П”яні та непокарані
22.09.2021
У Києві в ніч на 22 липня водійка Audi в’їхала у стовп, а потім ще й врізалася у дерево, лише дивом не зачепивши пішоходів. Як чути на відео, розгнівані кияни не хотіли відпускати винуватицю ДТП з місця події та супроводжували складання адмінпротоколу обурливими вигуками. Цей запис став доволі популярним у соцмережах; а тим більше, коли активісти встановили, що за кермом — столична суддя.
Того вечора суддя Деснянського райсуду Києва Світлана Колегаєва, ймовірно, була нетверезою — напишуть про цю подію у медіа. Свідки ДТП стверджували, що від жінки пахло алкоголем. Як повідомили «ТСН» із посиланням на джерела, рівень алкоголю в крові судді був вищим за норму приблизно вшестеро.
За останні кілька років щороку фіксують, в середньому, понад 113 тисяч випадків нетверезого кермування по всій країні, тобто такий протокол складають щоп’ять хвилин. Однак це ще не означає покарання для людей, яких спіймали за кермом напідпитку. Далі документ, складений поліцейськими, передають у місцеві суди — і вже від суддів залежить, чи каратимуть порушника.
Ми зібрали і дослідили кілька найбільш кричущих випадків, коли після рішення суду впливові нетверезі водії — депутати, прокурори, правохоронці — уникали покарання. Іноді вони допомагають колегам-суддям та родичам. Як саме це відбувається, розповідаємо у статті.
Як подовжити молодість через суд
Торік в ніч 6 червня на суддю Окружного адмінсуду Києва Любов Маруліну склали адмінпротокол за керування напідпитку.
Згідно з повідомленням патрульних, суддя керувала автівкою Lexus з ознаками сп’яніння — нечіткою мовою, запахом із рота. Втім, перевірити рівень алкоголю в крові Маруліна відмовилася.
Ця суддя відома тим, що скасувала перейменування Московського проспекту на проспект Бандери. Також за позовом Портнова вона не дозволила проводити у Києві заходи на честь низки українських діячів. Улітку 2013-го Маруліна також заборонила мирний мітинг проти суддівського та міліцейського свавілля.
Протокол відправили на розгляд в Дарницький райсуд Києва, і розглядати його почали аж 31 серпня. Засідання кілька днів відкладали, аж поки не настав останній день строку, коли Маруліну можна було б притягнути до відповідальності. Першу суддю, яка розглядала цю справу, усунули через відвід, і, згідно з авторозподілом, справа перейшла на розгляд голові суду Тетяні Щасній — яку ще у 2019 році спеціальна комісія рекомендувала звільнити за незадекларовані статки. До слова, свій висновок про недоброчесність Щасна оскаржила в Окружному адмінсуді Києва, де працює Маруліна — скаргу розглядав її колега Ігор Погрібніченко, відомий перш за все скандальними записами із кабінету голови цього суду, Павла Вовка.
І для того, щоб ця справа потрапила саме до Тетяни Щасної, схоже, були внесені зміни у кваліфікацію справи — з адміністративного правопорушення воно перетворилося на справи неповнолітніх. Відповідно до звіту авторозподілу, Щасна — єдина з 18 суддів Дарницького райсуду мала «відповідну» кваліфікацію і не перебувала у відпустці.
Тим не менш, розглянути справу про нетверезе водіння за кваліфікацією, яка була з самого початку, могли й інші судді. Так, Людмила Комаревцева цього ж місяця розглядала справи про п’яне водіння — так само як і її колеги Каліушко, Лужецька та Заставенко. А в цей же день в цьому ж суді розглядали ще одну справу про п’яне водіння — і «доступними» виявилися аж 12 суддів, а не одна Щасна.
Юрист Роман Маселко працює в організації «Автомайдан», що вже не перший рік системно слідкує за судовою системою. Зокрема, вже понад два роки вони відстежують «відмазування» суддями водіїв, що кермували напідпитку. За його словами, те, що в один день у двох справах про одне й те саме можливе порушення взяли участь одна і 12 суддів — є доказом того, що в авторозподіл справ відбулося втручання.
«Це не просто порушення закону, а злочин, — стверджує Маселко. — Ще 25 серпня ми подали заяву про злочин у Державне бюро розслідувань щодо цього випадку». Як повідомив нам юрист, у ДБР за цим фактом вже розпочали слідство.
Відповідно до строків, Тетяні Щасній залишалося лише закрити справу — три місяці від складання протоколу минули ще до її призначення. Суддя так і зробила — та обґрунтування обрала інше.
Суддя отримала письмові пояснення Маруліної, де та розповіла свою версію подій. Мовляв, у той вечір автівкою керувала не вона особисто, а її подруга. У дорозі в «Лексуса» перестали працювати фари, тож жінки зупинилися і намагалися зрозуміти причини поломки. Під час цього Маруліна нібито сіла на водійське місце — і саме у той момент її чомусь помітили патрульні, які «безпідставно» склали адмінпротокол.
Такі ж свідчення надала і подруга судді ОАСКу. Жінка зазначила, що в той вечір Маруліна не вживала алкоголь, а погано почувалася — мовляв, тому і попросила відвезти її додому. На водійське місце вона сіла вже після того, як автомобіль припаркували. Самих патрульних на засіданні не було. Відтак, Щасна вирішила, що її колега з Окружного адмінсуду Києва Любов Маруліна не керувала автівкою в той вечір. Саму ж ухвалу опублікували не через кілька днів, а трьома місяцями пізніше.
«Такі тривалі затримки [при публікації судових рішень, — ред.] свідчать про ймовірність недоброчесних дій», — вважає юрист «Автомайдану» Маселко.
План перший: ніхто не винен
Випадки, як із Любов’ю Маруліною, коли після фіксації нетверезого кермування людину виправдовують — далеко не поодинокі. Так було і з колегою Маруліної з Шостого окружного адмінсуду Костянтином Бабенком, про якого вже розповідало «Слідство.Інфо». Суддя Печерського райсуду Києва Світлана Смик вирішила, що Бабенко не керував автівкою, тож закрила справу — втім, відео, яке отримала наша редакція, доводить протилежне.
У листопаді 2019 року столичні патрульні так само спіймали експрокурора з Тернополя Ігоря Мукана, звільненого раніше за погрози колезі. Як повідомили медіа, Мукан створив аварійну ситуацію на дорозі, після чого його зупинили. Чоловік, як йдеться в постанові, вийшов з автівки, хитаючись, від нього несло «специфічним» запахом. З правоохоронцями ексслужбовець спілкувався зухвало, переконуючи їх у тому, що повністю тверезий. Та огляд так і не погодився пройти.
На початку 2020 року цей адмінпротокол потрапив до судді Шевченківського райсуду Києва Дмитра Мальцева. Він зазначив, що з записів із нагрудних камер поліцейських «неможливо встановити», чи справді Мукан відмовився проходити огляд на рівень сп’яніння. Також до розгляду нібито викликали свідків, та, згідно з постановою, вони не з’явилися на засідання. Тож суддя справу закрив — «у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення».
Часом трапляються випадки, коли водія, якого спіймали напідпитку, визнають винним, утім не карають. Так, ще у 2014 році суддя Бродівського райсуду, що на Львівщині, Анна Бунда розглянула протокол про нетверезе керування мопедом Павлом Батійовським. Те, що чоловік був напідпитку, підтверджували письмові пояснення свідків та результати «драгера», яким поліцейські вимірюють рівень алкоголю. Та Бунда винесла досить милосердне рішення — «покаравши» порушника лише усним зауваженням. Справу закрили за малозначущістю.
Роком пізніше ця постанова судді Анни Бунди привела її саму до суду. Навесні наступного року вона свідчила у Личаківському райсуді Львова щодо конфлікту інтересів при ухваленні цього рішення. Як виявилося, Павло Батійовський — зведений брат судді Бунди. Та тоді її не покарали, а про це рішення судді публічно заговорили лише у 2019-му, коли під час кваліфікаційного оцінювання цю інформацію помітили члени Громадської ради доброчесності — і включили її у висновок про недоброчесність Бунди.
План другий: забракло часу?
На початку лютого в Україні запрацювали зміни до законів, зокрема щодо притягнення до відповідальності за нетверезе керування. Відтепер суд має один рік, щоб розглянути протоколи патрульних та призначити покарання порушнику. До цього судді мали встигати зробити це за три місяці, що виходило далеко не завжди.
«Часто є дійсно об’єктивні причини [для нерозгляду справи в строк, — ред.], — розповідає Роман Маселко. — Для прикладу, протокол прийшов до суду вже після закінчення строку, або реальна хвороба порушника».
Втім, за словами юриста «Автомайдану», так само затягування може відбуватися і свідомо, щоб порушник міг уникнути покарання: «Лише у 2020 році 16 852 справ [щодо керування напідпитку, — ред.] було закрито за строками. Це найлегший спосіб, оскільки достатньо просто дочекатись, коли закінчаться три місяці з моменту складання протоколу і все, справа підлягає закриттю”
До прикладу, колишній суддя Оболонського районного суду Києва Максим Тітов, свого часу затягнув строки у понад двох десятках справ щодо водіїв. Як йдеться у його висновку про недоброчесність, таким чином він допоміг уникнути покарання 22 особам. Зрештою, ці факти не стали перепоною для кар’єрного підвищення Тітова — тепер він працює у Верховному Суді.
Та є випадки, коли недотримання строків розгляду все ж помічало суддівське врядування. Так, у липні 2020-го дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя — органу, що може призначати, звільняти і карати суддів — оголосила догану та позбавила на місяць доплат суддю з Хмельниччини Василя Шевчука. Рада встановила порушення, в тому числі, у дотриманні строків щодо 12 справ про нетверезе водіння.
На суддю із Чернігова Світлану Ченцову також відкрили дисциплінарне провадження щодо можливих порушень при розгляді справ про п’яне водіння. «Автомайдан» у своїй скарзі зазначив, що упродовж трьох років вона щонайменше 10 разів закривала справи через те, що не встигла їх розглянути вчасно. Наразі дисциплінарна скарга ще на розгляді.
Рекордсменами ж щодо затягування строків є судді Печерського райсуду столиці. Деколи протоколи про п’яне водіння там можуть розглянути не кількома днями пізніше, а через місяці — ба навіть роки. Так, суддя Світлана Смик в одному з випадків розглянула протокол про порушення правил дорожнього руху через 787 днів, а в іншому — через 817 днів. Це понад два роки в обох випадках.
«Суддя Смик закривала за строками 76% справ, які до неї надходили, — стверджує Роман Маселко. — За останні два роки це понад 240 водіїв. Схожа статистика і у судді Білоцерківця з цього ж суду».
Свого часу Маселко також подав скаргу щодо Світлани Смик скаргу у Вищу раду правосуддя, і там навіть оголосили їй догану та позбавили доплат на місяць. У діях ж Олега Білоцерківця рада не побачила ніяких порушень. Активісти кажуть, що всього за понад два роки вони подали понад 200 скарг на суддів, які могли допомагати нетверезим водіям уникати порушень.
Неодноразова проблема
Згідно з дослідженням DEJURE, станом на 2019 рік майже половина (42%) усіх справ щодо нетверезого водіння закриваються без покарання. В деяких випадках це відбувається, звісно, через порушення у фіксуванні самого порушення та неналежну роботу самих поліцейських, стверджують аналітики. Та і «допомога» від суддів — теж непоодинокі випадки.
«Можна стверджувати, що якщо немає розголосу, то абсолютна більшість уникне покарання у суді. Ми зафіксували десятки таких випадків. Іноді навіть розголос не допомагає», — стверджує Маселко.
Як приклад юрист наводить історію про нетверезе водіння ексдепутатки Людмили Костенко. Торік столичні патрульні зупинили її автівку через вимкнені фари. Правоохоронці помітили в жінки ознаки сп’яніння та склали адмінпротокол. Втім, ця історія стала відомою через інше — поряд із депутаткою сидів також нетверезий тодішній заступник мера Києва Володимир Слончак. Він агресивно поводився і навіть побив патрульного.
Через два місяці протокол в Солом’янському райсуді Києва розглядала суддя Світлана Горбатовська. На засіданні ексдепутатка повністю визнала свою вину в порушенні правил дорожнього руху, хоч і зазначила, що алкоголю не вживала. Костенко попросила передати на розгляд трудовому колективу компанії «Піта-Хліб», з яким у неї нібито укладений трудовий договір. Горбатовська, дослідивши матеріали та позитивну характеристику жінки від фірми, погодилася на таке «покарання».
За словами Маселка, розгляд справи трудовим колективом є одним з найпоширеніших способів «відмазування» нетверезих суддями від покарання.
«Суд мав би на рік позбавити водійських прав та оштрафувати порушника. Натомість його передають трудовому колективу для «застосування заходів громадського впливу». А що це за вплив? Насправді його немає. Навіть якщо б хотіли, то можуть хіба обговорити на загальних зборах і водію стане соромно. Все. Тому це пряме відмазування», — заначає юрист.
Разом із тим, є випадки, коли окремі судді постійно допомагають нетверезим водіям, використовуючи при цьому щоразу вишуканіші способи.
«Є чимало суддів, які системно дозволяють п’яницям уникати покарання. Це зокрема скандальний ексголова Октябрського суду [міста Полтави, — ред.] Струков», — розповів Роман Маселко.
Так, у 2015 році Струков «виправдав» керівника обласного управління Нацбанку Михайла Городницького тим, що чоловік вимушений був випити коньяк замість ліків.
«Хворіючи хронічним гіпертонічним захворюванням, ОСОБА_2 завжди має при собі «Валокордин», але саме в той момент ліків у нього не знайшлося, тому він з метою зняття нервового напруження, розширення кровоносних судин, зробив кілька великих ковтків коньяку марки Hennessy, який зберігався у фляжці в салоні свого автомобіля», — йдеться у постанові.
В Октябрському райсуді Полтави Олександр Струков був чи не «монополістом» у справах про нетверезе водіння. За даними місцевого видання «Зміст», у 2017 році він ухвалив рішення щодо понад 300 таких протоколів (коли усього їх розглянули в суді 486). Фактично кожен четвертий протокол він розглянув запізно, тож понад 80 водіїв залишились без покарання.
Єдиною, окрім Струкова, суддею, що розглядала протоколи за нетверезе кермування, була його заступниця Ганна Андрієнко. Юристи «Автомайдану» виявили понад пів сотні випадків, коли вона могла свідомо затягувати строки розгляду цих справ — та написали на неї скаргу до Вищої ради правосуддя. За словами Маселка, з того часу минуло майже півтора роки, а розгляд в органі суддівського врядування так і не розпочали.
Марія Горбань
