Справа “Беркута”
03.06.2017
Три роки тому бійціспецпідрозділу МВС “Беркут” вцентрі Києва розстрілювалиучасників акції протесту, що увійшла в історію під назвоюРеволюція Гідності та Євромайдан. Процес надвинними в події того часу досі незавершено. КореспондентLIGA.net побував на одному із судових засідань у “справіБеркута” з учасникомЄвромайдану, який залишивсяінвалідом після стрільби спецназупо людям.
У понеділок 29 травня Сергій Іванович Науменко, пенсіонер МВС, прийшов до Подільського суду свідчити у справі про зіткнення міліції з учасниками протесту вурядовому кварталі 18 лютого 2014 року. За гратами на лаві підсудних – командир ротихарківського “Беркуту”, екс-співробітник МВС Віктор Шаповалов.
Сергій Іванович прийшов свідчити проти Шаповалова та його підрозділу. Пенсіонер МВС втратив око після подій в урядовому кварталі. Йому в обличчя вистрілив з помповоїрушниці співробітник “Беркута” – про це він скаже пізніше в свідченнях.
А поки він терпляче чекає в сонному залі суду, поки суддя сердито гортає папери – щосьнаплутали з порядком. Нарешті його приводять до присяги і Сергій Іванович розповідаєсвою історію.
“Після того як влада руками “Беркута” побила і жорстко розігнала молодь під стелою, я кожного дня ходив на Майдан. 18-го лютого люди збиралися до Верховної Ради, десь о 9 ранку пішов і я туди. Людей були тисячі, вся вулиця Інститутська була забита.
На перетині з Шовковичною стояли три вантажівки, не давали проходу людям. Там жебули співробітники міліції. Я – колишній міліціонер, можу чітко сказати, що це був”Беркут”, це було видно по їх амуніції. Біля вантажівок була молодь, а подалі – більшстарші люди, навіть були дуже похилого віку.
Коли я підійшов на перехрестя, то вже лунали постріли. Справа, з даху, кидалисвітлошумові гранати. Спочатку вибухи були досить звичної потужності. Але пізніше язрозумів, що стали використовувати спецзасоби з посиленим зарядом, тому що звуквибухів став дуже гучним, майже як у бойових гранат.
Тому я відійшов трохи вбік, до “Ощадбанку”. Тут стояли поруч три жінки, десь близько50 років. Під око однієї з них влучили, одразу стався в цьому місці крововилив. Яповернувся до них, почав переконувати їх відійти в сторону. Коли через митьрозвернувся назад, до “Беркуту” – лише встиг побачити чорний шолом на тлі самоскидів,метнувся він, рух таке швидкий, видно – тільки стріляв – і мені в очі прилітає куля. Менеперекинуло від удару. За миті, коли я падав – промайнуло все життя”.
Оповідач робить дуже довгу паузу, але через деякий час опановує себе. Його стан видаєлише швидкий рух рукою – витирає очі.
“Підбігли люди, підняли мене. Відвели до “швидкої”. Машини медиків тут поруч стояли,де поворот на Шовковичну. В першу, переді мною, занесли хлопця без свідомості. А в другу – завели мене. Повезли до Жовтневої лікарні.
Деякий час я пробув там, кілька ночей ночував точно. 20-го або 21-го приїхала ЛіліяМихайлівна Гриневич (тепер – міністр освіти та науки, – ред.), і нас вивезли. Це робили,тому що міліція забирала з лікарень тих, хто був поранений. Ми, постраждалі,активізувалися і чекали нападу силовиків. Першу партію поранених вивезли до Львова.Їх там десь на КПП не пропускали, але вони прорвалися. Мене відправили на лікуваннядо Варшави. Там я пробув 4 місяці. Око… Око врятувати не вдалося. Його розірвалакуля”.
Експертиза визначила травми Сергія Івановича як тяжкі тілесні. Під час слідства з нимбув проведений слідчий експеримент, який відновлював обставини подій 18 лютого.
Науменко однозначно заперечує наявність зброї у протестувальників. Тільки коли почаликидати гранати, каже він, тоді молодь почала закидати міліцію різними предметами, якітраплялися під руку.
Він також чітко вказує, що ідентифікує підрозділ, який був присутнім на перехрестіШовковичної та Інститутської, як “Беркут” – за екіпіровкою та одягом. Також вінідентифікує зброю, яка було у спецназівців, як рушниці “Форт-500”. В поле його зору булопринаймні три людини з рушницями. Також були відділення вогнеборців звогнегасниками і команди, які відстрілювали світлошумові гранати по натовпу. Вінвказує, що це допоміжні підрозділи, які під час подібних операцій здійснюють супровідосновних сил.
Загалом Науменко бачив близько півсотні силовиків на перехресті в той момент часу.Четверо з них були на даху праворуч і ще близько півсотні – за самоскидами.
“Беркут” в центрі Києва, лютий 2014 року. Фото – Олександр Тимошенко
– Спочатку вони стояли на вантажівках, але їх звідти зігнали. Вони вели вогонь із-за них,і гранати теж кидали з того боку, – розповідає потерпілий.
Якщо це дійсно було так, як він розповідає, то “Беркут”, перебуваючи за укриттям,методично закидував натовп світлошумовими гранатами і вів по людям стрілянину притому, що фізичного контакту і нападу на силовиків протестуючі здійснювати не могли,оскільки сторони розділяла істотна фізична перешкода.
У Департаменті спецрозслідувань підтвердили LIGA.net: дані слідчих експериментів, якіпроводилися з постраждалими, також вказують на цей факт. Підтверджують це і фото змісця подій.
– Вели саме прицільну стрільбу. Хоча, за законодавством, не мали права в головустріляти. Я просто розумів, що їх завданням було налякати людей – щоб протестуючіпобачили, що є важкі поранення і розбіглися. На це розраховували. Хотіли залякати.
У захисника Шаповалова тільки одне питання до Сергія Івановича – чи впізнає вінобвинуваченого, чи бачив його на місці подій.
– Ну вони ж були всі в шоломах і на відстані, я б не міг побачити його обличчя.
Рішення про стрільбу на поразку не могли прийматися рядовими бійцями самостійно безнаказу, вважає Сергій Іванович.
Куля від його поранення залишилася десь на перехресті. Каже, бачив її, коли впав.Суддя розпитує, якою вона була, і намагається її намалювати. Потерпілий вноситькорективи в малюнок. Суддя також запитує, чи має він претензії до Шаповалова, маючина увазі матеріальну компенсацію, але Науменку більш важливо довести провину”беркутівця”.
– Звичайно, є претензії. Він давав команду на розстріл людей. І тому постраждало моєжиття і життя моєї сім’ї. Я знаю про це на основі матеріалів справи, на основі тих подій. Явважаю, що керівництво “Беркута” давало команду своїм підлеглим на розстрілбеззбройних мітингувальників, в тому числі обвинуваченому.
Сергій робить паузу перед відповіддю на наступне питання, щоб прийняти таблетку. Йогопродовжують розпитувати про можливе застосування гранат з посиленим зарядом, проякі він згадував на початку. Каже, кидали з дахів прямо в натовп, на голови.
– З висоти кількох поверхів навіть якщо невелику гранату кинути, то вона може дужетравмувати. Але вони не переймалися думати про можливі наслідки. Мені здавалося, їмце все було приємно, вони зловтішалися… Можна я піду? А то щось серце прихопило, -несподівано перериває сам себе Сергій Іванович.
Його, звичайно ж, відразу відпускають, і розгублено бажають здоров’я навздогін, коливін покидає зал суду.
Після проводять допит ще одного постраждалого, а потім довго думають, як призначитизасідання в липні, якщо спочатку у відпустку йде адвокат, а відразу по його поверненні -суддя. Призначають тільки одне засідання на початку липня, потім, швидше за все,доведеться зробити перерву через відпустки. Постраждалі обурюються – ще минулого разу захист Шаповалова говорив про затягування суду, а тепер в засіданнях анонсуютьпаузу, через відпустки саме сторони захисту. Сам Шаповалов навіть на одне засідання не хоче іншого адвоката.
– Це його право, – розводить руками суддя і залишає питання липневих засіданьвідкритим.
Наступного разу сторони процесу зберуться в цьому залі 6 червня о 11:30, щобпродовжити розгляд справи.
Ольга Худецька
