Боротьба з топ-корупцією: один суддя, один поліцейський…
22.11.2018
Поки влада декларує небачені успіхи у боротьбі з корупцією, з України безперешкодно втік ще один ймовірний топ-корупціонер — екс-керівник Державної фіскальної служби, близький соратник Гройсмана Мирослав Продан, котрий нещодавно придбав у Туреччині елітні вілли вартістю 75 мільйонів гривень.
І це — не перший випадок, коли топ-корупціонери замість реальних покарань або утікають, або залишаються в Україні, де їх, вочевидь, ніхто не збирається карати.
«Бажане за дійсне»
Попри те, Генеральний прокурор України Юрій Луценко у своєму блозі в одному з українських видань похизувався: мовляв, завдяки його працьовитості та принциповості, в український бюджет було повернено 60 мільярдів гривень, які нібито забрали у корупціонерів. І це ще не все: за словами генпрокурора, до кінця року буде ще більше. Крім того, за даними Генпрокуратури, в Україні суд ухвалив понад 2 500 реальних вироків у справах щодо корупції.
«Порядок наводиться. Чому ж тоді нас так гостро критикують?», — жаліється Луценко
І справді: чому? Якщо проаналізувати реальні числа, то вони явно не зібгаються з тим, про що так гордо заявляє Луценко. Бо загалом, за даними Державної казначейської служби, за злочини, пов’язані з корупційною діяльність за останні півроку судами було конфісковано аж… 65,7 тисяч гривень. А упродовж червня-серпня 2018 року за рішенням суду в корупціонерів конфіскували вкрадених у держави… 4 432 гривні, тобто трішки більше тисячі гривень на місяць.
А тепер — про понад 2 500 реальних вироків із приводу корупції. За даними Єдиного державного реєстру, осіб, котрі вчинили корупційні правопорушення, станом на червень 2018 року в Україні офіційно було 20 555. Однак, як свідчать експерти платформи Opendatabot, найвисокопоставленішими корупціонерами, котрі отримали тюремний термін за корупцію, були… Хто б ви подумали? Заступник голови РДА, суддя і поліцейський. Крапка.
То ж чи справді в нас ведеться така активна боротьба з корупцією, як рапортує генпрокурор? Про це «Вголос» питав у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, політолога Олександра Солонька й експерта з протидії корупції Українського інституту аналізу та менеджменту політики Ігоря Печонкіна.
Як ви оцінюєте роботу Генпрокуратури у сфері боротьби з корупцією?
«В Україні ніхто не бореться з корупційними схемами»
Олександр Солонько:
Боротися потрібно з 
причинами елітарної корупції, а не з її наслідками. Зараз на боротьбі з корупцією в Україні загострена увага всього світу, а тому влада вдає, що бореться з корупцією десь усередині суспільства, тоді як фактично жоден депутат, чиновник чи суддя не отримали реального тюремного терміну. Вражає цинізм влади, бо й досі найвисокопоставленішим чиновником, котрий отримав реальний тюремний термін за корупцію, є заступник голови районної державної адміністрації. І це при тому, що на всю Україну агенти НАБУ нам показують, як наші народні депутати, сини міністрів буквально вправляються у корупційній майстерності й їх за це ніяк не карають.
Цей прокурор та антикорупційні органи не зуміли за ці всі роки покарати навіть корупціонерів часів Януковича, навпаки — декого Генеральна прокуратура ще і виправдала. Маю на увазі причетність уже кандидата у президенти України від проросійськиїх сил Юрія Бойка до сумнозвісної корупційної схеми з «вишками Бойка». Відтак заяви Генерального прокурора, що в Україні корупціонери перебувають у тюрмах, а влада робить усе можливе і її немає за що критикувати, — це величезний цинізм та обман.
Олег Соскін:
В Україні немає ніякої боротьби з корупцією. Юрій Луценко не є компетентною особою, яка була б здатна в рамках закону здійснювати слідчі дії стосовно корупціонерів. До того ж корупція — це наслідки протизаконних схем, які потрібно ліквідовувати насамперед, чого у нас узагалі немає. Натомість, у нас при владі перебувають кланово-олігархічні групи, які й є засновниками усіх цих корупційних схем. І поки вони не будуть знищені, корупція нікуди не зникне.
Варто не забувати, що родина Луценків перебуває при владі, і вона теж може мати стосунок до різних корупційних схем. «Під прокуратурою» зараз перебуває багато великих компаній. Питання, як тоді Луценко може боротись зі справді серйозними корупційними схемами, якщо вони ймовірно допомагають йому збагачуватися? Не за прокурорську чи депутатську зарплати вони з дружиною літали на Сейшели. А хіба хтось цей скандал розслідував? Ні. Відповідно люди, причетні до корупції, не можуть боротися з цим явищем, вони можуть хіба його «кришувати».
Як саме?
Олег Соскін:
От пригадаємо справу, пов’язану з незаконним видобутком бурштину. Влада, замість того, щоб організувати біржу бурштину, або приєднатися до таких бірж у Польщі чи Балтії, аби там легально продавати бурштинові контракти, віддала цей бізнес під «опіку» депутатам від БПП і «Народного фронту». Крім того, майже усі газові свердловини в Україні перебувають під керівництвом компаній Порошенка. І чому тут не видно роботи Генерального прокурора?
Те, що керівник ДФС, якого підозрюють у незаконному збагаченні, Продан безперешкодно виїхав із України, свідчить про те, що він відкупився. От пригадаємо корупційний скандал із головою ЦВК Охендовським. Чомусь про його незаконне збагачення влада забула. Вочевидь, на це є поважні причини.
У нас «боротьба» з корупцією виглядає так: прокурори спіймають в якомусь районному центрі на хабарі у тисячу гривень дільничного чи слідчого і прозвітують про небачені успіхи. При чому того ж дільничного не посадять, а оштрафують десь на ту ж тисячу гривень і все. Як у байці: щоб щуку покарати, її потрібно втопити у річці.
Олександр Солонько:
Не варто очікувати, що корупційні гроші потраплять до Державного бюджету. Здебільшого вони осідають у кишенях влади й олігархів через тіньові схеми. Ось вам приклад: російський бізнесмен Павло Фукс, якому Порошенко дав українське громадянство, купив компанію, якій «Київський метрополітен» винен майже два мільярди гривень. А це все через те, що комунальна компанія ще за часів Януковича підписала з цією фірмою, зареєстрованою в офшорах, договір у доларах. Відповідно ніхто не боровся зі схемами, а просто переділили між своїми вкрадене попередниками.
Звідки взялося число у 60 мільярдів гривень, які Генпрокуратура нібито повернула державі?
«Луценко та його дружина — це пропагандисти»
Олег Соскін:
Луценко вже кілька років хизується числом у 60 мільярдів гривень. Ці кошти були забрані з банку сина Януковича. Справді, раніше йшлося про те, що на користь держави вдалося конфіскувати орієнтовно два мільярди доларів. Якщо це перевести у гривні по курсу 28 грн за долар, то це 56 мільярдів гривень. При цьому не всі ці два мільярди доларів пішли у державний бюджет. Було розслідування, яке з’ясувало, що частина з них осіла в Міжнародному інвестиційному банку, який належить Петру Порошенку, а ще інша частина — у банку «Авангард», до якого причетна Гонтарєва. У кого Луценко конфіскував ще чотири мільярди гривень — нікому не відомо.
Єдине, чим Луценко вміє займатися, — це імітацією. Він і його дружина Ірина — пропагандисти й агітатори. Це і не дивно, адже тут варто згадати їхнє комуністично-соціалістичне минуле. Вони пройшли через «комуністичний вишкіл», де їх добре навчили маніпулювати.
Олександр Солонько:
Луценко — це вмілий піарник, через дії якого страждає і бюджет, і економіка, й українське право. Діяльність Луценка негативно впливає і на рейтинги Порошенка. Але вочевидь, влада вважає українців настільки неосвіченими і тупими, що Луценко дозволяє собі заявляти, що у нас все добре!
Ігор Печонкін:
Генеральна прокуратура — це процесуальні керівники в провадженнях, які стосуються боротьби з корупцією. Цей орган і його керівник видає бажане за дійсність.
Водночас, щонайгірше, в українців немає бачення і розуміння того, як це жити без хабарів. Так, міжнародна організація Transparency International щороку робить рейтинг країн по сприйнятті корупції. 2017 року Україна у цьому списку опинилася на 130-му місці. Щоб розуміти, наскільки це погано, додам, що вище за нашу країну в цьому переліку опинилися такі держави, як Малаві, Ліберія, Того, Пакистан, Габон, Ефіопія, Вірменія, Замбія. Сусідня Білорусь — узагалі на 68-му місці у цьому рейтингу. Нижче від нас перебуває Росія та країни «третього світу». Це дуже поганий показник. Він означає, що і самі українці, як і влада, готові толерувати корупцію. В людей немає мотивації боротися з корупцією, вони на найнижчому рівні готові давати хабарі.
Який є вихід із ситуації?
Олег Соскін:
Луценко давно себе вичерпав. У цивілізованих країнах Луценко, як мінімум, уже давно був би у відставці, як максимум — у в’язниці. При такому керівнику Генеральної прокуратури жодної боротьби з корупцією ніколи не буде.
Змінювати потрібно систему. Потрібні нові й ефективні політики, які це зможуть зробити. Нова влада повинна змінити середовище. І мають бути справді нові та незаплямовані обличчя.
