Прокуратура «надихнула» суддю з Харкова написати декларацію суддівської незалежності
07.03.2018
Д Е К Л А Р А Ц І Я суддівської незалежності
Шановні друзі, колеги, однодумці та френди. У зв’язку з перебуванням у ФБ-бані через гостру полеміку із ольгінськими тролями, звертаюсь до вас через сторінки людей, яким найбільше довіряю.
Хотів би почати з цитування відомого вислову Мартіна Німеллера:
“Коли вони пришли за комуністами, я мовчав – бо я не був комуністом.
Коли вони пришли за соціал-демократами, я мовчав – бо я не був соціал-демократом.
Коли вони пришли за профспілковими активістами, я мовчав – бо я не був членом профспілки.
Коли вони пришли за мною – вже нікому не було заступити за мене”.
01.03.2018 року мною було прийнято рішення про повернення обвинувального акту прокурору через численні порушення прав обвинуваченого на захист та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою. Звичайні процесуальні рішення, передбачені КПК України.
Проте, одне «але»… Обвинуваченим у справі є особа, якій пред’явлено обвинувачення у політичній справі. До того ж, яка має опозиційні погляди. Не вважаю етичним обговорювати погляди цієї людини, оскільки, насправді для цієї ситуації це не має жодного значення. Як і мої політичні погляди, про які більшість з вас обізнані. Як влучно виразилася англійська письменниця Евеллін Холл: «Я не поділяю вашу думку, але готовий вмерти за ваше право її висловити.»
У своєму рішенні я керувався виключно Конституцією України, сталою прецедентною практикою ЄСПЛ, викладеною в численних рішеннях, суть яких я відобразив в судовому рішенні, а також діючим КПК України. Внутрішнім переконанням. І жодним чином не кон’юнктурою або «революційною доцільністю».
Наслідком винесеного мною судового рішення стало… внесення щодо мене відомостей до ЄРДР прокуратурою Харківської області за «завідомо неправосудне рішення», мене та помічника з секретарем допитували слідчі прокуратури, згодом очікую на підозру, прослуховування телефонів і інші «прєлєсті нєпослушанія».
Таким чином, і мені і іншим суддям наочно показані наслідки суддівської безсторонності та неупередженості.
Головною ознакою демократичного суспільства є дотримання принципу стримань та противаг між гілками влади. Порушення цього принципу завжди приводить до диктатури та руйнування демократичної держави.
Протягом усього існування української держави суд намагалися зробити підконтрольним правлячим політичним силам, перетворивши його з запобіжника диктатурі, на його зброю. Певним чином це вдавалося.
Використовуючи популізм та пропаганду, суд перетворили на опудало, яким лякають громадян. І саме тому кожний випадок того, що суд не пішов на поводу у силових органів держави, а залишився безстороннім та аполітичним, керованим лише Законом та міжнародними зобов’язаннями України, жорстко переслідується цими органами.
Пам’ятайте, друзі, що, щоб не казали вам с оруеловського телекрану, суд та Конституція – останні бастіони демократії в цієї державі. А там, де немає демократії нема а ні надії, а ні майбутнього.
Суддя Денис Нев’ядомський
