Не без гріха. До двох третин суддів ВС є питання щодо доброчесності
06.06.2023
Вища рада правосуддя 1 червня обрала нову Вищу кваліфкомісію суддів. Одним із перших її рішень має стати формування Громадської ради доброчесності, без якої неможливе продовження кадрових змін у судовій системі. Громадська рада не працює від 2020 року, а раніше попередній склад Вищої кваліфкомісії суддів у багатьох випадках ігнорував негативні висновки щодо доброчесності кандидатів, зокрема й на посади суддів “оновленого” Верховного суду.
Про це знову згадали у травні, коли після скандалу з хабарем ексголові Верховного суду Всеволоду Князєву колеги-судді зняли його з адміністративної посади й обрали іншого голову — Станіслава Кравченка. У представників громадськості це викликало розчарування, адже Кравченко — не найпорядніший представник спільноти: свого часу Громадська рада доброчесності давала негативний висновок щодо його кандидатури, низка його рішень викликають питання. Ще не знаючи про формування нового складу ВККС, ТЕКСТИ вирішили зʼясувати: а з кого судді, власне, обирали. Адже питання щодо доброчесності є до двох третин суддів.
Нестача кадрів
У Верховному суді зараз працює 176 чинних суддів при визначеному законом максимумі в 200 осіб. На сайті ВС інформацію про актуальний склад суду закрито, тому ми відтворили її з указів про призначення суддів та інформаційних повідомлень про відставки.
До 2020 року обов’язковою частиною процедури призначення суддів було отримання висновку щодо кандидатів від Громадської ради доброчесності (ГРД). Її існування як незалежного громадського органу прописано в статті 87 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Від 2016-го до 2020 року працювали два склади ради; однак від 2020-го третій склад ради так і не обрано. Причина — було розпущено і станом на кінець травня так і не сформовано нову Вищу кваліфкомісію суддів, а саме вона має скликати громадські організації для формування ГРД. Експерти очікують, що ГРД знову запрацює не раніше ніж у другій половині 2023 року.
Як представники Ради оцінювали кандидатів? Законом передбачено, що обов’язковим для врахування ВККС є лише “висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності” (коротко назвемо його “негативний висновок”). Є шість критеріїв, які містять 47 індикаторів, за якими визначають таку невідповідність. Критерії: незалежність, неупередженість, чесність / непідкупність, дотримання етичних норм, рівність (сторін у процесах), старанність.
За період двох каденцій ГРД винесла 205 негативних висновків щодо кандидатів до Верховного суду (134 в першій і 71 у другій). Їх зафіксовано на сайті Ради у відкритій базі даних. Рада також може надавати ВККС будь-яку іншу інформацію, окрім негативного висновку, проте комісія може брати її лише до відома. “Негативний висновок” потрібно “долати” голосуванням.
Ми вирішили зʼясувати кількість чинних суддів Верховного суду, яка має “негативні висновки” від ГРД. Аналіз об’єктивності самих рішень залишаємо поза межами цього тексту. Разом у ВС працює 39 суддів з “негативними висновками” ГРД, зокрема й голова Кравченко. У шести суддів негативний висновок скасовували, вдовольнившись поясненнями кандидатів.
Кого з чинних суддів Верховного Суду громадськість вважала недоброчесними ще на етапі відбору
Ми також зафіксували кількість кандидатів, які не отримали “негативного висновку”, але щодо яких ГРД вирішила направити ВККС певну “інформацію”. Здебільшого “інформація” стосується або нестикувань у деклараціях, або сумнівних рішень судді в його/її практиці. Низка “інформацій” стосуються конфлікту інтересів (наприклад, роботи разом з родичем або заслуховування справи, де родич може бути стороною), поїздок у Росію чи наявності російського громадянства в родичів, членства в КПРС, яке кандидат забув зазначити в анкеті, повідомлень у ЗМІ чи від “доброзичливців” про неприйнятні дії кандидата.
Утім, на думку ГРД, ці порушення “не дотягували” до негативного висновку, тож їх просили “врахувати”. Кілька “інформацій” відверто компліментарні на адресу кандидатів, які “мужньо” проявили себе під час подій 2014 року або мають “сильну громадянську позицію”. Разом зі скасованими негативними висновками “інформація” міститься в досьє 63 суддів.
Щодо решти суддів, то публічних зауважень до них на етапі кандидатства від ГРД ми не виявили. Це не означає, що їх немає за час суддівства, однак ми залишаємо ці претензії за межами нашого матеріалу.
Окрім Громадської ради доброчесності, свої критерії кандидатам висували також представники антикорупційних і моніторингових організацій. Зокрема в 2017-му і в 2019 році під час проведення конкурсів і на етапі оголошення потенційних кандидатів свої “чорні списки” вивішував рух “Чесно”. Зараз посилання на досьє в них доступні лише через вебархів.
Серед чинних суддів ВС у перший список (2017) потрапили 34 кандидати, у другий (2019) — 23 кандидати. Водночас троє побували в обох списках. У “Чесно” поставилися до кандидатів навіть суворіше, ніж ГРД: негативні висновки з 54 “чеснівських” отримала лише половина — 23 особи. А ось до 13 суддів із “чорних списків” ГРД взагалі не мало жодних претензій і навіть не надіслала ВККС “інформацію”.
Доброчесність більшості під питанням
Отже, якщо додати разом усіх чинних суддів ВС, щодо яких громадськість на етапі кандидування публікувала будь-які підкріплені доказами негативні відгуки, то вийде, що 65% служителів Феміди (115 із 176) мають претензії громадськості до їхньої доброчесності.
Відповідаючи на питання, чи могли судді ВС хоч теоретично обрати замість Князєва когось формально менш “зашквареного”, ніж Станіслав Кравченко, — можна сказати, що теоретично це, звісно, можливо. Але на практиці зробити це вкрай важко, коли дві третини твого “колективу” так чи так “напартачили” з деклараціями, наухвалювали сумнівних рішень або пов’язані з Партією регіонів з відповідними соціальними й політичними зв’язками та поведінковими практиками.
