Детективи НАБУ порушили закон. Як реагувати суспільству?
06.02.2019
Наприкінці січня в адвокатській спільноті широко обговорювали одну малоприємну історію. Детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) під час обшуку грубо порушили права адвоката – не дали доступ до всіх приміщень, заборонили фотофіксацію, проводили допит клієнта за відсутності захисника.
За роки діяльності бюро ці порушення – не рідкість, але вперше вони отримали широкий розголос. Чи нівелюють такі дії детективів позитивний ефект від діяльності всього НАБУ в очах суспільства?
Коли під час обшуку чи допиту слідчий Нацполіції, прокурор або співробітник СБУ порушують права громадян, ми схильні сприймати це як “сумну норму”: мовляв, “що ж, нічого не змінюється”.
Інша справа – детективи “нового” антикорупційного органу. Їхні порушення викликають обурення і бурхливі протести.
“Постраждалі” – підприємці, чиновники, їхні захисники – справедливо зауважують, що бюро мало б стати взірцем бездоганності у проведенні слідчих дій, а не наслідувати найгірші практики “старших товаришів”.
З іншого боку, лояльні до НАБУ активісти звинувачують “ображену” сторону в пособництві корупціонерам. Чи можна знайти баланс у цій “суперечці”?
***
Порушення, які допустили детективи НАБУ під час проведення описуваного вище обшуку – це “класичний набір”, із яким постійно стикаються бізнес та адвокати, щойно відгримлять фанфари і вимкнуться телекамери після підписання чергової ініціативи зі зменшення тиску силовиків на підприємців.
По-перше, адвоката не допустили до проведення обшуку – йому заблокували прохід у приміщення та силою не пускали всередину. Далі детективи взагалі застосували ноу-хау: для “надання правової допомоги” виділили стілець в коридорі, куди поклали заздалегідь заготовлену табличку.
Крім того, із собою вони також взяли бланк “постанови про визначення місця надання правової допомоги” – тобто порушення було явно спланованим.
Фактично клієнт не мав змоги отримати будь-яку консультацію, бо перебував всередині приміщення, а його адвокат – назовні.
По-друге, детективи заборонили проводити фото- та відеозйомку процесу обшуку попри те, що це право прямо передбачене процесуальним законодавством і останніми законами серії “маски-шоу стоп”.
Понад це, коли адвокат все ж спробував зафіксувати на відео незаконні дії детективів, його телефон забрали, заламавши руки. На телефоні була інформація про інших клієнтів, частина містила адвокатську таємницю.
За словами самого учасника подій, саме керівник відділу детективів, який був присутній на обшуку, роздавав відповідні накази підлеглим. Це робить ситуацію особливо тривожною.
Безпрецедентність описаної історії полягає в тому, що цілу низку грубих порушень детективи допустили під час всього лише одного обшуку.
Утім, сам факт порушень – не новина.
Зі свого досвіду і досвіду колег, які регулярно працюють із клієнтами зі “сфери інтересів” НАБУ і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), можемо навести кілька найбільш розповсюджених порушень крім тих, які “зібралися” в описаному вище кейсі.
Найрозповсюдженіші порушення НАБУ
– Так, зустрічаються випадки, коли детектив НАБУ своєю постановою здійснює відвід адвоката у справі.
Попри те, що закон дозволяє це робити лише слідчому судді. “Перчинка” полягає в тому, що, оскільки така постанова детектива взагалі не передбачена законодавством, формального механізму її оскарження не існує.
Судді, на жаль, закривають очі на такі порушення, бо зазвичай бояться стати “прихильниками корупціонерів”.
Інше порушення – навмисна маніпуляція датами виклику на допит задля отримання підстав для примусового доставлення свідка/підозрюваного на допит.
Приміром, детектив може викликати свідка одразу двома повістками – на різні дати (скажімо, 5 і 6 число). Людина може пропустити обидва дні. А дві неявки – це вже підстава для примусового приводу.
Крім того, детективи іноді свідомо “згущують фарби”, отримуючи експертні висновки щодо збитків, нанесених державі.
Одного разу у висновку експерта було вказано, що сума Х може бути в судовому порядку визнана збитками, а детектив у своїх процесуальних документах зазначив про існування “фактичного збитку у справі”. А саме таке формулювання було потрібно, аби виправдати передачу справи до підслідності НАБУ.
– Та це лише “квіточки” порівняно із ситуаціями, коли детективи, аби “заманити крупну рибу”, починають незаконно “брати на гачок” звичайних громадян, а не чиновників.
Справа в тому, що відповідно до чинного законодавства спеціальними суб’єктами корупційних злочинів є виключно державні службовці. Детективи ж іноді у повідомленнях про підозру за такими статтями зазначають виконавцями “підприємців”, не володіючи достовірною інформацією про безпосередніх виконавців.
Для чого це робиться? Припускаю, для того, аби закрити фігурантів у СІЗО і змусити говорити. В результаті ми з колегами стикаємося з випадками, коли фігуранти дають свідчення про факти і події, щодо яких взагалі не мають жодного поняття.
Проблема в тому, що, не маючи інформації про безпосередніх виконавців злочину, детективи не мають законних підстав для вручення підозр. Свідченнями ж з боку “нечиновників” в майбутньому і доводиться вина інших, більш “вагомих” фігурантів.
Зокрема, подібна тактика використовувалася детективами в січні 2018 року, коли затримувалися службові особи приватних структур у справі про заволодіння 300 млн куб м природного газу НАК “Нафтогаз України” (чиновників серед першої групи затриманих взагалі не було).
І в лютому 2017 року під час затримання перших підозрюваних у справі про “розкрадання” на Південноукраїнській АЕС (з п’яти затриманих четверо були підприємцями, при цьому єдиний “чиновник” – співробітник станції – був технічним фахівцем нижчого рівня, який не має жодних повноважень щодо розпоряджання майном).
При передачі ж справи до суду в таких випадках фігурують уже інші виконавці – державні службовці.
Ще одна “фішка”, якою користуються детективи – вступ до “цікавих” господарських і адміністративних процесів в якості третьої сторони.
Підставою такого вступу може бути “потенційний корупційний ризик” та вплив майбутнього рішення у справі на права та обов’язки бюро. Справжньою ж метою може бути тиск на суд, аби той виніс “державницьке” рішення.
Крім того, реальний інтерес бюро також може полягати у встановленні судом певних обставин в процесі, які можуть мати значення для іншої справи.
Біда в тому, що вступаючи таким чином в судові процеси, бюро, як правило, порушує процесуальний порядок вступу. Проте на це мало хто зважає.
– Найпоширенішим же є зловживання детективів інститутом “угоди зі слідством”. Про це красномовно говорить статистика роботи НАБУ, де із 33 судових вироків у справах агентства 21 винесено в результаті затвердження угоди зі слідством (дані станом на 30 червня 2018 року).
Як це працює на практиці? Маючи дуже віддалене уявлення про скоєний “корупційний” злочин, детективи спрямовують всі наявні у них інструменти тиску на підприємців – контрагентів державних структур.
Людина опиняється в СІЗО, на все її майно накладається арешт. При цьому до неї приходить детектив і прямо заявляє, що предметом діяльності НАБУ є чиновники, а сам підприємець їм не цікавий.
Тому йому “вигідніше” підписати угоду зі слідством, зізнатися у скоєнні злочину, викрити винних чиновників, оплатити збиток і не сісти на стільки-то років, отримавши лише умовний термін.
До слова, такий підхід підтверджують і інші цифри зі статистичної частини звіту НАБУ. Станом на 30 червня 2018 року (останній доступний звіт), зі 163 осіб, яким було повідомлено про підозру, посади в ієрархії держапарату займали лише 55 (третина). Всі решта – це підприємці, громадські діячі, звичайні громадяни.
***
Чи є описані вище порушення виключним “досягненням” детективів НАБУ? Очевидно, що ні.
Однак очікування, які покладалися від початку на цей антикорупційний орган, несуть за собою і додаткову прискіпливу увагу суспільства в цілому і професійної спільноти зокрема до діяльності бюро.
Не можна відкидати можливість, що порушники правил, “подвиги” яких потрапили в нашу нерепрезентативну вибірку, уже давно не працюють в НАБУ після проведеного ретельного і глибинного внутрішнього розслідування.
Проте регулярність повторення цих ситуацій та їх все більш кричущий характер говорять про протилежне. І в їхній діяльності ціль – боротьба з корупцією, хто б що під нею не розумів – здається, виправдовує будь-які засоби.
Юрій Радзієвський, спеціально для УП
