Що не так з прокуратурою Матіоса
09.08.2019
7 серпня у команді президента Зеленського натякнули на можливі трансформації у правоохоронній системі і ліквідацію Військової прокуратури. Відомство не змусило довго чекати своєї відповіді, і відзвітувало про продуктивність.
Але чи має воно повертати землі і боротись з корупцією, чим так пишається? І чому тоді у влади, громадських активістів та й всередині самої прокуратури виникають претензії?
“Українська правда” розповідає, що не так з Військовою прокуратурою, чим вона займається та як вже пережила одну ліквідацію.
Що сталось
Він виступив проти не тільки військової прокуратури, але і проти можливого створення військової юстиції, зокрема, спеціалізованих судів, що підтримуєнинішній військовий прокурор Анатолій Матіос.
За словами представника президентської команди, у ній розуміють, що зустрінуться з опором.
І вже наступного дня після оприлюднення інтерв’ю Рябошапки Головна військова прокуратура відповіла “заявою колективу”. Правоохоронці назвали критику у свій бік обумовленою “поверхневим уявленням про діяльність” прокуратури:
“Сподіваємося, що чергові реформи будуть конструктивними і обдуманими, позбавленими чиїхось замовлень, упакованих в реформаторську обгортку з бантиком”.
Правоохоронці почали хизуватись своїми успіхами. Розповіли, що за час їх роботи, попри незначну чисельність, передають до суду чимало справ про воєнні та корупційні злочини. Щоденно затримують 2-3 особи, проводять 8-9 обшуків, допитують більше сотні осіб.
За словами прокурорів, за останні 5 років, вони принесли підозри більше ніж двом сотням осіб, з яких 68 – громадяни Росії. Встановили понад півсотні місць незаконного утримання полонених, допитали майже 2 тисячі потерпілих від полону та катувань в окупованому Донбасі.
Також Військова прокуратура згадала, що передала до офісу прокурора Міжнародного кримінального суду більше тисячі сторінок доказів російської агресії та вчинення її представниками воєнних злочинів.
“Війна ще не всіх вилікувала”, – підсумували у відомстві, до якого має питання команда президента.
Воєнні злочини – не справа військової прокуратури
Військові прокурори, як і їхні цивільні колеги, у 2017 році втратили право самостійно розпочинати власні розслідування. Вони здійснюють нагляд за іншими органами (поліцією, СБУ, ДБР, НАБУ), представляють у суді обвинувачення та інтереси громадян.
При цьому діяльність саме військових прокуратур має бути передусім спрямована на сфери, які стосуються виконання військового обов’язку. Йдеться про збереження військового майна, безпеки арсеналів, соціального і правового захисту військових, державного оборонного замовлення, запобігання і протидії корупції та організованій злочинності.
Наразі в Україні крім Головної військової прокуратури також утворені відомства, що відповідають за зону Операції об’єднаних сил, Центральний, Південний та Західний регіони.
Утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати військові прокуратури, визначати їхні компетенції може генеральний прокурор, яким якраз і може стати автор заяви, що збурила підопічних Матіоса.
Коли у 2017 році прокуратуру позбавили права самостійно вести слідство, головний військовий прокурор бив на сполох. Мовляв, лише в його відомстві є структура, що розслідує злочини проти людяності, що вчиняються на Донбасі або пов’язані з анексією Криму.
Матіосу дійсно підпорядковується управління з такою спеціалізацією. Водночас, основні завдання Військової прокуратури, за законом та навіть назвою, стосуються не воєнних злочинів. А в першу чергу – порушень, які допускають військові на службі, наприклад, розкрадання армійського майна, дезертирства.
Прокуратура має працювати і в мирний час, а злочини проти людяності та воєнні злочини має розслідувати СБУ.
Чому раніше вже ліквідовували військову прокуратуру
Військова прокуратура працювала в Україні з моменту набуття незалежності. Однак в часи президентства Віктора Януковича її торкнулась одна з тодішніх “реформ”. Спочатку, у 2010 році, були скасовані військові суди. “Це рекомендація європейської спільноти, це прогресивний шлях”, – виправдовував тоді один з авторів змін Андрій Портнов. І вже тоді він анонсував схожі трансформації військової сфери у прокуратурі: “Це буде маленький відділ в органах прокуратури”.
Вже у 2012 році був ухвалений новий Кримінальний процесуальний кодекс, який в народі закріпив за собою назву “КПК Портнова”. Серед результатів тих змін була ліквідація різних спеціалізованих прокуратур, в тому числі, і військових.
Автор тодішніх новацій пояснював це тим, що у прокуратури забирали частину повноважень, зокрема, функції так званого “загального нагляду” (контроль за різноманітними установами, проведення перевірок). І через це спеціалізовані прокуратури нібито втрачали сенс.
Однак після Революції гідності та з початком агресії Росії законодавці знову повернулись до цієї теми. Рівно 5 років тому у Верховну Раду внесли проект, який передбачав відвторення військових прокуратур. Ініціатором був Руслан Князевич – тоді нардеп від “Батьківщини”, потім переобраний від БПП. У пояснювальній записці до законопроекту він писав:
“В системі органів прокуратури України діють спеціалізовані прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Водночас їх територіальна структура, принципи комплектування (за рахунок цивільних осіб) та організаційні засади діяльності не відповідають ступеню загроз державі в оборонній сфері. Тому пропонується відновити у структурі органів прокуратури України військові прокуратури”.
Основними аргументами “за” було те, що поділ військових органів – це не те саме, що поділ прокуратур за регіонами. Ці структури не відповідають одна одній.
Зміни досить швидко були ухвалені Радою, і вже наприкінці серпня 2014 року закон отримав підпис президента Порошенка.
Чим запам’яталась військова прокуратура Матіоса
У відомстві Матіоса нині перебуває чимало гучних проваджень, які нерідко в підсумку мають сумнівний результат.
Податківці з вертольотами
Мабуть, найвідомішою справою військової прокуратури є розслідувань так званих “податкових майданчиків” екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка. Навесні 2017 року правоохоронці затримали кількадесят колишніх податківців, яких пізніше звинуватили в участі в махінаціях Клименка.
Затримання перетворили на сцену з блокбастеру: екс-чиновників перед камерами звозили до Києва військовими гелікоптерами, прокуратура публікувала фото коштовностей, старовинних картин, яхт та годинників, які знаходила у фігурантів справи.
Цього року справу “податкових майданчиків” із 50 підозрюваними передали до суду.
Але до того часу всі затримані встигли вийти з-під арешту, декого з фігурантів так і не знайшли, а частину арештованого майна, загалом на сотні мільйонів гривень, повернули власникам.
Розкрадання в “Укроборонпромі”
Перед президентськими виборами 2019 року розгорівся корупційний скандал, який став одним з найрезонансніших за часів президентства Порошенка.
За даними журналістів-розслідувачів, один із найближчих соратників тодішнього глави держави, екс-перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський міг бути причетним до багатомільйонних розкрадань у державному “Укроборонпромі”.
Курував цю схему його син Ігор разом із бізнес-партнерами, заробляючи гроші на постачанні контрабандних деталей втридорога.
Від журналістів тоді дісталось усім слідчим органам, які, як виявилось, знали про оборудки, але роками гальмували розслідування або взагалі закривали очі на порушення.
Відомство Матіоса 3 рази за один рік відкривало справи по схемах в “Укроборонпромі”, однак усі вони так і не торкнулись головних фігурантів: Гладковського та його партнерів Віталія Жукова і Андрія Рогози.
У першому провадженні військової прокуратури засудили фіктивну директорку, селянку, яка оформила на себе фірму за винагороду в 1000 грн на місяць. У другому – відправили до фіскалів перевіряти податки, а під час розслідування третього правоохоронці дійшли навіть до обшуків в “Укроборонпромі”. Однак, як стверджують журналісти, пізніше прокуратура взялась “зачищати сліди”.
“Теракт” Надії Савченко
У 2016 році Савченко повернулася з російського ув’язнення національним героєм та символом. А через два роки вона вже слухала в парламенті звинувачення від українського генпрокурора.
У березні 2018 року переговорника Володимира Рубана та народну депутатку Надію Савченко затримали з інтервалом у два тижні. Їм оголосили підозри у готуванні до терористичного акту та захоплення влади.
На підтвердження своєї версії правоохоронці показували записи нібито планування злочину та ще неодноразово у подробицях розповідали, як Савченко з Рубаном збирались поставити міномети на Трухановому острові в Києві і тікати звідти на гідроциклах.
Надія Савченко в сесійній залі під час розгляду питання зняття з неї депутатської недоторканності
У квітні цього року Савченко і Рубану вдалось вийти з-під варти. З того часу суди ніяк не можуть зібрати на засідання всіх учасників справи, щоб вирішити, чи продовжувати арешт.
Серед інших резонансних розслідувань, якими займаються військові прокурори, – трагічні вибухи мінометів “Молот” під час навчань або розстріл Євромайдану у Хмельницькому.
Деякі провадження під керуванням військової прокуратури викликають багато запитань, як, наприклад, tinder-скандал із нібито домаганнями до студентки або справа проти експертки, яка оцінювала якість “рюкзаків Авакова”. А у червні цього року Матіос вирішив розслідувати “напад Румунії на Україну” через відео з мережі.
Що не так з військовою прокуратурою
Серед самих правоохоронців існує думка, що військова прокуратура має бути або навіть потрібна. Але в комплексі з іншими структурами. Співрозмовник УП в органах прокуратури проводить аналогію з системою Ізраїля:
“Якщо існує військова прокуратура, повинні бути органи військового правопорядку. Повинні бути військові суди і трибунали.
Наразі військова прокуратура через особистість керівника викликає абсолютний антагонізм. В ідеалі військова прокуратура повинна займатися військовими злочинами, а не воєнними. Розслідувати корупцію в армії, “Укроборонпромі”, порушення статуту”.
Схожої позиції дотримується колишній заступник Матіоса, заслужений юрист Максим Якубовський, який, говорячи про проблеми Військової прокуратури, киває на своє колишнє керівництво:
“На жаль, військова прокуратура сама по собі змінила логіку свого існування. І якщо вона буде в результаті розформована, то це буде вина виключно самої прокуратури і її керівництва”, – вважає Якубовський.
Він пояснює, що в Україні Військова прокуратура “займається дуже багатьма справами, якими не має займатись. Всі гучні справи, про які ви чуєте від військової прокуратури, не в її компетенції”.
Якубовський теж звертає увагу на різницю між військовими злочинами та воєнними.
Екс-правоохоронець допускає, що за воєнні злочини теж може відповідати військова прокуратура, але в тому випадку, якщо йдеться безпосередньо про зону бойових дій:
“Воєнні злочини завжди були і є підслідністю слідчих СБУ. Навіть коли у прокуратури було слідство, воєнні злочини не відносились до компетенції військових прокуратур. Військова прокуратура, наскільки я знаю, зараз здійснює процесуальне керівництво в окремих провадженнях (про воєнні злочини – УП), за рішенням генерального прокурора. Це зовсім інша правова сфера, яка безпосередньо до військової прокуратури відношення не має”.
Якубовський звертає увагу, що в Україні немає спеціального слідчого органу, який би займався саме військовими злочинами. Нині, відповідно до закону, цю роботу виконує Державне бюро розслідувань.
На думку екс-прокурора, воно з такою задачею не справляється, бо, по-перше, цивільні правоохоронці не розуміються на військовій специфіці.
По-друге, розташування управлінь ДБР територіально не відповідає створеним військовим формуванням, і слідчі мають з однієї області змушені вести розслідування в інших.
Крім слідчих органів екс-заступник Матіоса каже і про потребу у військових судах, мовляв, “не може, навіть психологічно, цивільна людина, навіть правознавець, фахівець, дати правову оцінку діям військовослужбовців”.
Загалом Якубовський вважає потрібним державі відомстві, в якому працював, але додає:
“В тій правовій системі, яка є зараз, місця для військової прокуратури немає”.
***
У 2016 році Анатолій Матіос вирішив шукати іншої долі, ніж Військова прокуратура, боровся за крісло директора ДБР. Після перемоги Володимира Зеленського головний військовий прокурор наблизився до нового керівника СБУ Івана Баканова. Через ці відносини у команді Зеленського навіть почав назрівати конфлікт.
Головний військовий прокурор – досить публічна людина, яка висловлюється у фейсбуці та ходить на ефіри до журналістів. Його підлеглі часто опиняються у центрі суспільної уваги. В тому числі, через гучні справи, які викликають сумніви і питання.
Однак зараз, коли з’явилась загроза його відомству, Матіос досі не прокоментував ті питання, які озвучили в команді Зеленського. Поки у владі, суспільстві та навіть самій прокуратурі обговорюють, ліквідувати чи реформувати, військовий прокурор, за даними УП, перебуває у відпустці.
Соня Лукашова
