Феміда відвернулася від засуджених з Криму та ОРДЛО?

21.09.2017

За останні два роки на підконтрольну українській владі територію загалом було передано 178 засуджених громадян України, які відбували покарання на непідконтрольних нашій державі територіях та території РФ, куди їх було вивезено з анексованого Криму. З них лише 12 осіб – так звані “кримчани”, тобто ті, кого було засуджено на території Криму, або ті, хто відбував там покарання і кого було вивезено на територію РФ. Інші засуджені – з території Донецької області. Самопроголошена влада так званої “ЛНР” наших громадян не віддає й досі. Нагадаємо, що станом на 1 лютого 2014 року в тюрмах тримали: Крим – 3295, Донецька область – 9511, Луганська область – 6426 осіб. На сьогодні певна кількість людей вже звільнилась, значну частину засуджених з території Криму було переміщено для відбування покарання на територію РФ, є й ті, що визнали себе громадянами РФ і не бажають повертатись на територію, підконтрольну українській владі.

Встановити загальну кількість людей, які бажають повернутися в Україну та відбувати покарання тут, складно. Але експерти стверджують, що їх доволі багато. При цьому, питання їх повернення досі не визначене ані в політичному, ані в правовому сенсі, а можливості щодо повернення обмежені.

Серед повернутих на материкову частину України засуджених є як ті, щодо яких вироки українських судів набули чинності, так і ті, які мають лише постановлені іменем України вироки судів першої інстанції, що не набули законної сили. Розгляд справ щодо останніх був продовжений судами, створеними РФ на території Криму та судами ОРДЛО, які не входять в судову систему України. Кримінальні справи більшості засуджених переданих в Україну є та залишатимуться недоступними для українських судів ще на невідомий період. Тож, відсутність справ викликала ще одну проблему, пов’язану з ускладненням та подекуди неможливістю перегляду вироків щодо осіб, засуджених українськими судами до втрати контролю над цими територіями.

Крім того, із зазначеною проблемою зіткнулися ув’язнені, які отримали вироки українських судів, що набули чинності ще до анексії Криму та окупації Донбасу. Цих засуджених встигли перевести для відбування покарання в інші регіони України до військового вторгнення і вони відбувають свої покарання на території, яка контролюється Україною. Їх судові справи, які були розглянуті судами перших і других інстанцій, залишились в судах Криму та ОРДЛО і здебільшого поновити їх не вдалося. З цих причин подальший розгляд справ на рівні суду касаційної інстанції унеможливився. Так, на сайті Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розміщений перелік касаційних скарг, за якими прийнято рішення про витребування кримінальної справи (провадження) для перевірки у касаційному порядку та які станом на 16 грудня 2014 року не розглянуті у зв’язку з ненадходженням справи (провадження) до ВССУ. Зазначені в переліку 72 особи отримали вироки в судових інстанціях Криму до анексії. Перелік досі актуальний, адже ще жодна справа не розглянута. Наразі подібний перелік очікується і по засуджених з ОРДЛО.

Для осягнення проблеми та її деталізації спробуємо систематизувати засуджених по групах. При цьому, спочатку проаналізуємо ситуацію, в якій на сьогоднішній день перебувають кримські засуджені.

На разі йдеться про декілька груп громадян України, а саме:

1 група – особи, які перебували в СІЗО м. Сімферополя в очікуванні завершення досудового розслідування.

2 група – особи, які перебували в СІЗО м. Сімферополя в очікуванні завершення розгляду їх справ судами першої інстанції.

Розгляд справ зазначених двох категорій осіб продовжився, або відбувся за законами РФ.

3 група – засуджені особи, справи яких були розглянуті в судах першої інстанції, але вироки щодо них не набрали законної сили, оскільки були оскаржені в апеляційному порядку. Вони також перебували в СІЗО.

4 група – особи, засуджені іменем України, вироки щодо яких набули законної сили. Вони встигли подати касаційну скаргу в ВСС України, але розгляд справи в касаційному порядку не встиг відбутись. На час анексії ці особи перебували в СІЗО м.Сімферополя, або були переведені до кримських колоній для відбування призначеного покарання.

Розгляд справ цих двох категорій осіб продовжився за законами РФ.

Наразі особи всіх чотирьох груп відбувають покарання на території Криму та РФ.

5 група – ті самі особи, що відносяться до групи 4, але яких до анексії було переведено на материкову частину України для відбування призначеного покарання.

Кримінальні справи втрачені. Апеляція неможлива

Для з’ясування ситуації з засудженими, що відносяться до третьої групи, ми звернулися до експерта Регіонального центру прав людини, адвоката Романа Мартиновського. На сьогоднішній день РЦПЛ є єдиною громадською організацією, яка на професійному рівні надає правову допомогу громадянам України, засудженим на території Криму – як тим, які відбувають покарання на території Криму, так і тим, яких було переміщено на територію РФ. Як повідомив Мартиновський, на сьогодні кількість засуджених, яким надають допомогу адвокати та юристи РЦПЛ, складає більше 200 осіб. Але реальна цифра українських громадян, які бажають відбувати покарання на території, підконтрольній українській владі, набагато більше. Через ускладнення в комунікації з пенітенціарними закладами Криму та РФ, в яких відбувають покарання засуджені, ідентифікація таких осіб відбувається дуже повільно.

Для довідки: В Криму діє дві колонії: загального режиму в Керчі та суворого режиму в Сімферополі. Крім того, є слідчий ізолятор, розташований в місті Сімферополі, в якому зазвичай перебуває від 1300 до 1500 ув’язнених (при нормативно допустимому заповненні до 817 осіб). Також, в Керчі функціонує колонія-поселення.

За словами Мартиновського, теоретично в ув’язнених громадян України існує право звертатись до українських судів і з території Криму, і з тюремних закладів РФ. Питання підсудності справ походженням з Криму та міста Севастополя регламентується Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”. Стаття 12 Закону змінила територіальну підсудність “кримських” справ. Наразі з усіма скаргами ув’язненим слід звертатись до Апеляційного суду міста Києва, який визначає в якому районному суді Києва відбуватиметься підготовка справи до розгляду в апеляційному чи касаційному порядку, або буде вирішуватись питання, пов’язане з виконанням вироку. Але на практиці скористатись таким правом складно – існують проблеми в комунікації з адвокатами, відсутні копії судових рішень, не у всіх наявні кошти для пересилання листів в Україну, існує цензура в пенітенціарних закладах Криму та РФ.

“Скарги засуджені можуть відправляти, але матеріалів їх кримінальних проваджень в Україні немає, тож шанси на те, що справу буде розглянуто, є мізерними. Тим більше, що і самих засуджених в Україні немає, відсутня практична можливість забезпечити участь заявників у судовому розгляді їх справ. Існує технічна можливість участі засуджених в судовому засіданні за допомоги Skype-конференції, проте жодна адміністрація жодної колонії в РФ або в Криму ніколи не погодиться на це”, – коментує Мартиновський.

“В напрямку поновлення матеріалів справ ми співпрацюємо з російськими адвокатами, шукаємо родичів засуджених в Криму, допомагаємо їм у підписанні відповідних угод. В разі, коли адвокатам вдається зробити копії справ, далі питання передається до відповідного українського суду з метою відновлення судового провадження. Але тут в нас виникає ще одна правова колізія, адже здебільшого засуджені мають вироки за старим КПК (1960 року), який взагалі не передбачає можливості відновлення матеріалів провадження. При цьому, деякі українські суди, враховуючи невизначеність ситуації та необхідність захисту прав засуджених, провадження поновлюють. Але, на жаль, і це мало допомагає нашим засудженим, адже в подальшому рішення українських судів російською стороною не визнаються. Тож, такий крок на практиці лише надає засудженим можливість звертатися зі скаргами до Європейського суду з прав людини”, – підкреслює правозахисник.

З метою вирішення окреслених питань, на думку Мартиновського, Україна має прийняти відповідний закон, або внести зміни в існуючий КПК, з метою спрощення процедури відновлення проваджень для зазначеної категорії осіб. Крім того, адвокат вважає за доцільне створення реєстру усіх кримінальних справ, за якими були подані апеляційні та касаційні скарги від засуджених з окупованих територій. При цьому, вітчизняні суди мали б розпочинати апеляційні та касаційні провадження як тільки вони отримують будь-які підтвердження того, що відповідну скаргу було подано вчасно і у встановленому КПК порядку, не очікуючи додаткових звернень засуджених до апеляційного чи касаційного суду та не вимагаючи від них заяв про поновлення строку на оскарження, який вони не пропустили. “Так, принаймні, мала б працювати судова система в правовій державі”,- констатує Мартиновський. Окрім зазначених проблем, на вирішення яких спрямовано проект РЦПЛ за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, правозахисники також активно працюють над розробкою правових механізмів повернення наших громадян з окупованих територій та території РФ на територію, підконтрольну Україні.

Паралельно із зазначеною думкою існує оцінка правозахисника, який вважає, що в разі відсутності матеріалів справи та фактів, які свідчать на користь звинувачення ув’язненого, апеляційний суд має діяти за принципом презумпції невинуватості та скасовувати вирок.

ВССУ відмовляє у розгляді касаційних скарг кримчан

Як ми вказували раніше, з проблемою поновлення кримінальних справ зіткнулися й ув’язнені, які дійшли до касаційної інстанції. Тут йдеться про 4 та 5 групи засуджених, скарги яких мали розглядатися в суді касаційної інстанції. Як вказувалося раніше, до 4 категорії належать засуджені кримчани, що відбувають покарання на території Криму і справи яких залишилися на півострові, а касаційні скарги перебувають на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України. ВССУ їх скарги не розглядає через втрату кримінальних справ. В той же час, їх справи було переглянуто повторно в Криму, і вироки “приведено у відповідність” згідно законодавства РФ. Ці засуджені знаходяться в тупиковій ситуації, адже звертатися за правосуддям їм фактично немає куди.

Крім того, серед ув’язнених громадян України, які відбувають покарання в Криму та тюрмах на території РФ є такі, хто здійснив незаконні дії по відношенню до держави України. Йдеться про службові злочини, такі як службове підроблення та розтрата грошових коштів. Ув’язнені отримали остаточні вироки згідно законів РФ. Кримські суди інкримінували їм статті з російського кримінального законодавства, подібні статтям з українського. Хоча вони взагалі не мали притягати до відповідальності цих громадян, зазіхаючи на правові інтереси України. Ці особи відбувають покарання, а їх вирок не визнається нашою країною.

Також існує дзеркальна ситуація. Йдеться про групу 5 засуджених з Криму, яких ще до анексії встигли етапувати для відбування покарання в Україну, але їх кримінальні справи залишилися в Криму.

Правову ситуацію, в якій знаходяться засуджені цих двох груп, ми попросили прокоментувати правозахисника Сергія Зайця, який також працює в Регіональному центрі прав людини та займається питаннями захисту прав кримчан, розгляд справ яких завис на шляху до касаційної інстанції.

Варто нагадати, що суд касаційної інстанції, а саме Вищий спеціалізований суд України, на відміну від апеляційних судів розглядає не справу по суті, а лише питання про правильність застосування закону. Факти цей суд сприймає такими, як вони викладені в рішеннях судів попередніх інстанцій. Його функція полягає в перевірці законності оскаржуваних судових рішень (вироків, постанов, ухвал) та в усуненні порушень закону, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій.

За словами правозахисника, здебільшо засуджені, які на даний момент відбувають покарання в Криму, або втратили можливість на оскарження вироків в касаційній інстанції (після закінчення строку на звернення), або позбулися надії на перегляд справи в цілому. Те саме відбувається і з засудженими, які відбувають покарання на материковій частині України. Надії на поновлення кримінальної справи в них немає, терміни щодо касаційних скарг в них вийшли.

Але на практиці існують поодинокі випадки звернення до ВССУ зі скаргами від засуджених в Криму, на які засуджені отримують відмови з посиланням на втрату кримінальних справ. З подібною ситуацією стикався і правозахисник Заєць, який намагався оскаржити вирок свого “кримського клієнта” до ВССУ.

Крім того, в юридичній практиці Зайця був випадок, коли скарга одного з засуджених була розглянута в Європейському суді у 2011 році. Тоді, на вимогу Європейського суду саме українська сторона відкопіювала матеріали справи у повному обсязі. Врешті, Європейський суд виніс рішення про порушення процедури розгляду справи. У 2014 році було відкрите касаційне провадження у ВССУ та Україна навіть встигла направити запит до Криму про передачу кримінальної справи. Але дістала відмову. Врешті, ВССУ у розгляді провадження відмовив, посилаючись на відсутність оригіналу справи. До Європейського суду направлена чергова скарга.

На думку багатьох правозахисників, питання поновлення та розгляду кримінальних справ засуджених з Криму мала б регулювати Стаття 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, про яку ми згадували раніше. Але дієвого механізму зміст статті не несе. Цікаво, що на початку 2016 року депутати ВР, члени Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності працювали над внесенням змін до зазначеного Закону, але результатів їх діяльності засуджені не дочекалися.

Відновлена кримінальна справа Фасолько і знову тупик?

Показово, що серед сотень кримінальних проваджень, ув’язнених з Криму, які відбувають покарання на території півострову та в Україні є одне, яке було офіційно поновлене Подільським районним судом м. Києва та подане на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України. До речі, поновлення справи відбулося за матеріалами, наданими адвокатом засудженого та Генеральною прокуратурою України. Зважаючи на безпрецедентність події, вважаємо за потрібне зупинитися на цій справі детально. До речі, безпрецедентність справи Фасолько визнають навіть у ВССУ.

Тож засуджений Артем Фасолько, який отримав свій остаточний вирок у Залізничному районному суді м. Сімферополь (до анексії Криму), продовж 2013-2014 років встиг двічі (власноруч та через адвоката) вчасно звернутися з касаційною скаргою до ВСС України. Відповідною постановою 29 серпня 2014 року судді судової палати у кримінальних справах ВССУ направили на адресу Залізничного районного суду м. Сімферополь звернення про витребування кримінальної справи Фасолько для її перевірки у касаційному порядку…. і, зрозуміло що, нічого не отримали.

Крім того, у липні 2014 року Генеральною прокуратурою було встановлено, що при розгяді справи А. Фасолько судами АР Крим були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства і невідповідність кримінального законодавства України, про що заступником ГПУ О. Бачуном подано відповідну касаційну скаргу до ВССУ.

Прочекавши три роки на пересилку з Криму кримінальної справи, Фасолько і його адвокат Миролюбова самостійно зайнялися поновленням матеріалів справи, відповідно процедурі, прописаної статтею 12 Закону “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”. Врешті, 5 липня 2016 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва матеріали кримінальної справи були поновлені. За словами адвоката Фасолько, Ольги Миролюбової: “Кримінальне провадження вдалося відновити завдяки нашій з засудженим Фасолько та його родини наполегливості та за сприяння Генеральної прокуратури Україна. А саме, десяткам листів, які ми направили на адреси: Прокуратури України, Прокуратури Криму, ВССУ, КСУ, Міжнародного суду з прав людини, народних депутатів, секретаріату уповноваженого з прав людини тощо. А ще завдяки моїй охайності у веденні справи та ретельному копіюванні матеріалів досудового розслідування та судового розгляду”.

За відновленим провадженням 24 листопада 2016 року ВССУ, врешті, призначив розгляд справи Фасолько за касаційною скаргою заступника ГПУ Бочуна та касаційними скаргами самого засудженого і його захисника. Далі, у 2017 році, відбулося чотири засідання суддів ВССУ, а саме: 20 квітня, 8 червня, 15 червня та 31 серпня, після яких судді оголосили про те, що розгляд справи за поновленими матеріалами неможливий та в чергове перенесли засідання. Водночас, змінений склад Генеральної прокуратури України відстоювати інтереси Фасолько у касаційному суді відмовився, відізвав свою касаційну скаргу та 31 серпня надав на адресу ВССУ клопотання про закриття провадження. Але в суді залишилися скарги засудженого Фасолько та його захисника. І тим не менше, розгляд справи завис у повітрі.

Здається, чергове судове засідання ВССУ призначене на 26 жовтня 2017 року, але у адвоката Миролюбової та засудженого Фасолько немає особливих сподівань, що на цей раз суд нарешті розгляне скарги по суті та винесе остаточне законне рішення. А таке рішення в розрізі усіх вищезазначених фактів вкрай важливе, адже воно могло цілком розірвати гордіїв вузол, який зв’язав руки українській Феміді по відношенню до засуджених на анексованих та окупованих територіях України.

Сьогодні разом із Фасольком у невизначеній та “тупиковій” правовій ситуації знаходяться і решта сотень засуджених кримськими судами та судами ОРДЛО. І ця проблема з часом лише посилюватиметься. Тож в будь-якому разі хтось з представників вітчизняних контролюючих, правоохоронних та судових органів має взяти на себе відповідальність щодо її вирішення.

Врешті, враховуючи відсутність в українському законодавстві механізму захисту в судових інстанціях України для засуджених в анексованому Криму та окупованому Донбасі, ми направили журналістські запити до Генеральної прокуратури України, ВССУ, уповноваженого з прав людини, народних депутатів України, які ініціювання створення проекту Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”». Чекаємо на їх відповіді щодо можливих варіантів вирішення проблеми.

Далі буде.

P.S. З метою захисту прав засуджених з окупованих територій, родичі та адвокати засуджених об’єднали свої зусилля в рамках новоствореної громадської ініціативи “Громадський омбудсмен”. Звернення приймаються за адресою: gromada_ombudsmen@ukr.net

Віктор Таранов

Джерело