Що заважає поліцейським офіцерам громади?

Про це  розповів експерт-консультант проєкту громадської організації «ЛАРП» «Мультимедійна інформаційна кампанія «Поліцейський офіцер нашої громади» у 10-х громадах на території Дніпропетровської області» Вадим Чепурко.  І на це є як об’єктивні, так і  суб’єктивні причини.

Нагадаємо, проєкт «Поліцейський офіцер громади» («ПОГ») ініційовано Національною поліцією України за підтримки Посольства США та ICITAP. Це наступний крок реформування правоохоронних органів. Стартував проєкт на Дніпропетровщині. Перші 33 офіцери почали працювати з кінця травня цього року. Вони обслуговують 21 об’єднану територіальну громаду області.

А громадська організація «ЛАРП» («Люстраційна антикорупційна рада Придніпров`я») проводить серед  громад дискусію у форматі «Відкритий мікрофон» та проводить соціологічне опитування  населення щодо роботи поліцейських нової генерації.

Ми попросили експерта організації Вадима Чепурка прокоментувати, як реалізується проєкт, які вже є досягнення, та що треба ще вдосконалювати:

“Проект однозначно хороший. Під час виїздів ми опитуємо не лише керівництво ОТГ (бо вони зацікавлені у висвітленні, перш за все, позитивних результатів), а й пересічних місцевих жителів.  Жодного негативного відгуку навіть від правопорушників ще не почули. Тобто, вже можна стверджувати – ідея гарна, ефективна. Хоча я б не сказав, що вона нова та унікальна. Зокрема, за схожими принципами  працювали дільничні за радянських часів, яких я ще застав.  Подібна структура шерифів поки що є, наприклад, у Франції. Але нещодавно спілкувався з представниками місії ОБСЄ, один з яких – з Бельгії, і він запитав: «А ви не боїтеся того, що поліцейський офіцер громади – місцевий житель? Адже у нас теж була така практика, але саме через те служба шерифів Франції зараз ліквідується?» Для мене це було відкриттям, я цього не знав. Виявляється, коли почалися акції протестів «жовтих жилетів»,  паризьке управління поліції намагалося отримати від шерифів інформацію про людей, яких виявили серед організаторів та учасників погромів в Парижі. Але шерифи настільки вжилися в своє середовище, згуртувалися з місцевими жителями, з муніципалітетами, що відмовилися співпрацювати з поліцією у цьому напрямку. Парадоксально, але завдяки тому, що нашим поліцейським офіцерам громад досі не виділи житла, я заспокоїв представника міжнародної місії. Відповів:  наші шерифи переважно живуть в інших населених пунктах. А на них не впливають органи самоврядування, чию територію вони обслуговують. І офіцери підпорядковані  перш за все не громаді, а управлінням превентивної діяльності правоохоронних органів”.

Тобто, обидва таких важливих питання – про житло для офіцерів нового формату та їх підпорядкованість досі, як зазначив експерт,  залишаються ще проблемними та дискусійними.

Зокрема, кожна громада підписала з керівництвом поліції Меморандум, в якому взяла на себе зобов’язання забезпечити ПОГ приміщенням для роботи та житлом (або компенсувати вартість оренди). Однак по факту, в тих ОТГ, де побувала ГО «ЛАРП», жоден з офіцерів житло не отримав. І причини – різні.

У деяких громадах, наприклад, як це вийшло у Васильківській ОТГ, просто немає потреби в службовому житлі, бо всі офіцери – місцеві жителі, мають свої домівки.

У деяких громадах – проблеми з вільним житлом. Скажімо, в одному селі є будинок, в якому раніше була музикальна школа. Але спочатку треба змінити його цільове призначення, тобто перевести  в житловий фонд, а потім ще й відремонтувати, довести до пристойного стану. Це займає час і потрібні додаткові витрати.

“Та, чесно кажучи, молодь не дуже й прагне переїжджати жити в село, – каже Вадим Чепурко. – Зеленодольська громада хоче взяти двох офіцерів і готова одразу надати їм житло, вже підготували дві двокімнатні квартири. Але до них ніхто їхати не бажає. Зеленодольськ хоч і зветься містом, але невеличкий й не багатий. Ще два хлопці, які обслуговують Новомосковськ, відмовилися від службового житла, бо живуть у Дніпрі, за 10 км від роботи. Їм зручно так“.

Але головне, як зазначає експерт, питання про службове житло треба ще доопрацювати. Бо громада фактично не має жодного механізму  стимуляції й заохочення своїх «шерифів» працювати якісно. А житло могло би бути одним з таких стимулів. Наприклад, пропрацював офіцер 5 або 10 років на громаду, люди задоволені його роботою. І як заохочення, щоб він і далі тут залишався,  передають йому квартиру або домівку у власність. Зараз цього не передбачено.

Більш того, громада не може навіть преміювати офіцера за гарну службу. Теоретично може звернутися до його керівництва та просити, щоб офіцера відзначили. Але те питання  вже вирішуватиме керівництво поліції, а не громада. І бюджет вже інший. До речі, Васильківська ОТГ дуже хотіла відзначити своїх офіцерів, виділили на сесії їм кошти на заохочення, на премії. Але не змогли провести їх в бухгалтерії так, щоб все було законно.  Тому за ті кошти вимушені були купити подарунки, які й вручили на День Нацполіції. Ну, хоч так.

І ще одна проблема, яка вимагає вирішення – обслуговування автівок:

“Наближаються холоди, треба  міняти літню гуму на зимову, треба  міняти й масло. А всі службові машини, на яких працюють офіцери, стоять на балансі управління поліції.  Отже, хлопцям треба їхати в Дніпро, писати керівництву рапорти, бігати по кабінетах та збирати підписи, і лише потім їм ту гуму та масло поміняють. Було б  простіше, якби  автівки можна було обслуговувати в громадах й за кошт громади. Але поки  це неможливо. Для цього треба, щоб машина була якось юридично «закріплена» за громадою, наприклад, значилася як в оренді. А поки  навіть заправлятися пальним треба «через Дніпро», тобто ОТГ переводить кошти на Управління превентивної діяльності поліції, а там офіцерам вже видають талони на бензин, на конкретні АЗС”. 

Ще відзначив Вадим Чепурко, у кожній громаді – своя історія співпраці з офіцерами. У деяких дуже тісна взаємодія  насправді. І умови роботи у ПОГ комфортні. Однак є й такі, де «взаємодія» – переважно на словах. В одній з ОТГ (експерт не став називати «аутсайдерів», дав шанс їм виправитися) офіцери не хотіли навіть показувати свою Поліцейську станцію, бо їм було соромно – ні меблів, ні обладнання, лише обдерті стіни…

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Безпека в громадах» за фінансової підтримки Freedom House. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я».

Вікторія Глєбова

Джерело