Документування та розслідування міжнародних злочинів в Україні
18.06.2022
Війна неодмінно завершиться перемогою українського народу над російськими загарбниками і повним відшкодуванням завданого зла. Питання документування та розслідування міжнародних злочинів в Україні є принциповими і вкрай важливими. Як збирати докази, щоб вони були прийнятні не тільки в національних правоохоронних і судових органах, але і в міжнародних інституціях, власне, прийняті як докази Міжнародним кримінальним судом (МКС)? 15 червня правозахисники провели з цього приводу публічну дискусію. Модерував захід Володимир Яворський, експерт Центру Громадянських свобод.
Ми працюємо для історії чи для того, щоб злочинці були покарані?!
Олександра Матвійчук, очільниця Центру Громадянських Свобод, відкриваючи захід, зазначила, що правозахисна спільнота дає меседж стосовно важливості фіксації порушень прав людини – військових злочинів, злочинів проти людяності. Олександра зазначила, що потрібно визначитися: «Ми працюємо для історії? Чи ми працюємо аби були притягнуті до відповідальності злочинці?!»
Слідчі СБУ та Національної поліції порушили понад 16 тисяч кримінальних проваджень проти військових РФ і їх пособників. «Ми маємо вже зараз поставити питання які наслідки будуть стосовно цих проваджень? Нам треба вже зараз думати як діяти, щоб ці докази не залишилися історією», – акцентувала Матвійчук.
Ця війна відбувається фактично в прямому ефірі
Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, зазначив, що УГСПЛ спільно з ХПГ, починаючи з 2014 року, документує воєнні злочини та злочини проти людяності. Росія фактично ігнорує міжнародні зобов”язання і як суб”єкт міжнародного права поводить себе неадекватно. «Треба чітко детермінувати суб’єкт, який є некерованим, – наголосив Павліченко. – Ми співпрацюємо з Міжнародним кримінальним судом (МКС), нещодавно мали зустріч з прокурором Карім Ханом. Ця війна фактично відбувається в прямому ефірі, є дуже багато доказів і свідчень, які необхідно вносити в базу доказів воєнних злочинів».
Я боюся, що буде ще й шостий виток, який захопить інші країни
Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA, розповіла про те, що відбувається вже п’яте коло безкарності з боку росії і на п’ятому витку звірства тільки збільшуються. «Я боюся, що буде ще й шостий виток, який захопить інші країни, який буде ще більш драматичним», – зазначила Печончик. Тетяна згадала, що дуже важко документувати порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях, на території росії, де відбувається масова примусова депортація українців. «Це є проблема, як документувати такі речі, бо ми не можемо туди поїхати. Також існують проблеми з повторним опитуванням, коли через багаторазове опитування одних і тих же людей спотворюється достовірна інформація. Проблемним являється прихований характер злочинів, таких як згвалтування, такі злочини дуже важко документувати», – зазначила Тетяна Печончик.
Масштаб злочинів такий, що його фактично дослідити просто неможливо
Євген Захаров, директор ХПГ, нагадав, що від 2014 року була створена база даних, що охоплювала більше 16 600 унікальних епізодів порушення прав цивільних і 22 тисячі випадків пошкодження або зруйнування житлових будинків у Луганській і Донецькій областях. Зараз ХПГ документує злочини в Харківській області, Маріуполі та Києві.
«Ми щоденно збираємо всі події з відкритих джерел і це включаємо в щоденні хроніки. Всі епізоди заносяться в суттєво модернізовану в порівнянні з 2014 роком базу даних. У нас є чергові, які слідкують за подіями кожного дня і заносять епізоди в базу. Друге джерело – це прямі контакти з потерпілими та свідками, які повідомляють про злочини, скоєні РФ через заповнення анкети».
Організації, що об’єдналися в коаліцію «Трибунал для путіна (T4P)», розподілили між собою регіони і вносять дані про злочини в запропоновану Харківською правозахисною групою базу. Юристи надають задокументованим епізодам попередню кваліфікацію за Римським статутом. На сьогодні в базі більше 9 тисяч епізодів. Звичайно що є ще недопрацювання, але є вже певні узагальнення. Наприклад, у Харкові в базі зафіксовано 80 відсотків інформації про вбитих, поранених, зруйноване майно поріняльно з офіційними даними.
«Поки що ми не можемо зробити узагальнення по всій країні, але це наша мета, – зазначив Євген Захаров. – Є складнощі, наприклад, зі збором інформації в Маріуполі через те, що в цьому місці тривалий час не було інтернету. Проте навіть у цьому місті вже зібрали більше 1100 епізодів злочинів».
Адвокати ХПГ складають заяви про злочини. Це моє мотивувати людей звертатися і повідомляти про те, що з ними сталося. Також у Харківській правозахисній групі записують інтерв’ю з потерпілими і публікують на сайті в рубриці «Голоси війни» українською та англійською мовами. Таким чином правозахисники намагаються заезпечити право на правду. Крім того, у ХПГ надають благодійну допомогу людям, що опинилися в жахливому становищі.
«Масштаб злочинів такий, що його фактично дослідити просто неможливо, – підсумував Євген Захаров. – Ми співпрацюємо в цьому напрямку з державними структурами, безпосередньо з СБУ. Виникає питання, а що робити далі? Ми маємо знайти подальші кроки, спрямовані на забепечення розслідування цих злочинів».
Має бути узагальнена електронна база
Роман Авраменко, виконавчий директор ГО Trouth Hounds, зазначив, що ми маємо будувати свою парадигму щодо розслідування злочинів. Ці злочини в першу чергу мають розслідуватися українськими прокурорами. На його думку, наріжним є питання – як можна передавати докази, зібрані представниками громадянського суспільства? Роман Авраменко вважає, що це має бути єдина узагальнена електронна база документування, і прокурори і слідчі мають з цією базою працювати.
Зібрані дані мають прийматися міжнародними органами
Олександра Романцова, виконавча директорка Центру Громадянських Свобод, зазначила, що завдяки тому, що Київську область звільнено, є змога документувати воєнні злочини, виїзжати на місця їх скоєння та верифікувати отримані дані.
«Ми виїзжаємо на один епізод і привозимо звідти десяток інших епізодів, тому що те, що у відкриті джерела потрапляє приблизно одна десята від того, що насправді відбулося, особливо в тих місцях, де був прямий контакт з окупуючими силами». Також Центр проводить тренінги для свідків таких злочинів.
«Ми також переймаємося тим, як зібрані дані будуть прийматися міжнародними органами, – зазначила вона. – Яким чином отримати реакцію міжнародних організацій, міжнародного правосуддя, можливо, якихось нових механізмів, які мали б реагувати на таку ситуацію, коли тобі не десять воєнних злочинів треба двадцять років документувати, а коли їх десятки тисяч? Чи спроможні ми на національному рівні забезпечити правосуддя для жертв і на міжнародному рівні також?»
«Архів війни»
Марія Бучельнікова представляє команду Міжнародного кінофестиваля документального кіно про права людини Docudays UA. Вона розповіла про мережу «Архів війни», який збирає, фіксує відео і аудіо подій які відбувалися під час війни. Ці дані також можуть бути використані для збору доказів. Крім того, що мають бути покарані винні, світ має знати правду. І про це треба розповідати.
Які стосунки у документаторів із владою?
Євген Захаров зазначив, що слідчому управлінню СБУ дуже потрібна допомога представників громадянського суспільства. «Це і записи з дронів, і заяви про злочини, далі ми плануємо допитувати потерпілих. Ми будемо економити час для виконання СБУ більш складних завдань з розслідування. Я вважаю, що за наявності спеціальних знань з боку представників громадськості – як збирати докази, як їх фіксувати і документувати – така ініціатива може бути дуже корисною», – зазначив Захаров.
Серед невирішених питань, на думку директора ХПГ, є те, що в КПК ввели новий розділ стосовно співпраці з МКС, але незрозумілого щодо участі іноземців у розслідуванні все ще багато. «Наприклад, як закордонні слідчі можуть працювати в рамках національного законодавства? На мою думку, потрібно змінювати Кримінально процесуальний кодекс», – вважає директор ХПГ.
За підсумками дискусії планується розробити документ позитивних та негативних практик документування та розслідування міжнародних злочинів, а також рекомендації для правозахисних організацій, органів влади та інших залучених до цього процесу. Захід є спробою формування спільних позицій та вимог правозахисників до влади та міжнародних організацій в контексті документування та розслідування міжнародних злочинів, вчинених пчинаючи з 24 лютого 2022 року.
Андрій Діденко
