Почему ВСУ не может передать свое достояние ВС и рассчитывает на реорганизацию

13.02.2018

13 служителей Фемиды Верховного Суда Украины до сих пор ходят на работу. Они уже не рассматривают дела, получают только должностной оклад и ждут, кто и когда решит их судьбы. В ВСУ считают, что правопреемником учреждения должен стать новый ВС, но передать последнему свои достижения не могут.

Розшукується спадкоємець

Не зраджуючи традиціям, судді ВСУ провели черговий брифінг для журналістів, під час якого розповіли, чим займаються. Але спочатку поділилися статистичною інформацією. Як розповів в.о. Голови ВСУ Василь Гуменюк, у 2017 році (порівняно з 2016-м) зменшилося надходження справ до інституції. Так, у минулому році ВСУ отримав 7106 справ, а в 2016-му — 9,5 тис.

З 10 листопада 2017 року вже не могли здійснювати правосуддя дві палати: господарська та адміністративна, бо деякі їхні представники перейшли працювати до нового ВС. Відтак у цих палатах залишилося тільки по двоє «верховників». А 15 грудня ВСУ взагалі припинив процесуальну діяльність.

«Ми передали ВС 2008 справ і матеріалів. Тобто всіляко сприяємо, щоб новий ВС захищав права, інтереси громадян, розглядав справи якомога швидше, якісніше», — наголосив В.Гуменюк.

Утім, суддя-спікер Судової палати у кримінальних справах ВСУ Богдан Пошва звернув увагу не на числа, а на проблему правонаступництва. «З Кримінального процесуального кодексу зникла гл.33, за якою справи переглядав ВСУ. Важливою в цій главі була ст.458 про обов’язковість рішень ВСУ. Фактично виключення глави та цих положень є для суспільства певним звуженням обсягу прав і свобод, особливо правової визначеності, яка стосується тих питань, що виникають у кримінальному судочинстві. Адже правові позиції мали обов’язковий характер. Якщо говорити образно, то ті повноваження, які здійснював ВСУ з 2010 до 2017 року і які надавали його рішенням статусу обов’язкових, зник-ли з процесуальних кодексів», — зазначив Б.Пошва.

Натомість, за його словами, в законі «Про судоустрій і статус суддів» з’являється норма про обов’язковість рішень ВС. «Ми вважаємо, що це правильно, адже рішення ВС повинні мати такий характер. Утім, питання — в правонаступництві. За цей час було розглянуто дуже багато справ. Незважаючи на те що не завжди вдалося досягнути єдності практики та однозначності поглядів суддів, все ж таки здебільшого рішення мали важливий характер», — переконаний суддя-спікер.

На його думку, рішення ВСУ встановлювали «певні правила кваліфікації злочинів, доступу до суду, прий-малися після рішення ЄСПЛ». Нині виникає запитання: чи залишаються рішення ВСУ обов’язковими? «Новий ВС повинен звертати увагу на зміни, внесені до Конституції: судді при здійсненні правосуддя незалежні та керуються верховенством права. Це надзвичайно важливий елемент конституційної реформи, який змінив пріоритети», — підкреслив Б.Пошва.

Він вважає, що ВС повинен прислухатися до думок, висловлених попередниками, та застосовувати їхні правові висновки. «Хотілося б побачити в рішеннях нового ВС дотримання практики судочинства ВСУ», — сказав «верховник».

У свою чергу В.Гуменюк зазначив: нині часто дискутують щодо того, чи послуговуватися позиціями ВСУ. «Це вже питання нового Суду: хочуть — застосовують, не хочуть — не застосовують», — наголосив в.о. очільника установи.

Цивілізований спосіб

Утім, журналістів більше цікавило питання, яке наприкінці минулого року порушили «верховники», — про подальшу долю установи. 21 грудня Пленум ВСУ мав розглянути питання про припинення діяльності та ліквідацію інституції в установленому законом порядку. Однак засідання не відбулося через відсутність кворуму: з необхідних 10 осіб з’явилося 9. Тоді володарі мантій пообіцяли, що знову зберуться на засідання, однак з невідомих причин не поспішали цього робити.

Тож представники ЗМІ поцікавилися: чи збирається ВСУ приймати відповідну постанову

та звертатися до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра з проханням вирішити долю юридичної особи з конституційним статусом?

«Ці питання обговорені. Відбуває-ться комунікація з владою, з ВР, з іншими установами, щоб знайти правовий спосіб виходу із цієї ситуації, аби не розбурхувати суспільство», — зазначив В.Гуменюк.

Його підтримав Б.Пошва, зауваживши, що сьогодні потрібно осмислити всі ризики ліквідації ВСУ та знайти цивілізований спосіб урегулювання проблеми. На його думку, якби до реформаторів раніше прийшло усвідомлення того, якими можуть бути наслідки «знищення» установи, то, напевно, в законі «Про судоустрій і статус суддів» ішлося б не про ліквідацію ВСУ, а його реорганізацію.

Небезпечне «знищення»

Крім того, «верховники» переконані: стерти з лиця землі інституцію не можна. Про це вони відверто заявили журналістам, які запитали, коли відбудеться ліквідація ВСУ. «Якщо ви говорите «ліквідація», то хочу, щоб звернули увагу на те, де ви знайшли, що ВСУ ліквідовано. Якщо ви знай-дете такий законодавчий акт, то я міг би провести з вами дискусію. Коли обговорювалося питання щодо внесення змін до Конституції в частині правосуддя, казали: «Ні, в жодному разі ВСУ не ліквідовується, змінює-ться лише назва: з ВСУ — на ВС», — розповів В.Гуменюк.

Він нагадав: на початку жовтня 2016-го судді звернулися до Конституційного Суду з

проханням перевірити окремі норми «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів». Більшість пунктів стосується долі самого ВСУ. Зокрема, «верховники» запідозрили, що приписи про ліквідацію найвищого та трьох вищих спеціалізованих судів і створення на їхній базі нової інституції є неконституційними.

«Необхідно перевірити можливість ліквідації конституційного органу, органу публічного права, органу судової влади законом, без унесення відповідних змін до Конституції. Якщо допустити, що можна і владу змінити законом, то завтра можна прийняти закон, що нам інститут президента не потрібен, не потрібен Кабінет Міністрів, і всі питання вирішуватиме ВР. Або можна сказати: не треба ВР, Кабміну, бо усе вирішуватиме Президент. Розподіл влади не дозволяє одній її гілці знищити іншу шляхом видання постанови, розпорядження або прийняття певного закону в неконституційний спосіб», — підкреслив в.о. керманича Суду.

До того ж, за його словами, розпорядчого акта, на підставі якого можна було б сказати, що ВСУ ліквідовано, не надійшло. Хоча ще минулої осені «верховники» висловлювали інші думки. На одному з брифінгів тодішній очільник ВСУ Ярослав Романюк заявляв, що жодного такого документа приймати не потрібно.

Тепер «верховникам» не залишає-ться нічого іншого, як прогнозувати наслідки «знищення» установи. «Чим страшна ліквідація ВСУ? У ліквідації є свої наслідки. При ліквідації, наприклад, знищується «жорсткий диск» ВСУ, інші секретні матеріали, які мають термін зберігання 3—5 років. Ми їх не можемо передати ВС, щоб він ними користувався. Так, потрібно знищити справи про реабілітацію жертв політичних репресій, які ми переглядали в 1991—1998 роках. Розумієте? Це долі людей. Я на таке не піду! Я як керівник не можу цього зробити. Бо за мною йде кримінальна стаття: зловживання владою або перевищення владних повноважень», — пояснив В.Гуменюк.

У ВСУ вважають, що без сторонньої допомоги їм не обійтися. Аби передати все надбання установи новому ВС, необхідно уникнути ліквідації. «Якщо буде реорганізація, то все зберігається. Я цього вирішити не можу. Це має зробити влада», — наголосив керівник судового органу.

Переводитися не збираються

Нині у ВСУ залишається 13 суддів. Вони ходять на роботу, вивчають нове законодавство та отримують тільки посадовий оклад у зв’язку з тим, що не здійснюють правосуддя. Серед них — Валентина Сімоненко, яка вже 1,5 місяця чекає на указ Президента про призначення на посаду у ВС.

Представникам ЗМІ стало цікаво, яким бачить продовження своєї кар’єри дюжина служителів Феміди. Зокрема, журналісти запитали, чи подавали вони заяви про намір перейти на роботу до інших інституцій. «На даний момент мені невідомо, чи хтось із суддів писав заяву про переведення. Як мені повідомляли, було до 30—40 заяв з інших судів, але я за них не відповідаю, не можу сказати, чи це достовірна інформація. Це, швидше за все, відомо Вищій кваліфікаційній комісії суддів», — припустив В.Гуменюк.

До того ж «верховники» звертають увагу на те, що думають не про себе. «Для нас головне — вирішити питання з установою. Як зазначено в пп.3 п.161 «Перехідних положень» Конституції, судді, обрані безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або до припинення повноважень з підстав, передбачених Основним Законом. Головне питання не щодо Гуменюка, Іванова, Петрова. Зараз стоїть питання щодо судової влади, тобто ВСУ. 100 років його ніхто не ліквідовував, а зараз куди подіти ці надбання?» — переймається в.о. Голови ВСУ.

До речі, з усіх «верховників» участі в конкурсі на посади у ВС не брала лише Галина Канигіна із Судової палати у кримінальних справах. «Я не пішла на конкурс, бо ВККС не мала права вважати, що моя посада зайнята, та оголошувати на неї конкурс», — зауважила суддя.

Замість епілогу

Тепер на роботу до Кловського палацу ходять як старі, так і деякі нові представники найвищого судового органу. У коридорах тихо та спокійно, але на душі у суддів ВСУ, напевно, тривожно. Як бачимо, нині вони ведуть переговори з можновладцями, сподіваючись переконати їх реорганізувати інституцію. Швидше за все, постанову Пленуму про припинення діяльності та ліквідацію ВСУ служителі Феміди так і не приймуть, адже, очевидно, не всі володарі мантій готові підтримати документ і висловлені в ньому думки.

ПРЯМА МОВА

Чи чекає Верховний Суд України прийняття закону про його ліквідацію?

  Василь ГУМЕНЮК, в.о. Голови Верховного Суду України:

— У ст.125 Конституції не записано, що ВСУ ліквідується в такий спосіб. Не знаю, яким має бути рішення. Але в конституційному поданні ми поставили питання досить ясно і чітко: в даному випадку не може бути ліквідації, тут можлива якась інша форма. Чому? Ліквідація — це коли певний орган втрачає функції. У Конституції, до внесення до неї змін у 2016 році, було зазначено: найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є ВСУ. Після внесення змін до Основного Закону залишилося те саме, тільки повернулися повноваження, які були відібрані в нас у 2010-му, та додалися окремі функції.

Джерело

Остання Публіцистика

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"