Повернутися з того світу: виправданий після довічного ув’язнення
28.10.2020
Ігорю Мостовому — 35 років. Половину свого життя він провів за ґратами. Півтора місяці тому апеляційний суд скасував вирок, яким чоловіка засуджено на довічне позбавлення волі. Суд не просто пом’якшив вирок, а виправдав Мостового за недоведеністю вини і ухвалив звільнити негайно.
В Україні виправдувальних вироків менше одного відсотка, окрім справ щодо злочинів у сфері службової діяльності.
Довічне не дають абизащо, тому скасування вироку і виправдання — можна вважати подією непересічною.
Про цю справу вже виходила публікація, але після неї автору вдалося зустрітися з героєм цієї історії і почути подробиці від першої особи, дізнатися, що сталося після рішення суду.
Особливість ситуації в тому, що Мостовий, як вже говорилося вище, людина без паспорту. І виходить, що посадити людину на довічне без документів можна, а що робити після звільнення ніхто не знає. Ігоря затримали неповнолітнім і в наступні 18 років паспорт в’язню виробляти ніхто не став, ніби і не потрібно було. Ситуація, на жаль, не унікальна. І свідчить про тенденцію, що для держави прав в’язнів не існує, а їхня реабілітація та повернення до життя в соціумі навіть теоретично не розглядається. Виправдувальний вирок системою скоріше сприймається як недоопрцювання і прикра помилка, яку правоохоронці не афішуватимуть, так само як замовчуватимуть багатомільйонні суми компенсацій, які щороку стягуються із державного бюджету за помилки слідчих, прокурорів та суддів.
Мостовий був вперше взятий під варту у віці 16 років. У минулому — дитбудинок у Севастополі, куди він, його брат і сестра потрапили при живих батьках. Опинившись у в’язниці, Мостовий втратив контакти зі своїми родичами, не здобув освіту (офіційно він не має жодної освіти). 1 рік і 9 місяців попереднього ув’язнення йому не врахували при відбутті покаранння. «Никто не спрашивал: виноват я, не виноват. Нашли кровь под ногтями — значит виноват. Отсидел 10 лет», – розповів Мостовий.
Звільнився він у березні 2013 і перебивався заробітками у столиці. Вже за пів року в Києві почалась революція, зміна влади, а навесні 2014 — окупація Криму. Усі документи Мостового залишилися у дитбудинку на окупованому півострові. Якщо за минулі 10 років держава не переймалася тим, щоб видати в’язню паспорт, то після захоплення Криму тим більше. На практиці це означало для Ігоря неможливість отримувати соціальну допомогу, мати нормальну роботу тощо. В таких умовах важко не ступити на слизьке… І в серпні 2014 Ігоря та ще двох його товаришів затримали при спробі викрасти чотири ящики горілки із гаражу на Лук’янівці. На місці їх застукав власник і працівники поліції. (За цим інцидентом у грудні 2015 його засудять до 3 років позбавлення волі).
5 жовтня 2014 Мостовий вибрався на заробітки до Одеси. Через місяць, 4 листопада, він повернувся, переночував у знайомого в підсобці, а наступного ранку його розбудили працівники поліції. Йшлося про вбивство чоловіка, який мешкав у гаражі і з яким Мостовий іноді вживав алкогольні напої. 31 колото-ножове поранення.
6 листопада, оглядаючи тіло в морзі, судмедексперт визначив, що смерть настала приблизно за 4-5 діб до розтину трупа в морзі.Тобто вбивство сталося ще до того, як підозрюваний, з його слів, повернувся до Києва. Однак свідків перебування Ігоря в іншому місті шукати ніхто не став.
Маючи дані про час смерті, в обвинувальному акті чомусь написали, що вбивство сталося наприкінці жовтня, приблизно о 22 годині під час спільного розпивання акоголю на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися після конфлікту.
8 листопада під час слідчого експерименту Мостовий показав механізм завдання аж одного удару ножем зі стола жертви. Нез’ясовано, чи смертельним був цей удар. Інших ударів він пригадати не зміг і суд списав це на погану пам’ять через вживання спиртного. Також під відеозапис Ігор чомусь говорив, що інцидент із ножем стався 5 жовтня — того дня перед від’їздом в Одесу вони із убитим справді бачилися і вживали алкоголь. Втім, суд такі неточності не збентежили, мовляв, чоловік просто плутає і замість тлумачити усі сумніви на користь обвинуваченого робив все із точністю до навпаки.
У суді Мостовий заявив, що під час слідчого експерименту дав такі пояснення через погрози правоохоронців, а тепер вину він не визнає. Але суд вирішив, що оскільки на відео не помітно примусу і видимих побоїв, підозрюваний поводиться спокійно і при слідчій дії присутній адвокат, то тиску не було, а інакше всі порушення мали б фіксуватися у протоколі та відеозаписі. Відтак суд вважав, що обвинувачений визнав вину під час слідчого експерименту, ігноруючи заперечення в судовому засіданні.
У гаражі знайшли 5 відбитків пальців на з пляшці з-під горілки чашках. Ідентифікації піддавалися всі 5, але інформацію суду надали чомусь тільки по трьох, два з яких належали обвинуваченому і один потерпілому. Мостовий, як зазначалося вище, не заперечував, що бував у гаражі раніше і вживав алкоголь з потерпілим, тобто відбитки пальців мали пояснення.
У жертви були перерізані аорта і сонна артерія, але в гаражі, що вважався місцем злочину, бризків крові не виявлено. На голові загиблого були ще сліди від ударів тупим предметом. Однак жодного знаряддя злочину — ні ножа, ні тупого предмета — суду представлено не було. У суді навіть мати загиблого сказала, що не вірить, що обвинувачений убив її сина.
При обшуку місця тимчасового проживання Мостового, у підсобному приміщенні, знайшли ключ від гаража вбитого з брелоком у вигляді герба України. Тому Мостовому інкримінували, що наступного дня після вбивства він ще повернувся у гараж і викрав мобільний телефон жертви. Те, що телефон насправді взяла інша людина — товариш, в якого Мостовий ночував першу ніч після повернення з Одеси і який проживав у підсобці, де вилучили ключ, — слідчим було відомо ще до передачі справи до суду. Знайшовся чоловік, який ще 20 жовтня купив крадений телефон і впізнав продавця, а саме, що телефон продавав не Ігор, а господар підсобки. Але прокурорів це не зупинило і вони спробували інкримінувати Мостовому також крадіжку телефона. У підсумку суд за цим епізодом обвинуваченого виправдав. Зате по другому пункту відірвався на повну.
Ситуація Ігоря ускладнювалась тим, що у 2003 його вже судили за умисне вбивство.
У новій справі суд орієнтувався на цей вже відбутий вирок. Враховувалось, що чоловік раніше судимий, не має сталих соціальних зв`язків, постійного місця проживання та роботи, веде маргінальний спосіб життя, потребує лікування від алкозалежності.
У підсумку суд присяжних вирішив, що поведінка Мостового свідчить, що 10 років тюрми його нічому не навчили, не призвели до перевиховання, а відтак йому слід призначити максимально суворе покарання — довічне позбавлення волі.
Як стверджує Ігор, на оголошення вироку в першій інстанції його взагалі в зал не піднімали.
«Я просто просидел внизу в боксике и все. Мне уже вечером, когда привезли обратно в тюрьму, конвой говорит: «О, Мостовой, а тебе пожизненное».
«Мне адвокат Шалимов посоветовал суд присяжных. Суд присяжных — это вообще самое смешное, что у нас есть в Украине», – коментує Мостовий. Чоловік пояснює, що більшість кандидатів у присяжні виявились колишніми працівниками правоохоронних органів, тому заявляв їм відводи.
У 2019 році справу слухали судді Шевченківського суду Слободянюк, Мартинов і присяжні — Марина Довніч, Ганна Чупіна і Наталія Пономарьова, яка є головою Шевченківської районної організації Товариства Червоного Хреста України в місті Києві. Ці судді і присяжні продовжують вершити правосуддя.
Всього за 6 років у Мостового змінилося 7 адвокатів. Захисників він оцінює критично: «Бесплатный адвокат — это бесплатное приложение. Он ничего не делает. Пришел в заседание и в телефончике играет…»
Мостовий розповідає, що адвоката Шалімова замінили за рішенням суду, коли захисник раз не з’явився у засідання. Після цього суд призначив адвоката, який півтора року тому представляв інтереси потерпілих і був заінтересованою особою.
Під час слухання в суді першої інстанції з матеріалів справи пропали аудіо диски, допити свідків. Мостовий скаржиться, що матеріали власної справи йому не видають до сих пір. Частину документів йому вдалося отримати через адвоката: «Долго я грызся, матюкался. Меня даже из зала суда выгоняли, потому что нетактовна поведінка».
Також стояв у клітці пристебнутий наручниками, тому що різав собі вени. «Она бежит, манитей закрылась и кричит. «Ай, що це робиться, люди добрі», – описує Мостовий рекцію судді. Того дня він хотів, щоб суд відвів групу прокурорів.
На знак протесту двічі йшов на голодування — перший раз півтора місяці, другий раз на 18 днів сухого голодування.
Зі слів Мостового, якось він знайшов інтернеті відеозапис, зроблений чоловіком, який працював на заправці біля гаражів на Глибочицькій. На відео видно, як із машини виходять люди і виносять щось із багажника. Мостовий вважає, що запис зроблено саме в той день, коли сталося вбивство. Відео він скопіював і передав адвокату. Після того відео з інтернету начебто зникло.
Апеляційний суд (колегія Новов С.О., Мосьондз І.А., Трясун Ю.Р.) визнав вирок незаконним, не побачив жодного прямого доказу вини, розкритикував врахування пояснень під час слідчого експерименту. Крім того, якщо під час слідчого експерименту Мостовий і показав завдання одного удару ножем в груди це не дає підстав вважати, що він же завдав потерпілому інші 30 ударів у різні частини тіла. Суд звернув увагу на розбіжності щодо часу вбивства і відсутність знаряддя злочину. Перша інстанція, маючи суперечливі докази, брала до уваги одні докази і відкидала інші, не пояснюючи причин. Апеляційний суд констатував, що доказів не тільки замало, а й можливості зібрати їх вичерпано і справу закрив.
___
Мостовий каже, що не очікував не те, що виправдання, а навіть пом’якшення свого вироку.
Адже за довгий період ув’язнення бачив, як інші довічники пишуть скарги і все даремно.
Зате чоловік сам непогано вивчив матчастину. Стверджує, що в останні 6 років за документами, які він писав, звільнилося 8 його співкамерників.
Ось як він пригадує день виправдання:
«Освободился. Вышел из судебного зала. Шагов 10 до лифта сделать. Зашел в лифт. Едет молодой парень с девушкой. Дверь закрылась. Я прислонился к стенке и потерял сознание. Перенервничал… Адвокат уже давным-давно ушел. И прокурора не было. Надо было дождаться приговора, потому что без него все равно не выпустят. [Парень] говорит: «Мы Вам вызвали скорую. Вам что плохо?». Я объяснил человеку, что я только что освободился. Он аж за голову взялся: «Вот это да. Повезло ж тебе». Я объяснил: «Вы еще не знаете самого главного, я из пожизненного заключения освободился». Пацан пожал руку: «А деньги есть? Далеко ехать?». Я говорю: «Ехать в Севастополь. Я туда все равно не доеду, даже если деньги будут… Потому что нету документов». Дал пару рублей. Я первые четыре дня вообще на вокзале ночевал, потому что не было куда идти. Так а шо, пошел купил билет на электричку, самую дешевую, куда-нибудь. Чтоб зайти в платный зал и переночевать. Билет на поезд я не куплю, потому что документов нет… У меня даже изначально телефона не было. Пришел на стадион к другу, объяснил ситуацию, говорю: помоги, надо телефон… Звонит мне и говорит: тебе хотят помочь. Звонил в час ночи, а я на лавочке. «А что ты там делаешь?» А я говорю: «Сплю».
На вокзалі Ігор знайшов підробіток за 150 гривень в день — копати траншеї. Працював, але грошей так і не заплатили.
Ігорю пощастило і його поселили в хостел, де він живе до сьогодні. Чоловік розповідає, що дуже хоче працювати, але через відсутність документів влаштуватися неможливо. Тому наразі допомагає в хостелі. У день зустрічі, наприклад, пофарбував парадне.
На запитання, чим хоче займатися, відповідає «Хочу в село. По дереву вырезать, шкатулочки делать, нарды». Мостовий каже, що за ґратами здобув три професії: наладчик швейних машинок, кравець і різьбяр по дереву.
Зі слів чоловіка, в Яготині Київської області проживає його сестра, племінниці і батько. Але після звільнення родина з ним спілкуватися не бажає.
Мостовий планує звертатися до Європейського суду з приводу обох своїх вироків. Вину за першою судимістю він також не визнає.
До кінця цього місяця чоловік планує отримати свідоцтво про народження, після чого зможе оформити і паспорт. Наразі єдиний його документ — посвідчення про взяття на облік бездомної особи.
___
Якщо Ви дочитали публікацію до кінця, то підтримайте героя публікації хоча б ціною чашки кави — карта 4790729943986422 (Подварчан Олександра)
P.S. Прокуратура може оскаржити рішення апеляції до Верховного суду протягом 3 місяців.
14 вересня 2020, у день скасування вироку, об’єднана палата Касаційного кримінального суду в іншій справі дала висновок, що заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
Ірина Салій
