“Де результати?” або 5 найбільших провалів Венедіктової

10.10.2020

“Моя особиста думка: немає результату — не маєш займати місце” — слова Володимира Зеленського.

“Ніхто не за ґратами, ніхто не покараний, ніхто не притягнутий до відповідальності”, — маніпуляція і істерика нардепа Максима Бужанського. 

“Структура (прокуратури — ред.) після Рябошапки повністю знищена”, — слова нардепа Олександра Дубінського журналістці проросійського каналу Zik.

Усі ці репліки були сказані під час процесу звільнення колишнього генпрокурора Руслана Рябошапки. Аж ось минуло більше ніж півроку роботи генпрокурорки Венедіктової. Центр протидії корупції намагався проаналізувати результати її роботи. 

***

Нам не відомо, що особисто президент має на увазі під словом “результат”, але минає шостий місяць роботи генеральної прокурорки Ірини Венедіктової. І навіть у тих, хто не жадає понад усе “посадок”, напевно, виникає логічне запитання: а які ж результати пані Венедіктової на найважливішій посаді в сфері кримінальної юстиції?

Виглядає так, що у генпрокуроки немає ані візуальних (іншими словами, показухи), ані реальних результатів. Натомість можна скласти топ провалів Венедіктової, що ми і зробили. Далі — виділили для вас п’ять найбільших і найпоказовіших.

Одіозні призначення

Це, напевно, найпоказовіша ознака, яка ілюструє ставлення Ірини Венедіктової до “очищення” прокуратури. Адже реформа реформою, а ключові посади заповнює вона, тому на ній і лежить відповідальність за діяльність її кадрів.

А призначення ці дуже одіозні.

Так, наприклад, Венедіктова призначила на посаду головного прокурора Києва Олега Кіпера. Раніше він підпав під закон про люстрацію, адже очолював органи прокуратури за часів Януковича, але 2019 року Окружний адміністративний суд Києва визнав люстрацію Кіпера безпідставною.

Йому повернули посаду. А Венедіктова ще й підвищила його до керування столичною прокуратурою.

За даними журналістів програми “Схеми”, Кіпер має бізнес-зв’язки із колишнім заступником генпрокурора Юрія Луценка скандальним Сергієм Кізем. Кізь навіть їздив на автомобілі BMW X5 Кіпера.

Сам Кіпер до поновлення в прокуратурі був позаштатним радником голови Офісу президента Андрія Єрмака.

Зовсім нещодавно Венедіктова призначила своїм заступником Максима Якубовського, колишнього заступника головного військового прокурора і юриста проросійського депутата, кума Путіна Віктора Медведчука. Якубовський у 2011— 2013 працював експертом Центру правових ініціатив “Правова держава”, пов’язаного з Медведчуком. До того ж Якубовський брав участь у заходах проросійської організації Медведчука “Український вибір”.

Не можна не звернути увагу і на непомірні статки Якубовського, зафіксовані журналістами “Слідство.info“. Це, зокрема, автомобілі, сукупна вартість яких переважає 100 тисяч євро, а також нерухомість.

Ще одним заступником свого часу Венедіктова призначила Романа Говду. Також прокурор з великим стажем, який працював і прокурором міста Києва, і начальником управління Офісу генпрокурора.

Але більше цікавить те, що Говда очолював відділ нагляду за дотриманням законів органами внутрішніх справ саме за часів міністра МВС Олександра Захарченка і, зокрема, під час Революції Гідності.

Фактично він відповідальний за слідчі та оперативні дії міліції щодо учасників Революції Гідності. І це не єдине, чим прославився Говда: він і відмазував мажора, і закривав справу щодо оборудок під час будівництва дитсадка тощо.

Злив розслідувань щодо олігархів

Вже з перших днів роботи Венедіктової ми у ЦПК чітко розуміли, що головною ілюстрацією її намірів та результатів в майбутньому стане рух кримінальних проваджень пов’язаних з олігархами. Тоді ми навіть склали список таких проваджень: справи пов’язані з Олегом Бахматюком (розкрадання кредиту НБУ), махінації у Приватбанку (Коломойський), “Ротердам+” (Рінат Ахметов), справи пов’язані з міністром Аваковим.

В результаті саме з цим списком справ і почалися проблеми, до яких Венедіктова або доклалася особисто, або просто “дозволила” їх злити.

Наприклад, розкрадання 1,2 млрд гривень банку “Ві — Ей — Бі” його ж власником, агробароном Олегом Бахматюком. Генпрокурорка проявляла нездорову зацікавленість до справи: витребовувала матеріали у Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що є незаконним втручанням в діяльність органу. Потім вона “роздумувала” з головою СБУ Іваном Бакановим, чи підслідна справа саме НАБУ, а чи не передати її СБУ. Це супроводжувалося теплими компліментами Венедіктовій і проханнями “розібратися” у ситуації з боку самого Бахматюка.

Пізніше підлеглі Венедіктової фактично незаконно закрили справу, прикриваючись таким же незаконним рішенням Печерського районного суду. А вона особисто написала про закриття на своїй сторінці в соцмережах.

Справу вдалося врятувати лише завдяки  новоствореному Антикорупційному суду, Апеляційна палата якого скасувала незаконне рішення Печерського суду. Після цього у Венедіктової не було іншого варіанту, окрім як просто скасувати незаконні рішення свого офісу.

Так само в період роботи Венедіктової прокурор САП Віталій Пономаренко закрив наймаштабнішу справу НАБУ про енергетичну схему “Роттердам+”. І зробив це абсолютно безпідставно, посилаючись на кілька експертиз, у яких просто вказано, що відповісти на запитання про збитки вони не можуть.

Він навіть не дочекався результатів нових експертиз, які визначили збитки розміром майже 40 млрд гривень, хоча знав про них. Детективи НАБУ одразу оскаржили закриття генпрокурорці, але остання так і не скасувала його, що фактично освячує закриття цієї справи.

Не варто забувати, що після звільнення Холодницького саме Венедіктова має важливі повноваження із впливу на справи НАБУ. Лише вона, за законом, до призначення нового керівника САП може визначити конкретного прокурора у справі, змінити прокурора, а також лише вона наразі може підписати підозру, якщо фігурантом корупційних справ є, наприклад, суддя, адвокат або депутат.

Більше того, повноваження “свого” генпрокурора депутати з монобільшості хочуть посилити. В раді вже зареєстровані проєкти, що дають можливість генпрокурорці банально витребовувати в НАБУ і САП справи — якраз те, що вона намагалася реалізувати у справі Бахматюка. Тобто зараз депутати пропонують легалізувати можливість втручатися в роботу антикорупційних органів.

Саботаж підозри депутатам

Нещодавно у мережі поширилася інформація, що НАБУ викрило народного депутата від “Слуги народу” Олександра Юрченка і його посередника у “торгівлі” правками.

15 вересня Національне антикорупційне бюро повідомило, що дійсно проводило операцію із викриття організованої групи за участю депутатів, яка за хабарі просувала правки до законопроєктів або й законопроєкти як такі.

З опублікованого НАБУ відео випливає, що детектив під прикриттям намагався за допомогою нібито нардепа Юрченка добитися змін до законодавства, які б дозволили вигідно запустити в Україні завод із переробки твердих відходів.

Юрченко і посередник Іван Фіщенко сказали, що для цього треба забезпечити “плюшки” для всіх причетних, тобто роздати хабарі депутатам і, власне, забезпечити самому Юрченку долю в бізнесі.

Вищий антикорупційний суд відправив Посередника Фіщенка під варту із альтернативою застави у понад 1 млн грн, а от підписати підозру нардепу Юрченку може виключно генпрокур — це передбачено законом про так зване зняття недоторканності. Проте Ірина Венедіктова того ж дня, 15 вересня, під час виступу у Верховній Раді заявила, що оголосити підозру наразі неможливо, бо нібито недостатньо підстав.

У НАБУ заявили, що під час виступу у Раді генпрокурорка маніпулювала. Нацбюро стверджує, що їй надали усі необхідні дані негласних слідчих дій, у яких зазначено, що Юрченко сказав про необхідність хабара для внесення правок у законодавство. Також у цих же документах підтверджено, що Юрченко обізнаний із реальною передачею 13 тисяч доларів.

Врешті, після резонансу у ЗМІ і обурення громадськості Венедіктова із чималим запізненням підписала підозру Юрченку. Що саме змусило її змінити думку — невідомо. Але вона створила чималі ризики, адже подарувала ймовірному організатору схеми багато дорогоцінного часу.

До слова, під час спецоперації щодо Юрченка НАБУ планувало вийти на значно більшу кількість причетних до схеми, зокрема низки депутатів. Але “злив” інформації змусив детективів припинити операцію і оголосити підозру тільки Юрченку і його спільнику. Про операцію мали б знати тільки НАБУ, САП, а також Офіс генеральної прокуратури, тож не виключено, що саме звідти “злив” і відбувся.

Про другий випадок саботажу довідалися журналісти програми “Схеми”. Вони повідомили, що заступник голови фракції “Слуга народу” Павло Халімон міг вимагати 40 млн грн хабара у ексдепутата, аграрного бізнесмена Олега Дмитренка. Взамін пропонував вирішити питання з кримінальним провадженням щодо компанії Дмитренка.

За даними журналістів, Дмитренко сам пішов до НАБУ і написав заяву. Ще наприкінці липня детективи НАБУ звернулися до Венедіктової, аби та відкрила провадження. Проте генпрокурорка відмовила, пояснивши це нібито “відсутністю підстав” для початку розслідування.

Ці випадки можуть свідчити про те, що подібних прикладів перешкоджання слідству щодо нардепів може бути набагато більше. І на практиці за кулісами Офісу Ірини Венедіктової може продовжуватися банальна політична торгівля з депутатами і фракціями недоторканістю для одних і підозрами для інших.

Провал реформи прокуратури

Реформу прокуратури, яка передбачає поетапну переатестацію прокурорів усіх рівнів, почав колишній генпрокурор Руслан Рябошапка. За його каденції майже 55% прокурорів Офісу генпрокурора не пройшли атестацію. Очищення регіональних і місцевих прокуратур підпало вже під каденцію Ірини Венедіктової. Тож за ці етапи відповідальна персонально вона.

І хоча регіональна ланка ніби також очистилася на 34%, що є непоганим статистичним показником, за Венедіктової з реформою почалися проблеми.

По— перше, генпрокурорка одразу заявила про нібито недосконалість реформи, через яку колишні працівники можуть поновлюватися на посадах. Також вона навела думку деяких депутатів про те, що з прокуратури пішло багато професіоналів.

І дійсно, після цих слів звільнені прокурори почали поновлюватися на посадах. Зокрема, скандальний ОАСК поновив на посаді прокурора, який заявив про “багаторазове порушення” його прав від початку до кінця атестації. Йому також призначили компенсацію зарплати. Є рішення і Вінницького окружного адмінсуду щодо іншого прокурора, про яке Венедіктова сама розповідала в інтерв’ю.

Важливо розуміти, що саме Офіс генерального прокурора у судах за такими справами представляє свою позицію і має доводити, чому прокурора, який не пройшов атестацію, не можна поновлювати на посаді. Якщо Венедіктова сама вважає, що поновлення правомірні, що казати про позицію ОГП в суді.

Позицію генпрокурорки щодо реформи показує й інший її крок: вона своїм наказом хотіла виключити з атестаційної комісії представників громадськості. І хоч ця зміна не була реалізована, спроба Венедіктової це зробити доволі красномовно показує її ставлення.

Перешкоджання слідству у справі суддів ОАСК

У липні цього року НАБУ і САП оголосили підозри суддям Окружного адміністративного суду Києва, зокрема, його голові Павлу Вовку, заступнику голови Євгену Аблову, іншим суддям ОАСК, а також голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку, двом членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів тощо. Усіх їх підозрюють у створенні злочинної організації з метою захоплення влади.

Зважаючи на те, що більшість підозрюваних є суддями, обирати для них запобіжний захід і клопотати про відсторонення їх від виконання обов’язків може тільки генеральний прокурор, тобто Венедіктова. Вона мала звернутися з цим питанням до Вищої ради правосуддя. Звісно ж НАБУ і САП одразу звернулися до неї з відповідною заявою. Але Венедіктова просто ігнорувала їх. Вона більше місяця з невідомих причин не надсилала клопотання до ВРП.

Більше того, вона публічно, під час виступу у Верховній Раді у вересні заявила, що НАБУ не передало їй необхідних матеріалів. Але у Нацбюро називають це маніпуляцією і додають, що надали документи ще 23 липня. А потім повторно 31 липня.

Більше того, у ЗМІ з’явилася інформація про тиск на прокурорів у справі. Так, видання “Цензор” опублікувало записи розмови ймовірно начальника департаменту Офісу генпрокурора Олександра Панова з підлеглими, які були залучені у розслідування справи. Панов напередодні обшуку в ОАСК і вручення підозр каже підлеглим, аби ті не проводили наступного дня слідчі дії, фактично погрожуючи проблемами з кар’єрою.

Також інформацію про такий тиск розповіли джерела “Українській правді”. Важко повірити, що такі речі могли відбуватися без відома генеральної прокурорки.

Вишенькою на торті стало скорочення посади заступника генпрокурора, яку займав Андрій Любович. Саме він погодив підозри суддям Окружного адмінсуду. Тому немає сумнівів, що “скорочення” варто розглядати як звільнення.

***

Описане вище — стосується лише професійної діяльності Венедіктової. Але не можна не згадати й інших компрометуючих фактів. Наприклад, зовсім нещодавно Венедіктова орендувала державну резиденцію у комплексі “Пуща-Водиця” за вдвічі нижчою ціною від тої, за яку фактично пропонують взяти будинок в оренду. Вартість оренди одного квадратного метра ще 2015 року становила 170 грн на місяць, тоді як зараз генпрокурорка платить 95 грн. Тобто проживання коштує їй близько 60 тисяч грн, замість 115 тисяч на місяць.

Так само широкого розголосу набула справа з незадекларованим годинником Венедіктової Hublot, який помітили у неї на руці ще до того, як вона стала генпрокуроркою, однак, в декларації про нього жодного слова. А вартість його може сягати 10 тисяч євро.

Факти перевіряє НАЗК, однак сама генпрокурорка заявила, що це нібито набагато дешевша підробка, а не оригінал.

Тож за більш ніж півроку роботи Ірини Венедіктової ми не бачимо гучних перемог, досягнень, вирішення проблем. Натомість чимала кількість скандалів, сумнівних призначень і рішень.

Але ні Офіс президента Зеленського, ні монобільшість у Верховній Раді жодним чином навіть не натякають на необхідність відставки генпрокурорки.

Чи не тому, що головним очікуванням від цієї посади були не реформи, чи якісь реальні результати, а саме ручне керування, що дозволяє вибірково “ховати” справи олігархів та “торгувати” підозрами нардепам?

Центр протидії корупції

Остання Публіцистика

І хто зараз чорт?

Ось і “беззмінний” міністр пішов. Що тепер? Можна впевнено сказати – краще не стане

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"