Новий Верховний суд: хто всі ці люди?
07.08.2017
До оновленого ВСУ пройшли майже 80 % діючих та колишніх суддів
Наприкінці липня Вища кваліфікаційна комісія суддів України затвердила рейтинг 320 кандидатів на посади суддів Верховного суду. 120 осіб із них стали переможцями конкурсу. Вперше претендувати на посади суддів ВС змогли адвокати та науковці, які мають 10 років фахового стажу.
Після реформи Верховний суд стає найвпливовішим у судовій системі, виконуючи функції останньої касаційної інстанції в усіх сферах судочинства. У новому Верховному суді буде чотири касаційні суди – цивільний, господарський, адміністративний та кримінальний. В кожен із цих судів обрано по 30 суддів, зарплати яких будуть стартувати від 120 тис. грн. Найбільше кандидатів подалися у цивільний суд – 211 осіб, у кримінальний – 185, господарський – 134, а менш привабливим виявився адміністративний – 123. Петро Порошенко подав результати конкурсу як велику «перемогу», зазначивши, що він мав би стати взірцем для інших держав. Президент наголосив, що до 80% тих, до кого Громадська рада доброчесності, яка проводила перевірку кандидатів, мала претензії, так і не потрапили до фінального списку.
Втім не все так просто. Дійсно, багато сумнівних персон на чолі з нинішнім головою Верховного суду Ярославом Гребенюком та інших суддів та екс-суддів, яких підозрюють у корупції, зійшли з дистанції. Але майже 80% переможців конкурсу є або були суддями. І тільки 24 % є кандидатами поза судової системи – це науковці або адвокати. 30 переможців зі 120 не прошли перевірку на доброчесність (через неспівпадіння в деклараціях, надто розкішний спосіб життя, дивні та неправосудні рішення). 44 новообраних судді мають рідню у споріднених сферах (суди, прокуратури, правоохоронні органи, адвокатура, нотаріат). У деяких з нових суддів простежується зв’язок з конкретними політичними силами.
Тож Громадська рада доброчесності забажала зустрітися з Порошенком, аби пояснити йому небезпеку проходження до ВС суддів, щодо яких дала негативні висновки, а кваліфікаційна комісія не звернула на це уваги. Несподівано жорстко щодо результатів конкурсу висловились і в посольстві США, де наголосили, що доброчесність багатьох кандидатів викликає сумніви. Ми проаналізували особливості біографій 120 переможців конкурсу, результати якого ще має затвердити Вища рада правосуддя, та виявив найбільш цікавих персонажів.
Касаційний адміністративний суд
Суддя вищого адміністративного суду Лариса Мороз, будучи суддею-доповідачем у складі колегії суддів ВАСУ, скасувала подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, яка свавільно брали під варту у зв’язку з подіями на Майдані 2013-2014 років – судді Оболонського районного суду Києва Швачач. У подальшому Верховний Суд зазначену постанову ВАСУ скасував і в задоволенні позову відмовив. Також Мороз головувала в складі колегії суддів ВАСУ, яка скасувала рішення ВККС про відсторонення судді Бабушкінського районного суду Дніпропетровська Решетніка, підозрюваного в ухваленні завідомо неправосудного рішення про обрання найбільш суворих запобіжних заходів учасникам мирних зібрань.
Дуже чутливе відношення до своїх колег продемонстрував і ще один переможець конкурсу та суддя ВАСУ Олександр Стародуб. Він був у складі колегії суддів, яка визнала незаконним та скасувала рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів про відсторонення судді Печерського райсуду Києва Кицюка, підозрюваного ГПУ в ухваленні завідомо неправосудного рішення у справах про адміністративні правопорушення відносно активістів Автомайдану.
Голова Миколаївського окружного адмінсуду Всеволод Князєв «прославився» тим, що відновив на посаді екс-начальника кадрового управління УМВС Миколаївської області Сергія Білоуса, який не пройшов переатестацію, та ще 15 звільнених раніше офіцерів міліції.
Суддя у відставці Рівненського окружного адміністративного суду Василь Шарапа відзначився неоднозначною поведінкою в 2013–2014-х роках. З одного боку, в 2013 р., коли режим Януковича почував себе дуже впевнено, він не боявся ухвалювати рішення про відмову у задоволенні позовів про заборону мирних зібрань. Але при цьому в 2014-му виправдовував ухвалення суддею Рівненського окружного адмінсуду рішення про обмеження мирних зібрань у революційний період, а також рішень щодо учасників протестів. Люстрацію Шарапа називав розправою над суддями.
Кар’єра голови Донецького апеляційного адміністративного суду Раїси Ханової пішла вгору після приходу до влади команди Януковича. В 2010-му році її постановою Верховної Ради було переведено з Донецьку до Київа та обрано суддею ВАСУ, згодом у вересні вона була обрана заступником голови Ради суддів, але буквально за місяць повернулась до Донецьку через «особисті обставини». Наразі Донецький апеляційний суд розташований в Краматорську, де його голова фактично заново організувала роботу. Через специфіку ведення прифронтового правосуддя Хановій навіть доводилось звертатись в поліцію з вимогою повернути їй зниклого суддю, якого викрали бойовики «ДНР» за підозрою у зраді та шпіонажі. Має авторські права на комп’ютерну програму «Збут і стан ринку вугільної промисловості в Україні». Також з Донецького апеляційного адмінсуду до Верховного переходить суддя Ірина Васильєва.
Якщо вдатись до конспірології, то в списку нових суддів ВС можна побачити людей всемогутнього колись нардепа Сергія Ківалова. Так професор Міжнародного гуманітарного університету Тетяна Анцупова, яка спеціалізується на міжнародному праві та застосувані практики ЄСПЛ, раніше працювала в «ківалівській» вотчині – Одеській юридичній академії. Іншого науковця з Київсього національного університету ім. Шевченка Володимира Бевзенка привязати до Ківалова можна тим, що він входить до редколегії журналу Lex Portus, який видає Одеська «юрка». Ще одна потенційна людина Ківалова в цьому суді – суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Олександр Золотніков, який, зокрема, в 2013-му році підтверджував рішення щодо анулювання ліцензії місцевого телеканалу «АТВ», що належав опоненту Ківалова Ігорю Маркову.
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Вікторія Мацедонська відома тим, що в січні 2014-го не підтримала рішення своїх колег та в особливій думці вказала на незаконність рішення судді Окружного адмінсуду, який заборонив мирні зібрання в Києві з 1 грудня 2013-го по 7 січня 2014-го.
Серед нещодавніх гучних справ, де головувала Мацедонська, – апеляція на рішення Окружного адмінсуду Києва, який задовольнив вимоги сім’ї Суркісів, скасувавши рішення про визнанння їх пов’язаними з націоналізованим «Приватбанком» особами і примусового переведення їхніх коштів в акції. За рішенням суду з банку на користь Суркісів постановлено стягнути більше мільярда гривен. Апеляція залишила це рішення в силі, чим дуже засмутила Нацбанк та Фонд гарантування вкладів. Також КААС за участі Мацедонської залишив в силі судове рішення, за яким МВС мало розкрити інформацію на журналістський запит про списки тих, хто отримав нагородну вогнепальну зброю від міністра Арсена Авакова.
Судді Київського апеляційного адміністративного суду Ірині Саприкіній активісти ніяк не можуть забути її позицію в ситуації навколо скандального столичного «Гостинного двору». В 2013-му році вона була головуючою у справі за апеляційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду Києва, якою було заборонено будь-яким особам «проведення мирних заходів та зокрема встановлення малих архітектурних форм у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних у будівлі Гостинного двору, та прилеглій території». Апеляційний суд скаргу задовольнив лише частково – суд погодився із забороною відповідачам проводити мирні зібрання, але виключив з цього переліку усіх інших осіб, чим фактично підтримав суд першої інстанції.
Також, за твердженням блогера Олени Білозерської, Саприкіна, коли працювала у Шевченківському райсуді Києва, винесла вирок (три доби утримання під вартою) двом активістам організації «Патріот України» Сполоху та Гуманісту. Як зазначила Білозерська, вирок суддя постановила за три хвилини, нікого не допустивши до суду.
Негативну реакцію Громадської ради доброчесності викликала кандидатура діючого судді Верховного суду Олександра Прокопенка. Як випливає з реєстру судових рішень, він був у складі колегії суддів, яка фактично скасувала накази Державної служби геології і надр України, якими були анульовано спеціальні дозволи на користування надрами ТОВ «Голден Деррік». За часів влади Януковича «Голден Деррік» вважався структурою, яку контролюють структури екс-міністрів Миколи Присяжнюка та Едуарда Ставицького і екс-нардепа Юрія Іванющенка. Цікаво, що син судді Богдан Прокопенко працює детективом Головного підрозділу детективів НАБУ.
До судді Вищого адміністративного суду Валентини Юрченко у громадськості цілий букет претензій. Так їй нагадали, що вона була у складі колегії суддів, які в 2016-му році визнали незаконним та скасували подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Дарницького районного суду Києва Сергій Пойди за рішення про тримання під вартою активістів Майдану. Але це не найбільший її грішок – так Юрченко входила до складу колегії Донецького апеляційного адміністративного суду, яка залишила в силі рішення першої інстанції про скасування присвоєння звання Героя України Степану Бандері.
Рада доброчесності виявила недоліки і у судді Вищого адміністративного суду Світлани Пасічник. Так в 2013-му році вона у складі колегії ВАСУ залишила в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції про заборону проводити мирні зібрання в центрі Києва невизначеному колу осіб. Також Пасічник свого часу була членом КПРС, але «доброчесники» ніяк не оцінювали цей факт, просто його констатувавши.
Заступник голови Вищого адміністративного суду України Михайло Смокович – один з «діамантів» списку. В 2013-му році він був у колегії суддів, яка прийняла безпрецедентне рішення про позбавлення депутатського мандата депутата від «Батьківщини» Сергія Власенка. Формально через нібито сумісництво депутатства з адвокатською діяльністю, реально ж рішення було політичним – Власенко був учасником сторони захисту Юлії Тимошенко у кримінальній справі з приводу незаконних дій при підписанні газових угод.
Пригадують Смоковичу й те, що в 2010-му році він повернув без розгляду позов щодо визнання протиправними дій Центральної виборчої комісії щодо оголошення результатів виборів про обрання президента України. Будучи головуючим у складі колегії суддів ВАСУ, він скасовував подання Вищої ради юстиції щодо звільнення п’яти суддів, які свавільно брали під варту або позбавляли права керування транспортними засобами учасників подій на Майдані. Усі ці п’ять постанов були потім скасовані Верховним судом.
Династія Смоковичей охоплює дуже широкі горизонти. Його дружина Юлія давно працює старшим прокурором Генпрокуратури, а з недавніх пір ще й начальником відділу. Сестра Віра – суддя Волинського окружного адмінсуду. Племінник Михайло – суддя Оріхівського райсуду Запорізької області. В великій сім’ї Смоковичей – повний плюралізм думок. Його двоюрідні брати були депутатами відповідно сільради від Народної партії та райради від Партії регіонів. Двоюрідна сестра – сільради від «Сильної України», а двоюрідний брат дружини – райради від БЮТ. Ще один двоюрідний брат дружини – Віктор Гапончук – суддя Апеляційного суду Волинської області.
Начальник головного управління юстиції у Чернівецькій області В’ячеслав Хохуляк в сьомому скликанні парламенту був помічником народного депутата від «Батьківщини» та екс-мера Чернівців Миколи Федорука. У жовтні 2014-го року призначений помічником міністра юстиції України Павла Петренка. Цей факт, а також чернівецькі корені Хохуляка дозволяють з великим ступенем вірогідності припускати, що він буде орієнтуватись на команду «Народного фронту».
Як і інший переможець конкурсу – професор кафедри загальноправових дисциплін Київського національного торговельно-економічного університету Ян Берназюк. Він був помічником Арсенія Яценюка і працював під началом останнього в Нацбанку та Міністерстві економіки. За часів президентства Віктора Ющенка, у якого Яценюк був в великому фаворі, Берназюк керував Службою забезпечення зв’язків Секретаріату президента з Верховною Радою і Кабміном. Його дружина Інна наразі працює в НАЗК.
Щодо судді Вінницького апеляційного адміністративного суду Олега Білоуса рада доброчесності мала зауваження відносно кількох скарг на нього до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, але у відкритому доступі доля цих скарг відсутня.
Слабке місце судді Київського апеляційного адміністративного суду Ірини Желтобрюх – її чоловік Ігор Желтобрюх. Цей юрист, який раніше працював в органах прокуратури, у 2010 році чоловік судді отримав довіреність від Віктора Януковича на представництво його інтересів під час президентських виборів. Втім, суддя запевнила, що довіреністю він так і не скористався.
Рада доброчесності наголошувала на тому, що суддя Верховного суду Михайло Гриців свого часу отримав службову квартиру, яку згодом приватизував, за наявності іншої квартири та двох будинків у Львові і Львівській області. Також претензії до Гриціва є щодо справи «Яременко проти України», яка розглядалась в Європейському суді з прав людини. В 2008-му році ЄСПЛ визнав, що ключові докази у справі були отримані з порушенням низки основоположних прав. В 2009-му році Верховний суд на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії за участі Гриціва розглянув кримінальну справу про перегляд вироку Апеляційного суду Києва від 20 листопада 2001-го року щодо Яременка та Самойленка. За результатами розгляду суд ухвалою виключив з мотивувальної частини посилання на докази, які не влаштували європейців, але сам вирок залишив без змін.
У 2015 р. Євросуд у справі «Яременко проти України-2» знову зазначив, що визнання Верховним Судом заявника винним здебільшого ґрунтувалось на використанні доказів, отриманих у порушення Конвенції, як і було встановлено у попередньому рішенні. Таким чином, Верховний Суд свідомо проігнорував рішення ЄСПЛ у першій справі, що призвело до повторного програшу. І Гриців приймав в цьому безпосередню участь. Аналогічні претензії є й до вже згаданого вище Олександра Прокопенка, який також причетний до того рішення Верховного суду.
Згідно інформації ЗМІ, суддя Вищого адміністративного суду Ігор Олендер у складі колегії суддів ухвалив рішення, яким фактично зобов’язав громадян України сплачувати при отриманні закордонних паспортів додаткові суми, що не передбачені законодавством – «за оформлення та видачу паспорту» та «за бланк паспорту». Також серед претензій до Олендера – його участь в колегії суддів, які визнали незаконним та скасували подання ВККС про звільнення Ірини Набудович з посади судді Дарницького районного суду Києва за рішення про тримання під вартою «майданівця».
Суддя Вищого адміністративного суду України Тетяна Стрелець, як і багато фігурантів цього списку, страждала «круговою порукою». Вона буда у складі колегії суддів, які скасували рішення Вищої ради юстиції про порушення присяги та не звільнили суддю Нелю Цибру з Чорнобаївського райсуду Черкаської області, яка ухвалювала безпідставні рішення про арешт активістів черкаського Євромайдану. Деякі ЗМІ вважають Стрелець близькою до олігарха Ігоря Коломойського.
Касаційний цивільний суд
Доцент кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Франка Дмитро Гудима в 2015-му році був кандидатом в депутати до Львівської міської ради від БПП «Солідарність». Тож його також можна вважати кандидатом з політичним шлейфом.
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Сергій Погрібний, за даними ЗМІ, в 2012-му році визнав право власності фірми «Нерум» (власник одеського дельфінарію «Немо») на об’єкти набережної пляжу «Ланжерон», фактично дозволивши її приватизувати. Прокуратура оскаржила це судове рішення, і в січні 2015-го апеляційний суд його скасував. Погрібний має п’ять ділянок сумарною площею майже 20 тис. кв. м. та три квартири. Загалом одеське видання «Думская» оцінює вартість нерухомості судді в 700 тис. доларів. Суддя має кілька наукових праць в співавторстві з одіозним Сергієм Ківаловим.
Особливості кар’єри судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Алли Лесько, за даними Центру інформації про права людини, можуть вказувати на сприяння з боку Віктора Медведчука та Андрія Портнова. Громадська рада доброчесності в своєму висновку відзначила, що Лесько не відповідає необхідним критеріям, оскільки допомагала у збереженні посад суддям Майдану.
Кандидатуру ще однієї судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ольги Ступак, рада доброчесності забракувала через неповну інформацію в майновій декларації і спосіб життя, що не відповідає задекларованим доходам. Додамо, що її чоловік Юрій Ступак є радником голови Ужгородської районної ради колишнього «регіонала» Руслана Чорнака, який зараз представляє партію «Відродження». З 2012-го по 2015-й роки чоловік судді працював першим заступником керівника Черкаської митниці. Ступак придбала земельну ділянку біля ріки Десенка в Києві у брата біглого екс-гепрокурора Віктора Пшонки Миколи за заниженою вартістю.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Валентина Журавель має велику династію юристів. Чоловік, брат чоловіка та зять – судді, донька – нотаріус, ще одна донька та дружина брата чоловіка – клерки у суді.
У судді того ж суду Штелик Світлани донька є приватним нотаріусом, сестра працює в управлінні Державної міграційної служби, а зять є суддею Вінницького міського суду.
Адвокат Євген Синельников числиться помічником народного депутата Владислава Голуба, який перебував в парламенті в рядах президентської фракції, але в квітні вийшов з неї. В період Євромайдану Синельников захищав черкаських активістів, затриманих по звинуваченню в участі в масових заворушеннях.
Суддя Апеляційного суду міста Києва Наталія Антоненко, за даними ЗМІ, за три роки розглянула 900 цивільних справ, в яких, за різними даними, було скасовано від 40 до 90 рішень судді. Крім того, надмірні затягування з розглядом однієї із справ спричинили до ухвалення ЄСПЛ рішення проти України по справі «Журавльов проти України». За результатами розгляду цієї скарги ЄСПЛ зобов’язав виплатити скаржнику компенсацію у розмірі 3100 євро за неналежне здійснення правосуддя.
Суддю Апеляційного суду Донецької області Валентину Курило журналісти програми «Схеми» підловили на тому, що на екзамен її привезли на білому BMW. Вона пояснила, що її привіз зять, але не змогла згадати, яким бізнесом він займається.
Голову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Бориса Гулько журналісти якось помітили під час його візиту в Адміністрацію президента, тож можна очікувати, що і на новій посаді він буде чутливим до думки Банкової.
Одним з переможців конкурсу, який викликав найбільше незадоволення громадськості, стала голова Ради суддів Валентина Сімоненко, яка приховала у декларації корпоративні права чоловіка на підприємства, які до того ж, розміщені на окупованих територіях Криму. Сама суддя, яка раніше працювала в Севастополі, неодноразово відвідувала півострів після анексії. За словами Сімоненко, електронне декларування призвело до низки пограбувань помешкань суддів, тож це створює загрозу для незалежності судової системи. Хоча раніше вона ж називала моніторинг способу життя корисним для суддів.
Дружину судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Вадима Коротуна, який виграв конкурс в ВС, – суддю Київського апеляційного суду Олену Коротун – громадські активісти звинувачують в участі в легалізації незаконної забудови на вулиці Верховинній 80-б в Святошинському районі Києва.
Суддя Верховного Суду України Наталія Лященко навпаки за негативний висновок ради доброчесності має «завдякувати» чоловіку Олександру Івановичу Гриненку, який є суддею Апеляційного суду Київської області та сину чоловіка – Олександру Олександровичу Гриненку. Останній у 2011–2016-х роках обіймав посаду прокурора прокуратури Оболонського району Києва. А суддею Оболонського райсуду Києва був його батько – чоловік Лященко. Громадські активисти розкопали, що син чоловіка Лященко, перебуваючи на посаді прокурора, брав участь у судових засіданнях по кримінальним провадженням стосовно учасників масових акцій протесту. Цього, а також невідповідності стилю життя Лященко задекларованим доходам вистачило, аби не рекомендувати призначення судді, але комісія вирішила по-своєму.
Павло Вуєць
