ГенPRокурор та фейкова реформа
22.02.2018
Кінець травня 2016 року… тільки що призначений Генеральний прокурор Юрій Луценко гучно анонсує “велику чистку прокурорів”. Для того, щоб розпочати цю “чистку”, Генпрокурор затверджує спеціальний наказ про проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів. Вона включала в себе щорічне заповнення прокурорами так званої “декларації доброчесності”, однак, якщо ж інформація у даній декларації буде не повна або не відповідатиме дійсності – прокурора можливо навіть звільнити.
Юрій Віталійович так само гучно представив і “головного чистильщика” прокурорів.Ним став колишній боєць АТО з чудовою репутацією Петро Шкутяк.
Відповідальними за перевірку декларацій доброчесності від громадськості стали також колишні бійці АТО.
Саме з анонсом великого очищення в прокуратурі, прикрившись підтримкою учасників бойових дій, Юрій Віталійович застрибнув на крісло Генерального прокурора. До того ж, представляючи Петра Шкутяка, він навіть поспішив зазначити, що буде самостійно, власним наказом, звільняти прокурорів за брехню в декларації доброчесності.
У листопаді “головний чистильщик” прокуратури звільнився з посади так і не продемонструвавши гучних звільнень через брехню в декларації доброчесності. Однак натомість була обрана та повноцінно запрацювала Генеральна Інспекція прокуратури, в повноваження якої входить саме перевірка декларацій доброчесності.
І ось через 2 роки перевірок декларацій доброчесності, очищення прокуратури та перемог ім. Ю. В. Луценка в реєстрі декларацій доброчесності знаходимо скромну анкету начальника відділу забезпечення державного обвинувачення в суді прокуратури м. Києва Віктора Клименка. У ній він, як і всі інші його колеги, зазначає, що ним не вчинялось дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.
І тут важливий нюанс: прокурор Віктор Клименко у 2012 році представляв обвинувачення проти тодішнього міністра МВС Юрія Луценка, тобто вів справу, яка вважається нічим іншим ніж політичною помстою та ніяк не може свідчити про незалежність та об’єктивність прокурора. А отже, Віктор Клименко збрехав у декларації доброчесності.
Після публікації розслідування щодо Віктора Клименка прес-секретар Лариса Сарган встигла заявити про те, що Генпрокурор не буде мститись своїм кривдникам, не підвищував на посаді Віктора Клименка та немає нікого звільняти.
Однак справа не в помсті Генерального прокурора своїм кривдникам. Справа в тому, що Юрій Луценко запровадив “таємну перевірку декларацій доброчесності”, анонсував “велику чистку” органів прокуратури, пропіарився призначенням в органи внутрішньої безпеки бійців АТО, створив спеціальну Генеральну інспекцію ГПУ, завданням якої є перевірка декларацій доброчесності і при цьому за 2 роки заповнення декларацій доброчесності НЕ було звільнено тих, хто відверто в ній збрехав.
Наприкінці січня цього року журналісти Bihus.info виявили прокурора тієї ж прокуратури міста Києва Павла Головка, який обвинувачував активістів Майдану і при цьому також у своїй декларації доброчесності підтвердив, що не вчиняв дій, які порочать звання прокурора.
То де ж “велика чистка” генпрокурора Юрія Луценка?! Де результати від введення такого “інноваційного методу” як декларації доброчесності та створення спеціального органу для їх перевірки?! Де реформована прокуратура пана Луценка, якщо, як виявляється, у ній досі працюють прокурори на зразок Віктора Клименка та Павла Головка?
