Гамбіт недоторканих
01.07.2021
Серед усіх криз, з якими за недовгі 30 років стикалась Україна, ця, можливо, не найстрашніша. Але дуже підступна.
Вона не позбавляє грошей так, як криза економічна, здоров’я – як коронавірусна, або життя – як політична.
Вона може тихо назрівати місяцями чи навіть роками. Таїтись у величних стінах будівлі на 14 тисяч квадратних метрів. І залишатись непомітною для широкого кола. Кулуарною.
Конституційна криза в країні триває вже 8 місяців. Точніше – за цей час спливла публічна частина айсберга. Вона почалась після загально відомого рішення, що “знесло” низку антикорупційних норм. Продовжилась – переслідуванням керівника суду Олександра Тупицького.
Конституційний Суд – одна із найзакритіших і, беззаперечно, найважливіших інституцій. Його влада не так помітна, як, наприклад, вплив Банкової чи Верховної Ради. Але на ньому, іноді без зайвої уваги суспільства, замикаються доленосні для держави рішення.
Бунтарі в мантіях
Весна 2019, півтора року до кризи. Держава готується до зміни влади. Зміни назрівають і всередині КС. Там готують відставку голови суду Станіслава Шевчука. На те, щоб ці плани реалізувати, піде, як і на зміну президента, два місяці.
Бунтівники знайшлись серед “своїх”. Конституційний Суд – структура неоднорідна. У ньому загалом – 18 місць, квоти на які мають президент, Верховна Рада і З’їзд суддів.
Навесні 2019 року головні мантії країни носили представники різних груп. Частину впливу все ще зберігали “донецькі”, які прийшли в часи Віктора Януковича, а серед призначенців постмайданної влади були креатури БПП, “Свободи”, “Батьківщини” та навіть рекомендований експрезидентом Віктором Ющенком.
У теорії двері КС мають бути щільно закриті для політики. Судді мають бути нейтральними і дотримуватись професійної етики як на роботі, так і поза нею. Але практика, особливо непублічна, часто менш поетична.
У період запеклої політичної боротьби в державі ці процеси не обійшли й КС. Між головою КС Шевчуком і главою держави Петром Порошенком, який досиджував на Банковій останні місяці, назрів конфлікт. Принаймні, так це виглядало в публічному просторі.
У лютому 2019 року суд вперше скасував покарання за незаконне збагачення. Репутаційно це вдарило і по команді Порошенка. В його штабі рішення КС називали “шкідливим”, з огляду на негативну реакцію громадськості та міжнародних партнерів.
Водночас, Шевчук зустрічався з представником іншого штабу – Андрієм Богданом, який очолив Офіс Володимира Зеленського після його перемоги.
Зараз ексголова суду запевняє УП, що ані цей візит, ані рішення щодо незаконного збагачення не не були пов’язані з виборчою боротьбою.
“Ніяких таємних зустрічей не було. Ніякого секрету не було. Він (Богдан – УП) офіційно записався, я як голова суду його прийняв”, – каже Шевчук. Він стверджує, що на зустрічі говорили про те, як варто виправляти скасовану норму про збагачення, а поставити її в порядок денний судді вмовляли голову ще з осені.
Також Шевчук говорив із Богданом про справу, яка стосувалась його самого – так званого “закону Богдана”. Ним у 2016 році тоді ще юристу Корбана та десятку інших кандидатів перекрили можливість зайняти звільнені місця депутатів у “Блоку Петра Порошенка”, з яким вони балотувались у 2014.
Але КС ще в 2017 році, за півтора року до подій з Шевчуком, скасував право партій “чистити” списки вже після виборів.
Зрештою, як частина конфлікту з Порошенком, Шевчук у 2019 році звинувачував оточення п’ятого президента в організації “перевороту” всередині Конституційного Суду. Зараз він каже, що “заколот” організували колеги за підтримки різних сил. У тому числі, створюючи йому в ЗМІ заполітизований образ.
У “бунті” проти керівництва КС взяли участь вихідці з різних умовних таборів. Формальними ініціаторами виступили троє призначенців від Верховної Ради. Це креатура “Свободи” Ігор Сліденко та колишні “БЮТівці” Сергій Сас та Микола Мельник.
Вони звинуватили Шевчука у посадових порушеннях, зокрема, політизації суду та роботі над власним іміджем, а не обов’язками. Колеги Шевчука, серед іншого, закидали йому допуск брата до впливу на установу. Журналісти-розслідувачі пізніше розповідали, що Шевчук брав собі в радники знайомих брата.
“Вони прямого стосунку до брата не мають, – стверджує ексголова суду в розмові з УП. – Після обрання на посаду я опинився в ситуації, коли відповідаю за все, у тому числі за питання фінансового характеру. А проти мене йшов саботаж, інтриги. Тому я взяв декілька фахівців, які мені допомагали розібратися з паперами”.
Шевчук стверджує, що деякі судді тиснули на нього, погрожували, вимагаючи діяти за їхніми вказівками. Пізніше вони ініціювали його звільнення.
Незадовго до звільнення голови “бунтарі” обговорювали плани з Андрієм Богданом. Про це УП розповіли два співрозмовники по різні боки: колишній співробітник КС і член ЗеКоманди.
“Меседж передавався через спільних знайомих, щоб вони Шевчука не зносили до інавгурації, – каже колишній соратник Зеленського. – Якщо Шевчука знесуть, а нового голови не буде, то інавгурації теж не буде (голова КС приводить президента до присяги – УП)“.
За даними журналіста Юрія Бутусова, такі перемовини відобразились на сумнозвісних “плівках Вовка“ – таємних записах з Окружного адмінсуду. Співрозмовник УП з боку суду каже, що в цих перемовинах влада теж мала власний інтерес. А вимогами Богдана в обмін на звільнення Шевчука могло бути призначення нового голови до інавгурації та вирішення “болючих” питань.
Зокрема, із законом про люстрацію, під яку підпадав новий очільник Адміністрації президента. Також могло йтись про справу “Запорізького заводу феросплавів” олігарха Ігоря Коломойського, завдяки якій у червні 2019 року у НАБУ забрали можливість блокувати потенційно корупційні договори у період розслідування.
За півтора року один із членів ЗеКоманди розповідатиме УП не під запис, що про зв’язки нового голови суду Олександра Тупицького з олігархом Ігорем Коломойським на Банковій говорили ще задовго до початку кризи говорили.
Про політичний та бізнесовий вплив на КС зрештою скаже, хоч і натяками, і президент. Однак уже тоді, коли і сам зануриться в конфлікт з Тупицьким, у червні 2021:
“Його суб’єктизували, я вважаю, різними фінансовими важелями різні групи, зокрема, політичні та бізнесові, які супроводжують досі його життя і роботу”.
Травень 2019 року, до кризи – 1 рік і 5 місяців. Руки “бунтарів” таки дійшли до усунення свого керівника. За правилами, судді не могли звільнити Шевчука з посади голови. Тому вони намагались змусити його до відставки – висловивши недовіру, що теж не передбачено законом. Шевчук, у свою чергу, відступати відмовився:
“Тупицький прийшов до мене в кабінет і запропонував написати заяву про відставку з посади голови з відкритою датою. В обмін на це я маю їм допомагати вирішувати ті справи, на які вони вкажуть”.
Зрештою судді пішли останнім можливим шляхом – позбавили очільника не лише влади, а й мантії загалом. У розпорядженні УП є протокол засідання того дня, в якому зафіксовані внутрішні обговорення.
Найбільш показовими у ньому є слова судді Наталі Шаптали. Вона, наприклад, обурювалась чуткам про кулуарні домовленості навколо справи про люстрацію. Шаптала веде цю справу і каже: з нею ніхто ні про що не домовлявся.
Але головне інше. Жінка закидала колегам розхитування ситуації. І натякала, що знає про нечисті помисли:
“Напевно, у когось заслало глаза, очі (у кого глаза, в кого очі – не знаю що), але невже ви не бачите, що ви робите своїми руками? Навіщо ви це робите?…
Якщо у когось є амбіції… і можливо, тут є достойніші і кращі, ніж Шевчук, напевно – так. Але, люди добрі, кажуть: бійтесь Бога, що ви робите зараз?
Чи ви не читаєте, що нас звинувачують в тому, що ми хочемо зірвати інавгурацію президента? Вам цього мало?… Я пропоную подумати трішки, схаменутися, свої амбіції спряжать… Давайте не трясти країну!”.
Шаптала критикувала звинувачення, які висунули Шевчуку. Мовляв, буде соромно, якщо висновки Конституційного Суду скасує суд звичайний, а самих тлумачів Конституції назве дилетантами.
“А зараз не соромно?” – питає її суддя Володимир Мойсик.
“А зараз соромно! Але соромніше – те, що ми робимо зараз, що хочемо змінити голову, – відповідає Шаптала. – Не буду казати, у кого і з яких міркувань. Бо, може, я трішки більше також знаю, ніж кажу”.
Її запалу вистачило, вочевидь, ненадовго. Вже після обіду того ж дня 12-ма голосами – це мінімум для подібного рішення – Шевчука звільнили. А незгодна до цього Шаптала зайняла вакантне місце замість поваленого голови.
Вона – “старожил”, ще в 2010 році була у складі суду, який дозволив Віктору Януковичу сконцентрувати у своїх руках більше влади. Головою Шаптала залишалась недовго – її повноваження спливли за 4 місяці після призначення.
Жінці призначили пенсію у 198 тисяч гривень на місяць – це половина її зарплати на посаді. Шаптала не погодилась і відсудила право на 90% зарплати, тобто 356,6 тисяч на місяць. Зараз вона паралельно судиться ще за 3,96 мільйона гривень “допомоги при звільненні”.
Вересень 2019 року, трохи більше року до кризи. Суд очолив Олександр Тупицький – виходець із команди “донецьких”. Його кар’єра стрімко пішла вгору саме в 2010-х роках, коли державою керували земляки.
“Мене звільнили, щоб взяти під контроль посаду голови суду і вирішувати свої питання”, – так сьогодні пояснює свою відставку Шевчук.
У переліку того, що він називає “вирішувати питання”, була доленосна справа стосовно антикорупційної реформи. Її ініціаторами виступили депутати від проросійського “Опозиційного блоку – За життя” та пов’язаної з Ігорем Коломойським групи “За майбутнє”.
Серед іншого, вони просили скасувати повні перевірки декларацій, публічний доступ до них та покарання за брехню, моніторинг способу життя чиновників, який перевіряє відповідність статків і декларацій, відповідальність за незаконне збагачення та ще кілька норм.
Конституційному Суду знадобилося менше трьох місяців, щоб розібратись з претензіями народних обранців. Для порівняння: над законом “Про очищення влади” КС думає вже три роки. Над “ринком землі” – 9 місяців. Над реформою прокуратури – пів року.
Кульмінація
27 жовтня 2020 року. КС “зніс“ частину антикорупційних нововведень. І вже вдруге скасував статтю про “незаконне збагачення”.
Проти проголосували 4 суддів. При цьому, за даними УП, у колі цих “незгодних” теж є позиція, що скасовані норми були неідеальні і потребували коригування. Однак не так зухвало, як це було зроблено.
Зокрема, проект рішення роздали суддям лише напередодні голосування, не надавши достатньо часу на обговорення. Справу розглядали у письмовому провадженні – тобто непублічно, без дебатів, у закритій від усього зовнішнього світу формі.
А сам вердикт можна було би прописати так, щоб дати парламенту час виправити помилки. Але це зроблено не було.
“Закриті понад 5 тисяч кримінальних справ, змарновані гроші платників податків, закрите кожне п’яте провадження НАБУ, кожне шосте – Вищого антикорупційного суду”, – перелічує голова Нацагентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков головні наслідки того рішення.
Серед його вигодонабувачів могли бути ті ж самі судді, які його ухвалювали. Адже в деклараціях декого з них знаходили неточності, а суспільство з публічних фінансових звітів відкривало для себе високі зарплати і ще вищі рівні життя у держслужбовців.
Доповідачем у справі був суддя Ігор Сліденко. Коли в 2019 році “незаконне збагачення” скасовували вперше, він публічно виступав проти, писав, що це “відступ у боротьбі з корупцією”, який “завдає значної шкоди легітимності КСУ” та “Україні на міжнародній арені”.
Тоді Сліденко називав рішення політично мотивованим, мовляв, чимало посадовців особисто зацікавлені в тому, щоб послабити контроль за своїми статками. Але так було, коли суддя конфліктував із головою, Шевчуком.
Тепер же, у 2020 Сліденко сам став на шлях “відступу у боротьбі з корупцією”. Після рішення щодо антикорупційних норм він, нехтуючи обов’язками зберігати нейтральність, ходив захищати його в телеефірах. Критикував особисто політиків і посадовців: від Олександра Новікова до Володимира Зеленського.
А ввечері того ж дня, коли на світ з’явилось доленосне рішення КС, Сліденко написав листа в НАЗК. Цей лист гідний місця епіграфа до всієї цієї історії.
Скріншот зі звіту НАЗК. Під “паном Н”, ймовірно, мається на увазі голова Агентства Новіков
Профіт від свого рішення Сліденко відчув уже менше ніж за два тижні – проти нього закрили судову справу про несвоєчасне декларування зарплати, яку відкрили у тому ж жовтні.
Верховна Рада ще в грудні частково відновила скасовані повноваження НАЗК. Але Сліденко, як і судді загалом, отримали тепер привілей: їх потрібно попереджати про перевірку статків і декларацій.
Співрозмовник “Української правди” в ЗеКоманді розповідає, що про небезпечність Тупицького на Банковій говорили і раніше. Крім того, за словами джерел у “Слузі народу”, в ОП знали, яким буде рішення щодо незаконного збагачення.
Однак саме рішення і його резонанс змусили Офіс діяти. У президента пообіцяли не відступати у боротьбі з корупцією, а Зеленський, не підбираючи слів, критикував рішення і самих суддів:
“А от Конституційний Суд, судді якого були призначені старою системою та моїми попередниками, тими самими, які завжди “руку на серце” й сорочку готові рвати за країну, вважають інакше. Всім їм конче потрібне збереження “касти недоторканних”.
Антикризовий менеджмент
29 жовтня 2020 року, два дні після рішення. Президент скликав термінове засідання Ради нацбезпеки і оборони. Вона наказала уряду самостійно відновити кілька антикорупційних інструментів. Зокрема, Кабмін знову легітимізував реєстр декларацій.
Ще за день Зеленський вийшов з радикальним рішенням в стилі свого сценічного образу із серіалу “Слуга народу”. Президент вніс до парламенту законопроєкт, яким пропонувалось розпустити весь Конституційний Суд і скасувати його останнє рішення, визнавши його “нікчемним”.
Годі й казати, що така популістична процедура зовсім не відповідала законам. Тоді представник президента у КС Федір Веніславський називав ініціативу Зеленського обгрунтованою. Але вже за кілька місяців її відкликали.
У розмові з УП Веніславський не став приховувати, що мета тодішнього законопроєкту була скоріше інформаційною:
“Це політико-правове рішення, яке своєчасно було згенероване президентом, щоб привернути увагу суспільства до проблеми, що виникла в результаті цього ганебного рішення…
Діяти виключно правовими засобами в тій ситуації було б неправильним, чисто правових механізмів реакції не існує. Оскільки попередня Верховна Рада створила таку систему гарантій суддів Конституційного Суду України, що навіть якщо вони виносять антидержавні чи неправомірні рішення, звільнити їх може лише сам Конституційний Суд”.
Останнє, щоправда, не зупинило команду президента. Там вирішили на ходу шукати механізми.
Грудень 2020 року, два місяці після рішення. Головному судді країни змінили роль. Тепер він – по інший бік правосуддя. Офіс генпрокурора відправив Тупицькому підозру в підкупі свідка.
За версією правоохоронців, він хотів завадити слідству у справі впливового судді часів Януковича Віктора Татькова. За його покровительства Тупицький колись просунувся кар’єрними сходами.
Йдеться про історію “дерибану” Зуївського енергомеханічного заводу у 2008 році. Бізнесмен Владислав Дрегер, який був серед співвласників підприємства, після Революції Гідності вирішив “здати” високопосадових “партнерів”, зокрема, Татькова. Тупицький, вже працюючи в КС, вмовляв Дрегера не допомагати слідству.
Розмови судді і бізнесмена таємно записував останній у 2018 році. Але ці записи два роки лежали “в надрах” правоохоронних органів. Суспільство почуло їх лише тоді, коли Тупицький перетворився у занадто велику проблему.
Кримінальна справа запустила новий механізм у конфлікті між президентом і головою КС. Зеленський власноруч відсторонив Тупицького від суддівства.
Загалом відсторонення підозрюваного від посади на час слідства – звична практика. Але для голови КС вона унікальна.
Він очікувано з такими діями не погодився. Але на роботу потрапити вже суто фізично не зміг – будівлю охороняє підконтрольне президенту Державне управління справами, яке відмовилось пускати Тупицького всередину. Так він став наочним прикладом давно знайомого Зе-принципу – “вийди звідси, розбійнику”.
Лютий 2021 року, 4 місяці по рішенню. Паралельно з президентською вертикаллю свою боротьбу веде Нацагентство з питань запобігання корупції, по якому вдарило рішення КС. Там оформили порушення на 3 суддів: Тупицького, Сліденка та їхню колегу Ірину Завгородню.
Вони, на думку НАЗК, діяли в умовах конфлікту інтересів. Адже до їхніх декларацій виникали претензій, і судді могли керуватись власним бажанням захиститись від переслідування.
Питання до Тупицького стосувалось купівлі ділянки в окупованому Криму, яку той не декларував. На Сліденка за 11 днів до рішення склали адмінпротокол за несвоєчасне декларування зарплати. А можливе приховування Завгородньою автомобіля за 20 днів до рішення стало приводом для відкриття кримінальної справи.
Відповідно, кожного із них НАЗК хотіло покарати як за ці недоліки в деклараціях, так і за голосування з конфліктом інтересів, що теж є порушенням. Однак справи в судах розвалились.
Усі троє, звісно, заперечували свою провину. Від закидів у конфлікті інтересів судді мали формальне прикриття: писали заяви про самовідвід. Ці заяви вони з колегами самі і відхилили.
Завгородня скаржилась також, що НАЗК штучно створило конфлікт, пришвидшивши перевірку і завершивши її без пояснень судді.
“Закон не зобов’язує нас чекати ці 10 днів для пояснень”, – відповідає голова НАЗК.
Новіков не заперечує, що знав, яким може бути рішення КС, і вирішив скласти протоколи та висновки проти суддів, побоюючись, що от-от втратить такі повноваження. Однак переконує: доказів для цього було і так достатньо.
Березень 2021 року, 5 місяців від початку кризи. Президент вдався до, мабуть, кульмінаційного рішення в цій кризі. Він скасував укази про призначення Тупицького та Олександра Касмініна, ще одного судді, який отримав посаду від Віктора Януковича. Мотивація – “створюють загрозу державній незалежності та національній безпеці України”.
Де-юре це не звільнення – президент не має на нього права. Але де-факто – звільнення в обхід процедури. Такий фінт колись уже випробовував Віктор Ющенко, коли намагався позбутись судді Сюзанни Станік через корупційні закиди. Формально причину тоді сформулювали як “порушення процедури вступу на посаду”.
Станік двічі вигравала суди і двічі поновлювалась на посаді. Мотивація виграшу була проста: у законі така процедура і таке обгрунтування не передбачені. Зрештою, одразу після другого поновлення Станік пішла в добровільну відставку і відсудила собі 75 тисяч гривень щомісячного утримання.
Іронічно, що Конституційний Суд під керівництвом Тупицького минулого року і сам вдався до схожої схеми. З директором НАБУ Артемом Ситником. Указ Порошенка про його призначення визнали незаконним. Вже тоді деякі судді критикували таке жонглювання президентскими актами.
Щоправда, на крісло Ситника це не вплинуло. Його Бюро хоч і стикається з опором з боку влади, але президентська вертикаль не називає Ситника “звільненим”.
Зараз Тупицький бореться за свою посаду у суді. Остаточного рішення поки немає. УП надсилала запитання Тупицькому та його адвокату з проханням викласти свою позицію. Однак за півтора тижні не отримала відповідей.
Постапокаліпсис
Весна-літо 2020 року. Поки Офіс президента впевнено називає Тупицького і Касмініна звільненими, на паперах КС вони все ще залишаються суддями. І значаться відсутніми на засіданнях. Зарплату їм платили до квітня, поки в.о. голови Сергій Головатий не призупинив ці виплати.
У червні Тупицький навіть заявив, що долучається до роботи суду – онлайн. Однак один із суддів розповів УП, що поки таких прецедентів не було, а дистанційна участь в КС взагалі не передбачена.
Співрозмовник УП у президентській команді каже, що там шлях усунення Тупицького поділяють не всі. Хибним його вважає, наприклад, Андрій Смирнов, який відповідає за правову політику.
Водночас, представник президента в КС упевнено НАЗИВАЄ укази Зеленського “справедливими”. Він не став прямо підтверджувати чи заперечувати внутрішні суперечки, сказавши, що “різні погляди на вирішення питань – це абсолютно нормально”.
Усі звинувачення в незаконності указів Федір Веніславський відкидає:
“Президент як і будь-який орган державної влади, має повне право видавати акти, якими будуть скасовані попередні акти… Це означає, що вони втратили статус судді Конституційного Суду України. Звільнення це чи не звільнення – це вже питання дискусійне”.
В ОП навіть вирішили оголосити конкурс замість двох сумнівно звільнених суддів. У квітні Зеленський наказав голові свого Офісу підготувати кандидатури в конкурсну комісію.
Але строк, за який ця комісія мала бути сформована, вже сплив – своїх представників не направили міжнародні експерти. Співрозмовник УП у Конституційному Суді не під запис ділиться думкою, що Офіс все ж не буде призначати нових суддів.
На Банковій від своїх планів поки не відмовляються. Принаймні, на словах Веніславського:
“Офіс президента очікує згоду міжнародних експертів на участь… У 30 днів не вклались, але це не означає, що комісія не буде утворена”.
Голова НАЗК Олександр Новіков каже й про інші необхідніі зміни – до закону про Конституційний Суд і його регламенту. Бо вони наділяють суддів надмірною свободою:
“КС фактично сам наплював на закон і визначив у регламенті, що може відхиляти заяви про конфлікт інтересів… Вони створили лазейку, встановили правила, які суперечать вимогам закону”.
Тим часом розколотим залишається середовище всередині КС: на, умовно кажучи, представників старої формації, які підтримують Тупицького, та їхніх більш зважених колег.
Перші блокували засідання суду, вимагаючи допустити до них “звільненого” голову. Шестеро суддів ультимативно відмовились працювати. Це близькі до оточення Порошенка або креатури його партії: Віктор Городовенко, Ірина Завгородня, Віктор Кривенко, представник “донецьких” Олександр Литвинов. А також Сергій Сас, із квоти “Батьківщини”, і Петро Філюк, якого називали пов’язаним з Ігорем Палицею, соратником олігарха Ігоря Коломойського.
Серед другої групи теж є думка, що звільнення голови суду – якщо не протиправне, то щонайменше сумнівне. Але вони відмовляються брати участь у політичних розбірках і чекають на рішення адміністративного суду, який має розсудити спір Тупицького з президентом.
Ця меншість – Олег Первомайський, Василь Лемак, Віктор Кичун і Віктор Колісник – теж встигла проявити характер. Скориставшись тим, що вчасно не отримали порядок денний, вони не прийшли на засідання, де планували вирішувати питання “звільнених” колег.
Меншість, за даними УП, приписує своїм опонентам мало не співпрацю з Росією, зокрема, через відвідини Тупицьким окупованого Криму.
У “поміркованій” частині вважають дії колег не лише відстоюванням принципів, а й розхитуванням ситуації. Так, суд уже майже 3 місяці ніяк не почне розглядати скарги депутатів на “антитупицькі” укази Зеленського, подані нардепами “Європейської солідарності” та “Батьківщини”.
Паралельно свою боротьбу за крісло веде Станіслав Шевчук – той, з кого ця історія починалась у 2019 році. Він намагався оскаржити звільнення в українських судах, і спершу навіть вигравав. Але цей процес заблокували його колишні колеги. Вони постановили, що оскаржити їхні рішення неможливо.
Після цього Шевчук пішов в ЄСПЛ – там за його скаргою вже відкрили справу про порушення права на суд.
Співрозмовник УП у Конституційному Суді каже: у колишнього голови є шанси повернутись. У грудні 2019 року судді навіть голосували за його повернення. І, за словами самого Шевчука, достатня кількість голосів для цього була. Але останнє слово залишається за головою суду, а Тупицький не став повертати попередника на роботу.
При цьому, говорячи про “переворот” проти себе, Шевчук публічно підтримує методи, якими влада бореться з його наступниками. Навіть незважаючи на сумніви і хитання, викликані цими методами.
Співрозмовник УП у суді припускає, що таке хитання заоаз не потрібне навіть владі, яка спершу грозилась заблокувати суд:
“Зеленський вже зрозумів, що він несе відповідальність за конституційність всіх інституцій”.
***
Запущений маховик зневаги до закону складно зупинити миттєво і безболісно.
Тим більше, коли його запускають під гаслами законності і справедливості. І якщо методи боротьби при цьому радше нагадують швидке знеболювальне, аніж вирішення проблеми.
Біль при цьому в кращому випадку заморожується, в гіршому – лише посилюється.
Соня Лукашова
Ілюстрації Івана Кипібіди
