Депутат проти 58-оі колонії, хто кого?
15.11.2017
УкрПресс інфо приводить оригінал поста в фб народного депутата Юрія Тимошенко, цей текст розповідає про протистояння політика і виправної системи, все перепітії анонімних звинувачень і важкої боротьби за правду і справедлівнасть в наш не легкий час.
Окрім своєї законотворчої діяльності, я як народний депутат України, маю зобов’язання перед своїми виборцями розглядати також скарги всіх без винятку громадян України, в тому числі і засуджених.
На адреси моїх приймалень в Києві та на окрузі приходять сотні звернень з цілої України і жодне зі звернень ми не залишаємо без уваги. За період моєї депутатської діяльності нами опрацьовано понад 2000 звернень від простих громадян України.
Багато скарг я отримую, зокрема, із місць позбавлення волі, та найбільш з усіх мене вразили скарги із ЗВК №58 м. Ізяслава.
Для підтвердження або спростування цієї інформації спершу ЗВК №58 відвідала команда моїх помічників, яка особисто мені підтвердила всю неймовірність тих жахів, що кояться в ЗВК №58, у які мені навіть важко було повірити.
Тому, я прийняв рішення особисто відвідати дану установу, що і зробив в супроводі своїх помічників-юристів, викроївши для цього час.
Вражений побаченим, я вирішив надати розголосу цій проблемі на всю країну, вийшовши на брифінг у ВРУ.
Після мого першого візиту та висвітлення наявної проблеми на всю країну на мою адресу стало надходити ще більше скарг засуджених про те, що ситуація в ЗВК №58 замість того, щоб покращитися, стала ще нестерпнішою.
Всіх тих, хто скаржилися мені особисто, піддали незаслуженим переслідуванням і дисциплінарним стягненням. При цьому адміністрація колонії нагло хизувалася своєю безкарністю і тим, що їм навіть жоден депутат не указ і нічого він їм зробити не зможе.
Після цього мені довелося ще тричі особисто відвідати ЗВК №58, та, на жаль, це не принесло бажаного результату та полегшення. Більше того, деякі працівники адміністрації, такі як заступник начальника Сопронюк О.І., дозволяли собі відверто виявляти зневагу до мене як до народного депутата України, дозволяючи собі цинічні жарти з недвозначними натяками на мою адресу у присутності засуджених, демонструючи всім, хто дійсно господар в цій установі, в якій навіть народний депутат їм не указ.
Далі більше… Бачачи свою безкарність, вони почали активно атакувати мене всеможливими скаргами, звинувачуючи мене в тому, що я, нібито, невинно обговорив і образив їх в своєму виступі і всі слова сказані на їхню адресу неправдиві.
Під час останнього візиту персонал колонії з цинічними посмішками під відеозапис запропонував мені попросити у них пробачення, що я категорично відмовився зробити, заявивши, що особисто я ні грама не сумніваюся в правдивості того, що я почув від ув’язнених і в чому на власні очі переконався.
Після моєї відмови вони почали надсилати на адресу ВРУ скарги від псевдо-громадськості і місцевого духовенства:
Як бачимо, ця скарга абсолютно анонімна та навіть не підписана.
Друзі, хто така Світлана Ящук, давайте переконаємося на власні очі.
З цього приводу публічно висловився у своєму блозі Голова ГО «Духовність і право» Павло Федорів.
Від себе додам шановному отцю Володимиру Ковальчуку прості слова. Ви як слуга Божий, напевно, ж не сумніваєтеся як в існуванні Бога, так і в справедливості його Божого суду. Тому, якщо я дійсно сказав неправду бодай в одному своєму слові, то хай Бог покарає мене якнайсуворіше, і хай не буде мені жодного прощення за те, що я скоїв. Але якщо Ви, Отче, сказали неправду… то нехай Вам Бог простить і хай це лишиться на вашій совісті.
Доказом того, що я не поодинокий в своїх висновках щодо порушень прав людини в ЗВК №58, можуть послужити результати круглого столу в офісі Уповноваженого ВРУ з прав людини, який відбувся 25 жовтня 2017 року і в якому приймав участь мій представник.
До того ж, випадки жорстокого поводження із засудженими в ЗВК №58 були зафіксовані і в щорічному звіті Омбудсмена.
Хотілося б також навести думку, виголошену на круглому столі, з приводу порушень в ЗВК №58 представника адміністрації Президента України Олександра Букалова, Голови комісії при адміністрації Президента з питань помилування:
«Я уважно слухав всіх виступаючих і мені сумно, коли представники Мін’юсту на порушення прав людини розповідають скільки тон посилок було отримано установою. Не про це мова.
І навіть те, що в колонії не звільняють керівників, причетних до катувань! На це потрібно годину, нехай добу. Але коли з грудня 2016 року – десять місяців розглядається питання, то це смішно, якби це було смішно.
Очевидно, що все це тримається і всі ці порушення в системі виконання покарань на тотальній безвідповідальності і безкарності тих осіб, які законом уповноважені вирішувати ці питання. Вони їх не вирішують. Чому не вирішують? Можливо, в цьому є якась зацікавленість. Покривання начальниками територіальних управлінь начальників колоній.
І мені здається, що ось це: «ми розглядаємо питання, ми опрацьовуємо», це тільки відхилення від реального вирішення проблем. … Це не робота, це імітація, і вона може бути тільки тоді, коли безвідповідальність. Якщо від офісу Уповноваженого приходять повідомлення про порушення. Але ви нічого не сказали, як ви відреагували. Що було зроблене, хто був притягнутий до відповідальності, чи було заявлено, що офіс Уповноваженого необ’єктивно все це робить і фальшує повідомлення про катування. Нема цього – заперечень немає і реакції немає. Саме із-за цього мені сумно, бо потрібно розмовляти більш реально, більш адекватно і більш конструктивно».
Окрім того, названий в моєму брифінгу майор внутрішньої служби Зведенюк є фігурантом справи за обвинуваченням працівників ЗВК №58 Мокринського та Франківського в звірячому вбивстві Андрія Данилюка, якого згідно висновків експерта, було вбито шляхом нанесення ударів в потилицю ногами та важким предметом, ймовірно молотком, коли він, закутий за спиною в наручники, долілиць лежав на підлозі. При цьому, хоча в злочині обвинувачуються лише двоє працівників колонії, сторона захисту стверджує, що у вбивстві брали участь одразу 10 працівників ЗВК №58, які групою осіб убили людину, що була закута в наручники.
В 2010 році Європейський суд з прав людини в справі «Давидов та інші проти України» вже згадував про брутальні порушення прав людини, побиття та катування в ЗВК №58. Як наслідок, на українських громадян- платників податків було покладено обов’язок відшкодувати шкоду в розмірі 55 000 євро за дії працівників ЗВК №58.
Під час круглого столу старший асистент з пенітенціарних питань Консультативної місії ЄС Вадим Човган акцентував увагу на тому, що оскільки інформація про катування в ЗВК №58 вже давно вийшла за межі України, то ще в цьому році планується періодичний візит представників Європейського комітету по запобіганню катувань, який за наполяганням громадськості, а також Уповноваженого ВРУ з прав людини відвідає ЗВК №58.
Враховуючи вищевикладене, в ситуації, що склалася, постає логічне запитання до Міністерства юстиції України. А чи варто нам, склавши руки, чекати чергового міжнародного скандалу, який неминуче вдарить по іміджу України? Чи не краще зараз, поки ще не пізно, зробити висновки із ситуації, що склалася, та, щонайменше, звільнити керівництво ЗВК №58, яке привело до таких порушень?
Також постає логічне питання і до найвищого керівництва СБУ. В той час, коли вся Україна, Президент і Парламент докладають максимальних зусиль задля того, щоб якнайшвидше ввійти в братню сім’ю європейський народів, чи не є дії керівництва ЗВК №58, направлені на підрив міжнародного іміджу України, зумисною диверсією на користь країни-агресора?!
