Хто ворог: наркомафія чи наркозалежні?
23.05.2017
Чи принижують людину через те, що вона хвора на рак? Чи відбирають у хворого на діабет інсулін, а у хворого на астму – інгалятор? Чи можна кинути у в’язницю безневинну людину? А як щодо катувань?
Переконана, що кожен скаже рішуче ні! Втім, коли справа стосується наркозалежного, критерії допустимої поведінки змінюються.
Залежність від наркотиків – це хвороба, а не злочин. На жаль, правоохоронці так не вважають. Основні свої зусилля вони спрямовують на покарання хворих людей, а в цей час наркобізнес продовжує процвітати та поширювати наркозалежність.
Гучні заголовки у ЗМІ підтверджують цю тезу: «Болградские правоохронители обнаружили нарколюбителя»; «Измаильские правоохронители задержали подозреваемого в незаконном хранении наркотиков». Так правоохоронні органи звітують про свої досягнення.
Поліція повинна боротися з наркозлочинністю. Але питання в тому, хто ворог: хворі на наркозалежність люди чи наркобізнес який на них паразитує?
Офіційна статистика Генеральної прокуратури України показує вражаючі цифри, які ілюструють стан боротьби з незаконним обігом наркотиків. Всього за 3 місяці 2017 року зареєстровано 18024 наркозлочини. З них 14966 не пов’язані зі збутом наркотиків, а це 83%. За збут (стаття 307 Кримінального процесуального кодексу України) відкрито лише 1995 проваджень, а це лише 11%. З наведених статистичних даних можна зробити висновок, що увага правоохоронців зосереджена на споживачах наркотиків, а не торговцях – причині поширення наркоманії.
Наркозалежні особи є «зручними» для «розкриття» й інших злочинів. Відомо, що систематичне та тривале споживання наркотиків призводить до «ломки» (абстинентного синдрому), яка наступає внаслідок припинення такого вживання. В цьому стані людина готова зробити все, аби припинити страждання. На жаль, у правоохоронців вже багато років існує практика використання «ломки», щоб отримати зізнання у скоєнні злочину(ів). Це ніщо інше як катування, яке іноді призводить і до смерті. Побиття, приниження, погрози, незаконні позбавлення свободи тощо – все це супроводжує «спілкування» наркозалежного та правоохоронця.
Кожен з нас може бути у ролі затриманого, і я переконана, що ніхто не хоче відчути на собі або на своїх близьких перераховане.
Мета цієї статті – вкотре привернути увагу громадськості до проблеми, а правоохоронні органи закликати до професійного підходу у виконанні своїх обов’язків.
P. S. Національна поліція України служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (статті 1 Закону України «Про Національну поліцію»).
Нагадуємо, що Експертний центр з прав людини, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», продовжує формувати команди небайдужих людей, які виявляють порушення прав людини, за можливості припиняють їх, розслідують факти порушень та попереджають їх у майбутньому. Сьогодні групи діють у 10 регіонах України (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Сумська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Запорізька, Житомирська, Львівська та Хмельницька області). Детальніше про діяльність команд можна дізнатися за посиланням:
Злата Швець, Експертний центр з прав людини
