Чому в США перевірка доброчесності суддів працює, а у нас – ні
23.11.2017
Судам в Україні довіряють лише 8% громадян, тоді як рівень довіри до судів у США становить 68%. Одна з причин криється, очевидно, в тому, кого і як призначають суддями в нас і в Штатах.
11 листопада склали присягу 113 новообраних суддів Верховного Суду. 25 з них за висновками Громадської ради доброчесності є недоброчесними. Вони брали участь у політичних переслідуваннях, ухвалювали свавільні рішення, фігурують у кримінальних провадженнях та не можуть пояснити походження своїх статків.
Однак, це не стало перешкодою до їх призначення – і Вища кваліфікаційна комісія суддів України, і Вища рада правосуддя рекомендували їх на крісла верховних суддів, а президент призначив своїм указом.
І якщо в Україні конкурс до Верховного Суду став першим процесом, у якому представники громадськості публічно досліджували претендентів на суддівські посади, то в США добір суддів за участі громадськості відбувається вже десятки років.
* * *
Аналогом Громадської ради доброчесності в США є Американська асоціація адвокатів (AAA), яка оцінює кандидатури на пост федеральних суддів, внесені на розгляд Сенату президентом.
Оцінка здійснюється за трьома критеріями: професійна компетентність, доброчесність та моральні якості, за результатом чого ААА ухвалює рішення про кваліфікованість або некваліфікованість кандидата.
Екс-президент США Барак Обама не наважився подати на призначення жодного з забракованих асоціацією кандидатів. Натомість Дональд Трамп впевнено наздоганяє Петра Порошенка – американські юристи забракували вже 4-го кандидата із внесених Трампом на розгляд Сенату. Тепер Сенат вирішуватиме, чи давати згоду на їх призначення.
Останнє рішення ААА винесла щодо Стіва Граца. 25 жовтня асоціація одноголосно проголосувала, що він недостатньо кваліфікований, аби обійняти пост федерального судді.
Що ж завадило Стіву Грацу стати суддею? Участь у корупційних скандалах? Приховані статки? Причетність до злочину?
Американські адвокати відхилили його кандидатуру, бо вирішили, що він “упереджений і йому бракує відкритості сприйняття” (“bias and lack of open-mіndedness”). Шах і мат Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, яка відхилила понад 50% висновків Громадської ради доброчесності, бо вони “побудовані на припущеннях і не підтверджені вироками суду”.
Рішення про упередженість Граца асоціація адвокатів ухвалила на підставі опитування його колег та аналізу його публічних висловлювань.
Так, частина правників, які погодилися на участь в опитуванні, вважали його упередженим, “необґрунтовано грубим” і таким, що не зможе відокремити роль адвоката від ролі судді. Погубили Граца і його висловлювання щодо суддівського прецеденту: він мав необережність висловити дві протилежні думки щодо можливості нижчих судів створювати прецеденти.
Цих фактів вистачило, аби Американська асоціація адвокатів одноголосно виступила проти призначення Граца федеральним суддею.
* * *
Чи став би Стів Грац суддею Верховного Суду в Україні? Факти, які не дали йому пройти відбір в Американській асоціації адвокатів, – ніщо у порівнянні з “послужним списком” новообраних суддів Верховного Суду. Наведу лише кілька прикладів.
В’ячеслав Наставний судив Юрія Луценка, а Рада Європи назвала цей процес “політичним переслідуванням”.
Рішення Інни Берднік Європейський суд з прав людини назвав грубим свавіллям.
Ольга Ступак не може пояснити походження коштовного майна, що стало причиною для відкриття НАБУ кримінального провадження.
Богдан Львов фігурує в кількох кримінальних провадженнях, не пам’ятає, чи платив мито, коли ввозив в Україну свої коштовні годинники, вартість яких, до речі, перевищує його доходи.
Олександр Золотніков заборонив Майдан в Одесі, а Алла Лесько допомагала таким, як він, уникати відповідальності.
Чи став хоча б один із цих фактів перешкодою до їх призначення? – Ні.
Спочатку Вища кваліфікаційна комісія, а потім Вища рада правосуддя офіційно задекларували, що не мають ані найменших сумнівів у доброчесності цих кандидатів.
У всьому винна, звісно ж, сама Громадська рада доброчесності, яка не мала права ні аналізувати судові рішення, ні оцінювати професійну репутацію кандидатів, ба більше – використовувати факти, не підкріплені судовими вироками. Здається нісенітницею, але саме такі аргументи навели члени ВККС у рішеннях щодо відхилення висновків ГРД.
У результаті рівень довіри до судової влади в Україні залишається на жахливо низькому рівні у 8%, тоді як американським судам довіряють 68% громадян США.
Тож якщо судова влада хоче повернути довіру громадян, їй треба припинити загравати з громадянським суспільством. І замість того, щоб дискредитуватийого, зосередитись на пошуку якісних кадрів та очищенні від недоброчесних.
Галина Чижик, співкоординаторка Громадської ради доброчесності
