Как подтасовывали дела в судах

Правоохоронні органи підозрюють двох топ-суддів: екс-голову Вищого господарського суду Віктора Татькова та його заступника Артура Ємельянова у керованому розподілі справ між суддями. У виданні «Главком» дізнався, щодо яких саме судових суперечок керівники суду «тиснули» на своїх колег задля винесення потрібних рішень.

Це – кошти в іноземній валюті у європейському банку, якими, за даними фінрозвідки Ліхтенштейну і Латвії, користувалася дружина судді Світлана Ємельянова (розлучились після зміни влади – восени 2014 року). Йдеться про рахунки панамської Restwood Products Corporation. Два роки тому фірма переказала зазначену вище суму з Латвії в Ліхтенштейн. За даним фактом в ЄС розпочали розслідування за підозрою у відмиванні коштів. Згодом естафету перехопила українська прокуратура.

За попередніми висновками українського слідства, зазначені закордонні активи мають кримінальне походження. Крім того, аналіз фінансових операцій сім’ї Артура Ємельянова з 2010-го по 2014 роки показав, що його витрати значно перевищують офіційні доходи. Це дало привід для підозри у незаконному збагаченні.

За півтора року українські суди кілька разів то знімали, то повертали арешт на рахунки Restwood Products Corporation. Маятник зупинив український банкір Сергій Дядечко, колишній співвласник збанкрутілого банку «Родовід» та власник банку «Союз». На початку року він заявив, що панамська Restwood Products Corporation належить йому. Відтак українські судді були змушені визнати, що дружина Ємельянова не має стосунку до мільйонів у Ліхтенштейні. Арешт з рахунків зняли.

Водночас у Генпрокуратури залишився інший козир – слідчі підозрюють, що колишній голова Вищого господарського суду Віктор Татьков та колишній заступник «вишки» Артур Ємельянов (обидва наразі є суддями ВГСУ) запровадили у господарській вертикалі механізм «ручного правосуддя».

Так, за даними ГПУ, у 2011–2014 роках їхній тандем «фактично підпорядкував собі систему прийняття судових рішень» і зараз досліджуються тисячі випадків незаконного втручання в автоматизовану систему розподілу справ та заяв. «Главком» дізнався, які саме рішення господарських судів Генпрокуратура вважає штучними.

Як керувати мільйонами

Згідно з даними кримінального провадження, систему ручного керування у господарську вертикаль впровадив екс-голова Вищого господарського суду Віктор Татьков на початку президентства Віктора Януковича. Завдяки допомозі лояльних суддів Татьков отримав від суддівського самоврядування право змінювати склад судових палат та колегій суддів з розгляду конкретних справ, визначати та змінювати спеціалізацію суддів.

Так само вчинив і Артур Ємельянов. На початку 2011 року, як тодішній голова Господарського суду Києва, він пролобіював рішення, яким отримав право змінювати склад колегій Господарського суду Києва, самостійно передавати справи на розгляд іншому судді без здійснення автоматизованого розподілу.

У подальшому він створив у своєму суді колегію з розгляду справ про банкрутство, а також 50 спеціалізацій, що існували у чотирьох відділах. «Значна кількість спеціалізацій мала штучний характер та фактично дублювалася, – йдеться у матеріалах розслідування. – Це дало можливість здійснювати контроль за розподілом окремих судових справ (заяв) між суддями та призначати конкретного суддю з розгляду окремої визначеної ним справи (заяви)».

У 2012 році, коли Ємельянова було призначено головою Київського апеляційного господарського суду (КАГС), там відбулись аналогічні «реформи».

Попередній висновок розслідування: тим самим Ємельянов створив у Господарському суді Києва та Київському апеляційному госпсуді механізм для винесення потрібних рішень. Окрім керованого розподілу справ, матеріали розслідування свідчать, що Ємельянов безпосередньо «тиснув» на суддів задля винесення «правильних» вердиктів.

Нижче наведено судові справи, в які, за версією ГПУ, втручався Ємельянов.

1. Справа на 7 мільйонів. З квітня по липень 2011 року Артур Ємельянов начебто переконував свого колегу (ім’я судді приховане, але історія судового розгляду дозволяє припустити, що ним був Сергій Ковтун) задовольнити позов «БМК Планета-Міст» (належить бізнесмену Валерію Мошенському, структури якого будували міст через Дніпро у Запоріжжі, Подільсько-Воскресенський мостовий перехід у Києві) до КУА «Перша інвестиційно-промислова група» щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів. Ціна угоди – 6,7 млн гривень. Але суддя відмовився. Тоді голова Господарському суду Ємельянов передав справу на розгляд колегії в іншому складі – Олексія Спичака, Анатолія Івченка та Романа Бойка. Вони винесли рішення саме так, як очікував Ємельянов.
2. Справа на чверть мільярда. Згадуваний вище Сергій Ковтун на початку 2012 року розглядав також й іншу справу, на яку, за версією прокуратури, намагався вплинути Ємельянов. Начебто голова Господарського суду вимагав від судді відмовити у позові прокуратури Києва, яка наполягала на поверненні столиці 9 гектарів землі біля пам’ятника Батьківщина-Мати на узбережжі Дніпра. Лише за нормативною оцінкою вартість ділянки становила 246 млн гривень та використовувалася фірмою «Славутич», яку ЗМІ пов’язували з колишнім оточенням Віктора Медведчука. Результат судового розгляду – прокуратурі було відмовлено у поверненні землі місту.
3. Справа на 168 млн гривень. ГПУ також згадує про суперечку між «БТА Банком» (Казахстан) та компанією «Дробо Трейд Інвестмент». Остання вимагала від фінустанови стягнути заборгованість у сумі 168,4 млн гривень. Цю справу, згідно з судовим реєстром, розглядала Ганна Бондаренко. За даними прокуратури, вона відмовилася виконувати вказівки Ємельянова про зупинення провадження у справі. Тоді він «примусив суддю направити вказану справу до слідчого управління ГУ МВС України в Києві», оскільки ці матеріали мали доказове значення у кримінальній справі щодо службових осіб АТ «БТА Банк». У зв’язку з цим провадження у справі все ж таки було зупинено.
4. Справа на 20 млн гривень. У другій половині 2011 року компанія ТОВ «Лук Авіа Ойл» судилася з Антимонопольним комітетом України, який за неринкові дії (монополізацію ринку) оштрафував паливну компанію на 20 млн гривень. Остання у суді оскаржувала рішення АМКУ. Як наразі стверджують слідчі, Ємельянов вимагав задовольнити позов до держави. Суддя, що розглядала суперечку (Ганна Бондаренко), відмовилася виконувати вказівку і тоді голова суду «примусив» колегу написати заяву про колегіальний розгляд у складі Ганни Бондаренко (головуючої), а також згадуваних вище Романа Бойка та Олексія Спичака. Врешті-решт, колегія вирішила справу на користь «Лук Авіа Ойл».
5. Паркувальні війни. У кримінальному провадженні щодо Ємельянова також згадується кілька судових справ, які розглядала суддя Господарського суду Києва Алла Пригунова. Начебто він «впливав на її свідомість» та залякував, вимагаючи у другій половині 2013 року потрібних рішень у суперечках, де прокуратура Києва вимагала повернути місту кілька парковок, які раніше було надано «Київтранспарксервісом» в оренду низці підприємств та фізичних осіб. Водночас слід нагадати, що за часів прокурорства Віктора Шокіна самій «жертві» залякування, Аллі Пригуновій, висунули звинувачення в отриманні хабара.

Квартира за $7,2 тис. на місяць

У зверненні Генпрокуратури до суду про обрання запобіжного заходу Ємельянову звертають на себе увагу факти, якими слідчі ілюстрували спосіб життя судді.

Наприклад, у 2009 році він переказав контрагенту зі свого карткового рахунку 10 тис. євро як «оплату за одяг». А впродовж 2014-2015 років проживав у столичній  квартирі, орендна плата якої становила 7200 доларів на місяць. Крім того, впродовж 2010–2016 років суддя неодноразово виїжджав до країн Європейського союзу: Швейцарії, Австрії, Німеччини, Єгипту, Туреччини, Об’єднаних Арабських Еміратів.

Нагадаємо, що напередодні суддя Артур Ємельянов прокоментував звинувачення ГПУ так: «Раніше в Генпрокуратурі повідомляли про те, що моя справа дуже гучна і сьогодні є чи не 7 тисяч епізодів незаконного втручання в автоматизовану систему розподілу справ. Однак за фактом виявилося, що мені намагаються висунути лише три епізоди. Та й ті, по суті, є нікчемними».

27 жовтня, Печерський суд обрав запобіжний захід Артуру Ємельянову у вигляді застави в розмірі 1,5 млн гривень.

Федір Орищук

Джерело