Чи дійсно закон №2548 зупинив «маски-шоу» для бізнесу?
16.11.2018
4 листопада вступив в дію закон 2548, яким внесли зміни до Кримінального процесуального кодексу України, який в народі називають «Стоп Маски-шоу-2». Чи відчув бізнес зміни за перші десять днів – підіб’ємо перші результати та наслідки.
Як відомо, цей закон з офіційною назвою «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» є частиною пакету змін, пролобійованих бізнесом та прийнятих депутатами впродовж 2017-2018 років, які мають захистити підприємців від зловживань влади.
Зокрема, закон № 2548 є логічним продовженням закону № 2213, відомого, як “Маски-Шоу Стоп-1”, та має усунути практику порушення кримінального провадження непрямими методами, яка, на жаль, залишилася у правоохоронній системі як інструмент тиску.
Нововведення законодавчо закріпили механізми більш ефективного захисту прав та законних інтересів учасників кримінального провадження. Особливо це важливо для залучення в Україну іноземного капіталу і, відповідно, забезпечення «недоторканості» законного бізнесу з боку правоохоронних органів.
Якими ж є перші результати застосування змін у кримінально-процесуальному законі?
1. Більшість обшуків тепер дійсно проводять у присутності адвокатів. За винятком обставин, коли в приміщенні відсутні власники чи їх представники, або коли слідчі дії проводять невідкладно – з метою запобігання вчиненню тяжкого та особливо тяжкого злочину. Непоодинокими стали випадки, коли правоохоронці сумлінно очікують прибуття адвоката, перш ніж почати слідчі дії.
2. Судді під час вирішення питань щодо надання санкцій на проведення обшуків почали більш прискіпливо оцінювати матеріали відповідних клопотань слідчих органів на предмет доведеності самої необхідності такої слідчої дії. З’явилась судова практика відмов суду в дозволі на вилучення під час обшуків засобів зв’язку та оргтехніки без характеризуючих ознак. Тобто “згрібати все підряд”, як це було раніше, тепер стає складно.
3. Почастішали випадки задоволення слідчими клопотань про повернення тимчасово вилученого під час обшуків майна. Також зросла кількість судових ухвал, якими задовольняють скарги на бездіяльність слідчих щодо неповернення вилученого під час обшуків майна – і це є доволі позитивним явищем.
На мою думку, все це дійсно допоможе зменшити кількість «замовних кримінальних проваджень», які часто використовують як тиск на підприємства чи конкретних осіб.
Адже тепер учасники кримінального провадження, права чи законні інтереси яких обмежують під час досудового розслідування, можуть вимагати закриття кримінального провадження, звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність слідчих з цього приводу, оскаржувати негативні для себе судові рішення знову з цього приводу в апеляційному порядку.
Ухвалу суду, якою задоволено скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу досудового розслідування, направляють керівнику органу, службовою, посадовою особою якого є слідчий, прокурор, для організації проведення службового розслідування та вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності.
Закон закріпив персоніфіковану відповідальність за нанесення збитків правоохоронцями учасникам кримінального провадження під час досудового розслідування.
Тобто зміни передбачають можливість держави, у разі відшкодування шкоди, завданої слідчим або прокурором, застосовувати право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду – причому не залежно від строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.
Проте, на жаль, застосування силових підрозділів правоохоронних структур («КОРД», «Альфа» та ін.) при проведенні обшуків нові закони не відмінили. В окремих випадках це може бути виправданим, наприклад, при проведенні обшуків в приміщеннях, де перебувають особливо небезпечні або озброєні злочинці чи існує небезпека знищення речових доказів фігурантами кримінальних проваджень, проте спецпідрозділи, звісно, потрібні далеко не завжди.
На мою думку, кожен факт незаконного тиску на бізнес під час проведення слідчих дій за участю підрозділів спеціального призначення, необхідно розглядати окремо. Бо встановлювати пряму заборону на застосування «силової» підтримки в умовах фактичної війни в Україні, звісно, також завчасно.
Враховуючи те, що з моменту внесення останніх змін в кримінально-процесуальне законодавство минуло лише кілька днів, залишається сподіватися, що професійні юристи зможуть скористатися новим правовим «інструментарієм» для встановлення справедливості та законності в державі.
На даний час, на мою думку, позитивна динаміка у законотворчому процесі під назвою «Маски-шоу стоп!» очевидна, але недостатня. Та про запровадження нового пакету змін у законодавстві варто буде говорити після більш глибокого аналізу результатів застосування вже прийнятих норм – найімовірніше, у новому, 2019-му році.
Андрій Лисюк
