Одіозні судді не здаються
15.12.2017
Судді Алла Демидова та Руслан Арсірій відкрили свій фронт боротьби за місце під сонцем
До процесів очищення судової влади, формування нового складу Верховного суду, які мали покласти край корумпованості та продажності служителів Феміди, активно була долучена громадськість. Велика кількість правників, адвокатів і громадських діячів з метою викорінення корупції з системи правосуддя згуртувалися під дахом Громадської ради доброчесності (ГРД). Офіційно цей орган діє на підставі статті 87 Закону «Про судоустрій і статус суддів», він покликаний сприяти Вищій кваліфікаційній комісії суддів у встановленні відповідності кандидатів на посаду суддів критеріям професійної етики та доброчесності.
Тривалий конкурсний відбір завершився підбиттям результатів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка і обрала 120 суддів-переможців. З них 114 президент Петро Порошенко призначив суддями Верховного суду. Водночас Громадська рада доброчесності закликала гаранта Конституції не затверджувати кандидатів, наголошуючи, що 25 з них не відповідають критеріям професійної етики.
Як з’ясував «Главком», служителі Феміди, які не знайшли підтримки у громадського сектора, відкрили свій фронт боротьби за місце під сонцем. І, схоже, вони заручилися підтримкою інших колег у мантіях. Так, суддя Вищого господарського суду України і кандидат до касаційного господарського суду у складі Верховного суду Алла Демидова подала позов до Громадської ради доброчесності. Пані суддя оскаржувала висновок ГРД про свою невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, який ліг в основу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Остання ж викинула Демидову з конкурсу як таку, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у касаційному господарському суді у складі Верховного суду. Тож позивач наполягала на скасуванні злощасного висновку ГРД.
Що ж так допекло судді-позивачу? Громадська рада доброчесності 14 квітня підготувала висновок щодо судді-кандидата Алли Демидової. У ньому зазначено, що вона не відобразила у деклараціях автівку свого чоловіка та частину квартири, яка закріплена за донькою.
Крім цього, їй закинули наявність конфлікту інтересів під час розгляду справ. Зокрема, у 2015 році Демидова розглядала касаційну скаргу на рішення свого племінника, судді Господарського суду Києва Владислава Демидова. А у січні 2016 року розглядала касаційну скаргу підприємства, де працює її чоловік.
Ще Громадська рада доброчесності з’ясувала, що прізвище судді Демидової фігурує у справі за підозрами колишньому керівництву Вищого госпсуду у незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду.
«Вишенькою на торті» стала інформація про те, що, починаючи з 2006 року, суддею Алли Демидової були створені передумови для знищення підприємства «Артеміський завод скловиробів» та завдано значних збитків кредиторам, в тому числі іноземному банку (Чеський експортний банк). Це змусило Міністерство юстиції Чехії готувати заяву до Європейського суду з прав людини проти України.
За розгляд справи взявся суддя Окружного адміністративного суду Києва Руслан Арсірій, який неодноразово ставав героєм журналістських розслідувань. Він з’ясував: «Громадська рада доброчесності не входить до системи правосуддя, слід констатувати, що з’явилась додаткова ланка, діяльність якої впливає на реалізацію конституційних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо забезпечення оцінювання та добору суддів, що є порушенням ст. 131 Конституції України». Ба більше, Арсірій вважає, що Громадська рада доброчесності повинна була попросити згоди у судді-кандидата Демидової на використання збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації щодо неї. Мовляв, ця норма Конституції корелюється з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка гласить, що «кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції» (ст. 8). Звідси випливає, що суддя Алла Демидова та члени сім’ї не надавала будь-якої згоди Громадській раді.
Ще один камінь в город ГРД полетів конкретно за оскаржуваний висновок, який «може стати наслідком притягнення Демидової до дисциплінарної відповідальності і безпосередньо впливає на її суддівську кар’єру». Так, Арсірій дослідив, що члени ГРД працюють та отримують свою зарплатню поза межами Ради, що «неминуче означає їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх головних роботодавців та ставить під загрозу як їхню незалежність, так і безсторонність». Далі ж робить висновок, що принцип незалежності суду був порушений під час призначення членів ГРД.
Також Арсірій вважає, що Громадська рада доброчесності мала право аналізувати факти щодо відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності лише за період після 30 вересня 2016 року, оскільки з цієї дати встановлено додаткову підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (звільнення з посади).
Загалом, у постанові Окружного адмінсуду Києва говориться, що «оскаржуваний висновок Громадської ради доброчесності містить недостовірні, не перевірені, надумані та такі, що не підтверджені будь-якими доказами відомості. Такі докази взагалі не збиралися відповідачем та не можуть існувати з огляду на відсутність в реальному світі фактів, які б вони могли підтверджувати. Тобто відомості та висновки щодо невідповідності Алли Демидової критеріям доброчесності та професійної етики спотворені».
За іронією долі, до «касти недоброчесних суддів» ввійшов і сам Руслан Арсірій. За оцінками руху «Чесно» він причетний до ухвалення сумнівних рішень, а саме – у складі колегії ухвалював судові рішення у той період, коли, за даними правоохоронців, перебував межами України. Днями суддя Арсірій узаконив засекречування декларацій СБУ, розглядаючи справу за позовом Центру протидії корупції.
В цілому, за підрахунками громадських діячів, 52,5% суддів столиці є недоброчесними.
Віталій Тараненко
