Любі друзі Генпрокурора Луценка
22.08.2018
“Хочете побороти корупцію? Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що” – говорив перший прем’єр-міністр Республіки Сингапур Лі Куан Ю. Цю фразу також цитував у одному зі своїх виступів Петро Порошенко незадовго після того, як став Президентом.
Але, очевидно, українські високопосадовці не вважають цей вислів порадою, до якої треба прислухатися. Принаймні так точно не вважає Генеральний прокурор Юрій Луценко.
Нещодавно журналісти програми Bihus.info опублікували сюжет про те, як Генпрокурор погоджується з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії і підписує всі догани, які та надсилає, окрім догани його вірному соратнику – Юрію Столярчуку. Але, виявляється, це не єдиний друг, якого сліпо захищає Юрій Луценко
Рік тому PROSUD опублікував розслідування щодо тодішнього першого заступника прокурора Волинської області – Віктора Швидкого.
Швидкий – колишній міліціонер та гарний товариш Юрія Луценка ще з часів, коли той очолював МВС. Саме тому він Швидкий був призначений до прокуратури Волинської області, як тільки Юрій Луценко зайняв крісло Генпрокурора. Зазначу, що відразу після Революції Гідності Швидкого представили як очільника УМВС Волинської області, однак на даній посаді він пробув усього лише 6 днів і був знятий з неї через активні протести активістів.
У розслідуванні нами було виявлено не тільки активне просування Швидкого Юрієм Луценком, але й ряд порушень допущених прокурором під час заповнення декларації.Наприклад, у декларації за 2015 рік не вказав факт отримання в подарунок від матері ось такого будинку у Волинській області.
За нашим зверненням НАЗК розпочали повну перевірку декларації Віктора Швидкого, яка щоправда триває і досі. Перевірку Швидкого розпочали також і в Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів (КДКП) і в самій прокуратурі Волинської області.
Більше того, КДКП в результаті перевірки виявили ознаки дисциплінарного проступку, однак не змогли покарати Швидкого лише тому, що минули строки притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Що ж мав зробити Юрій Луценко після виявлення фактів порушень Закону його другом у разі, якщо б він керувався рекомендацією Лі Куан Ю? Ну, щонайменше перестати просувати свого товариша кар’єрними сходами.
Що ж зробив Юрій Луценко?
Рівно через рік після публікації розслідування, 21 серпня 2018 року, Юрій Луценко призначаєВіктора Швидкого прокурором Волинської області.
Призначає людину, яку з протестами громадськості вигнали з посади очільника УМВС області; людину, щодо якої були виявленні та підтвердженні порушення Антикорупційного законодавства, тільки тому, що він його давній товариш.
Здається, якби Лі Куан Ю жив в Україні його відомий вислів звучав би так: “Отримав посаду – не забудь призначити на високі посади всіх своїх друзів”.
Втім, ситуація з просування Віктора Швидкого далеко не перша дія Генпрокурора, яка викликає серйозні питання. Нещодавно заступником прокурора Полтавської області був призначений 29-річний прокурор – Олег Грицак і про це можна було б говорити, як про оновлення складу прокуратури, якби Олег Грицак не був сином нинішнього голови СБУ та був не причетний до переслідування активістів під час Майдану. Зараз це виглядає нічим іншим як просуванням кар’єрними сходами сина впливового посадовця.
Раніше, як вже писала про “декларації доброчесності” прокурорів, які були широко представленні Юрієм Луценком як механізм очищення від недоброчесних прокурорів, однак на ділі стали зовсім неробочим механізмом.
Такою ж “піарною бульбашкою” було гучне затримання “великої риби”, члена ВРП Павла Гречківського, який більш ніж через рік після висунення його підозри у хабарі 500 тис. доларів без проблем продовжує реалізовувати судову реформу в країні. Справа проти “Нової пошти”, гучне затримання та перевезення податківців Клименка на гелікоптерах та багато інших розслідувань, що не дали жодних результатів, окрім широкого резонансу в соціальних мережах та ЗМІ – стають символами нереформованої прокуратури часів керівництва Луценка. На мою думку, однією із причин такої роботи ГПУ – є не тільки бажання отримати публічні зиски від піару, але й прикривання та просування лояльних до себе осіб, не звертаючи увагу на їх доброчесність. На жаль, “кумівство” та “любі друзі” все ще активно просуваються в нашому політикумі та державних органах.
