Контрольний постріл у довіру до Верховного Суду
26.12.2017
28 грудня Вища рада правосуддя буде розглядати питання внесення подання Президенту про призначення суддею Верховного Суду Валентини Сімоненко.
Як ви думаєте, що має робити Голова Ради суддів України, якщо нею встановлено факт тиску Голови суду на іншого суддю з метою винесення абсолютно незаконного замовленого рішення? Може намагатись максимально швидко розібратись у ситуації? Вимагати покарання цього Голови суду? Підтримати суддю, який виявився стійким до тиску та викрив такі злочинні дії голови? Вживати заходів для того, щоб викорінити таку практику? А якщо додати, що усе суспільство не лише очікує, а вимагає очищення судової влади від таких “рішал”. То які мають бути дії Голови ради суддів України?
Багатьом відома ситуація, коли голова апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко вимагав від судді Сергія Бондаренка винесення замовного рішення на користь ПАТ “Азот”. Бондаренко відмовився виконувати вказівку, записав цю розмову і усій країні стало відомо, як вирішуються справи у суді, яка роль у “договорняках” голови суду, хто такі “нормальні судді” і як поступають з тим, хто насмілюється не виконувати вказівки.
Про цей факт Голова ради суддів Валентина Сімоненко дізналась ще у 2014. Жодної реакції від неї не було. Лише завдяки активному втручанню громадськості та максимальному розголосу у червні 2015 року вдалось фактично змусити Раду суддів належно відреагувати на цей факт та винести рішення, яким зафіксувати незаконні дії В.Бабенка.
Але після цього керівництво Ради суддів фактично почало рятувати Бабенка від покарання.
Спочатку затягувалась запланована перевірка діяльності суду. Потім ця перевірка була використана для відбілювання голови суду. При цьому вдалися навіть до фальсифікації її результатів. Зокрема, на засіданні Ради суддів України, яке відбулось 15 вересня 2016 року Валентина Сімоненко чітко вказала, що були встановлені численні факти порушення правил авторозподілу справ (на записі хвилини 6.30-10.00, 10.30-11.20). А у довідці, яку підписала В.Сімоненко та офіційно відправила до суду вже жодних порушень не виявлено (10-12 сторінка довідки). До речі, цю довідку В.Бабенко активно використовує у суді, де намагається скасувати рішення ВККС про його звільнення.
А потім Валентина Сімоненко пішла ще далі – прямо заявила, що “цю ситуацію треба відпустити” і що суддя С.Бондаренко теж не правий, бо… звернувся до активістів та журналістів. Тобто Голова Ради суддів України вважає, що зі злочинними діями суддів фактично треба змиритись та працювати далі. А суддів, які будуть намагатись протидіяти таким явищам із залученням громадськості – карати за порушення суддівської етики.
Приклад з Бабенко не єдиний. Рада суддів активно захищала суддів Майдану. Зокрема, заступалась за суддю Царевич. А 22 липня 2015 року навіть винесла Рішення, яким визнала дії прокуратури по оголошенню підозри судді Деснянського районного суду м.Києва І. Татауровій наступом на суддівську незалежність. Нагадую, суддя І.Татаурова у часи Майдану виносила абсолютно необгрунтовані та незаконні рішення про ув’язнення учасників протестів та осіб, які навіть у протестах не брали участь, а виявились випадковими перехожими. Надалі прокуратура передала обвинувальний акт щодо Татаурової до суду, а Вища рада правосуддя звільнила її за порушення присяги.
Коли детективи НАБУ затримували відомого суддю-стрілка-хабарника Бурана, то і у цій ситуації Валентина Сімоненко знайшла можливість виступити на його захист. Натомість, ви не знайдете жодної офіційної заяви на захист суддів-викривачів чи щодо необхідності покарання суддів, які вчинили злочин.
Очевидно, що головним завданням на посаді голови Ради суддів України Валентина Сімоненко бачила захист існуючої системи, дискредитованих суддів та максимальну протидію спробам очищення та боротьби з корупцією у суддівських лавах.
Громадська рада доброчесності, розглядаючи кандидатуру Валенини Сімоненко, знайшла багато цікавих фактів, які засвідчують про її недоброчесність. Недекларування значної кількості корпоративних прав її колишнього чоловіка, зв’язки з окупованими територіями, діяльність на посаді голови Ради суддів України, дуже цікавий мотиваційний лист та інше стало підставою для Висновку про її невідповідність критеріям доброчесності.
Однак для ВККС це не стало аргументом, на співбесіді члени ВККС більше допитували члена ГРД, а не саму Валентину Миколаївну. Негативний висновок було подолано.
До речі, Сімоненко показала доволі посередні знання і після перевірки компетентності була на 51 місці. А після дуже посередньої співбесіди та, незважаючи на негативний висновок ГРД, зробила неймовірний ривок, піднялась на 32 сходинки вверх та стала переможцем конкурсу. Диво?
Ще одне диво відбулося у НАЗК. При спецперевірці там не знайшли жодних невідповідностей у деклараціях Голови Ради суддів України. І це при очевидному порушенні правил декларування корпоративних прав чоловіка. Потім вияснилось, що повна перевірка її декларації розпочато понад 9 (sic!!!) місяців тому – 10.03.17, але висновку немає до сих пір. Це рекорд по строках перевірки. Випадковість?
Вища рада правосуддя вже розглядала кандидатуру Валентини Сімоненко, але двічі відкладала остаточне рішення. Наступну спробу призначили на 28 грудня і це дуже тривожний сигнал. Починається період святкувань, коли вже ніхто не зверне увагу на рішення ВРП. Зазвичай саме так роблять, коли треба протягнути якесь рішення поза увагою суспільства. Тому дуже ймовірно, що Валентина Сімоненко таки буде призначена суддею Верховного Суду. Цікаво, що голова ВРП Ігор Бенедисюк знаходиться у таких близьких стосунках з екс чоловіком Сімоненко, що заявив собі самовідвід.
Які принципи роботи буде сповідувати Валентина Сімоненко як “новий” суддя Верховного Суду? Чи буде вона толерувати ймовірні факти корупції та “рішалова” у новому органі? Чи додасть компетентності і довіри Верховному Суду? Питання риторичні.
Для багатьох очевидно – призначення Валентини Сімоненко до Верховного Суду буде контрольним пострілом у вже лежачу довіру до результатів конкурсу, “нового” Верховного Суду та судової реформи загалом.
Роман Маселко
