Помилка чи саботаж?
24.04.2017
Судова реформа – є,безумовно, найбільш очікуваною в суспільстві. Довіра до судової системи зараз – одна з найнижчих серед усіх державних інституцій. Конкурс до Верховного суду презентували як унікальний та максимально прозорий процес завдяки якому, вперше за часів незалежності, українці зможуть довіряти суду найвищої інстанції, який оберуть на їхніх очах.
Задля підвищення довіри до конкурсу було навіть створено спеціальний орган – Громадську раду доброчесності, куди увійшли делеговані громадськими організаціями 20 осіб, які мають змогу надавати висновки щодо кандидатів членам Вищої кваліфікаційної комісією суддів та брати участь у співбесіді.
Конкурс до Верховного суду складався з кількох етапів – професійного тестування, практичного тесту, психологічного тестування та співбесіди з членами ВККС. Найважливішим етапом конкурсу є співбесіда з членами Вищої кваліфікаційної комісії де кандидат до ВСУ має відповісти на всі питання членів комісії та Громадської ради доброчесності: щодо походження свого майна, своєї професійної діяльності та ін. Саме за цей етап кандидат може набрати найбільшу кількість балів у рейтингу – 500.
Варто коротко зазначити правила подолання т. зв. “вето” Громадської ради доброчесності. Якщо ГРД дає негативний висновок щодо кандидата, то відповідна колегія ВККС складом 4 членів може або погодитись з цим висновком і визнати кандидата нездатним здійснювати правосуддя через свою невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Такі кандидати одразу сходять з дистанції і припиняють участь у конкурсі. Якщо ж колегія вважає, що кандидат таки доброчесний та може продовжувати участь у конкурсі, таке продовження можливе лише за умови подолання “вето” ГРД не менш ніж 2/3 голосів (11) на спеціальному пленарному засіданні ВККС.
Довгоочікувані співбесіди розпочалися в п’ятницю 21 квітня, слідкувати за ними можна було в реальному часі. На співбесіду прийшли 32 кандидати, стосовно 15 з них ГРД надала негативні висновки. Спільнота очікувала, що далі пройдуть лише особи із бездоганною репутацією, а ВККС ретельно відсіюватиме тих, до кого є обґрунтовані сумніви щодо їх доброчесності.
Однак виявилося, ані “вето” громадської ради доброчесності, ані маячня деяких кандидатів на співбесіді не завадила ВККС пропусти достатньо одіозних кандидатів до ВСУ.
Коротко про тих, кого у перший день співбесід пропустила Вища кваліфікаційна комісія:
“Активісти це не люди. І зарплати мені на все достатньо. Я сказав!”
Це голова Окружного адміністративного суду м.Києва – Павло Вовк. Саме він є однозначно найбільш одіозним кандидатом. Громадська рада зробила стосовно нього детальний висновок про недоброчесність . Детальну інформацію щодо судді Вовка можна також прочитати в попередньогому блозі: http://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/58eca12c60963/.
На співбесіді Вовк поводився настільки зухвало, ніби був переконаний, що він уже у Верховному суді і ВККС напевне за нього проголосує. Навіть на питання членів ВККС про достатність коштів на подорожі, коли лише один квиток коштував половину місячної його зарплатні, він цинічно відповідав “моя позиція не міняється, тих грошей, що я заробив мені вистачило, щоб подорожувати стільки – скільки зазначено, 8-9 раз у рік.” Достатньо, і крапка, – я сказав!
Загалом за весь час суддівства Вовк заробив, за його ж словами, лише 150 -160 тис. дол. Третину з них відклав у готівці. Жив, та все майно за 10 років набув на решту 100 000 дол. Жив добре, навіть колекцію монет та ікон зібрав.
З дружиною в нього просто дружні стосунки, живе він у квартирі, що належить дружині і його дітям – по-дружньому, відпочиває теж по-дружньому, будинок будують по-дружньому, жодних сімейних відносин.
Особливо зухвалим Вовк був у висловлюваннях щодо його сприйняття суспільством. “Я вважаю, що призначення мене у Верховний суд буде сприяти відновленню довіри до суду… Моє призначення буде добре сприйнято суспільством, якщо ми під суспільством розуміємо суспільство, тобто людей, а не активістів… Якщо хтось має негативну точку зору стосовно мене, то я не вважаю, що це точка зору суспільства”.
Всю співбесіду з Павлом Вовком можна передивитися тут починаючи з 4:42:00: https://www.youtube.com/watch?v=A4-nTBk26-0. Висловлювання щодо активістів ви знайдете на 5:06:30 хвилині співбесіди.
Навіть того, що Вовк розповів на співбесіді було б достатньо, аби не пропускати його далі. Проте колегія ВККС вирішила, що він таки достойний продовжити брати участь у конкурсі. Але оскільки щодо нього є негативний висновок ГРД, колегія відправила його долати “вето” на пленарне засідання.
Наголошую на тому, що достатньо було б, аби хоча б 2 члени колегії не проголосували за нього, і Вовк зійшов би з дистанції тієї ж п’ятниці.
“Продала квартиру і побудувала будинок на 650 кв. у Нових Петрівцях”
Суддя Вищого адміністративного суду – Нінель Маринчак також була очевидним кандидатом на виліт. Детальне розслідування її діяльності та статків судді можна знайти на порталі PROSUD: http://blog.prosud.info/marinchak_ninel_ievgenivna.html. Конкретні факти порушень та невідповідностей вказані і у висновку ради доброчесності .
Зупинюсь лише на кількох моментах: єдиним доходом судді Маринчак вже багато років є її суддівська заробітна плата. Цього виявилось достатньо для покупки квартири площею 150 кв.м в елітному ЖК “Оазис” на Оболоні, кількох земельних ділянок в Крюківщині поблизу Києва, та земельної ділянки в селі Нові Петрівці, усього лише за 400 метрів від резиденції екс-президента Януковича в Межигір’ї.
До речі, Маринчак на співбесіді заявила, що продала квартиру і купила землю та збудувала сину дім на 650 кв. у Нових Петрівцях. Вам це нічого не нагадує – саме так обґрунтовував Янукович походження коштів на Межигір’я.
На співбесіду Нінель Маринчак принесла велику кількість довідок про доходи, розповіла про стипендію сина, але не змогла зробити прості математичні дії необхідні для спростування усіх претензій до неї – підсумувати усі доходи її сім’ї та відняти від них вартість усього майна. Не змогла суддя і згадати хоча б приблизну вартість будинку у Нових Петрівцях.
Cтарший син судді також має 4 земельні ділянки в елітних районах під Києвом та нежитлове приміщення площею 148 кв.м. в самому центрі столиці, на вулиці Великій Житомирський, 25 (щоправда, набуте у кредит). Донедавна син їздив на RAV 4, а потім на AUDI Q7. Можна було б припустити, що син судді – успішний бізнесмен, однак, підприємницькою діяльністю Олег Маринчак почав займатися лише кілька років тому. До цього ж він був працівником у банку та аудиторській фірмі, а зараз навчається у Парижі, має стипендію 1300 євро.
Молодший син був помічником судді Павла Вовка – того самого, згадуваного вище. Але мати чомусь про це забула і згадала лише після публікації нашого розслідування. З 2014 року він користується новеньким RAV 4, хоча його доходи цього явно не дозволяють.
Не зважаючи на очевидну невідповідність статків доходам судді та негативний висновок Громадської ради доброчесності, як і у випадку з суддею Вовком, члени ВККС вирішили, що цього недостатньо для завершення участі судді Маринчак у конкурсі.
“Мати все життя працювала швачкою і може собі дозволити новий TOYOTA LAND CRUISER”
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду – Бершов Геннадій Євгенович. Як і попередні судді Геннадій Бершов отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності.
На думку ГРД доказами недоброчесності судді Бершова є, передусім, його майно. Так в деклараціях за 2015 та 2016 роки суддя Бершов зазначив, що володіє правом користування автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 3.0, 2013 р.в., що належить його 70-річній матері, яка все життя пропрацювала робітником на підприємстві. Суддя Бершов багато розповідав про велику родину матері та її тяжку працю на підприємстві, але так і не зміг відповісти на пряме питання про розмір її доходів. При цьому користуватися автомобілем матері він почав відразу після його купівлі, не зазначаючи це в деклараціях за минулі роки. Запис майна на батьків-пенсіонерів суддів є поширеним способом приховування майна і це однозначно відомо членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які проводили співбесіду.
Ще одним поширеним способом приховування майна, яким успішно користувався кандидат Бершов до запуску електронного декларування, є не введення в експлуатацію об’єкта незавершеного будівництва. Таким “незавершеним будівництвом”, що з’явилося лише в декларації за 2015 рік став будинок судді Бершова в смт. Високе поблизу Харкова. Згідно з даними Google Earth, будівництво розпочалося ще 2005 року, а 2009-го будинок мав такий самий вигляд, як і нині. Навідавшись до будинку, ми остаточно переконались, що він давно обжитий та має значно більшу площу, за вказані суддею 200 кв.м.
Цікаве також майно дружини судді Бершова. Згідно з декларацією в 2013 році їй вдалося придбати квартиру в м. Гурзуф площею 50 кв.м. за 149 тис.грн., та квартиру такою ж площею в самому центрі Харкова за 320 тис.грн. Навряд чи багато людей мають можливість придбати нерухомість за такими ж привабливими цінами.
Загалом, Бершов має увесь джентельменський набір типового корупціонера – майно, оформлене на родичів, добротний будиночок, названий “незавершеним будівництвом”, елітна нерухомість, придбана за ціною собачої будки.
Однак цих та інших наведених ГРД фактів недоброчесності кандидата Геннадія Бершова замало Вищій кваліфікаційній комісії суддів, аби припинити його участь в конкурсі на посаду судді нового Верховного суду.
“Я маю право когось бити. Ето не значіт, что я маю право бити вас.”
А це суддя Центрального районного суду міста Миколаєва та кандидат на посаду судді Верховного суду – Володимир Олександрович Алєйніков. Він також отримав висновок щодо невідповідності посаді судді ВСУ від Громадської ради доброчесності. Причиною такого висновку став, зокрема, факт перешкоджання суддею Алєйніковим ведення журналістської діяльності. Так на одному з судових засідань Володимир Алєйніков заборонив присутнім журналістам вести фото/відео фіксацію засідання та навіть користуватися диктофоном, що є прямим порушенням Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”.
У висновку ГРД було також наведено до прикладу висловлювання судді, які очевидно є сумнівними з точку зору суддівської етики: “Суддя: Я маю право когось бити. Ето не значіт, что я маю право бити вас. Особа, яка присутня на відкритому судовому розгляді: Я могу договорить? Суддя: Нєт”.
Однак, можливо, Вища кваліфікаційна комісія суддів вважає, що суддя Верховного суду має спілкуватися з журналістами та слухачами саме так, адже вони ухвалили, що суддя Алєйніков заслуговує продовжити боротися за крісло Верховного судді.
Названі судді – лише частина тих, негативний висновок щодо кого було проігноровано Вищою Кваліфікаційною комісією суддів у перший же день тестування. Загалом ВККС погодилась лише з 3 з 15 висновків ГРД та припинила участь у конкурсі трьох кандидатів – судді ВАСУ Голяшкіна О.В., судді Апеляційного суду Донецької області Азевича В.Б. та адвоката Голосія Р.А.
Кандидатури цих суддів повторно розглядатимуться повним складом ВККС наприкінці травня. Нагадаємо, для того, щоб ці кандидати стали суддями Верховного суду, за них мають проголосувати 11 з 16 членів Вищої кваліфікаційної комісії.
Вже перший день співбесід поставив під сумнів незаангажованість та прозорість конкурсу до Верховного суду. Єдиним способом повернути довіру до конкурсу зараз – провести відкрите поіменне голосування членів ВККС за подолання вето ГРД. Адже лише загроза втрати персональної репутації ще може спонукати членів ВККС голосувати за здоровим глуздом, а не за політичною доцільністю.
