Історична справа для поліції. Чому Верховний суд повернув 6 патрульних на лаву підсудних

07.10.2022

Минулого тижня Верховний суд скасував рішення, яким за відсутністю доказів було кримінальну закрито справу щодо шести співрбітників патрульної поліції, звинувачених у перевищенні повноважень, що призвело до смерті юнака. Від Верховного суду чекали «історичного рішення», яке поставить крапку в цій складній справі, визнавши невинуватість поліції, або ж відновить процес і дасть потерпілим можливість боротися далі. Зрештою, суд скерував справу на повторне слухання в апеляційну інстанцію.

9 лютого 2018 року після опівночі два екіпажі патрульної поліції в кількості дев’яти працівників приїхали в  у центральну частину Львова до ТЦ «Магнус». У формі та зі зброєю поліцейські зайшли всередину закладу «Національна лотерея» без будь-якої причини, адже попередньо ніяких скарг не поступало. Як потім будуть пояснювати деякі з них, кому пощастило залишитися у статусі свідків, вони хотіли поспілкуватися із персоналом лотереї, з’ясувати, чи не роблять відвідувачі чогось незаконного. Всередині патрульні розійшлися по сторонам, перевіряючи нечисельних клієнтів закладу.

Поліцейський Леськів підійшов до 22-річного Володимира Клима, який сидів за лотерейним терміналом, і запропонував викласти на стіл речі з кишень. Потім Леськів став промацувати одяг хлопця з внутрішньої сторони, фактично розпочав особистий обшук, не маючи на те підстав і повноважень. Раптом Леські помітив, що Клим укинув собі до рота невідомий предмет, який до цього лежав у лівій внутрішній кишені куртки. У відповідь Леськів разом із Андрушківим, Гетьманом, Демчиною, Дорошем, Устьяновським застосували до хлопця фізичну силу.

Леськів схопив Клима за капюшон  та ліву руку, Андрушків допомагав утримувати хлопця, а Демчина з метою подолання нібито опору потерпілого вдарив його в грудну клітку, від чого той почав падати. А Гетьман і Дорош викручували Климу руки, після чого повалили на землю. Леськів, Гетьман і Дорош утримували Клима в лежачому положенні, не даючи самостійно вийняти сторонній предмет із рота. Більше того, поліцейські наділи потерпілому стяжки на руки. Під час «спілкування» з поліцією предмет із рота хлопця перемістився у дихальні шляхи, викликавши механічну асфіксію, тобто удушення.

У вироку згадується про вилучений із трупа прозорий поліетиленовий пакет у зім’ятому стані, який щільно перекривав просвіт дихальних шляхів в ділянці входу в гортань. Але на стадії досудового слідства експертиза показала, що всередині був канабіс. У списку особистих речей загиблого було ще два згортки — з білим порошком і рослинною речовиною зеленого кольору (імовірно, також канабіс). Виносячи вирок, суд розпорядився наркотичні речовини, які були в списку речових доказів, знищити.

У крові загиблого не виявили слідів алкоголю чи наркотичних речовин. Батьки заперечували, що їх син вживав щось подібне і говорили, що скоріше це поліцейські намагалися щось йому підкинути, щоб потім вимагати гроші.

Усі події всередині грального закладу фіксувалися на камеру відеоспостереження. Також у суді виступали очевидці з числа персоналу закладу. Охоронець лотереї бачив, як поліцейські начебто пробували самі дістати щось із горла, розтискали щелепи, стискали кадик, але потерпілий нічого не виплюнув.

Зрозумівши, що затриманому погано і він, імовірно, блюватиме, його вивели на вулицю і залишили зв’язаним на тротуарі, де він пролежав близько 10 хвилин, протягом яких правоохоронці нічого не робили. Потім патрульні намагалися напоїти хлопця лежачи і робити йому закритий масаж серця. До приїзду швидкої юнак помер.

Те, що патрульні діяли непрофесіонально, визнали навіть у самій поліції в рамках службового розслідування, результати якого потім стали одним із доказів. У висновку розслідування зазначається, що патрульні незаконно перевіряли відвідувачів, зокрема, Леськів незаконно обшукував Клима. А коли той кинув собі до рота сторонній предмет, не пересвідчившись у походженні цього предмета та можливій загрозі громадському порядку, працівники поліції почали незаконно застосовувати фізичну силу.

У статті 45 закону «Про поліцію» зазначається що кайданки та інші подібні засоби застосовуються до особи, яка підозрюється у скоєнні злочину та чинить опір поліцейському або намагається втекти; під час затримання особи, якщо своїми небезпечними діями вона може завдати шкоду собі і оточуючим та ін.

Із записів нагрудних камер поліцейських видно, що Клим лежав на підлозі у знерухомленому та безпорадному стані, не чинив опору і об’єктивно не міг зашкодити чи бути небезпечним для дев’яти озброєних поліцейських, які наділи на руки потерпілого пластикові стяжки, різко підняли хлопця на ноги, а потім знову повалили на підлогу. При цьому один із патрульних ще вдарив затриманого кулаком у спину, так що той кричав від болю, хрипів, плакав, намагався щось сказати. Коли потерпілий вирвав руки із стяжок, патрульний надів їх повторно, хоча хлопець не чинив опору, не поводився небезпечно і просив про допомогу кричав: «Мені погано».

У службовому розслідуванні написано, що дії патрульних були неспіврозмірними по відношенню до поведінки потерпілого. З відео видно, що Клим не тримається на ногах, його голова закидається назад, він знову падає на коліна, голова вже опущена до низу, руки стягнуті за спиною. Потерпілого виводять на вулицю, де він, не втримуючись на ногах, падає на коліна і поліцейські кладуть його на тротуар обличчям донизу, потім перевертають на спину і лише через 8 хвилин починають реанімувати вже непритомного хлопця.

Усі поліцейські начебто проходили навчання із домедичної підготовки, успішно склали заліки. Але лікар швидкої, яка тої ночі прибула на виклик до закладу лотереї, повідомила суду, що патрульні діяли неправильно. Закритий масаж серця не робиться через верхній одяг і тим більше не тоді, коли потерпілий із зав’язаними руками.  Навпаки, коли в потерпілого в роті є сторонній предмет, не можна його обмежувати в рухах, а слід дозволити самому виплюнути чи витягнути предмет із рота. Але руки у хлопця були сильно стиснуті затяжками і він не зміг сам собі зарадити. З лівої руки затяжку знімали вже у присутності медиків.

Також медик пояснювала, що хлопця можна було б спробувати урятувати, зробивши розріз горла і вставивши трубки для відновлення дихання. Однак лікарів викликали до людини, яка втратила свідомість, нічого не повдомляючи про сторонній предмет. Тому медики навіть не мали при собі необхідного обладнання…

Галицький районний суд Львова влітку минулого року визнав поліцейських винними у перевищенні влади і службових повноважень групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Усіх шістьох засудили до 8 років позбавлення волі. Та менше ніж за шість місяців Тернопільський апеляційний суд скасував цей вирок і справу закрив за відсутністю достатніх доказів вини працівників поліції. До слова, обвинувачені продовжували весь цей час працювати. Поліція публічно стала на їх бік, сприймаючи це як справу честі. Під час засідань апеляції під стінами суду постійно перебували люди з плакатами, частина з яких вимагала покарання поліцейських, а інші — їх виправдання.

Апеляційний суд вирішив, що дії обвинувачених самі по собі не могли безпосередньо призвести до удушення і смерті, а були опосередковані діями потерпілого. Крім того, суд поставив під сумнів, що поліцейські знали про переміщення предмета у дихальні шляхи і розвиток удушення. Крім того, суд визнав недопустимою судово-медичну експертизу трупа, що потягло за собою недопустимість ще низки медичних висновків і позбавляло справу ключлвих доказів.

Представник потерпілих Андрій Кравець сказав, що після ухвали Тернопільського апеляційного суду в справі ясності більше не стало. Навпаки, з’явилося ще більше запитань. І головне з них: хто ж таки винен у смерті хлопця?

«Настав той момент, коли ви маєте ухвалити рішення, від якого залежить, чи буде наша поліція безкарна, чи будуть вони і надалі вбивати наших дітей і громадян… Убивши нашого сина, неодноразово принизивши його честь і гідність, хоча б мали каятися за вчинене, але ж ні… Із зв’язаними руками вбивали нашого сина, який говорив, що йому погано, що він умирає… Для них, як для тих орків, життя людини є ніщо і закони не для них писані», — крізь сльози казала Наталія Клим, мати загиблого. Апеляційний суд же з, її слів, просто убив віру батьків та родичів у правосуддя.

У Верховного суду потерпілі просили задовольнити їх скаргу і дати можливість продовжити боротьбу за справедливість і покарання винних.

У своїх скаргах прокурор і потерпілі вказували на те, що апеляційний суд вибірково дослідив докази і значно меншу їх кількість та на цій підставі ухвалив зовсім протилежне рішення. Водночас захист пояснював, що досліджувалися лише ті докази, про які вони просили в апеляційних скаргах, учасники не клопотали про безпосереднє дослідження доказів, а суд зробити з власної ініціативи це не міг. Захист на стадії апеляції просив тільки дослідити протоколи відкриття матеріалів справи на стадії завершення слідства і відтворити аудіозаписи показань свідків у судовому засіданні, бо їх зміст у вироку начебто був спотворений. Адвокат Володимир Рубінський категорично заявив, що, на його думку, ця кримінальна справа взагалі ніколи не мала потрапити до суду.Представник патрульної поліції як цивільного відповідача Олександр Дзюба закликав суд залишити рішення апеляції без змін. «Прошу звернути увагу на історичне значення цієї справи. Патрульні поліцейські 24/7 захищають права і свободи людей — зараз у мирних містах і там на фронті. Це рішення історичне і визначатиме обсяг прав і обов’язків, які матимуть патрульні поліцейські в подальшому», — сказав Дзюба.

Одним із ключових аргументів захисту було порушення підслідності.

У лютому 2018-го, коли сталася трагедія, Державне бюро розслідувань, що спеціалізується на справах працівників правоохоронних органів, ще не розпочало свою роботу. Виконувач обов’язків прокурора Львівської області доручив слідство управлінню прокуратури Львівської області.

У подальшому постановою заступника генпрокурора від 25 травня 2018 року досудове розслідування доручено слідчому управлінню прокуратури Тернопільської області.

Прокурор відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області 18 липня 2018 року визначив підслідність справи знову за слідчим управлінням прокуратури Львівщини.

18 вересня 2018 року заступник генпрокурора потворно доручив розслідування слідчому управлінню прокуратури Тернопільської області. А 7 листопада генпрокурор передав слідство відділу УСБУ у Львівській області.

Закриваючи справу, апеляційний суд зазначив, після 27 листопада 2018-го коли запрацювало ДБР, розслідування мали передати саме цьому органу. Натомість СБУ продовжила займатися слідством, а, отже, зібрані докази є недопустимими.

Однак Верховний суд не погодився із таким висновком. Адже на момент початку досудового слідства ДБР ще не працювало. У подальшому розслідування було доручено слідчим СБУ Львівської області постановою генпрокурора, що не суперечило вимогам КПК. Виключну підслідність мають лише справи НАБУ.

Основні докази винуватості, на які посилався суд першої інстанції, — протоколи огляду місця події і протокол щодо вилучення з приміщення закладу «Національна лотерея» відеореєстратору із записом подій, відеозапис із камер спостереження, висновок судово-медичної експертизи трупа, висновок комісійної судово-медичної експертизи щодо причин смерті, лист КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф» щодо причин виклику швидкої медичної допомоги.

Усі ці докази зібрані слідчим управлінням прокуратури Львівської області. Інші слідчі органи, яким передавалась справа, по суті майже нічого не внесли.

Судово-медична експертиза трупа проводилась на підставі постанови слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області, тоді як досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось слідчим управлінням прокуратури Львівської області. Апеляційний суд вирішив, що прокурор, надаючи доручення слідчому на проведення такої експертизи, діяв всупереч вимогам КПК, оскільки визначати конкретного слідчого для проведення слідчої дії уповноважений лише керівник органу досудового розслідування.

Верховний суд не погодився із таким висновком. У даному випадку прокурор не доручав в цілому проведення досудового розслідування слідчому відділу Галицького ВП ГУНП у Львівській області. А конкретно слідчій прокурором надавалось доручення на проведення конкретної слідчої дії, що не суперечить його повноваженням.

Верховний суд зіслався на правовий висновок Великої палати у постанові від 31 серпня 2022 року. Йдеться про те що суд може визнати дані висновку експертизи недопустимими доказами за умови, якщо призначення експертизи призвело до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України, а також у разі, якщо такі порушення викликають сумніви у достовірності відомостей, отриманих під час слідчої дії.

В ухвалі суду апеляційної інстанції не пояснюється, як порушення порядку отримання висновку експертизи трупа, вплинуло на достовірність експертного дослідження.

Апеляційний суд поставив під сумнів, що всі обвинувачені знали, що у потерпілого в роті був сторонній предмет, який потім перемістився у дихальні шляхи.

Верховний суд вважає, що не спростовано висновків місцевого суду про те, що відповідно до показань самих же обвинувачених (які насправді показань у судовому засіданні не давали — ред.), їх дії по відношенню до потерпілого якраз були зумовлені саме тим, що він кинув собі до рота невідомий предмет, після чого працівники поліції почали застосовувати фізичну силу.

Більше того, із показань свідків вбачалося, що, лежачи на підлозі, хлопець почав задихатися, видавати звуки крику та плачу, з порушенням артикуляції мови і тембру голосу, просив про допомогу, та не чинив опору під час затримання.

Тобто працівники поліції достовірно знали про перебування у роті потерпілого стороннього предмета і позбавили його можливості собі допомогти, поставили у небезпечну ситуацію, а після того, як він почав задихатися, не надали допомоги.

Також розкритикований був висновок апеляційного суду про те, що місцевий суд у вироку узагальнено виклав відомості з відеозаписів з приміщення закладу «Національна лотерея» та нагрудних камер поліцейських без конкретизації дій кожного з обвинувачених по відношенню до потерпілого, оскільки з мотивувальної частини вироку вбачається, що дії обвинувачених були детально описані.

Верховний суд вирішив, що апеляційна інстанція вдалася до довільного викладу та перекручування обставин справ і не мотивувала своїх висновків.

Невідомо наразі, де буде слухатися апеляція. Минулого року в Львівському апеляційному суді не вистачило суддів для формування колегії і тому справу передали в сусідню Тернопільську область.

Ірина Салій

Джерело