Щит для нацгвардійців чи «Беркут» для Авакова?
16.10.2017
Під парламентським куполом усе частіше витають ідеї, які нагадують про «диктаторські закони» часів Януковича. Після Революції гідності ті, у кого так і сверблять руки посадити громадянське суспільство на короткий ланцюг, не перевелися. Як і охочі прибрати до рук побільше повноважень. Минулого року сподівалися протягнути через Верховну Раду скандальний законопроект, який правозахисники охрестили «Про НЕсвободу мирних зібрань». Напоровшись на критику і протести, інструкцію з протидії мирним акціям відклали у шухляду. Тепер у сесійну залу проштовхують законопроект, який значно розширює повноваження Національної гвардії. Поки лобісти виправдовують його необхідність «благими намірами», киваючи на те, що запропоновані норми дозволять, зокрема, убезпечити нацгвардійців від повторення кривавих подій під ВР у серпні 2015-го, опоненти називають законопроект спробою «заточити» побільше влади і корупційних потоків під «поліцейського» міністра Авакова.
Про підводні камені законопроекту – у розмові із експертом правозахисної коаліції «Ні – поліцейській державі!» Михайлом Лебедем.
— Критики законопроекту кажуть, що у разі його ухвалення для Нацгвардії доречнішими будуть нашивки із написом «Беркут» чи «Приватна армія Авакова». З чого такі висновки?
— Одна з найбільш небезпечних норм цього законопроекту стосується можливості застосування до протестувальників сили, якщо вони перетнуть невидиму лінію, яку на місці визначає командир-нацгвардієць («у випадку скорочення особами, які вчиняють протиправні дії, вказаної відстані військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати до таких осіб спеціальні засоби без попередження», – йдеться у законопроекті. – «ВЗ»). Не вчинивши жодного правопорушення, можна отримати кийком. Такого в українському законодавстві ще не було! Ця норма дуже зручна для злочинних наказів, свавілля виконавців. Чи стерплять люди? Може бути так, що такі інциденти спровокують насильство у відповідь, і почнуться вуличні бої.
У законопроект напомпували норми, які передбачають не лише передачу нацгвардійцям поліцейських функцій, а й перетягування повноважень від міноборони до МВС. Виникає запитання: Нацгвардія – це військові чи поліцейські? Реформа поліції на Нацгвардію не розповсюджується. Нацгвардійців не вчать займатися тим, чим їм пропонують займатися у цьому законопроекті. Якщо на сьогодні Нацгвардія виконує допоміжну функцію з охорони громадського порядку для Нацполіції, то у разі ухвалення законопроекту нацгвардійці зможуть самі патрулювати вулиці, складати протоколи про адміністративні порушення (за куріння чи розпивання алкоголю у заборонених місцях, проституцію), обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів, зупиняти й оглядати транспортні засоби…
— Можливо, у такий спосіб у МВС вирішили компенсувати недобір поліцейських?
— Ситуацію можна вирішити в інший спосіб. Звільнити певну кількість нацгвардійців, хай вступають до поліції, де їх довчать. Тоді будуть поліцейськими з поліцейськими повноваженнями.
Одна річ, коли йдеться про блокпости у зоні АТО, де потрібен жорсткий контроль, обшуки, щоб не провозили зброю чи контрабанду. Але уявіть собі, якщо вулицями Києва, Львова чи Харкова ходитимуть люди з автоматами, обшукуватимуть вас чи будуть прискіпуватися, що хтось курить не там, де треба. Це – перебір. Цим мають займатися поліцейські, а не військовослужбовці Нацгвардії. Але міністру Авакову (Нацгвардія зараз під ним) вигідна така структура, яка і швець, і жнець, і кравець. Навіщо, скажімо, вирішувати питання через Князєва (голова Нацполіції. – «ВЗ»), якщо можна робити це напряму?!
Викликає запитання і норма у законопроекті про повноваження нацгвардійців у ситуаціях, які стосуються видобутку й охорони корисних копалин. На Рівненщині, де йде видобуток бурштину, задіяні і нацгвардійці. Але вони лише допомагають поліції. Та, схоже, комусь кортить перерозподілити корупційні потоки щодо видобутку бурштину. Від місцевих з Рівненщини знаю, що з бурштиновими справами там все не так, як розповідають у прес-службі поліції. Нелегальний ринок є (під час перевірок він затихає), гроші з цього мають у тому числі і місцеві поліцейські. Є спокуса перерозподілити ці потоки не через поліцію, а безпосередньо у МВС.
У законопроекті багато корупційних ризиків. Застереження активістів підтверджує і висновок парламентського Комітету з питань протидії корупції.
— Натомість Комітет із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував законопроект до розгляду у сесійній залі.
— Більшість співавторів законопроекту є членами цього комітету.
— Для чого розширення повноважень Нацгвардії МВС і міністру Авакову, зрозуміло. Але серед співавторів законопроекту є не лише люди Авакова (як, наприклад, Антон Геращенко), а й представники «БПП». Як це пояснити, зважаючи на те, що Банкова у посиленні аваковської влади не зацікавлена?
— Думаю, президент Порошенко і його Адміністрація тут ні при чому. Комітет із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності давно функціонує як окрема планета. Там є колишні силовики, з різних фракцій, але мислення у них однакове – мілітарне. Коли спілкувався з нардепом Паламарчуком (багато років служив в органах, генерал поліції у відставці), переконався, що світогляд цих людей збігається з картинкою, яку намалювали у законопроекті.
— Якесь міні-ГКЧП вимальовується…
— На щастя, у них немає повноважень, як у ГКЧП. Це один з найпроблемніших комітетів у Верховній Раді. Ще, кажуть, комітет Пашинського (з питань нацбезпеки й оборони. – «ВЗ») з того ж репертуару. Там теж не люблять давати слово громадськості й одностайні у питаннях, які стосуються таких ось силових штук. Добре, що це лише комітети, які можуть рекомендувати чи ні відповідні законопроекти до розгляду у сесійній залі, а не ухвалювати їх.
— Які ваші прогнози щодо шансів законопроекту про розширення повноважень Нацгвардії, якщо його винесуть на голосування?
— Багато що залежить від громадських активістів, правозахисних організацій, журналістів. Потрібно, щоб ця тема була на слуху, щоб був тиск громадськості. У понад десяти містах вже пройшли акції проти цього законопроекту. Його потрібно взагалі зняти, а ту невелику частину слушних норм, які у ньому прописані, зареєструвати іншим, окремим законопроектом.
— Виправдовуючи запропоновану норму про умовну лінію розмежування між протестувальниками і нацгвардійцями під час масових заходів, нардеп Антон Геращенко заявив, що це дозволить убезпечити військовослужбовців від загроз їхньому життю та здоров’ю. І згадав події під Верховною Радою у серпні 2015-го, коли внаслідок вибуху кинутої з натовпу гранати загинуло четверо нацгвардійців і кількадесят осіб отримали поранення.
— Такі аргументи дивують. Пан Геращенко заявляв, що межу можуть встановити у кілька кроків. То що – гранату з такої відстані не докинуть? Як це захистить Нацгвардійців? Якщо граната бойова, дистанція ураження осколками може сягати і кількасот метрів. Чи протестувальникам скажуть: «Не наближатися до нас на кілометр»? Це абсурд!
— Правозахисники акцентують увагу на тому, що може повторитися ситуація, коли людей покалічать, як це було на Майдані, а притягнути до відповідальності буде нікого, бо виконавців неможливо ідентифікувати. Вирішувати питання з персональними жетонами не поспішають?
— Ні про жетони, ні про номери на касках, ні навіть про нашивки з номерами для нацгвардійців у законопроекті нічого немає. Питання щодо ідентифікації зрушило з мертвої точки, коли його почали піднімати громадські активісти, правозахисні організації. Жетони почали з’являтися. Але ставити крапку у цьому питанні, прописавши відповідні норми у законі, не поспішають. Обмежилися підзаконними актами. Але підзаконний акт легко змінити чи скасувати – одним підписом. А законє закон, його так просто не зміниш: треба щонайменше 226 голосів у Верховній Раді. Тому потрібно, аби гарантії того, що на нацгвардійцях будуть номери, видимі усім, були прописані на законодавчому рівні. Та й відповідальність за порушення закону і підзаконного акта – це різні речі.
— Як залучення Нацгвардії до охорони правопорядку під час масових акцій в’яжеться з Конституцією, яка забороняє використовувати військові формування для обмежень прав і свобод громадян?
— Нинішній Закон «Про Національну гвардію» у певних моментах навіть сам собі суперечить. Щодо відповідності його Конституції, то давно назріла необхідність для подання до Конституційного Суду. Якщо б його внесли (депутати чи омбудсмен), КС мав би поставити крапку у питанні, чи можна взагалі залучати Нацгвардію до охорони правопорядку під час мирних зібрань.
— Лобісти законопроекту про розширення повноважень Нацгвардії кивають на досвід інших країн. Тамтешні аналоги української Нацгвардії, мовляв, мають не менше, а подекуди і більше повноважень. Для прикладу наводять французьких жандармів, італійських карабінерів.
— По-перше, те, про що говорять лобісти, посилаючись на зарубіжний досвід, потрібно перевіряти. У Франції, наприклад, аналог Нацгвардії підпорядкований Міністерству оборони, а не МВС. Ставити у приклад Італію чи Туреччину – це викликає запитання. Достатньо згадати каталонські події, коли беззбройних людей просто били кийками. Це ще більше роздмухало сепаратистські настрої серед каталонців. Щодо Туреччини, то такою кількістю арештів за короткий проміжок часу, як там, навіть тоталітарна Росія не відзначилася.
