Кадриль прокуратури
31.03.2020
27 березня 2020 року генеральний прокурор Ірина Венедіктова представила колективу Офісу генерального прокурора двох своїх нових заступників – Андрія Любовича та Олексія Симоненка. Про це пише Резонанс із посиланням на ОГП.
“Венедіктова повідомила, за якими напрямами будуть працювати новопризначені керівники та оголосила про новий розподіл обов’язків між заступниками гепрокурора”, – йдеться на сайті держустанови.
Натомість там і досі відсутні офіційні фотографії та біографії нових заступників Венедіктової. Складно пояснити таку втаємничиність. Хіба нехлюйством пресслужби ГПУ… або тим, що лишилось від цього колись ефективного підрозділу в Офісі генпрокурора.
– Любович колись працював в прокуратурі Києва. Здається, нормальний мужик, – написала у соцмережі ексречниця столичної прокуратури Олена Яхно.
Декілька співпрозмовників Резонансу охарактеризували його як потужного профі. У прокуратурі Києва серед іншого він відповідав за прокурорське слідство.
“Що таке ККУ та КПК Любович знає не лише в теорії. Як керівник – він вимогливий, але справедлий”, – кажуть його колишні підлеглі зі столичної прокуратури.
За даним ЗМІ, Андрію Любовичу 44 роки, він народився в Дніпрі, закінчив Дніпровський державний університет. Працював в органах прокуратури одразу після закінчення вишу. Починав з помічника прокурора і старшого слідчого прокуратури районної прокуратури Дніпра, служив начальником управління Дніпропетровської облпрокуратури, потім працював начальником відділу прокуратури Києва. Одразу після Революції гідності, з 22 січня 2015 року працював заступником прокурора Києва. А вже 2 квітня 2015 року призначений прокурором Донецької області. Він працював там до жовтня 2016 року і звільнився з прокуратури взагалі. Після звільнення створив ФОП і працював надавав послуги у сфері права, цю діяльність припинив на початку березня цього року. У 2016—2017 роках він придбав квартиру в селищі міського типу Авіаторське неподалік від міста Дніпро і паркомісце. На його дружину записані два гаражі-стоянки. Також він разом з батьком має офіс у тому ж населеному пункті. А в березні 2020 року вирішив взяти участь у конкурсі на посаду прокурора у відділ прокуратури Житомирської області. Має дочку й сина.
В ОГП, за неофіційною інформацією, відповідати за розслідування Державного бюро розслідувань, питання катувань та інші порушення прав громадян з боку правоохоронців, злочини скоєні військовими, справи Майдану.
Дещо менше відомо про Олексія Симоненка. За даними Резонансу, він кадровий офіцер, який знаходиться у розпорядженні СБУ. Подавав декларацію до НАЗК претендуючи на посаду заступника директора ДБР.
Інформацію наших джерел підтвердило й інтернет-видання «theБабель», “Симоненко працював в Службі безпеки України. Він подавав документи на участь у конкурсі на посаду заступника директора ДБР в січні цього року, коли Венедіктова ще була т. в. о. директора ДБР. Симоненко має земельну ділянку площею 2500 квадратних метри в Київській області. Решта майна належить його дружині Олені. Це квартира в Києві, житловий будинок (площа 640 квадратних метри) і дві земельні ділянки в Козині, а також кілька земельних ділянок у Нових Безрадичах під Києвом і квартира у Києві, якою вона спільно володіє з іншими людьми. Дружина єдина в родині має автомобіль — це Mercedes S-Class Coupe 400 2016 року випуску. Олена з 2019 року працює в сфері ресторанного бізнесу — володіє компанією «Крассула Б»”.
Симоненко відповідатиме в ОГ за розслідування поліції, фіскальної служби, боротьбою з оргзлочинністю. Також він буде курирувати розслідування вбивства Катерини Гандзюк, – повідомило джерело видання.
Як пише Резонанс, саме перерозподіл обов‘язків між заступниками генпрокурора і спричинив кадровий скандал.
“Незважаючи на те, що генеральний прокурор Ірина Венедиктова не планувала звільняти своїх заступників, заступник генпрокурора Віктор Трепак написав заяву про звільнення”, – розповіла вона Українським Новинам.
“Заяву він приніс. Я її ще не підписала”, – сказала генпрокурор. При цьому не назвала причину через яку пан Трепак подав у відставку.
Вона НЕ підтвердила інформацію, що це сталося через відсторонення його від справи про вбивство Катерини Гандзюк. “У нього є дійсно резонансні справи, які за ним і залишаються. І група прокурорів у цих справах залишається”, – сказала очільниця ОГП інформагенції.
Станом на 31 березня прізвище Трепака ще вказано серед заступників Венедіктової на сайті “оновленої прокуратури”.
Віктор Трепак свою позицію доніс через ZN.UA: “Сьогодні подав заяву про відставку з посади заступника Генерального прокурора. Таке рішення прийняв після того, як Генпрокурор Ірина Венедіктова змінила функціональні обов’язки заступників. Зокрема, у мене забрано курування діяльністю двох департаментів, – які здійснюють процесуальне керівництво у “справах Майдану”, та у справах, які розслідуються слідчими СБУ.
Виходячи з положень Закону України “Про прокуратуру” та КПК України, вважаю, що такий перерозподіл повноважень є способом впливу на мене та втручання у здійснення мною повноважень прокурора. Тобто можна стверджувати про порушення гарантій незалежності прокурора, що прямо заборонено законом.
Справа в тому, що моя посада не є суто адміністративною – з нею пов’язаний цілий комплекс процесуальних повноважень, передбачених КПК України, що є невід’ємними від тих кримінальних проваджень, які я курував до сьогоднішнього ранку. А це, зокрема, “справи Майдану” та справа про вбивство Катерини Гандзюк.
Перерозподіл повноважень між заступниками Генерального прокурора унеможливлює подальше виконання мною вищевказаних процесуальних повноважень у таких справах, а отже означає моє фактичне усунення від них у повному обсязі.
Таким чином мене фактично відсторонено від усіх ключових справ, якими я займався до сьогодні. При чому моє фактичне відсторонення від “справи Гандзюк” відбулося тоді, коли у ній ми вийшли на фінішну пряму.
Твердження Генпрокурора І.Венедіктової про те, що при зміні моїх функціональних обов’язків за мною залишаються ті ключові справи, якими я займався, є просто словами. Адже виведення з моєї компетенції відповідних підрозділів позбавляє мене як заступника Генпрокурора процесуальних та організаційних можливостей належно організовувати розслідування цих справ. Таке рішення на нинішньому етапі розслідування цих справ вважаю не виправданим і не виваженим, оскільки це не сприятиме ефективному розслідуванню.
Відповідно до Закону України “Про прокуратуру” поза межами кримінального процесу Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, які не можуть бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень. Саме тому я не сприймаю такий перерозподіл повноважень, що усуває мене від справ, за які я несу відповідальність перед суспільством. Ним також грубо порушено незалежність прокурора під час виконання мною службових повноважень. У зв’язку з цим мною подано рапорт про відставку.
Жодним чином не перебільшую своєї ролі і значення у розслідуванні цих справ, у т. ч. “справи Гандзюк”. Група прокурорів у цій справі є компетентною і наполегливою. Як і група прокурорів у “справах Майдану”. Але я добре знаю те, про що кажу. Зовсім не виключаю, що прокурорам, які наразі займаються розслідуванням цих справ, просто не дадуть працювати так, як у них потрібно працювати.
“Справа Гандзюк” – дуже не проста справа. Ми впритул наблизились до її повного розкриття і встановлення замовників. Але складається враження, що справжній результат окремих осіб не цікавить.
Мене можуть запитати, чому я не пішов з посади відразу після звільнення Руслана Рябошапки, який і запросив мене на роботу до Генпрокуратури. Не подав тоді у відставку, бо вважав за правильне і за обов’язок завершити ряд ключових справ, передусім “справу Гандзюк”. Бо керівники прокуратури змінюються, а справи “висять”. Було сподівання, що новий Генпрокурор (хто б він не був, а вже тоді було зрозуміло, хто ним стане) по справжньому перейметься долею цих справ. Таким чином один з основних принципів – послідовність у діяльності державних органів буде дотримано. Але дива не сталося – сьогодні це стало однозначно очевидним.
Передбачаю й інше: розпочата з такими складнощами реформа прокуратури, яка вперше за весь час незалежності України запровадила її кадрове очищення і кардинальну зміну принципів роботи, буде припинена. А це означатиме, що все повернеться до попередньої практики, до схем і “вирішення питань”. На превеликий жаль, є всі підстави говорити про втрачені можливості для утвердження в Україні нової за суттю прокуратури. Ясно усвідомлюючи відповідальність за свої зобов’язання, будучи послідовним у роботі, цей вчинок – ніяк не прояв слабкості. Іду, бо залишатися немає жодного сенсу. Робити, як потрібно для держави і як можу, – не дадуть. А робити, як комусь треба і для когось особисто, – не хочу і не буду. Шкода, що через певні обставини не можу виправдати надій, які на мене покладало суспільство, родини потерпілих та, свого часу, Президент”.
Тим часом батько Катерини Гандзюк публічно звернувся до Президента України Володимира Зеленського.
“Чому я повинен мовчати, коли прокурор, який перший серйозно взявся за справу і повернув в Україну кримінального авторитета Москала і виписав йому підозру, подав у відставку? Чому я повинен мовчати, коли читаю брехню генпрокурора про те, що вона не забирала справи у прокурора, який весь цей час копав херсонський кримінал і нарешті робив щось нормальне в справі Каті? Чому я повинен мовчати, якщо очевидно, що у нового куратора просто немає часу розбиратися в сотні прізвищ кримильної ОЗГ, яка роками вбивала людей на Херсонщині?”, – написав Віктор Гандзюк.
Як інформував Резонанс, за клопотанням Офісу генерального прокурора Печерський районний суд Києва 25 березня продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо нападу на громадську активістку Катерину Гандзюк до 12 місяців (до 29 липня 2020 року). Найближчим часом суд розгляне клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою одного із підозрюваних (якого нещодавно екстрадували з Республіки Болгарія) в замовленні та організації нападу на Катерину Гандзюк, – повідомили в прокуратурі. І нагадали, що досудове розслідування за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України ще триває.
“Була така серйозна загроза при відставці Рябошапки, що і затримання Левіна, і взагалі справа Каті полетить в трубу. Відставка Трепака, зміна групи, чи навіть проосто “залишення ситуації” напризволяще як це постійно буває в період зміни керівництва – гарантовано призвели б до спливу строків і зливу справи. І вона, ця загроза насправді не зникла, але вже не нависає над головою, як занесена сокира”, – написала у соцмережі адвокат родини Гандзюк Євгенія Закревська.
– На сьогоднішній день за рік провадження слідством не отримано ні одного доказу, який би підтверджував причетність В. Мангера до подій, які є предметом розслідування, і тут навіть питання не в тому, що не отримано доказів, які б прямо вказували на причетність, а їх немає взагалі. Через рік слідчих та розшукових конвульсій прокуратура опинилась на розтяжці у яку самі вскочили, тобто або направляти провадження до суду при відсутності доказів, або закривати провадження за відсутності в діях В. Мангера складу злочину. Враховуючи попередні заяви Прокуратури про винуватість В. Мангера, обидва варіанти однаково є катастрофічними та репутаційно нищівними, – написав у блозі для Резонансу 24 березня адвокат Мангера – Костянтин Глоба.
