Іван Бубенчик. Покарати не можна помилувати…
05.04.2018
Влада, затримавши активіста-майданівця, потрапила у пастку
Зранку 3 квітня на кордоні з Польщею у пункті пропуску «Шегині» був затриманий активний учасник подій на Майдані та війни на Донбасі Іван Бубенчик. Йому інкримінують убивства «беркутівців» під час Революції гідності. Печерський райсуд Києва, який 3 квітня почав розгляд справи щодо обрання міри запобіжного заходу підозрюваному, зранку 4 квітня оголосив перерву, задовольнивши клопотання адвоката Ігоря Коржука. Захисник заявив, що йому не вистачило часу для ознайомлення з матеріалами справи. Пізніше адвокат підозрюваного Леся Кляровська повідомила, що наступне засідання суду відбудеться 5 квітня.
Хто такий Іван Бубенчик і чому його справа викликала значний суспільний резонанс розбирався «Главком».
У чому обвинувачують майданівця
Про активного учасника Революції гідності відомо небагато. Він народився 18 квітня 1969 року у Львові. У 1987 році був призваний до лав Збройних Сил СРСР, пройшов школу військової розвідки «Десна». За інформацією з відкритих джерел, декілька місяців під час гарячої стадії конфлікту у Нагірному Карабасі перебував у цьому регіоні. Брав активну участь у подіях на Майдані, пройшов війну на Сході. Спочатку служив у батальйоні «Дніпро-1», який було засновано як добровольчий підрозділ, який згодом перейшов під крило поліції, потім командував батальйоном «Захід-2».
Бубенчику інкримінують вбивства двох працівників МВС узимку 2014-го під час подій на Майдані. Як пояснив начальник управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури України Сергій Горбатюк, затримання Бубенчика відбулося через його численні неявки на допит. Нині йому вручили підозру у вбивстві «беркутівців» під час Революції гідності. Народний депутат Володимир Парасюк поки що безуспішно намагався взяти майданівця на поруки. За словами прокурора, до Бубенчика не можна застосувати закон про амністію.
Вірогідно, обвинувачення майданівця будується, перш за все, на його власних зізнаннях. У лютому 2016-го року у розслідуванні «Громадського» боєць розповів, що під час подій на Майдані він убив двох працівників «Беркуту» пострілами в потилицю. Але за півроку, наприкінці 2016-го року нібито сам Іван намагався спростувати свої ж слова про вбивства, і навіть розшукував журналіста, який оприлюднив його зізнання.
Як змінювалась позиція влади
У січні 2014 року парламент і розпал Революції гідності під тиском майдану схвалив так званий «Закон про амністію» («Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань»). За цим документом звільняються від відповідальності учасник подій 2013-2014 років. Іншими словами, у разі наявності доказів людину визнають винною, але звільняють від покарання. Та чи мають дії Івана також мають підпадати під дії закону?
У 2016-му році Сергій Горбатюк повідомляв, що Бубенчик фігурує у справі про вбивства на Майдані, однак прокурор посилався саме на цей закон. Мовляв, майданівцям цю підозру неможливо висунути. «Згідно з рішенням Верховної Ради, всі особи, які були причетні до будь-яких злочинів проти правоохоронців (під час Майдану), попадають під амністію. Справи стосовно них мають бути закриті. Вони не можуть бути затримані, їм не може бути повідомлено про підозру», – говорив Горбатюк у лютому 2016-го. Однак зараз ситуація кардинально змінилася попри те, що ухвалений Радою закон ніхто не скасував. Цікаво і те, що ще у 2014-му році в одному з інтерв’ю Іван Бубенчик розповідав, що стріляв по правоохоронцях, і не тільки він, але тоді влада питань до нього не мала. Характерними є спогади про події на Майдані, озвучені активістом чотири роки тому:
«Люди були просто вимучені, відходили від щитів. Дехто відходив просто сходити в туалет. Я бачив, як вони не поверталися… Прийшов такий момент, коли я постійно молився Богу і просив у нього, щоби він дав мені 40 автоматів. Я не знаю, звідки вони повинні були взятися. Але навчений життям, коли молишся, то обов’язково вони з’являться тому, що Бог чує», – розповідав Іван журналістам у 2014-му році. За його словами, якийсь чоловік приніс сумку для тенісних ракеток, у якій лежав автомат. Саме тоді, каже боєць, настав той переломний момент, який змусив його взяти до рук зброю. За допомогою товаришів він «створив ефект 20, а може і 40 автоматів на Майдані», розповідав Бубенчик. Каже, що стріляв по ногах міліціонерів, аби вони відступили.
Закон, як міна сповільненої дії
Громадські активісти і юристи б’ють на сполох. Кажуть, що якщо буде засуджено Івана Бубенчика, який фактично чинив збройний опір вбивствам протестувальників на Майдані, це може спричинити ланцюгову реакцію – притягнення до відповідальності інших майданівців. До того ж ухвалений Радою закон дає можливість вибіркового правосуддя. Наприклад, нардеп Парасюк уже заявив, що не виключає, що йому інкримінуватимуть створення злочинного угрупування у цій справі, по якій судять Бубенчика.
Журналіст Стас Козлюк згадує справу іншого активіста-майданівця Леоніда Бібіка, який в розпал протестів «віджав» вантажівку у правоохоронців і збив на смерть іншого активіста Сергія Дідича. Суд якраз застосував у цьому випадку ухвалений парламентом закон і відпустив Бібіка на волю.
Про недосконалість закону, який зовсім не означає автоматичне звільнення майданівців від відповідальності свого часу говорила і писала адвокат Небесної сотні Євгенія Закревська. «…Першими, хто скористалися подібним законом стосовно 30-го листопада щодо розгону студентів були Попов, Сівкович (екс-голова столичної адміністрації, та екс-заступник секретаря РНБО)… », – казала вона два роки тому. Визнає недосконалість закону і Сергій Горбатюк. «Якщо дослівно цю статтю (статтю 9) виконувати, то виходить, що ми взагалі не повинні вести розслідування, бо ми збираємо дані стосовно потерпілих, які постраждали на Майдані, а стаття 9 забороняє нам це робити. А стаття 10 передбачає відповідальність за це. У законі так виписана термінологія, що можна його трактувати двояко, або навіть трояко: учасники акцій протесту — це хто? Особи, котрі протестували проти режиму Януковича? В той час протестували і на «антимайдані» — вони були учасниками масових акцій протесту», – міркував свого часу Горбатюк.
За словами координатора Медійної ініціативи за права людини Ольги Решетилової, ключ до розслідування вбивств активістів може лежати у розслідуваннях вбивств правоохоронців. «І це не означає, що активістам Майдану не потрібна амністія – потрібна! Але тільки після того, як будуть закінчені розслідування», – написала вона на своїй сторінці у Facebook, посилаючись на спілкування з адвокатами Небесної сотні.
Заслуги Бубенчика перед Україною
Після Революції гідності Іван Бубенчик відправився на фронт добровольцем батальйону «Дніпро-1», який з часом став офіційним підрозділом МВС. Був заступником п’ятої роти батальйону. Українська сторінка у Wikipedia розповідає, що у липні 2014-му він у складі групи з 30 бійців брав участь у розвідці боєм під Карлівкою за наказом командира 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил та під керівництвом полковника Володимира Шилова. 30 серпня 2015-го року проросійські бойовики намагалися взяти штурмом Піски, однак їх атака була успішно відбита, щоправда ціною життя і здоров’я солдатів. Загинув боєць Анатолій Митник, а Бубенчик був поранений у ребро. Лікування проходив у Дніпровському шпиталі. Він відомим також тим, що за допомогою волонтерів організації «Зимна вода» доставив для фронту три броньованих Volkswagen LT45, на яких вивозили поранених бійців з «Донецького аеропорту». Восени 2015-го, заручившись підтримкою Ради комбатів, став командиром батальйону «Захід-2».
Що загрожує Бубенчику
Івану Бубенчику інкримінують порушення трьох статей Кримінального кодексу України (п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 348, ч. 1 ст. 263), зокрема вбивство і замах на вбивство, а також носіння вогнепальної зброї і боєприпасів без передбаченого законом дозволу. Найбільший термін – до 15 років ув’язнення – передбачає стаття про умисне вбивство. Та чи покарають активіста?
Журналіст Юрій Бутусов вважає, що Іван Бубенчик має бути звільнений. Серед аргументів – відсутність доказів, що саме постріли Івана спричинили смерть правоохоронців, а також той факт, що громадянин Липський, власник карабіна, з якого здійснювалися постріли, досі не притягнений до відповідальності. За інформацією Бутусова, він переховується у Польщі. Окрім того, журналіст переконаний, що фактор того, що Бубенчик добровольцем пішов на фронт і захищав Україну також має бути аргументом для суду, як і суперечності у свідченнях самого Івана щодо своїх дій у лютому 2014-го.
Тим часом Генпрокурор Юрій Луценко спробував дати задній хід обвинуваченням на адресу Бубенчика. На своїй сторінці у Facebook він висловив незгоду із діями фактично свого підлеглого Сергія Горбатюка і заявив про заміну групи прокурорів щодо даного епізоду розслідувань, яку очолить мій заступник Анжела Стрижевська. «Протягом дня чекаю від неї остаточного об’єктивного рішення щодо кваліфікації дій Івана Бубенчика 18-20 лютого 2014 року під час подій на Майдані Незалежності, визначення його статусу в провадженні, а також запобіжного заходу, який можливо застосувати до нього», написав Юрій Луценко.
Михайло Глуховський
