Камо грядеші, помічнику?

Майже 2 роки тому помічники суддів залишили державну службу. Втім, і нині тривають дискусії щодо того, яким має бути статус асистентів володарів мантій. Останні нарікають: перейшовши на патронатну службу, втратили чимало гарантій. З’явилися і певні корупційні ризики. При цьому частина помічників не хоче повертатися на держслужбу. Який вихід із ситуації?

У пошуках виходу

Доки Рада суддів збирає пропозиції до проекту положення про помічника судді, експерти розмірковують про правовий статус та місце асистентів у судовій системі. Ще коли розроблявся новий закон «Про державну службу», фахівці застерігали: позбавлення помічників статусу держслужбовців може відкрити перед ними «комерційні» перспективи та призвести до зростання корупційних ризиків у храмах Феміди.

Втім, народні обранці твердо стояли на своєму: мовляв, помічники на патронатній службі — це європейський стандарт. Асистенти не виконують функцій щодо забезпечення діяльності держави, а тільки допомагають володарям мантій.

Напевно, у гонитві за євростандартами народні обранці забули про те, що, позбавивши помічників певних гарантій, вони на законодавчому рівні мали визначити інші. Забрати — забрали, а от виписати нові, за тими ж євростандартами, ніхто не здогадався. Нікому не було діла й до того, що помічники-держслужбовці несли певний тягар відповідальності та мали низку обмежень. А тепер вони навіть не підпадають під дію закону «Про запобігання корупції».

Асистенти служителів Феміди сподівалися, що деякі питання вдасться врегулювати за допомогою згаданого положення. Втім, воно до цього часу не затверджене. Фактично помічникам доводиться працювати за старими правилами, виписаними в документі 7-річної давнини, коли вони були ще в статусі держслужбовців.

Тому сьогодні помічники опинилися в стані невизначеності та шукають шляхи вирішення проблем. Багато хто з них не проти залишитися працювати на патронатній основі. При цьому асистенти володарів мантій пропонують все ж таки запозичити з держслужби певні гарантії.

Виключно для судді

«Нині існує дві моделі бачення інституту помічника в судовій системі. В першому випадку він постає працівником апарату суду, який підпорядковується безпосередньому керівникові — судді (патрону) виключно в питаннях, що стосуються підготовки справ до розгляду. В решті на помічника покладений певний вид державного контролю з боку керівника апарату з питань дотримання трудової дисципліни, накладення стягнень, опосередковано — у прийнятті та звільненні з роботи тощо. Саме так сьогодні задекларовано в законі «Про судоустрій і статус суддів» та профільному положенні», — розповіла нашому виданню голова громадської організації «Асоціація помічників суддів України» Ольга Примак-Березовська.

Інше бачення, за її словами, таке: помічник є незалежним від керівника апарату патронатним службовцем, який виконує доручення виключно судді. Другий варіант підтримують більшість асистентів законників та низка експертів-правників. Але це питання необхідно врегулювати на законодавчому рівні.

Крім того, фахівці пропонують обирати помічників за конкурсною процедурою та створити їхній резерв. Перша новела дасть змогу суддям отримати собі у поміч найкращого фахівця, а друга — не витрачати багато часу на пошуки нового асистента, якщо виникне така необхідність. До того ж це убезпечить помічника від звільнення в тому разі, якщо суддя, якому він допомагав, залишить посаду.

Дехто радить подумати й над тим, аби наділити помічників правом розглядати «малозначні справи». «В цьому напрямі є позитивний досвід Австрії, де помічники розглядають приблизно 80% справ, що надходять до суду першої інстанції. Також цікавим є досвід США, де помічники визначають мільйонні застави для підозрюваних. А ще варто дозволити помічникам підписувати документи непроцесуального характеру від свого імені в порядку підготовки справи до судового розгляду», — прокоментувала для «ЗіБ» помічник заступника голови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Алла Плінська.

Порахувати стаж

Помічники переймаються й тим, як обчислюватиметься стаж їхньої роботи. Так, заплутаною є ситуація, в якій опинилися помічники, котрі мали стаж держслужби до переведення їх на патронатну службу. «Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про державну службу» передбачено, що стаж держслужби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, такі помічники мають стаж держслужби на умовах, установлених старим законом «Про державну службу», який не передбачав поділу посад держслужби на категорію «А», «Б» чи «В». Постає питання: чи можна вважати їхню роботу на держслужбі до патронату досвідом роботи за категоріями «Б» чи «В» саме в розрізі права на здобуття керівної посади категорії «Б»?» — поділилася своїми думками із нашим виданням помічник судді Вищого господарського суду Інна Коваленко.

За її словами, неоднозначне тлумачення окремих норм загрожує можливості професійного зростання на теренах держслужби, свідчить про обмеження і суттєве звуження «кар’єрних прав» помічників. І стосується це як тих асистентів, які щойно розпочали свій професійний шлях, так і тих, хто працює багато років.

Підняти завісу

У «ЗіБ» є інформація, що РСУ в положенні про помічника планує надати певні роз’яснення щодо стажу. «Період перебування на посаді помічника судді зараховується до його стажу державної служби, якщо до призначення на посаду помічника судді він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу», — пропонується записати в документі. На думку експертів, така норма навряд чи сподобається асистентам володарів мантій, адже, не виконавши двох зазначених умов, вони можуть втратити роки стажу.

Крім того, окремі «самоврядники» вважають, що в положенні варто записати деякі обмеження: хто не може стати помічником. Так, через віднесення останніх до патронатної служби зникла необхідність у проведенні спеціальної перевірки асистентів.

Щезла й частина підстав для відмови у призначенні претендента на посаду помічника судді, передбачених законом «Про державну службу»:

• досягнення 65-річного віку;

• визнання особи недієздатною;

• наявність судимості за вчинення умисного злочину (якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку);

• громадянство іншої держави;

• притягнення до відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення;

• непроходження «люстраційної» перевірки тощо.

«Не допускається призначення на посаду помічника судді особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи. У разі виникнення обставин, що призводять до порушення цієї вимоги, відповідні особи, близькі їм особи зобов’язані невідкладно повідомити про це керівника апарату суду та вжити заходів для усунення таких обставин у 15-денний строк», — надійшла пропозиція додати і таку норму в документ.

При цьому звернути увагу асистентів: якщо в зазначений строк ситуація не буде виправлена, то помічник має бути звільнений.

Вже найближчим часом «самоврядники» повинні затвердити відповідне положення. Але запитання: «Чи зможе рада врегулювати важливі для помічників моменти?» — досі залишається відкритим. Дехто навіть побоюється, що проблеми нікуди не зникнуть, а тільки поглибляться. Що ж, поживемо — побачимо.

ОПИТУВАННЯ «ЗіБ»

Що найбільше турбує помічників суддів?

Алла ПЛІНСЬКА,
помічник заступника голови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області:

— Працюючи помічником судді понад 12 років, я, як і більшість моїх колег, є прихильником визначення статусу помічника крізь призму патронатної, а не держслужби. Разом з тим наша спільнота виступає за захист прав та інтересів у будь-якому статусі. Наприкінці 2017 р. ми вперше отримали визначення своєї ролі в процесуальних кодексах, утім, перелік передбачених повноважень є кроком назад. Маємо ситуацію, коли наші обов’язки зводяться до технічної роботи та заміни секретаря судових засідань у разі його відсутності. Помічники не займаються діяльністю, яка підпадає під дію закону «Про державну службу», їхні завдання та повноваження спрямовані на допомогу судді в забезпеченні здійснення правосуддя.

Очевидним є те, що статус помічника потребує додаткового правового врегулювання, і маємо надію, що в новому положенні про помічника судді, яке має затвердити Рада суддів, знайдуть відображення пропозиції саме помічників. Крім того, актуальним є питання щодо розширення кола обов’язків помічників: пропонується надати їм певні повноваження, наприклад можливість розгляду «малозначних справ».

Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА,
голова ГО «Асоціація помічників суддів України»:

— Основною проблемою є те, що держава не визначилася на законодавчому рівні з роллю та статусом помічника судді як працівника патронатної служби. Їх позбавили статусу держслужбовця, забрали низку соціальних гарантій, нічого не запропонувавши натомість. Саме тому помічники суддів опинилися на роздоріжжі — десь посередині між тягарем відповідальності, що покладається державою на працівників, які отримують зарплату за рахунок платників податків, та спокусою вільного плавання в морі судової влади. На помічників не поширюється дія норм антикорупційного законодавства, вони не убезпечені від ризиків сумісництва посад, конфлікту інтересів.

Очевидно, питання діяльності патронатних службовців потрібно врегулювати. Оскільки не всі помічники бажають повернути статус держслужбовця, мабуть, єдиним правильним шляхом є прийняття закону «Про патронатну службу», що має регламентувати всі питання, пов’язані з проходженням, просуванням, заохоченням, звільненням помічників, та передбачати створення структурного підрозділу, наприклад «служби патронату», що опікувався би майбутнім таких працівників. Це дало б можливість визначитися зі статусом професії, зміцнити її позиції на ринку праці, забезпечити держапарат фаховими та відданими працівниками, сприяти розвитку і авторитету професії, яка сьогодні, на жаль, є дуже недооціненою. Нині помічникам не вистачає конструктивного публічного діалогу з усіма зацікавленими сторонами з метою недопущення вирішення складних питань професії «за них і без них».

Оксана НІКОЛЕНКО,
колишній помічник судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області:

— Після переведення до патронатної служби помічник залишився сам на сам зі своїми проблемами, без належного захисту, з численними питаннями щодо дотримання соціальних гарантій. На власному досвіді відчула всі негативні моменти, які настають у разі звільнення. Маю стаж держслужби майже 10 років, 9 з них — на посаді помічника. Мене звільнили у зв’язку із закінченням трудового договору. При цьому закону, який ефективно забезпечив би можливість збереження моєї посади, вже не існувало. Саме тому змушена шукати справедливості в суді: вже майже рік триває розгляд мого позову.

В такому становищі може опинитися будь-який помічник, який одного дня зрозуміє, що вже нікому не потрібний. І продовження перебування на посаді може залежати виключно від суб’єктивної думки керівника апарату суду та його моральних якостей, а не від інтересів судової системи в цілому. Коли отримуєш пораду шукати інші двері, без права переведення на іншу посаду, без виплати державних компенсацій при звільненні, стає вкрай образливо, адже так багато років присвятив служінню державі. Остання має бути зацікавлена у збереженні професійних і фахових помічників, але реалії патронату свідчать про інше. Постійна змінюваність працівників ніколи не приведе до ефективної роботи судової влади, тому виникає необхідність запровадити механізм гарантій для помічників щодо збереження робочих місць. Це, у свою чергу, підвищить якість системи судоустрою.

Інна КОВАЛЕНКО,
помічник судді Вищого господарського суду:

— Вершина кар’єри для помічника судді — посада судді. Але не всі помічники хочуть або можуть стати суддями. Деякі з них не проти того, щоб зробити кар’єру у своєму суді або в інших органах державної влади. Наприклад, спробувати себе в ролі керівника апарату суду, начальника структурного підрозділу апарату, консультанта чи інспектора у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів, Державній судовій адміністрації тощо.

Відповідно до стст.6, 20 закону «Про державну службу» більшість цих посад відносяться до категорії «Б», тому особа, яка претендує на їх зайняття, повинна мати досвід роботи на посадах держслужби категорій «Б» чи «В», або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше як 2 роки, вільно володіти державною мовою.

Чи матимуть такий стаж помічники? Стаття 46 закону передбачає: час перебування на посаді помічника судді зараховується до стажу держслужби. Водночас ч.5 ст.92 говорить: час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу держслужби та враховується при присвоєнні держслужбовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на держслужбі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на держслужбу.

Зміст цих норм спричиняє неоднозначне тлумачення. Одні вважають, що стаж зараховується до стажу держслужби в будь-якому випадку, інші — лише при дотриманні обох умов, визначених ст.92. Поки що це питання дискусійне, а офіційного роз’яснення Національного агентства з питань державної служби немає.

Отже, існує ризик незарахування помічнику його стажу до стажу держслужби. Тобто доступ до просування кар’єрними щаблями, безперечно, обмежений. У такому випадку молодому спеціалісту починати кар’єру з посади помічника вкрай невигідно. Особливо тим, хто хоче взяти участь у конкурсі на посаду категорії «Б». Для реалізації такої можливості помічнику необхідно до та/або після звільнення з патронату працювати на посаді категорії «В» (секретарем судового засідання, розпорядником, консультантом). Ситуація доволі дивна: помічник з 5-річним досвідом має право стати суддею, а керівником навіть структурних підрозділів апарату суду — ні, якщо не матиме досвіду на посаді категорії «В».

Джерело