфляжі рівномірно розійшлися залою, подекуди перекриваючи собою вид на суддю, прокурорів і головного винуватця дійства. На службовому виході встали Зорян Шкіряк і пані Єфремова (відома тим, що свого часу пропонувала обмежити доступ журналістів до парламенту). Пан Дзензерський зручно вмостився у суддівське крісло, яке стояло неподалік Українця.
Прокурори САП взялися пояснювати, в чому полягає вина сина Авакова. І те, що ціна рюкзаків була значно завищена, і те, що замовник, себто МВС, не отримав їх у повному обсязі. Згадували й те, що шити їх могли, подекуди, навіть ув’язнені в тюрмах (і собівартість, за словами прокурорів, у такому випадку становила трохи більше 100 грн за штуку). Для Олександра Авакова прокуратура просила арешт на 2 місяці із альтернативою – застава у 5 млн грн. М’якший запобіжний, за словами обвинувачення, застосовувати було не можна, оскільки існує низка ризиків. Серед таких назвали знайомства серед народних депутатів, що на думку САП можна потенційно використовувати для впливу на фігурантів чи свідків провадження. Крім того, прокуратура зауважувала і на можливому перешкоджанні слідству, оскільки не всі необхідні дії завершені. Зокрема, прокурори згадали обшуки у Харкові 31 жовтня, коли невідомі молодики спортивної статури перешкоджали детективам НАБУ.
«Окрім того, до приміщення, в якому відбувалися слідчі дії, привезли бійців Національної гвардії. І ми можемо стверджувати, що між молодиками та силами МВС існувала координація. Як наслідок, обшук не був проведений», – пояснив один з прокурорів.
Адвокати ж сина Авакова, у свою чергу, взялися доводити, що затримання їх клієнта відбулося незаконно, а сама справа мотивована політично.
«Ну от скажіть: хіба Олександр сам шив ці рюкзаки? Чи він сам підбирав до них тканини? Він цього не робив. Як його можна звинувачувати в тому, що вони не якісні? Прокурори просять заборонити нашому клієнту спілкуватися з працівниками МВС. Але всі ми знаємо що таке МВС. Олександр може спілкуватися з людиною і не знати про те, що вона з міністерства. Може тоді краще прописати всіх поіменно: з ким і як заборонено спілкуватися?» – кпинував адвокат Андрій Федур, відомий тим, що захищав свого часу депутата Борислава Розенблата. Разом із ним за захист Олександра Авакова взявся ще один відомий адвокат – Олександр Лисак. У березні цього року, в цьому ж суді, в цій же залі він захищав Романа Насірова.
Поверхом вище приблизно в цей же момент вирішували долю Чеботаря. Підтримати підсудного прийшов Кива та пані Чорновол. Вільні місця на лавах зайняли невідомі особи у чорній формі. Звідки вони – не представлялися, були не надто говіркі. І, вже традиційно, без знаків розрізнення.
«Хто ці люди?! Вони громадяни! Вільні слухачі! Яка особиста армія?! А може то вони просто більш організовані, ніж інші громадяни?! Вони прийшли спостерігати за чистоплотністю судового процесу! Ще є питання?!» – у традиційній манері спілкувався з журналістами Кива.
«Як можна оцінити: якісний чи неякісний рюкзак? От паливо можна оцінити. Якщо паливо неякісне – там є чіткі критерії», – взялася пояснювати Чорновол, явно натякаючи на нещодавній скандал із закупівлями палива для армії, до якого потенційно причетні люди, наближені до президента.
«Навіть більше! НАБУ каже, що контора Литвина є сумнівною! Але вони самі близько 100 днів тому закупили у неї форму! То може хай вони визначаться?!» – обурювалася нардеп.
Врешті, в суді по Авакову молодшому вийшов суддя Укроаїнець. І у супроводі почесної варти за спиною, роль якої виконували нардепи та невідомі у камуфляжі, оголосив рішення: обрати Олександру Авакову особисте зобов’язання, паспорти здати. Аналогічну санкцію отримали й інші підозрювані у «справі рюкзаків» – Чеботар та Литвин.
«Як я ставлюся до осіб у камуфляжі? Ну, вони такі ж громадяни, вільні слухачі. Ми не можемо їм перешкоджати. Ризики… всі ризики, які ми озвучували – залишаються. Оскарження цього рішення… треба дочекатися повного тексту ухвали», – коментували прокурори.
Аноніми у камуфляжі потягнулися на вихід. Під входом до Солом’янського суду вони попивали мінералку й жували бутерброди. Олександр Аваков у супроводі нардепів і чоловіків в одностроях упевнено прямував до автомобіля, який саме подали до залізного паркану.
Станіслав Козлюк
