Контрольний постріл у доброчесність голови ВРП

19.02.2019

19 лютого Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі ВККСУ) “продовжить співбесіду” у форматі роботи колегії із кандидатом на посаду судді НОВОГО Верховного Суду і водночас головою Вищої ради правосуддя Ігорем Бенедисюком. (Дивіться пряму трансляцію тут:https://www.youtube.com/channel/UChKmqVip1LMz-lR0nIUxkAw)

Числені факти недоброчесності цього кандидата описала у своєму висновку Громадська рада доброчесності: там повний “букет” і щодо відмазування від відповідальності “суддів Майдану”, зокрема.

Але вишенька на багатошаровому торті недоброчесності Бенедисюка – володіння нагородною зброєю.

Нижче вся історія в деталях, а зараз коротко: за українським законодавством суддя НЕ МАЄ ПРАВА отримувати державні нагороди, нагородну зброю також. Чому так? – Щоби бути незалежним від инших гілок влади і усіляко це демонструвати. Бенедисюк, не зважаючи на пряму заборону, отримав нагородну зброю від президента Порошенка. Пояснення слабенькі, мовляв, був головою Вищої ради правосуддя, а не працював суддею, хоча статус судді за ним залишався безперервно.

На першій співбесіді із Бенедисюком у ВККСУ я, як членкиня Громадської ради доброчесності, закликала цього кандидата до Верховного Суду і голову Вищої Ради правосуддя таки відмовитися від нагородної зброї. У відповідь – якась суміш слів у нетактовній інтонації – “НІ!”, – відповів Бенедесюк на пропозицію громадськості виконати норму закону і не паплюжити судову гілку влади.

Аж тут новина в тему: суддя Євген Аблов…таааа даааамммм…який “суддя Майдану” – прийняв постанову, якою зобов’язав представників МВС, МНС та КМДА звільнити Майдан Незалежності та центральні вулиці Києва від протестувальників, який віддав на поталу янучарам Гостиний двір – узаконив рішення Кабінету Міністрів України щодо виключення будівлі Гостинного двору у м. Києві із списку пам’ятників архітектури та відмовив у ініціюванні включення Гостинного двору до Державного реєстру нерухомих пам’яток України і багато иношо подібного.

Так от цей Аблов написав на своїй сторінці, що вирішив здав зброю “задля відновлення довіри до судової гілки влади”!!!

Допис на сторінці судді Аблова із документом про повернення зброї

Тобто, Бенедисюк гірше навіть за Аблова?!

Але як ця історія вплине на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо подальшої участі кандидата Бенедисюка у конкурсі до Верховного Суду. Мій прогноз – ніяк не вплине. У теперішньогго складу ВКККС, за винятком одного члена, незрозуміла логіка і закрита від суспільства формула ухвалення рішень про те, хто має право, знання і доброчесність для роботи у Верховному Суді, а хто ні.

Тому треба якомога швидше не просто змінити цей склад ВККСУ – самі вони ніяких тестів на доброчесність не проходили (!), а змінити порядок формування цього органу. Зараз там переважно судді обрані суддями – і це, як ви бачите, шлях в нікуди. Це треба змінити на користь НЕсуддів, допоки судова система України, на мою думку) не буде очищена від подібних до Бенедесюка і йому подібних в принципі, сама думка про можливість участі у конкурсі до Верховного Суду має вивітритися із голів таких кандидатів.

Але поки маємо такого КАНДИДАТА до нового Верховного Суду:

читайте фрагмент Висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність критеріям доброчесності і професійної етики кандидата до Верховного Суду Ігора Бенедисюка:

У квітні 2015 року Кандидат призначений членом Вищої ради юстиції за квотою Президента України Петра Порошенка.

15.12.2015 р. Петро Порошенко, нагородив Кандидата іменною зброєю, який будучи на посаді члена Вищої ради правосуддя, залишався у статусі судді.

Прийнявши державну нагороду, суддя Ігор Бенедисюк, вочевидь, не дотримався вимоги ч. 7 ст. 55 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній на час отримання нагороди): ” (с) уддя до звільнення з посади не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов’язаних із ризиком для життя”. У відкритому доступі відсутня інформація про випадки прояву Кандидатом особистої мужності і героїзму в умовах, пов’язаних із ризиком для життя.

Кандидат пояснив отримання нагородної зброї у ЗМІ: “По-перше, для мене ця нагорода стала несподіванкою, я дізнався про неї вже постфактум. По-друге, мої повноваження судді були призупинені у зв’язку з роботою у ВРЮ, і я не здійснюю правосуддя у суді. А в законодавстві не було чіткої заборони щодо отримання державних нагород членами ВРЮ. Вони могли отримувати і нагороди, і державні звання. Натомість у новому Законі про ВРП йдеться, що члени ВРП не мають права отримувати державні нагороди. Якби в законодавстві була чітка заборона, то однозначно відмовився би від цієї нагороди. А в тій ситуації не хотів вдаватися до певного політичного демаршу”.

Тобто в цій ситуації Кандидат керувався політичними мотивами, а не чітким положенням закону (наведено вище) і правилами суддівської етики.

Те, що Кандидат, будучи членом і Головою Вищої ради юстиції (правосуддя), залишався і суддею свідчать матеріали досьє Кандидата. В анкеті Кандидата (с. 7-8) зазначено, що з 18.07.2003 по теперішній час є суддею Вищого господарського суду України. Отже, з посади судді його не було звільнено, тож заборона ч. 7 ст. 55 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній на час отримання нагороди) однозначно поширювалася на Кандидата.

У пункті 1.3 Бангалорських принципів поведінки судді вказано, що “суддя не лише виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу”.

А це довідка руху ЧЕСНО про яскрафі факти з біографії судді Аблова.

1)  9 грудня 2013 суддя Аблов прийняв постанову, якою зобов’язав представників МВС, МНС та КМДА звільнити Майдан Незалежності та центральні вулиці Києва від протестувальників. Згідно із інформацією видання “Українська правда”, після цього в ніч з 10 на 11 грудня відбулась невдала спроба розігнати Майдан. За інформацією та спогадами учасників Майдану у ніч 11 грудня працівники Беркуту активно застосовували фізичну силу, спеціальні засоби до протестувальників, знищували барикади, намагаючись повністю силою розігнати мирний мітинг. У результаті багатьом мітингувальникам було заподіяно тілесні ушкодження різної тяжкості. Тоді вперше після татаро-монгольської навали у 1240 році Михайлівський золотоверхий бив у дзвони вночі для того, щоб скликати якомога більше киян для відстоювання права на мирне зібрання. Окрім того, за повідомленням DT.UA центральні станції метро були закриті без жодної причини для ускладнення можливості збиратися на Майдані Незалежності.

Як вбачається із рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Аблов при ухваленні зазначеної постанови допустив істотне порушення норм процесуального права та відповідно зроблено про  наявність ознак ознак дисциплінарного проступку в діях судді. Однак, суддю не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із закінченням строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

2)  Відповідно до реєстру судових рішень, суддя Аблов був у складі колегії, яка заборонила опозиційним політичним партіям та громадським організаціям проводити мітинги, збори та демонстрації у центрі м. Києва (у тому числі, по вулиці Хрещатик та на Майдані Незалежності) на День Незалежності у 2011 році.

3)  19 квітня 2013 року Аблов у складі колегії прийняв постанову, якою узаконив рішення Кабінету Міністрів України щодо виключення будівлі Гостинного двору у м. Києві із списку пам’ятників архітектури та відмовив у ініціюванні включення Гостинного двору до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

У подальшому вищевказана постанова була скасована Вищим адміністративним Судом України як така, що прийняття з порушенням вимог процесуального законодавства.

Зазначимо, що Гостинний двір – будівля (торгівельний комплекс), яку було зведено у 1809 році. За інформацією з веб-сайту “Depo.ua”, у 2012 році цю будівлю вищевказаним рішенням Кабміну було виключено зі списку пам’ятників архітектури, а земельну ділянку під будівлею було передано для проведення реконструкції будівлі під торгівельно-офісний центр з гостьовою стоянкою. Вищевказане рішення визвало численні протести серед захисників пам’яток архітектури м. Києва.

Наталя Соколенко

Джерело

Остання Публіцистика

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"