Поліція фіксує більше злочинів на ґрунті ненависті
13.04.2017
Правоохоронні органи неохоче фіксують мотив ненависті у протоколі, опитуючи потерпілих.
Про це сьогодні заявили правозахисники на зустрічі з ОБСЄ та держорганами, повідомляє кореспондентка Центру інформації про права людини.
За словами експерта ЛГБТ-центру “Наш світ” Олександра Зінченкова, “поліція залишається все тією ж міліцією з гомофобним обличчям”.
“Гомофобія є каменем спотикання для вирішення справ, пов’язаних із злочином на ґрунті ненависті. У першу чергу, це стосується слідчих, оперативників, дільничних…”, – коментує Зінченков.
За його словами, нещодавно вони разом з адвокатом і потерпілим спілкувалися зі слідчим з приводу правопорушення щодо їхнього клієнта. Адвокат тричі просив, щоб слідчий заніс у протокол як мотив образу через сексуальну орієнтацію потерпілого.
“Кілька разів правоохоронець ігнорував наше прохання. А на третій раз вигукнув: “Ви що хочете, щоб кваліфікаційною ознакою став цей мотив?”. Ми сказали – так. Правоохоронець відмовився писати це своєю рукою в протоколі й сказав потерпілому самому внести ці дані. Я наголошую, що потерпілий був не сам – а з адвокатом і представником громадської організації. Про що можна говорити, коли потерпілі залишаються одні, й у стані стресу не можуть захистити себе”, – додав Олександр Зінченков.
Психологиня Ольга Олійник зауважує, що потерпілі, коли дають свідчення, повторно відчувають стрес, пов’язаний зі злочином.
“Ці люди живуть у суспільстві, яке їх пригнічує, зчиняє над ними насильство. І вони вже не мають можливості звернутися по допомогу до цього самого суспільства. Злочини на ґрунті ненависті часто нагадують казку “Гидке каченя”, коли одні активно пригнічували “каченя”, яке було на них не схоже, а інші пригнічували своєю мовчазною згодою”, – наголосила Ольга Олійник.
За словами експертів, проблема малої кількості таких справ також пов’язана із недосконалістю законодавства: “дуже розмиті положення” має стаття 161 Кримінального кодексу України (ККУ, Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками).
ДОВІДКА. У 2016 році Нацполіція розпочала 76 проваджень за вчинення злочинів на ґрунті нетерпимості.
Найбільше з цього числа кримінальних проваджень (50) відкрито за ст. 161 Кримінального кодексу України.
Крім того, значну частина масиву вчинених злочинів (12) зареєстровано за ст. 179 ККУ (Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь).
Також поліція зареєструвала 8 кримінальних проваджень за статтею ст. 180 ККУ (Перешкоджання здійсненню релігійного обряду) і ще 4 – за ст. 178 (Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків).
Станом на початок лютого 2017 року тривало досудове розслідування у 51 провадженні.
Також експерти зауважують, що кількість справ є малою й через те, що потерпілі мають страх звертатися до поліції, “щоб не стало гірше”. Високий рівень недовіри до правоохоронних органів, зокрема, і через їхню некомпетентність та невміння розслідувати злочини на ґрунті ненависті.
За словами співкоординаторки проекту “Без кордонів” Ірини Федорович, їхня організація веде чотири справи, які рухаються вже два роки по колу: “Спочатку справи не могли зареєструвати, потім кваліфікувати, потім ретельно розслідувати й передавати провадження до суду. Зрештою, нам увірвався терпець, і одну справу ми направили до Європейського Суду з прав людини. Але рішення по схожих справах Україні вже виносили, як і іншим країнам. Можливо, вже досить і варто починати вчитися на помилках чужих країн і щось змінювати в Україні?”.
Правозахисниця Олена Волочай також переконана, що чиновники зобов’язані розуміти і дотримуватися прав людини. “Ми забуваємо, що для чиновників існує презумція знань. Це їхня робота роз’яснювати й запитувати в потерпілого, чи вважає він, що злочин мав мотив ненависті. А також не дозволяти собі ображати й насміхатися над потерпілим. Якщо чиновники, а тим більше силові структури, не зважають на права людини, вони мають бути звільнені через нефаховість”, – зауважила Олена Волочай.
Відповідаючи на деякі питання правозахисників, заступник голови Управління з прав людини Нацполіції Костянтин Тарасенко зауважив: “Ми визнаємо, що є високий процент недовіри до поліції й несприйняття громадськістю нашої діяльності. Наприклад, до нас приходять запити, що поліцейські насміхалися, заповнюючи протокол. При проведенні службового розслідування встановити таку поведінку поліцейського видається практично неможливим: бо потерпілий перебуває, як правило, сам-на-сам із поліцейським. Змінити цю ситуацію можуть освітні заходи: як навчання поліцейських, так і просвітницька робота з громадськістю, щоб вони знали свої права”.
Нагадаємо, на базі відділу міжнародної комунікації Головного слідчого управління Національної поліції України створено Національний контактний пункт від України з питань злочинів, учинених на ґрунті ненависті. Його діяльність націлена на об’єктивну оцінку стану злочинів в країні на підґрунті расизму, національної та етнічної належності, мови, антисемітизму, релігії. А також має інформувати як широкий загал української громадськості, так і міжнародну аудиторію, про об’єктивну ситуацію у цій сфері.
Національний контактний пункт на постійній основі співпрацює з Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.
