Рада громадського контролю при ДБР: режим паузи та правовий нонсенс
19.04.2019
Довкола Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань склалася ситуація, котру ніяк інакше, ніж “правовий нонсенс” назвати неможливо.
У судовій практиці часто зустрічається ситуація оскарження саме виборів Рад громадського контролю після їх проведення.
Але ДБР стикнулось з унікальною ситуацією, коли суд взагалі заборонив проводити конкурс з формування складу Ради громадського контролю.
Спробую пояснити громадськості, як це сталося та до яких наслідків призвело.
18 квітня 2019 року мало відбутися інтернет-голосування з обрання нового складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань.
Повноваження чинної Ради закінчаться вже 26 квітня. Це перша РГК при ДБР, яка була сформована за допомогою застарілого методу – Установчих зборів. Тоді 91 кандидати, делеговані громадськими об’єднаннями, голосували один за одного та обирали склад РГК.
Після тогорічного голосування, яке викликало низку негативних відгуків з боку як представників громадськості, так і експертів, директор ДБР Роман Труба заявив, що наступні вибори до РГК відбуватимуться за процедурою Інтернет-голосування.
Тому Держбюро розслідувань розробило новий проект порядку проведення виборів та надало його Раді громадського контролю при ДБР, громадським організаціям, Консультативній місії Європейського Союзу – для отримання правок та пропозицій. До речі, чинна РГК на це ніяк не відреагувала.
Остаточний варіант порядку узгоджувався з представниками ГО “Електронна демократія”. Дана громадська організація надавала консультативну підтримку під час проведення десяти інтернет-голосувань з виборів РГК при різних державних органах, серед яких НАБУ, АРМА, Міністерство охорони здоров’я та інші.
До речі, процедура першого інтернет-голосування з обрання РГК при НАБУ була затверджена указом президента України ще у 2015 році. Такі ж саме вибори мали відбутися і для РГК при ДБР.
13 березня постановою Кабміну були внесені відповідні зміни до Положення про Раду громадського контролю при ДБР та порядку її формування.
Запровадження процедури інтернет-голосування мало залучити до обрання членів РГК якомога більшу кількість активних громадян, які б голосували за тих громадських активістів, яких знають та чиїй діяльності довіряють.
Також це мало мінімізувати ризики потрапляння до Ради випадкових осіб.
Система голосування захищена від “накруток голосів” – одразу можна побачити, що твій голос зараховано.
Також можна перевірити, як відбувається голосування за кандидатів (доступний протокол, де видно частково зашифрований номер телефону, голос за кандидата та час голосування).
Під час останнього голосування з формування громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів взяли участь майже 20 тисяч людей. Чи варто говорити про репрезентативність обрання членів Ради громадського контролю 91 учасником зборів та проведення процедури інтернет-голосування, де учасники голосування рахуються тисячами?
Оголошення про проведення нових виборів, згідно з законодавством, було оприлюднено ДБР 20-го березня.
Громадські об’єднання делегували 54 кандидатів, 43 були допущені до участі в виборах. Процес виходив на фінішну пряму, і за ДБР залишилося 18 квітня провести вибори. Для цього все було готово, але цьому не судилося трапитися.
Один із чинних членів РГК подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позов, у якому просить визнати постанову Кабінету міністрів протиправною та скасувати її. Суд відкрив провадження по цій справі та призначив судове засідання на 23 травня.
У рамках забезпечення позову, на прохання позивача, суд заборонивДержавному бюро розслідувань взагалі проводити конкурс з формування РГК та визнавати його результати.
Цим суд заблокував вимогу закону щодо здійснення цивільного контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань. Адже 26 квітня закінчуються повноваження чинної Ради, і, завдячуючи рішенню суду, з 27-го квітня при ДБР не працюватиме РГК.
Цікаво, що окремі члени чинної РГК неодноразово наголошували на тому, що їхні повноваження має бути продовжено до 27-го листопада 2019 року. На їхнє дивне переконання, оскільки ДБР почало працювати як правоохоронний орган 27 листопада 2018 року, то і термін їхньої діяльності варто рахувати з цієї дати.
Очевидно, потрібно “закрити очі” на те, що склад Ради було затверджено 26-го квітня минулого року і вона більш ніж півроку проводила засідання, обирала своє керівництво, складала протоколи.
Коли громадські активісти так тримаються за свої “крісла”, повірити в те, що вони здатні забезпечити дієвий контроль просто неможливо.
РГК обирається строком на один рік і інших тлумачень немає: 26 квітня нинішній склад Ради втратить свої повноваження.
Очевидно, що, маючи сумніви у перемозі на виборах за допомогою інтернет-голосування, дехто з чинних членів Ради пішов за принципом блокування всього, що пов’язано з процедурою обрання нового складу РГК та продовження повноважень будь-якою ціною.
Тож допоки чинні члени Ради громадського контролю будуть блокувати проведення виборів, громадськість на невизначений період часу втратить можливість здійснювати цивільний контроль за Державним бюро розслідувань.
Сумно, що це – результат роботи тих, хто має бути зацікавлений у прозорих засадах роботи та дотриманні законодавства.
Максим Білоусенко, для УП
