Підсумки 2020 року для судової системи

02.01.2021

1. Правосуддя та коронавірус: суди зачинились від громадян і перейшли в онлайн

Головна проблема 2020-го року – коронавірус – звичайно ж, зачепив і українські суди. З самого початку пандемії Рада суддів України розіслала по всіх судах лист з рекомендацією перейти на особливий режим роботи. Голова Ради Богдан Моніч запропонував колегам проводити менше засідань, обмінюватися документами з громадянами поштою або через інтернет, і головне – обмежити доступ на засідання громадян, які не беруть участь у процесах, особливо з ознаками застуди.

Все це було лише рекомендаціями, а не наказом, але багато судів заборонили вхід публіці і журналістам, хоч це і не передбачено законом. Через це «Ґрати» часто не могли потрапити на важливі судові засідання, судді в таких випадках зазвичай відмовлялися організовувати онлайн-трансляції.

У квітні Верховна Рада прийняла закон про роботу судів під час карантину, в якому, дозволила не пускати слухачів на засідання по господарських і цивільних справах. В цьому ж законі парламент дозволив сторонам процесів брати участь в засіданнях по відеоконференції за допомогою власних смартфонів і комп’ютерів (також тільки в господарських, цивільних чи адміністративних справах).

Незважаючи на епідемію, навіть під час строгого весняного локдауну, суди не припиняли роботу. Але вартувало комусь із суддів чи їх помічників захворіти коронавірусом, як засідання відміняли на день-два для дезінфекції приміщень. За 2020 рік COVID-19 виявили більш, ніж у трьох тисяч співробітників судів.

2. Суди прощали українців за порушення карантину

У березні, на самому початку епідемії Верховна Рада ввела в Кодекс про адміністративні правопорушення (КпАП) статтю 44-3 – порушення правил карантину. Вона передбачала значний -від 17 до 34 тисяч гривень для громадян, і від 34 до 170 тисяч – для юридичних осіб.

По всій країні поліція виписала десятки тисяч протоколів: за прогулянки без маски, порушення самоізоляції, роботу під час локдауну, і інші проступки. За даними Державної судової адміністрації, до 1 грудня в суди надійшло 60 тисяч таких протоколів, з них суди встигли розглянути тільки половину. Але карали порушників ще рідше – лише вісім відсотків справ закінчились адміністративним стягненням: штрафом чи навіть усним попередженням.

До речі, «Ґрати» випускали гру, де кожен міг спробувати себе в ролі судді, який розглядає справи про порушення карантину. Щоб пограти, натисніть на посилання.

Більшість зафіксованих поліцією порушень карантину- ходіння без захисних масок в громадських місцях. Але штрафували суди за таке дуже рідко. Тому наприкінці року Рада доповнила статтю про порушення карантину – тепер штраф за відвідання громадських місць без маски став у сто разів меншим, але й виписував його вже не суд, а поліцейські на місці.

3. Антикорупція призвела до конституційної кризи

Конституційний суд України в 2020 році своїми рішеннями розхитав вертикаль антикорупційних органів. Немов у помсту президент і правоохоронці розхитують Конституційний суд.

За якихось два місяці судді КС, за позовами опозиційних депутатів визнали антиконституційним призначення Артема Ситника директором Національного антикорупційного бюро та сам принцип підпорядкування цього бюро президенту, заблокували перевірку декларацій чиновників і скасували кримінальну відповідальність за недостовірне декларування.

Навіщо суду це було потрібно? Очевидним здається відповідь судді КС Ігоря Сліденка: він і інші судді КС не раз потрапляли під приціл антикорупційних органів, наприклад Нацагентства по запобіганню корупції – під тиском їх намагалися вибити з розгляду кількох справ. Конституційний суд відстоював свою незалежність від виконавчої влади. Виходило поганенько.

Антикорупційні громадські організації розсердились. Не стерпів цього і президент Володимир Зеленський – зопалу він запропонував парламенту розігнати Конституційний суд. Та й у самому суді почався бунт – кілька суддів відмовилися працювати через внутрішній конфлікт.

Але найбільше дістається голові Олександру Тупицькому. На нього завели декілька кримінальних справ і оголосили про підозру в дачі неправдивих показань. Президент скористався приводом і відсторонив голову суду від посади, в суді назвали його дії неконституційними. Тупицький продовжує працювати, конституційна криза в самому розпалі і продовжиться в 2021 році.

4. Судова реформа застрягла

Але міжнародні експерти в комісію не рвалися – багатьох не влаштовував баланс впливу і відповідальності, та й взагалі вся президентська реформа. Зібрати ВККС без них не виходило.

Після довгих дискусій президент запропонував включити в комісію представників від Ради суддів, а саме міжнародних експертів, яких не вистачає, замінити кандидатами від омбудсмена. Від перевірки на добропорядність глава держави вирішив і зовсім відмовитися. Його законопроєкт застряг у Верховній Раді з літа, чекаючи поправок від депутатів.

Розпускати Конституційний суд за пропозицією президента парламент теж не став – це було б очевидним порушенням основного закону. Але за реформу взявся – депутати подали кілька законопроєктів, а президент попросив поради у Венеціанської комісії. Та рекомендує зобов’язати суд більш точно обгрунтовувати свої рішення і змінити Конституцію – призначати суддів КС за депутатською квотою конституційною більшістю – 300 голосами.

Відбір нових суддів був фактично заблокований весь рік – це лише посилило нестачу кадрів у судовій владі. По всій країні пустує понад дві тисячі суддівських крісел, а тим, які залишилися доводиться розглядати близько чотирьох мільйонів справ на рік.

5. Кримчани не дочекалися обміну. Нові справи за віру і спротив окупації

Довгоочікуваного обміну ув’язненими між Росією і Україною кримчани так і не дочекалися – це головний підсумок року. На свободу вийшли лише ті, хто відсидів весь термін повністю, наприклад, блогер Наріман Мемедемінов.

Російська влада весь минулий рік продовжували переслідувати кримчан по вже звичних звинуваченнях, причому терміни стали ще більшими. З’явилося кілька нових кримінальних справ проти мусульман за приналежність до ісламської партії Хізб ут-Тахрір, визнаної в Росії терористичною, і винесено більше десятка вироків за старими справами, причому середні терміни виросли майже до 20 років. Кримських Свідків Єгови теж продовжували переслідувати – з’явилося кілька нових справ і винесені перші вироки – в Джанкої і Ялті.

Політично мотивованих справ в минулому році теж додалося. Винесено декілька вироків і знову затримані кримчани, обвинувачені в приналежності до загону Номана Челебіджихана, причетного до блекауту Криму восени 2015 року. Минуле пригадали і лідерам кримських татар: до заочного суду в Криму дійшли справи Мустафи Джемілєва і глави Меджлісу кримських татар Рефата Чубарова про події 2014 року.

Єдиним сюрпризом стало виправдання Ернеса Аметова, обвинуваченого у Бахчисарайській справі Хізб ут-Тахрір – незрозумілий виняток у практиці російських судів по терористичних справах.

6. Судді уникнули відповідальності

11 червня Конституційний суд несподівано оголосив незаконною статтю 375 Кримінального кодексу про відповідальність суддів за прийняття завідомо неправосудних рішень. Стаття проіснувала в українському кримінальному праві майже сто років і передбачала покарання аж до восьми років позбавлення волі. Однак в 2020 році КС дійшов висновку, що саме визначення «завідомо неправосудне рішення» – є скоріше оціночним судженням, ніж правовим терміном.

Вища рада правосуддя останні кілька років відзначала: правоохоронні органи використовують 375 статтю КК для тиску на суди, порушуючи кримінальні справи чи не за кожним рішенням, яке їм вдалося оскаржити в апеляції. Так, в 2019 році з 408 відкритих кримінальних проваджень за цією статтею до підозр конкретним суддям дійшло тільки три.

Найрезонансніші вироки 2020 року по неправосудних рішеннях як і раніше пов’язані з «справами Майдану». Після шести років розглядів Шевченківський райсуд Києва виправдав колег з Печерського суду Оксану Царевич і Віктора Кицюка за те, що в січні 2014 року вони позбавили водійських прав учасників автопробігу до резиденції Віктора Януковича.

Примітно, що, виносячи вердикт про незаконність 375 статті, КС відстрочив своє рішення на півроку – за цей час парламент повинен був придумати, як по-іншому карати суддів за навмисні порушення. Однак депутати з цим завданням до кінця року так і не впоралися.

7. Колізія року – заочне правосуддя

Звільнення під «новорічний обмін» бійців «Беркута», яких звинувачують у розстрілах протестуючих, всупереч прогнозам не зірвало судовий процес по головній справі Майдану. Двоє підсудних – Сергій Тамтура і Олександр Марінченко – повернулися з непідконтрольних територій, щоб захищати себе в суді. Ще троє залишилися в «ДНР», що знову постало питання: як притягнути до відповідальності тих, хто втік з України?

Головною умовою для слухання справи заочно – тобто без обвинуваченого – залишається його міжнародний розшук. До сих пір Інтерпол відмовляється оголошувати в такий розшук політиків, які втекли, з адміністрації Януковича або колишніх міліціонерів, вважаючи, що їх переслідують з політичних причин. Серед суддів теж вистачає противників заочного провадження – багато хто бачить в цьому порушення права на захист.

Прокурори з перемінним успіхом домагаються заочних слухань. Спроби заочно заарештувати Віктора Януковича розтягнулися на кілька днів, адвокати колишнього президента тепер домагаються його участі в засіданнях по відеозв’язку. Заочних вироків стало менше.

Скасування міжнародного розшуку як обов’язкової причини для розгляду справи без обвинуваченого могло б розширити сферу заочного правосуддя. Можливо, це навіть прискорило б обмін ув’язненими – і дозволило б нарешті закінчити кримінальне переслідування раніше звільнених учасників. Але до розгляду відповідного законопроєкту в 2020 році Рада так і не дійшла.

8. Політичний розворот

Опоненти діючої влади увесь рік стверджували: президент і його команда розправляються з опозицією руками силовиків. Це недалеко від правди, адже «садити по весні» Володимир Зеленський обіцяв ще під час своєї передвиборної кампанії і тепер вимагає від правоохоронних органів результату. Втім, українські суди не поспішали допомагати главі держави в боротьбі з «попередниками».

Єдиний розгляд справи по суті почався в листопаді у Львові – депутатку від «Європейської солідарності» Софію Федину разом з волонтеркою Марусею Звіробій звинувачують в загрозі життю президента. Лідеру Євросолідарності Петру Порошенко теж довелося нелегко – за рік проти нього відкрили кілька нових кримінальних справ в тому числі про контрабанду та розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Але до офіційної підозри дійшла тільки одна – про призначення заступником глави Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка. Та й то після трьох днів слухань суд відмовився призначати п’ятому президенту якийсь запобіжний захід у цій справі.

Судові засідання за участю опозиційних політиків все частіше проходять під акомпонемент вуличних акцій. Навіть в кримінальних справах про вбивства журналіста Павла Шеремета або Івана Кузнєцова, який напав на громадського активіста Сергія Стерненка, частина суспільства бачить спробу покарати вчорашніх героїв.

Показовим в цьому плані може стати суд над депутаткою Ради восьмого скликання Тетяною Чорновіл. Держбюро розслідувань, яке отримало всі «справи Майдану» в минулому році, звинуватило її у вбивстві інженера офісу «Партії регіонів» Володимира Захарова під час зіткнень 18 лютого 2014 року. Слухання, які почнуться вже в січні, стануть першою спробою покарати учасника Євромайдану за злочини під час протестів.

Ілюстрації: Анна Щербина, Ґрати

Джерело