Антикорупційний суд за 800 млн?
19.05.2018
У всіх по-різному, у нас – як не в людей. Без іронії, говорячи про створення в Україні Вищого антикорупційного суду, не обійтись.
Ми запитуємо один в одного – чому Україні ніяк ті реформи не задаються, що не так? І тут у кожного десятки версій: від бездумної влади – до ментальності та поганої геополітичної карми. Не буду гадати, хто нас врік, наведу лише один приклад з міжнародного досвіду.
Минулого року побував на конференції в Осло. Якщо вас запитають, де високий рівень життя та де працює належним чином закон – кажіть Норвегія, не прогадаєте.
Поцікавився у колег, як їм вдалось досягнути такого політичного «дзен».
Ті, довго не думаючи, розповіли, що в основі всього – відстоювання національних інтересів. Уявіть лише, пенсійна реформа в Норвегії тривала 30 років! Тобто вона пройшла усі можливі стадії обговорення, суспільну дискусію, були враховані усі думки, вироблена та модель, яка найбільше відповідала традиціям, потребам громадян та стратегічному курсу країни. Тобто тут ключовим було не те, що скажуть їхні західні партнери (як зазвичай відбувається в Україні), а яку користь з того матимуть звичайні люди.
У нас же спікер ВР пропонує за три дні відпрацювати дві тисячі правок до законопроекту про Вищий антикорупційний суд (ВАС)! «щоб наступного тижня можна було перейти до його розгляду».
За словами Парубія, створення ВАС завершить реформу системи боротьби з корупцією, судової системи, а також виконає міжнародні зобов’язання України. І це все хочуть втулити в три дні? Може, чогось не розумію, але як на мене, щось малувато часу для такого об’єму роботи. Та й навряд чи можна провадити такі серйозні зміни лише з огляду на міжнародний тиск.
Я не кажу, що нам також потрібно 30 років створювати Вищий антикорупційний суд. Україна – не Норвегія. Але от що можемо у них запозичити – так це сам принцип державницької роботи, системність розробки та ухвалення важливих законопроектів, вміння слухати, насамперед, своїх громадян, доходити якогось консенсусу, а не йти на поклін до кредиторів при першій ліпшій нагоді. А потім з дитячою наївністю виправдовуватись, чому не вдалось.
Нагадаю, президентський проект закону про ВАС зареєстрували у Верховній Раді 22 грудня 2017 (зареєстровані також 4 альтернативні законопроекти від депутатів).
18 січня 2018 р парламент не зміг внести ці законопроекти до порядку денного. 1 березня 2018 р народні обранці підтримали в першому читанні законопроект, внесений президентом.
Затримки з прийняттям законопроекту Голова Верховної Ради пояснив тим, що після подачі документа в парламент виявилося, що не всі пропозиції Венеційської комісії врахували під час його розгляду.
Зокрема, щодо повноважень Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ). Наші західні партнери рекомендують, щоб Громадська рада могла під час конкурсного відбору суддів давати свою оцінку щодо того чи іншого кандидата.
Також вони наголошують, аби Вища кваліфікаційна комісія суддів розглядала тільки тих осіб, які пройшли попереднє обговорення в ГРМЕ, і, відповідно, подавати ці кандидатури на остаточне затвердження.
Однак такі пропозиції є ні що інше як втручання в наш суверенітет. Вони суперечать КУ. Ще в жовтні попереджав, що тут будуть проблеми.
У висновку ВК йдеться, що створення такого суду не може порушавати суверенітет держави. А те, що хочуть міжнародні донори, якраз є прямим втручанням у внутрішні справи України.
Уявіть, що у тій же Норвегії, наприклад, представники інших країн вказують, кого їм призначати на керівні посади. Не уявляється? От власне.
Та й не дивно, що нинішнє керівництво України затягує час із створенням ВАС. Там прекрасно розуміють, що боротьба з корупцією провалена. Люди асоціюють топ-корупцію з самою владою, яка згодом може опинитись на лаві підсудних у новоствореному суді. Народ поміняє ту владу, якій не довіряє.
Зауважу, що з боку МВФ, ЄС, Світового банку відразу ж після оприлюднення тексту законопроекту про ВАС прозвучала різка критика, були озвучені жорсткі вимоги щодо дотримання Києвом своїх обіцянок.
Найсуттєвішим можна вважати «ультиматум» Світового банку.
Там заявили, що Україна повинна допрацювати президентський законопроект, якщо зацікавлена отримати гарантії від СБ на суму $800 млн. По суті, ціна ВАС склала 800 млн дол. Ось так плавно боротьба з корупцією в Україні звелась до того, аби отримати гроші, а не змінювати систему. Це такий урок демократії?
І що у такій ситуації робить українська сторона? В авральному режимі «пропонує» допрацювати законопроект. А по суті – підставляє собі європодушку, щоб боронь боже боляче не падалось.
Переконаний, що боротьба з корупцією у нашій країні потребує системного підходу.
Необхідно не тільки створювати нові органи, а й змусити ефективно працювати вже існуючі.
Мало створити ВАС. Українці хочуть, аби кожен суд в Україні був антикорупційним. Прості люди на місцях намагаються домогтись справедливості. Ось над чим треба працювати.
Законодавчий процес сьогодні нагадує «швидку допомогу». Ситуативні рішення, ситуативний – результат. Тому й ходимо роками по колу власної безпорадності та непрофесіоналізму.
Якщо Україна дійсно обрала курс євроатлантичної інтеграції, то давайте поводитись як європейці – бути самостійними гравцями та нарешті навчитись свої проблеми вирішувати самотужки, без чиєїсь сильної руки. Може, диви, і до чогось дійдемо.
Володимир Пилипенко.
