Самопожирання антикорупціонерів
15.11.2017
Чому голова НАБУ побоюється арешту?
«Треба бути зовсім наївним, щоб не розуміти, що ті справи, які ми сьогодні розслідуємо, влада так просто не залишить і не пробачить. Починаючи від Мартиненка, Насірова, «рюкзаків» та інших». Так голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник поскаржився на тиск та медійну атаку. Він не виключив подальшого використання адмінресурсу щодо його відомства, в тому числі арештів членів Бюро. За словами директора НАБУ, він готовий до арештів і навіть готовий «жити в опозиції». Фактично це політична заява, і Ситник перетворює себе в чергового борця з режимом. Принаймні дехто вже побачив в цих його словах, не більше і не менше, старт президентської кампанії.
Як НАЗК воювало з НАБУ
Заяви про можливий арешт лунають від Ситника на фоні затяжного конфлікту, який триває між новоствореними антикорупційними органами – НАБУ, Нацагентством з питань запобігання корупції (НАЗК) і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП). До керівництва НАБУ у Нацагентства є претензії, пов’язані з конфліктом інтересів: представляти свої інтереси у суді за позовом юридичної компанії «Студія права», де Ситник є третьою стороною, він довірив своєму підлеглому – керівнику юридичного управління НАБУ Ігорю Ярчаку. В НАЗК вважають, що Ситник проходить у цій справі не як посадова, а як фізична особа, тож в такому використанні посадових повноважень є порушення вимоги ст. 172-7 Кодексу про адміністративні правопорушення. Нацагентство склало стосовно голови НАБУ протокол про корупцію. Ситник сходив на допит до агентства, підписав протокол, але своєї провини не визнав.
Через кілька днів після допиту свого шефа НАБУ зробило «дзеркальну відповідь», викликавши на допит директора НАЗК Наталю Корчак у справі про купівлю паркомісць та їх використання для незадекларованого автомобіля Skoda Octavia A7. А детектив НАБУ, який прийшов додому до Корчак, аби вручити їй повістку на допит, потрапив в анекдотичну історію – свекруха Корчак просто закрила того в квартирі і сховала ключа. Тепер вторгнення «набушника» до квартири розслідує поліція.
У Блоці Порошенка стежили за таким самопожиранням антикорупціонерів із неприхованим задоволенням.
У пінг-понг звинувачень втрутився ще один видний борець з корупцією – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький, причому на боці НАЗК. Холодницький констатував проблеми у відносинах між цими відомствами та прямо звинуватив у них керівництво НАБУ, яке, на його думку, своїми несанкціонованими діями дискредитує неупередженість антикорупційних органів. Керівник САП натякнув, що не просто так НАБУ зайнялося паркомісцями Корчак тільки тоді, коли НАЗК почало перевірку щодо конфлікту інтересів Ситника. Хоча сюжет про її незадекларовану автівку журналісти зняли ще в травні.
«Я прийняв бік закону, а не НАЗК, – пояснив Холодницький в коментарі «Главкому». – Наприклад, на мене депутат Розенблат подав до суду щодо суміщення посад в Федерації футболу України та САП, бо він собі вважає, що в мене є тут конфлікт інтересів. Але я не кричу з усіх телеекранів та газет, як «базарна баба», що на мене тиснуть і заважають жити, а впевнений, що цей суд виграю, бо за мною закон. Коли НАБУ каже, що не буде виконувати вказівки прокурора, тому що вони їм не подобаються, а тому є нікчемні, хоча саме САП за законом наглядає за бюро і має вказувати на усі моменти в діяльності Бюро, – це вищий пілотаж правового нігілізму».
Холодницький нагадує, що НАБУ вже мало досвід, коли на працівників Бюро складали протокол про корупційне правопорушення щодо суміщення (справа про лекції, які читала працівник прес-служби НАБУ), який судом був визнаний незаконним: «Тоді був пройдений нормальний законний шлях і підлегла Артема Ситника довела свою правоту. А коли НАЗК вважає, що є конфлікт інтересів, а НАБУ за підписом директора надає відповідь, що нема ніякого конфлікту – то це перебір. Хай НАЗК складає протокол, це їхній прямий обов’язок, для цього вони й були створені, а особа, на яку його складено в суді цей протокол спростовує, виграє суд і потім вимагає в суді відшкодування, в тому числі, моральної шкоди».
У понеділок НАЗК ухвалило рішення про направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення щодо Ситника, за яке йому загрожує штраф від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів. Нібито нічого серйозного, але таких «дрібничок» на незручне НАБУ намагатимуться навішати побільше. Після історії з затриманням цілого Авакова-молодшого та розслідування щодо продажу за завищеними цінами бронемашин з президентського заводу «Ленінська кузня», у владі всерйоз націлились дестабілізувати діяльність бюро різноманітними способами.
Так, більш серйозні звинувачення на адресу Ситника лунають від фігуранта корупційного скандалу нардепа від «Народного фронту» Максима Полякова. Нібито в 2008-му році в період роботи Ситника в прокуратурі Київської області він разом зі своїм тодішнім керівником Юрієм Гайсинським реалізував злочинну схему розкрадання 125 га землі в селі Козин Обухівського району. А колишнього власника цієї землі, за твердженням Полякова, було вбито. Щоправда, в цій історії є одна велика шпарина – Гайсинський в 2008-му вже не працював в прокуратурі.
Рука Вашингона
НАБУ користується беззастережною підтримкою «молодої опозиції», яка гуртується зараз навколо Михайла Саакашвілі та його вуличних активностей. На думку опозиціонерів, Бюро наразі є єдиним органом, непідконтрольним владі, бо створювалося та обиралося за підтримки Заходу, який досі уважно слідкує за його діяльністю. Саме протекція Держдепу є своєрідним «дахом» для НАБУ від «наїздів» влади. А підстави говорити про те, що Банкова такі наїзди готує, є. Наприклад, керівництво Блоку Порошенка на цьому тижні несподівано знову заговорило про необхідність призначення парламентом аудитора НАБУ. Прихильники Ситника у тому ж БПП побоюються, що коли сформується лояльна владі трійка аудиторів (від президента, Кабміну та Верховної Ради), вони звільнять незручного голову Бюро.
«Я можу говорити, що НАЗК теж політично заангажоване, бо я брав участь в цьому конкурсі і знаю, хто кому дзвонив та хто кого обирав, – переконує позафракційний депутат Віктор Чумак. – Відповідно, цей орган може виконувати політичні замовлення». Чумак разом з депутатами Мустафою Найємом, Єгором Соболєвим та Ганною Гопко організували прес-конференцію директора департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя Ганни Соломатіної, яка оприлюднила факти зловживань та розправ над неугодними, в яких було начебто задіяно керівництво Нацагентства. За словами Соломатіної, результати перевірок декларацій фальсифікуються, спецперевірки затягуються, а повна перевірка нардепів та урядовців, яка мала закінчитися у травні, ще не розпочиналась. Також чиновниця, що зараз перебуває на лікарняному, розповіла про факти тиску на неї з Адміністрації президента, та заявила, що Нацагентство повністю контролюється владою, яка використовує його для розбірок з нелояльними чиновниками. В НАБУ вже відкрито провадження за цими даними, після того як Генпрокуратура відмовилась їх вивчати.
Чумак не виключає, що у нинішнього голови НАБУ велике політичне майбутнє: «У будь-якої людини, яка займає таку посаду, є політичне майбутнє, якщо він сам його захоче». А політичний старт для Ситника цілком може бути простимульований за океаном. За інформацією джерел «Главкома», близьких до Банкової, у Вашингтоні розглядають майбутню ставку саме на Ситника, а не на Святослава Вакарчука. Лідер «Океану Ельзи» начебто є лише своєрідною «ширмою» для справжніх планів Держдепу щодо України. Та поки що це звучить фантастично, враховуючи слабку харизму та низьку впізнаваність потенційного нового фаворита Штатів.
«Можна було скільки завгодно дорікати на хвороби зросту НАБУ, бо це молода організація, але політизація її роботи, яка стає все більш очевидною, викликає серйозні питання до самого Ситника, – вважає політолог Андрій Золотарьов. – А враховуючи його постійну комунікацію з посольством США, НАБУ перетворюється в інструмент зовнішнього управління».
Дійсно, є версія, що руками НАБУ Білий дім дає зрозуміти нинішній владі, що треба стримати корупційні апетити. Але поки всі гучні розслідування та затримання не завершуються результатами, гальмуючись у судах. Власне, сам Ситник дорікав, що без створення Антикорупційного суду вся активність Бюро є марною. Його ж перші заяви про можливий похід в опозицію на такому фоні можна трактувати як заявку на політичну гру. Риторика на кшталт «Я хотів – мені не дали», як показує новітня українська історія, цілком виграшна.
Павло Вуєць
